Дата документу 18.10.2024
Справа № 334/1438/21
Провадження № 2/334/207/24
18 жовтня 2024 року Ленінський районний суд міста Запоріжжя в складі головуючого судді Турбіної Т.Ф., при секретарі Шерештан О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води,
Представник Концерну «Міські теплові мережі» (далі - Концерн «МТМ») звернувся до Ленінського районного суду м. Запоріжжя з позовом про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 заборгованості за надані послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідачі зареєстровані та проживають в житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 . Концерн «МТМ» по відношенню до відповідачів являється виконавцем послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води (підігріву питної води). Позивач у період з серпня 2014 року по грудень 2020 року надав послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води у житлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 на загальну суму 76380,10 грн. Споживачами за вказаний період здійснено оплату за надані послуги у розмірі 1193,18 грн. та отримано державної допомоги (субсидії) у розмірі 4188,78 грн. Таким чином, оскільки відповідачі не здійснювали у належному обсязі оплату за використані послуги, з урахування здійснених ними оплат, утворилась заборгованість перед позивачем на загальну суму 70998,14 грн., яку позивач просить стягнути з них рішенням суду, а також судові витрати у розмірі 2270,00 грн.
Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 15.06.2021 позов Концерну «Міські теплові мережі» було задоволено.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 16.08.2023 задоволено заяву ОСОБА_1 , скасовано заочне рішення суду від 15.06.2023, справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Бубнов Д.Ю. надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що згідно доданого до позовної заяви розрахунку загальна заборгованість з постачання гарячої води за період з серпня 2014 року по грудень 2020 року складає 38631,88 грн., яка складається із заборгованості за період з 01.08.2014 по 01.12.2015 у розмірі 2271,44 грн. та заборгованості, яка виникла за період з 01.02.2019 по 01.12.2020 у розмірі 36360,44 грн. Здійснено оплату за постачання гарячої води в загальному розмірі 410,43 грн., при цьому остання оплата була здійснена у жовтні 2015 року.
Згідно довідки щодо заборгованості за надані послуги, у якій зазначено про 3-х зареєстрованих осіб, нарахування оплати за водопостачання здійснювалось згідно показів лічильника до 31.01.2019, а з 01.02.2019 по нормі споживання на кількість осіб.
Особистий пристрій обліку ГВС був знятий позивачем з обліку з 01.02.2019 через відсутність повірки лічильника ГВП.
У свою чергу, відповідач ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 не мешкає з травня 2014 року і з цього часу не отримує послуги Концерну «Міські теплові мережі» як з централізованого опалення, так і з централізованого постачання гарячої води. ОСОБА_1 13.04.2021 знявся з реєстрації за вищевказаною адресою та починаючи з 13.04.2021 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , де проживає разом зі своєю сім'єю з травня 2014 року і по теперішній час.
Крім того, починаючи з листопада 2015 року і по теперішній час у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 взагалі не користувались гарячим водопостачанням через встановлення бойлеру, а отже з цього періоду за вказаною адресою не отримували такої послуги від позивача, як централізоване постачання гарячої води. З листопада 2015 року показники по гарячій воді передавалися щомісяця з показниками нульового споживання. Одночасно із цим, починаючи з 01.09.2019 здійснені позивачем нарахування оплати за гаряче водопостачання по нормі споживання на 5-х осіб, а не згідно показів лічильника, є неправомірними.
Також зазначає, що законодавством саме на позивача покладено обов'язок здійснювати періодичну повірку квартирного засобу обліку постачання гарячої води і саме позивач не здійснив цю періодичну повірку, хоча зобов'язаний був це зробити, а тому фактично незаконно зняв його з обліку. Позивач не направляв відповідачам будь-яких повідомлень про те, що у вказаній квартирі особистий прилад обліку ГВС було знято з обліку 01.02.2019. Відповідачам про зняття особистого приладу обліку ГВС нічого відомо не було, позивач жодного разу не вимагав і не вчиняв дії на здійснення його повірки. Відповідачі щомісяця передавали нульові споживання гарячої води за вищевказаною адресою, однак Концерном «МТМ» вони враховані не були, а нарахування вказаної послуги, починаючи з 01.02.2019, здійснювалось по нормі споживання на 5-х осіб.
