Дата документу 22.10.2024
Справа № 334/5526/24
Провадження № 2/334/2446/24
22 жовтня 2024 року Ленінський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Турбіної Т.Ф., при секретарі Шерештан О.М., розглянувши цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У липні 2024 року ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 12.02.2019 між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_2 укладено договір про надання кредиту №501110432, відповідно до умов якого АТ «Альфа-Банк» надав позичальнику кредит у сумі 58190,00 грн., строк кредиту 48 місяців на споживчі потреби з відсотковою ставкою 18,99%. Договір кредитної лінії укладено з відповідачем у електронній формі відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію», який має силу договору, укладеного в письмовій формі та підписаний сторонами.
АТ «Альфа-Банк» виконав умови кредитного договору та перерахував на рахунок відповідача безготівковим шляхом кошти в розмірі 58190,00 грн., в свою чергу позичальник не виконав умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів, внаслідок чого виникла заборгованість.
Згідно детального розрахунку заборгованості станом на 20.12.2021 загальний розмір заборгованості становив 79584,29 грн., яка складається з тіла кредиту в розмірі 43227,00 грн., заборгованості по відсоткам за користування кредитом 36357,29 грн.
20.12.2021 між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» укладено договір факторингу, на підставі якого відбулося відступлення прав вимоги за кредитними договорами. Таким чином, ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» набуло статусу кредитора за кредитним договором 501110432 від 12.02.2019.
Позивач просить стягнути з відповідачки суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 79584,29 грн., а також судові витрати у виді судового збору, сплаченого при зверненні до суду та витрат на правову допомогу у розмірі 7100,00 грн.
Від відповідачки надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона підтвердила, що 12.02.2019 між нею та АТ «Альфа-Банк» було укладено електронний договір про надання кредиту № 501110432. Протягом певного часу вона виконувала умови вказаного договору, проте у зв'язку з важким матеріальним становищем здійснювати своєчасне погашення заборгованості не має можливості.
Заборгованість по кредиту в розмірі 79584,29 грн., яку позивач просить стягнути в позовній заяві, визнає частково. Не заперечує проти розміру заборгованості за тілом кредиту у сумі 43227,00 грн. Проте заперечує проти стягнення з неї заборгованості за комісією.
Так, згідно вимог позовної заяви, позивач окрім заборгованості за тілом кредиту та процентів просить стягнути заборгованість по комісії в сумі 23904,92 грн.
Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості, а також долученої до позову виписки по особовому рахунку, відповідачкою за період з 12.02.2019 по 12.05.2020 було сплачено комісію у сумі 20948,48 грн.
Кредитний договір № 501110432 від 12.02.2019 містить умови щодо сплати комісійної винагороди на користь банку, проте не містить повного переліку конкретних послуг, які повинні надаватися банком в рахунок стягнення вказаної комісії.
Крім того, відповідно до копії паспорта споживчого кредиту, комісія за надання кредиту та плата за обслуговування відсутня, тому заборгованість по комісії, склад послуг якої не зазначено в умовах договору № 501110432 від 12.02.2019 у сумі 23904,92 грн. є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.
Визнає заборгованість за кредитним договором в сумі 34730,89 грн. (79884,29 -23904,92 - 20948,40).
Також вважає, що розмір витрат позивача на правничу допомогу є завищеним, неспівмірним, тому просить зменшити до 2000,00 грн.
Просить позовні вимоги задовольнити частково та стягнути заборгованість за кредитним договором в сумі 34730,89 грн. та судові витрати пропорційно розміру задоволених вимог, а саме судовий збір в сумі 1321,42 грн. та витрати на правничу допомогу в сумі 872,80 грн.
Представник позивача в судове засідання не з'явився. В позовній заяві просив розглядати справу без його участі, проти винесення заочного рішення не заперечує.
Відповідачка в судове засідання не з'явилася. До суду надала заяву, в якій просить розглянути справу без її участі. Позовні вимоги просить задовольнити частково з підстав, викладених в відзиві на позовну заяву.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, вивчивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, давши оцінку доказам, дійшов до такого висновку.