Вважає, що розрахунок заборгованості за послугу з постачання гарячої води не є належним доказом, яким підтверджує заборгованість відповідачів, оскільки він зроблений всупереч вищезазначеним вимогам законодавства. Вказаний розрахунок заборгованості підлягає перерахунку, під час якого мають бути виключені нарахування за послуги з постачання гарячої води за період з 01.02.2019 по грудень 2020 року в сумі 36360,44 грн.
Щодо заборгованості за послугу з централізованого опалення представник відповідача у відзиві зазначив, що розрахунок, наданий позивачем, зроблено щодо 5-х осіб, хоча зазначено лише 3-х власників.
У довідці зазначено, що квартира не приватизована та має статус державної, однак з 09.07.2013 на підставі свідоцтва про право власності №130 від 09.07.2013, виданого районною адміністрацією Запорізької міської ради по Ленінському району, власниками (на праві спільній частковій власності у розмірі 1/5 частини кожному) квартири за адресою: АДРЕСА_1 є: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та її діти: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , якому 15.01.2020 виповнилось 18 років. З цього моменту він набув повну цивільну дієздатність та повинен бути залучений позивачем до вказаної справи як ще один співвідповідач.
Вважає, що незалучення до участі у справі ОСОБА_5 як співвідповідача, при наявності умов обов'язкової його процесуальної співучасті, є підставою для відмови у задоволенні вказаного позову через неналежний суб'єктний склад.
Крім цього зазначив, що розрахунок заборгованості за надану послугу з централізованого опалення є невірним та підлягає перерахунку, оскільки кожен з відповідачів повинен нести витрати щодо послуги з централізованого опалення пропорційно розміру їхньої частки в цьому майні в залежності від розміру опалювальної площі квартири і вони не підлягають солідарному стягненню.
Також вказав, що позивач звернувся із позовною заявою до суду 01.03.2021 та висунув вимоги щодо стягнення боргу з відповідачів за період з серпня 2014 року по грудень 2020 року, тобто зі спливом строку позовної давності за період з 01.08.2014 по 01.02.2018, тому просить суд відмовити у задоволенні позову про стягнення з відповідачів боргу з централізованого постачання гарячої води за період з 01.08.2014 по 01.02.2018 через пропуск позивачем строку позовної давності.
Просить застосувати строк позовної давності у даній справі, позовну заяву залишити без задоволення та стягнути з позивача на користь відповідача ОСОБА_1 судові витрати.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги і просив їх задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Бубнов Д.Ю. у судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_1 у спірний період не був фактично споживачем послуг Концерну «МТМ», які надавалися у житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 . Вважає, що кожен співвласник повинен нести витрати на утримання житла пропорційно розміру частки у праві спільної власності. Вказані обставини і те, що позивач пропустив строк позовної давності щодо частини вимог, яку просить застосувати відповідач, незалучення до участі у справі співвідповідача ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , якому 15.01.2020 виповнилось 18 років, є підставою для відмови у задоволенні позову.
Відповідачка ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснила, що на підставі заочного рішення суду у цій справі з неї примусово було стягнуто частину заборгованості, а тому на час розгляду справи заборгованості у зазначеному в позовній заяві розмірі не існує. Просить врахувати, що кожен співвласник повинен нести витрати на утримання житла пропорційно розміру частки у праві спільної власності. Також просила застосувати позовну давність та відмовити у позові з цих підстав.
Відповідачка ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилася, повідомлена про розгляд справи в порядку, встановленому ЦПК України. Відзиву на позов не подала, звернулась із заявою про застосування позовної давності і просила у задоволені позову відмовити.
Вислухавши сторони по справі, розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов до таких висновків.
Концерн «Міські теплові мережі» діє на підставі Статуту. Відповідно до п. 2.1 Статуту є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на постійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності Концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу Концерну.
Предметом діяльності Концерну «Міські теплові мережі» є виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії для потреб населення для обігріву житла і побутових потреб, комунально-побутових потреб підприємств, бюджетних установ та організацій, інших категорій споживачів, її збут тощо (п. 2.2 Статуту).
Судом встановлено, що Концерн «МТМ» надає послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води у житлове приміщення, розташоване за адресою АДРЕСА_1 . Особовий рахунок по отриманню комунальних послуг, які надаються позивачем за вказаною адресою, оформлений на ОСОБА_1 , що підтверджується довідкою Концерну «МТМ».
У довідці щодо заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води Концерн «МТМ» зазначає, що квартира за адресою АДРЕСА_1 не приватизована, споживачами послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води за вказаною адресою є квартиронаймачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
Втім, згідно з Інформацією з Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, свідоцтва про право власності №130 від 09.07.2013, виданого районною адміністрацією Запорізької міської ради по Ленінському району, квартира АДРЕСА_3 приватизована, на підставі свідоцтва про право власності №130 від 09.07.2013 власниками квартири (на праві спільної часткової власності у розмірі 1/5 частини кожному) є: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
За відомостями департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради за адресою АДРЕСА_1 , зареєстровані: ОСОБА_3 (з 14.08.1996 року), ОСОБА_1 (з 21.06.2001), ОСОБА_2 (з 20.06.2000), ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно довідки щодо заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води та розрахунку заборгованості, позивач у період з 01.08.2014 по 31.12.2020 надав послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води в квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , на суму 76380,10 грн., оплачено було 1193,18 грн., погашено за рахунок субсидії 4188,78 грн., заборгованість складає 70998,14 грн.
Сума нарахувань за надані послуги Концерном «МТМ» здійснювалась згідно опалювальної площі квартири 66,8 кв.м., і показів лічильника до 31.01.2019, далі виходячи з 5-ти зареєстрованих осіб.
Договір про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води між споживачами і Концерном «МТМ» не укладено.
Факт надання Концерном «МТМ» послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої водиу зазначений період в квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , відповідачами не спростовується.
Правовідносини, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами у спірний період регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV від 24.06.2004, Законом України «Про житлово-комунальні послуги»№ 2189-VIII від 09.11.2017, якими послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, віднесені до комунальних послуг.
Статтею 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, та обов'язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Згідно ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону № 1875-IV споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-IV, споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору, оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Згідно із п. 3 ч. 2 ст. 21 цього Закону виконавець зобов'язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.
Правовідносини з постачання фізичним особам централізованого опалення та постачання гарячої води регулюються Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодних та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення від 21 липня 2005 р. № 630 (далі - Правила).
Пунктом 8 Правил встановлено, що послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформлюється на підставі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води, затвердженого Постановою КМУ від 21 липня 2005 року №630.
Таким чином, законодавством передбачений двосторонній обов'язок, щодо укладання договору про надання житлово-комунальних послуг, у зв'язку з чим у разі відмови на оплату таких послуг споживачем з посиланням на відсутність укладеного договору не беруться до уваги, оскільки споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Відсутність укладеного між сторонами договору не виключає обов'язку здійснювати оплату фактично отриманих послуг з теплопостачання, оскільки між сторонами склались фактичні договірні відносини у сфері надання житлово-комунальних послуг, зокрема послуг з централізованого теплопостачання та гарячого водопостачання, що регулюються загальними нормами ЦК України, що регулюють договірні відносини, ЖК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ №630 від 21.07.2005.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 2189-VIII споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Згідно зі ст. 19, 25 Закону України «Про теплопостачання» № 1875-IV споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію і у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії теплопостачальної організації остання має право на стягнення заборгованості.
Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Статтею 322 ЦК України передбачено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як передбачено п. 18, 20 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 2005 року №630, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку.
Згідно наданого позивачем розрахунку, сума заборгованості за період з 01.08.2014 по 31.12.2020 складає 70998,14 грн.
Сплачено за послуги з централізованого опалення за весь спірний період 782,75 грн., востаннє оплата здійснювалась у квітні 2015 року. Також було погашено за рахунок субсидії 4188,78 грн., заборгованість з централізованого опалення за весь спірний період складає 32776,69 грн.
Нарахування плати за централізоване постачання гарячої води проводилось згідно показів лічильника до 31.01.2019. За цей період було нараховано плату у травні 2015 року - в розмірі 1264,00 грн., у листопаді 2015 року - в розмірі 1007,44 грн. Сплачено всього було за цей період 410,43 грн. Оплата за централізоване постачання гарячої води востаннє здійснювалась у жовтні 2015 року. З листопада 2015 року по січень 2019 року включно плата за централізоване водопостачання гарячої води не нараховувалась, заборгованість за цю послугу складала 1861,01 грн.