В судовому засіданні встановлено, що 12.02.2019 року між АТ «АЛЬФА-БАНК» та відповідачкою ОСОБА_3 , яка змінила прізвище на ОСОБА_4 , було підписано кредитний договір у вигляді оферти на укладання угоди про надання кредиту № 501110432, обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії. Сума кредиту - 58190,00 грн. Процентна ставка - 18,99% річних. Тип процентної ставки - фіксований. Строк кредиту - 48 місяців. Дата повернення кредиту - 12.02.2023. Обов'язковий мінімальний платіж запропоновано встановити у розмірі 5% від суми загальної заборгованості за кредитною лінією, але не менше 50 грн.
В пункті 1 угоди зазначено, що під час користування кредитом пропонується банку надавати послуги з розрахунково-касового обслуговування у порядку та на умовах, що визначені цим пунктом та договором, за надання яких встановити комісійну винагороду, а саме: за надання кредиту 0,00% від суми кредиту, зазначеної в цій оферті на укладення угоди без ПДВ; за обслуговування кредиту 2,25% від суми кредиту, зазначеної в цій оферті без ПДВ. Комісійна винагорода за переказ коштів та приймання готівки з подальшим зарахуванням на рахунки банку сплачується згідно діючих тарифів банку. Тарифи є невід'ємною частиною договору та розміщені на сайті банку.
АТ «Альфа банк» акцептував пропозицію на укладення угоди про надання кредиту №501110432, обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії від 12.02.2019.
Додатком №1 до угоди про надання кредиту є Графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної річної процентної ставки з урахуванням вартості всіх сукупних послуг. Із вказаним графіком відповідачка ознайомлена під підпис.
Таким чином, судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що 12.02.2019 між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 501110432.
АТ «Альфа-Банк» виконало умови кредитного договору щодо перерахування на рахунок відповідачки безготівковим шляхом коштів в розмірі 58190,00 грн., що підтверджується випискою з особового рахунку ОСОБА_1 , та не заперечується самою відповідачкою.
20.12.2021 року між AT «Альфа-Банк» та TOB «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» укладено договір факторингу №4, згідно з умовами якого Фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнту за плату, а Клієнт відступає Фактору, а Фактор набуває належне Клієнтові право вимоги до Боржників за договорами, перелік яких наведено в Додатку № 1-1 до Договору .
Згідно з п. 1.1. договору реєстр боржників - погоджена сторонами форма реєстру боржників з переліком їх особистих даних, розмірів грошових зобов'язань кожного з боржників, іншої інформації. Форма реєстру наведена в додатку 1-1 та 1-2 до цього договору.
Пунктом 2.3 договору факторингу передбачено право вимоги вважається відступленим Фактору з дати оплати Фактором Ціни Вимоги відповідно до п.4.2. договору.
Пунктом 4.2 договору визначено, до ціна права вимоги за цим договором становить 12 878 944 грн.. Фактор зобов'язаний передати в розпорядження Клієнту грошові кошти і сплатити Клієнтові Ціну Прав Вимоги в розмірі 12 878 944 грн. шляхом перерахування на вказаний у договорі рахунок, в дату підписання договору.
Здійснення оплати Фактором Ціни Вимоги відповідно до п.4.2 Договору і підписання Акту приймання-передачі Реєстру боржників, за формою, встановленою в додатку №2 до цього договору, підтверджуються копіями відповідних документів.
Відповідно до витягу з Додатку до Договору факторингу від 20 грудня 2021 року, до ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 501110432 від 12.02.2019 на загальну суму 79584,29 грн., яка складається з: 43227,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 36357,29 грн. - заборгованість по процентам та комісією.
Таким чином TOB «ФК «Еліт Фінанс» набуло статусу кредитора за кредитним договором № 501110432 від 12.02.2019, укладеним між AT «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 .
Згідно зі ст. 205 ЦК України, правочин може вчинитися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язання є правовідношення, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 1 ст. 624 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
У відповідності до положень статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Згідно ч.ч. 1, 2, 3 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
Згідно статті 534 ЦК України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.
Частинами 1 та 2 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 1077 Цивільного кодексу України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням. (ч. 1 ст. 516 ЦК України).
Відповідно до ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Згідно ст. 518 ЦК України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.