З 01.02.2019 нарахування плати за централізоване постачання гарячої води проводилось у відповідності до норм споживання з урахуванням кількості осіб (5 зареєстрованих осіб), оскільки особистий пристрій обліку ГВС був знятий з обліку 01.02.2019 (не зроблена повірка лічильника ГВП), що визнається сторонами у справі. Сума заборгованості за гаряче водопостачання за цей період становить 36360,44 грн.
Отже, загальна заборгованість за гаряче водопостачання становить 38221,45 грн.
Відповідачі заперечують правомірність нарахування плати за гаряче водопостачання за нормами споживання у зв'язку з пропуском строку для проведення повірки лічильника. Вказані дії вважають такими, що не відповідають вимогам діючого законодавства, зокрема Правилам надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної води та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ №630 від 21.07.2005, а також Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність».
Встановлено, що у періоді заборгованості діяли Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені постановою КМУ від 21.07.2005р. № 630 (втрата чинності з травня 2022р.).
Згідно з п. 20 Правил плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку.
Споживач зобов'язаний щомісяця передавати Концерну «МТМ» показання квартирних приладів обліку по телефону, в електронному вигляді на сайт Концерну «МТМ» або на паперових носіях через скриньки.
У пункті 21 Правил визначено, що у разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання: з централізованого постачання холодної та гарячої води і водовідведення - з розрахунку на одну особу.
Пунктом 10 вказаних Правил визначено, що справляння плати за нормативами (нормами) споживання за наявності квартирних засобів обліку без урахування їх показань не допускається, за винятком випадків, передбачених абзацом п'ятим пункту15цих Правил. Виконавець і споживач не мають права відмовлятися від врахування показань засобів обліку.
В пункті 11 цих Правил передбачено,що плата за послуги нараховується за нормами споживання: у разі відсутності засобів обліку води, встановлених у квартирі (будинку садибного типу); у разі несправності квартирних засобів обліку, що не підлягає усуненню,з моменту її виявлення; у разі відсутності у виконавця показань квартирних засобів обліку за розрахунковий період з подальшим перерахунком відповідно до пункту 18 цих Правил.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», повірка засобів вимірювальної техніки - сукупність операцій, що включає перевірку та маркування та/або видачу документа про повірку засобу вимірювальної техніки, які встановлюють і підтверджують, що зазначений засіб відповідає встановленим вимогам.
Згідно зі ст. 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту.
Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», перелік категорій законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що підлягають періодичній повірці, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Міжповірочні інтервали законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки за категоріями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері метрології та метрологічної діяльності.
Порядок встановлення міжповірочних інтервалів визначається Кабінетом Міністрів України.
Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13.10.2016 №1747 «Про затвердження міжповірочних інтервалів законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, за категоріями», для лічильників води встановлено міжповірочний інтервал - 4 роки.
Відповідно до ч.4 ст.8 Закон України «Про метрологію та метрологічну діяльність» законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки дозволяється застосовувати, випускати з виробництва, ремонту та в продаж і видавати напрокат лише за умови їх відповідності цьому Закону та іншим нормативно-правовим актам, що містять вимоги до таких засобів вимірювальної техніки.
Відповідно до п.1,2 р. IV Порядку проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, та оформлення її результатів, затвердженого наказом Мінекономрозвитку від 08.02.2016р. №193, результати вимірювання та інші дані, отримані під час проведення повірки, повинні бути задокументовані відповідно до методики повірки. Результати повірки ЗВТ вважають позитивними, якщо їх метрологічні і технічні характеристики відповідають вимогам Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» та технічних регламентів щодо ЗВТ.
Така повірка до набрання чинності Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» (02.08.2017р.) здійснювалась відповідно до Правил №630 та ст.17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» за рахунок суб'єкта господарювання, який надавав такі послуги, тобто відповідача Концерну «МТМ».
З прийняттям Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» змінився підхід до обліку цих житлово-комунальних послуг та обслуговування засобів їх обліку. Зокрема, зі структур тарифів було вилучено витрати, пов'язані з обслуговуванням та повіркою загальнобудинкових та індивідуальних засобів обліку води (на відміну від світло- та газо-постачальників, у яких в тарифі включені витрати на повірку лічильника за рахунок виконавця послуг).
Згідно з частиною 2 статті 6 ЗУ «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» від 22.06.2017 № 2119-VIII, обслуговування та заміна вузлів розподільного обліку/приладів-розподілювачів теплової енергії здійснюється за рахунок власників таких вузлів обліку. Відтак, вказаним Законом обов'язок обслуговування і проведення періодичної повірки квартирних приладів обліку води покладено на власників таких приладів за їх рахунок, якщо інше не встановлено договором. Власником квартирного приладу обліку води є споживач.
Повірка лічильників проводиться відповідно до Порядку проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, та оформлення її результатів, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 08.02.2016 № 193.
У відповідності з пунктом 14 вказаного Порядку, періодична повірка ЗВТ проводиться виконавцями відповідно до письмового звернення заявника, складеного в письмовій формі.
У разі позитивного результату повірки лічильника оформлюється свідоцтво про повірку за встановленою формою (додаток 2 до Порядку). Абонентам, які не виконають повірку у вказаний термін, нарахування оплати за користування послугами централізованого водопостачання та водовідведення проводиться за нормами споживання.
Періодична повірка лічильника води в квартирі позивача після лютого 2019 року і весь наступний період виникнення заборгованості до грудня 2020 року здійснена не була, а відтак з лютого 2019 року по дату розрахунку заборгованості позивач нараховував відповідачам плату за гарячу воду за нормами споживання.
Сторонами визнається, що відповідачі не зверталися вчасно із заявою про повірку лічильника обліку гарячої води, тому лічильник не пройшов чергову перевірку та його покази не беруться для нарахування оплати за гарячу воду.
Згідно Акту, прилад обліку гарячої води було прийнято на облік 27.10.2021, тобто за межами спірного періоду.
Відтак, нарахування плати за гаряче водопостачання за нормами споживання у зв'язку з пропуском строку для проведення повірки лічильника є правомірним, оскільки відповідає приписам вище наведених норм законодавства.
Таким чином, судом встановлено наявність заборгованості за послуги з централізованого опалення за весь спірний період у сумі 32776,69 грн. та заборгованості за гаряче водопостачання за весь спірний період у сумі 38221,45 грн., а всього 70998,14 грн.
Наданий позивачем розрахунок заборгованості суд визнає правильним, а також враховує, що наданий позивачем розрахунок заборгованості відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами.
Відповідачами заявлено про застосування позовної давності до позовних вимог.
Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно із приписами ст.ст. 260, 261 ЦК України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. При цьому норма частини першої статті 261 ЦК України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб'єктивних прав, відтак обов'язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.
За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята статті 261 ЦК України). В даному випадку перебіг позовної давності обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.
Згідно матеріалів справи, Концерн «Міські теплові мережі» звернувся до суду 01.03.2021 з позовом про стягнення заборгованості за період з 01.08.2014 по 31.12.2020.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії,що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.
Згідно з п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, яким було доповнено Цивільний кодекс України відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 №540-ІХ, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби, строки, визначені у тому числі статтями 257 та 258 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11.03.2020 № 211 карантин було встановлено з 12 березня 2020 р. до 22 травня 2020 р. на всій території України.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 09.12.2020 № 1236 «з метою запобігання поширенню на України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-, з 19 грудня 2020 р. до 28 лютого 2021 р. на території країни діяв карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом» та наступними постановами КМУ з цього ж питання. В подальшому Кабінет Міністрів України постановою № 1336 від 15.12.2021 продовжив дію адаптивного карантину на території України до 31 березня 2022 року продовжено внесення змін до постанови № 1236 від 9 грудня 2020 р., постановою від 09.12.2020 №1236 продовжено дію до 30.04.2023 року. Постановою від 27.04.2023 №383 продовжено дію до 30.06.2023 року. Отже Карантин в Україні безперервно встановлено з 12.03.2020 до 30.06.2023 року.
За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята статті 261 ЦК України). В випадку перебіг позовної давності обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.
Отже, до вимог Концерну «МТМ», строк позовної давності до яких не сплив на час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, тобто станом на березень 2020 року, не можуть бути застосовані наслідки пропуску строку позовної давності.
При цьому, оскільки заборгованість за житлово-комунальні послуги нараховувались позивачем щомісяця, то перебіг загальної позовної давності слід відраховувати від кожного щомісяця платежу.