Як встановлено судом, умовами кредитного договору, укладеного між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 передбачено, що відповідачці наданий кредит у вигляді кредиту в розмірі 58190,00 грн, із сплатою фіксованої процентної ставки у розмірі 18,99 % річних.
Згідно з Графіком платежів та розрахунку сукупної вартості споживчого кредиту визначено розмір щомісячних платежів, які складаються із сум на погашення кредиту та відповідно розрахованих процентів за користування кредитом, а загальна сума процентів за користування кредитом протягом стоку дії кредитного договору становить 25309,68 грн.
Згідно з розрахунком заборгованості, станом на 20.12.2021 відповідачка має заборгованість за кредитним договором в сумі 79584,29 грн., яка складається з: 43227,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 12452,37 грн. - заборгованість за відсотками; 23904,92 грн. - заборгованість по комісії.
Наявність заборгованості за кредитом та її розмір підтверджується банківською випискою з рахунку позичальника, яка є належним та допустимим доказом щодо заборгованості за кредитним договором (аналогічний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 (провадження № 61-9618св19), від 28 серпня 2023 року у справі № 206/3009/15 (провадження № 61-5576св23) та ін.).
З розрахунку заборгованості вбачається, що новим кредитором будь-яких нарахувань за вказаним кредитним договором не здійснювалось.
Оскільки відповідачка не виконала взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, у позивача виникло право вимагати повернення основної суми кредиту, процентів за користування кредитом в судовому порядку.
Щодо доводів відповідачки про неправомірність нарахування комісії за цим договором і безпідставне списання із погашених коштів за кредитом в рахунок не передбаченої кредитним договором комісії суд зазначає наступне.
Відповідно до приписів ч.4 статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17.08.2022 року у справі №295/3522/20, провадження №61-2009 св21, вказано, що відповідно до абзацу третього частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року - остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування») кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
Згідно з частиною п'ятою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у вказаній редакції, до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.
Відповідно до частин першої-другої, п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.
Згідно із пунктом 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).
10 червня 2017 року набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» статтю 11 викладено у такій редакції: Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин першої, другої, п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набранням чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними, проте, враховуючи ультраактивну форму дії Закону України «Про захист прав споживачів», визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено комісію за розрахунково-касове обслуговування кредитної заборгованості, підлягають перевірці на відповідність змісту положень Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року №49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168 Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту.
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
Отже, встановлення банком комісії за обслуговування кредиту, у тому числі комісії за розрахунково-касове обслуговування, відповідає положенням Закону України «Про споживче кредитування». Аналогічні за змістом правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження №14-44 цс21).
Згідно з ч.6 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» споживач не зобов'язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені в договорі про споживчий кредит та/або не враховані в розрахунку денної та орієнтовної річної процентної ставки, що зазначені в договорі про споживчий кредит, крім платежів за споживчим кредитом, які не включаються до розрахунку загальних витрат за споживчим кредитом у випадках, передбачених цим Законом. Кредитодавцю та новому кредитору забороняється вимагати сплати будь-яких платежів, не зазначених у договорі про споживчий кредит та/або не врахованих у розрахунку денної процентної ставки, що зазначена в договорі про споживчий кредит.
Позивачем в якості доказів укладення кредитного договору між сторонами надано Оферту на укладання угоди про надання кредиту № 501110432 від 12.02.2019, акцептовану АТ «АЛЬФА-БАНК», і Додаток №1 до Угоди про надання кредиту № 501110432, яким є графік платежів та розрахунок сукупної вартості кредиту та реальної процентної ставки урахуванням вартості усіх супутніх послуг.
В оферті в пункті 1 передбачено, що під час користування кредитом встановлена комісійна винагорода, а саме: за надання кредиту 0,00% від суми кредиту, зазначеної в цій оферті на укладення угоди без ПДВ; за обслуговування кредиту 2,25% від суми кредиту, зазначеної в цій оферті без ПДВ.
В Додатку №1 до угоди про надання кредиту № 501110432, що є невід'ємною частиною Угоди, визначено: детальний розпис складових загальної вартості кредиту, реальної річної процентної ставки; графік платежів з повернення кредиту, сплати процентів за його користування; сум комісійної винагороди та інших платежів за Угодою.