30.03.2020 Верховна Рада прийняла закон № 540-IX (набрав чинності 02.04.2020), який продовжив низку процесуальних та інших строків (зокрема, позовну давність) на строк дії карантину.
Зокрема, пунктом 12 «Прикінцевих та перехідних положень» Цивільного кодексу України було визначено, що під час дії карантину, строки, встановлені низкою статей цього Кодексу (зокрема, позовна давність), продовжуються на строк дії карантину.
За загальним правилом, визначеним у статті 58 Конституції України та статті 5 Цивільного кодексу, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності, і не мають зворотної дії у часі.
З огляду на це, сплив строків до набрання чинності Законом № 540-IX разом із відсутністю норми про зворотну дію цього закону в часі дають підстави стверджувати, що строки, які спливли до 02.04.2020, не є продовженими.
При застосуванні приписів пункту 12 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України суд враховує також, що такий строк слід застосовувати відносно кожного щомісячного платежу, і що оплата комунальних послуг має здійснюватись споживачами цих послуг до 20 числа місяця, наступного за тим, в якому цю послугу спожито.
Як зазначалось, оплата послуг з централізованого опалення здійснювалась востаннє у квітні 2015 року, оплата за централізоване постачання гарячої води здійснювалась востаннє у жовтні 2015 року. Обставин, які б свідчили про переривання позовної давності матеріали справи не містять.
З цього вбачається, що позовна давність по заборгованості за період з 01.08.2014 року по березень 2017 спливла до введення карантину, а тому у стягненні заборгованості, яка виникла з 01.08.2014 року до березня 2017 року слід відмовити у зв'язку з пропуском строку позовної давності. Згідно розрахунку, заборгованість за цей період становить 14852,95 грн., з яких 12991,94 грн. заборгованості за послуги з централізованого опалення, 1861,01 грн. заборгованості за гаряче водопостачання.
Заборгованість за період 01.03.2017 року по 31.12.2020 року у загальному розмірі 56145,19 грн. підлягає стягненню з відповідачів, як співвласників квартири.
Щодо тверджень представника відповідача про відмову у позові у зв'язку з не пред'явленням вимог до усіх співвласників, зокрема, до малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , суд зазначає наступне.
У частині першій статті 322 ЦК України визначено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідачі як співвласники житлового приміщення є споживачами в сенсі Закону «Про житлово-комунальні послуги» і відповідно до ст. 322, 360 ЦК України, ст. 67, 68 ЖК України зобов'язані сплачувати комунальні послуги.
За правилами ст. 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема, у разі неподільності предмета зобов'язання.
Статтею 360 ЦК України передбачено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Відповідно до ч. 4 ст. 319 ЦК України, власність зобов'язує.
Тягар утримання майна лежить на співвласниках квартири (ст. 322 ЦК України).
В разі належності квартири декільком особам на праві спільної сумісної або спільної часткової власності, позовні вимоги мають бути пред'явлені до кожного з них про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги у розмірах, що відповідають їх часткам у праві спільної сумісної/часткової власності на квартиру. Крім тих випадків, коли між співвласниками досягнуто домовленості щодо утримання квартири і визначено уповноваженого власника квартири (постанова ВС від 20.09.2018 у справі № 522/7683/13-ц, постанова ВСУ від 04.11.2015 у справі 6-734цс15, постанова ВС від 01.09.2020 у справі № 352/2163/13-ц).
Оскільки квартира є приватною власністю, то належними відповідачами є її співвласники, кожен з яких в силу належності квартири на праві спільної часткової власності, відповідає за спільне майно у розмірах, що відповідають їх часткам у праві спільної часткової власності на квартиру, так як іншої домовленості між співвласниками щодо утримання квартири не встановлено, доказів визначення уповноваженого власника квартири не надано.
Як встановлено судом, крім відповідачів співвласниками квартири є також неповнолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яким належить по 1/5 частці вищезазначеної квартири.
Співвласник ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є неповнолітньою особою та не набув повної цивільної дієздатності, а тому не може бути відповідачем по справі і позовних вимог до його законного представника позивачем не заявлено.
Співвласник ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , набув повної цивільної дієздатності 15.01.2020, позовних вимог до нього та до його законного представника за відповідні частини спірного періоду позивачем не заявлено.
Визначення відповідачів, предмета та підстав позову є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів і обґрунтованості позову обов'язок суду, який виконується під час розгляду справи (пункт 41 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц).
Оскільки Концерн «МТМ» не звернувся з позовними вимогами до усіх співвласників квартири, тому суд з урахуванням засад диспозитивності та приписів ст. 360 ЦК України, розглядає справу в межах заявлених позовних вимог та присуджує стягнення з відповідачів лише тієї частини заборгованості, яка пропорційна їх часткам у праві спільної часткової власності на вказану вище квартиру.
Твердження представника відповідача, що це є підставою для відмови у позові в повному обсязі, не ґрунтується на вимогах закону.
Тобто, заборгованість за період 01.03.2017 року по 31.12.2020 року (в межах строку позовної давності), загальний розмір якої становить 56145,19 грн., підлягає стягненню з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 частково у сумі 33687,11 грн., по 11229,04 грн. з кожного, тобто у розмірі, що відповідає їх часткам (56145,19 грн. : 5 = 11229,04 грн.).
Не ґрунтуються на вимогах закону твердження та доводи представника відповідача ОСОБА_1 з приводу того, що ОСОБА_1 не повинен нести витрати з утримання спільного майна у зв'язку з тим, що у спірний період він не проживав у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , а фактично мешкав за адресою: АДРЕСА_2 .
На користь вказаному свідчать вимоги статті 162 ЖК України, згідно з якою власник зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.
Згідно зі статтею 317 ЦК України на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
З огляду на зазначене, доводи ОСОБА_1 про те, що він особисто не отримував послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, не є підставою для звільнення його від оплати фактично наданих послуг.
Пунктом 29 Правил передбачено, що споживач має право на зменшення розміру плати за послуги у разі тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім'ї на підставі його письмової заяви та офіційного документа, що підтверджує його/їх відсутність.
У пункті 6 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» зазначено, що споживач житлово-комунальних послуг має право на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім'ї при відповідному документальному оформленні, а також за період фактичної відсутності житлово-комунальних послуг, визначених договором у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Між тим, ОСОБА_1 не звертався до позивача ні в письмовій, ні в будь-якій іншій формі з приводу своєї відсутності за місцем реєстрації, підтверджуючих документів про даний факт також не надавав.
При цьому суд враховує правову позицію Верховного Суду, висловлену у постановах від 19.08.2020р. у справі № 703/2200/15-ц, від 02.04.2020р. у справі № 757/29813/17-ц, згідно з якою не проживання відповідача у квартирі, яка належить йому на праві спільної власності, не звільняє його як власника квартири від обов'язку нести витрати по оплаті житлово-комунальних послуг.
Та обставина, що ОСОБА_1 з 13.04.2021 знявся з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , виникла після спірного періоду і не впливає на вирішення спору про стягнення заборгованості, яка утворилась станом на 31.12.2020.
Щодо заперечень відповідачки ОСОБА_2 суд зазначає наступне.
У даній справі заочним рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 15.06.2021 позов Концерну «Міські теплові мережі» було задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Концерну «Міські теплові мережі» заборгованість в сумі 70998,14 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Концерну «Міські теплові мережі» судовий збір в загальному розмірі 2270,00 грн., з кожного по 756,66 грн.
На виконання заочного рішення суду були видані виконавчі листи та 11.04.2023 приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Проценком Д.Ю. відкрито виконавче провадження ВП № 71538728 (боржник ОСОБА_2 ) з примусового виконання виконавчого листа №334/1438/21.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 16.08.2023 задоволено заяву ОСОБА_1 , скасовано заочне рішення суду від 15.06.2023.
Згідно листа Концерну «МТМ» № б/н від 28.11.2023, після винесення судом заочного рішення по даній справі, виконавчою службою було відкрито виконавче провадження № 71538728 (боржник ОСОБА_2 ). За результатами вчинених виконавчих дій на розрахункові рахунки Концерну «Міські теплові мережі» надійшли наступні грошові кошти: 04.07.2023 в сумі 687,42грн. - основний борг та 756,66 грн. - судовий збір; 29.08.2023 в сумі 909,09 грн. - основного боргу. У подальшому виконавче провадження було закінчено у зв'язку із скасуванням заочного рішення.