У рядку 7.2 Графіку платежів та розрахунку сукупної вартості споживчого кредиту зазначено, що розмір щомісячних платежів за розрахунково-касове обслуговування кредиту складає 1309,28 грн., тобто 2,25 % від суми кредиту, а загальна плата за розрахунково-касове обслуговування протягом всього строку дії кредитного договору становить 62845,44 грн.
Всі відносини, що не врегульовані Угодою, пропонується врегулювати Договором, який визначає всі інші істотні умови надання та користування кредитом додатково до тих, що вказані в угоді і є невід'ємною частиною Угоди та діюча редакція якого розміщена на сайті банку.
Отже, АТ «Альфа-Банк» до підписання спірного кредитного договору надав відповідачці в письмовій формі інформацію про умови кредитування, а також орієнтовну скупну вартість кредиту, що підтверджується графіком платежів та розрахунком сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості сукупних послуг, який містить підпис відповідачки, у якій вона засвідчила також, що отримала всю інформацію про умови кредитування.
Таким чином судом не встановлено, що умови договору про споживчий кредит щодо встановлення банком комісії за обслуговування кредиту обмежує права відповідачки порівняно з правами, встановленими Законом України «Про споживче кредитування».
Згідно з розрахунком заборгованості та випискою по особовому рахунку, відповідачка здійснювала платежі за кредитним договором до 12.05.2020, всього було сплачено 48975,00 грн., з яких було зараховано на погашення тіла кредиту 14963,00 грн., на погашення процентів 13063,52 грн., на погашення комісії 20948,48 грн.
У період з 12.02.2019 по 12.05.2020 було сплачено комісію у сумі 20948,48 грн., заборгованість по комісії становить 23904,92 грн.
Таким чином, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, з відповідачки підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором в сумі 79584,29 грн., яка складається з: 43227,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 12452,37 грн. - заборгованість за відсотками; 23904,92 грн. - заборгованість по комісії.
Згідно зі ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028,00 грн.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно із частиною третьою статті 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частин четвертої та п'ятої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Частина 6 ст.137 ЦПК України передбачає, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правової допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 зроблено висновок, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (частина восьма статті 141 ЦПК України).
З наданих суду документів вбачається, що між позивачем та адвокатом Макєєвим В.М. укладено договір про надання правничої допомоги №05-10/23 від 05.10.2023.
Відповідно до акту №1 приймання-передачі наданих послуг від 07.03.2024, адвокат Макєєв В.М. надав ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» юридичні послуги відповідно до договору № 05-10/23 про надання правничої допомоги від 05.10.2023 по справі за позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором на суму 7100,00 грн., які складаються з: надання первинної консультації замовнику у справі - 1000,00 грн., правовий аналіз наявних документів у замовника по справі - 3000,00 грн.; підготовка позовної заяви - 3100,00 грн.
Враховуючи клопотання відповідачки про зменшення розміру витрат на правничу допомогу в порядку ч.6 ст. 137 ЦПК України, беручи до уваги характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, характер справи, її значення для позивача, суд дійшов висновку, що наявні підстави для зменшення розміру витрат на правничу допомогу. Понесені позивачем витрати, пов'язані з наданням професійної правничої допомоги, слід покласти на відповідача у розмірі 2000,00 гривень.
Керуючись ст.ст.12, 76-83, 89, 141, 158, 247, 263-265 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» (ІКЮО 40340222, адреса: 03035, м. Київ, пл. Солом'янська, 2) заборгованість за кредитним договором у розмірі 79584,29 грн. (сімдесят дев'ять тисяч п'ятсот вісімдесят чотири гривні 29 коп.).
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» (ІКЮО 40340222, адреса: 03035, м. Київ, пл. Солом'янська, 2) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3028,00 грн. та 2000,00 грн. в рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу, а всього 5028,00 грн. (п'ять тисяч двадцять вісім гривень 00 коп.).
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», ІКЮО 40340222, адреса: 03035, м. Київ, пл. Солом'янська, 2.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Суддя: Турбіна Т. Ф.