Згідно копії матеріалів виконавчого провадження № 71538728 від 11.04.2023, приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Проценком Д.Ю. 04.09.2023 винесена постанова про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 334/1438/21, виданого 31.05.2022, у зв'язку із скасуванням заочного рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 15.06.2021.
Таким чином, за результатами вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 71538728 від 11.04.2023 з примусового виконання виконавчого листа № 334/1438/21 виданого Ленінським районним судом м. Запоріжжя 31.05.2022, стягнуто з відповідачки ОСОБА_2 1596,51 грн.
З наданих ОСОБА_2 платіжних інструкцій-квитанцій щодо перерахування на користь Концерну «МТМ» 4000,00 грн. після закінчення виконавчого провадження не вбачається, що ці грошові кошти були зараховані на виконання заочного рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 15.06.2021.
Отже, у зв'язку із скасуванням заочного рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 15.06.2021, стягнуті на його виконання грошові кошти у сумі 1596,51 грн. у виконавчому провадженні № 71538728 є безпідставно отриманими, а тому не впливають на розмір заборгованості, який підлягає стягненню за даним рішенням суду.
Способом захисту прав боржника у такому випадку є поворот виконання заочного рішення, який полягає у поверненні боржникові стягувачем всього одержаного за скасованим заочним рішенням у відповідності до ст. 444 ЦПК України.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд виходить з такого.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед іншого, належать і витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно зі ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, з відповідачів підлягають стягненню витрати, понесені позивачем по сплаті судового збору у зв'язку зі зверненням із позовом до суду, пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи часткове задоволення позову у сумі 33687,11 грн., що становить 47,45%, на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 1077,12 грн., по 359,04 грн. з кожного з відповідачів.
Щодо вимог представника відповідача ОСОБА_1 стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати, пов'язані з наданням професійної правничої допомоги, суд зазначає наступне.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно із частиною третьою статті 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частин четвертої та п'ятої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Частина 6 ст.137 ЦПК України передбачає, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правової допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
У відзиві на позовну заяву представником ОСОБА_1 зазначалося, що очікуваний розмір витрат на правничу допомогу становить 5500,00 грн.
На підтвердження витрат на правничу допомогу представником відповідача надано: договір про надання правової допомоги від 18.07.2023, додаток до договору № б/н від 18.07.2023 з ОСОБА_1 : Акт №1 приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт) по договору про надання правової допомоги б/н від 18.07.2023; квитанцію від 11.09.2023 на суму 1500,00 грн.
Згідно з ч.2 ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак, враховуючи розмір пред'явлених вимог до трьох відповідачів (70998,14 грн.), часткове задоволення позову у сумі 33687,11 грн., що становить 47,45%, частину позовних вимог, у задоволенні яких суд вважає за необхідне відмовити, яка становить 52,55%, суд вважає за необхідне стягнути з позивача понесені відповідачем ОСОБА_1 судові витрати у сумі 788,25 грн. (1500,00 грн. * 52,55%), право на відшкодування яких має відповідач.
З урахуванням того, що з ОСОБА_1 належить стягнути судові витрати на користь позивача у сумі 359,04 грн., підлягає застосуванню положення ч.10 ст. 141 ЦПК України, згідно з якою при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Отже,позивач, на якого покладено більшу суму судових витрат, має сплатити ОСОБА_1 різницю в сумі 429,21 грн., а ОСОБА_1 звільняється від обов'язку сплачувати позивачеві судовий збір у сумі 359,04 грн.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд
Позов Концерну «Міські теплові мережі» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Концерну «Міські теплові мережі» заборгованості за послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води у розмірі 11229,04 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Концерну «Міські теплові мережі» заборгованості за послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води у розмірі 11229,04 грн.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь Концерну «Міські теплові мережі» заборгованості за послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води у розмірі 11229,04 грн.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Концерну «Міські теплові мережі» судовий збір у розмірі 359,04 грн.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь Концерну «Міські теплові мережі» судовий збір у розмірі 359,04 грн.
Стягнути з Концерну «Міські теплові мережі» на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 429,21 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
Позивач: Концерн «Міські теплові мережі», код ЄДРПОУ 32121458, юридична адреса: м. Запоріжжя, бул. Гвардійський,137.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_1 ,адреса: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІПН НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .
Суддя: Турбіна Т. Ф.