Дата документу 23.10.2024
Справа № 334/7760/24
Провадження № 2/334/3029/24
23 жовтня 2024 року м. Запоріжжя
Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді Філіпової І.М.
за участю секретаря судового засідання Мандик М.О.
представника позивача ОСОБА_1
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про припинення заборони відчуження нерухомого майна,
23.09.2024 року ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Кравченко О.В., звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 про припинення заборони відчуження нерухомого майна - 67/100 часток у праві власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , накладену на підставі договору довічного утримання (догляду) від 09.06.2016 року, номер запису про обтяження 14972152.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 09.06.2016 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 уклали між собою договір довічного утримання (догляду). Згідно з указаним договором ОСОБА_2 передала у власність ОСОБА_3 належні їй 67/100 часток у праві власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 90,9 кв.м, житловою площею 52.3 кв.м., взамін чого ОСОБА_3 зобов'язалась забезпечити ОСОБА_2 доглядом довічно.
Довічний договір було посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу, 09 червня 2016 року за № 1671 ОСОБА_4 . У в'язку з посвідченням договору довічного утримання (догляду) нотаріус наклав заборону відчуження зазначеної частки житлового будинку до виконання, припинення чи розірвання договору.
12.12.2023 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя ухвалив заочне рішення у справі № 334/8357/23 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , за яким вказаний договір довічного утримання розірвано. Рішення набрало законної сили 16.01.2024 року. Рішення суду мотивоване тим, що ОСОБА_3 не виконувала обов'язки, передбачені договором, зокрема, не надавала ОСОБА_2 матеріального забезпечення та допомоги, не здійснювала за нею догляд, не забезпечувала її необхідними лікарськими засобами, продуктами харчування тощо.
Вимогу при припинення заборони відчуження у справі про розірвання договору довічного утримання (догляду) ОСОБА_2 не пред'являла.
06.03.2024 року позивачка вернулася до Департаменту адміністративних послуг Запорізької ради з метою державної реєстрації припинення обтяження - заборони відчуження 67/100 часток житлового будинку АДРЕСА_1 , переданих ОСОБА_3 за договором довічного утримання, який розірваний на підставі рішення суду.
17.04.2024 року держаний реєстратор прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради Андросенко А.О. прийняла рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій № 7260596. Рішення мотивоване тим, що рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя у справі № 334/8357/23 від 14.12.2023 року не припиняється заборона відчуження, зареєстрована у результаті укладення договору довічного утримання (догляду).
Позивачка оскаржила рішення в порядку адміністративного судочинства.
25.07.2024 року Запорізький окружний суд ухвалив рішення у справі № 334/4647/24, яким у позові ОСОБА_2 до Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, державний реєстратор прав на нерухоме майно ОСОБА_5 , про визнання протиправним та скасування рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій, відмовив повністю.
Тому, позивач просить суд припинити заборону відчуження нерухомого майна - 67/100 часток у праві власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 90,9 кв.м., житловою 52,3 накладену на підставі договору довічного утримання ( догляду) від 09.06.2016 року № 1671, номер запису про обтяження 14972152.
Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримала позовні вимоги проти винесення заочного рішення не заперечувала.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, відзив не надав.
Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами і ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
За таких обставин, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення, що відповідає положенням ст. 280-281 ЦПК України.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх у сукупності, суд приходить до наступного висновку.
09.06.2016 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 уклали між собою договір довічного утримання (догляду), що підтверджується копією договору довічного утримання ( догляду).
Згідно п. 1 вказаного договору ОСОБА_2 передала у власність ОСОБА_3 належні їй 67/100 часток у праві власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 90,9 кв.м, житловою площею 52.3 кв.м. взамін чого ОСОБА_3 зобов'язалась забезпечити ОСОБА_2 доглядом довічно.
Довічний договір було посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу, 09.06.2016 року за № 1671 ОСОБА_4 . У в'язку з посвідченням договору довічного утримання (догляду) нотаріус наклав заборону відчуження зазначеної частки житлового будинку до виконання, припинення чи розірвання договору 09. 06.2016 року за №1672.
Відповідно до рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 14.12.2023 року №334/8357/23 року, договір довічного утримання (догляду), укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , який був посвідчений 09.06.2016 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Кияницею Н. В. та зареєстрований за номером 1671 було розірвано (рішення набрало законної сили 16.01.2024 року).
17.04.2024 року держаний реєстратор прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради Андросенко А.О. прийняла рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій № 7260596. Рішення мотивоване тим, що рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя у справі № 334/8357/23 від 14.12.2023 року не припиняється заборона відчуження, зареєстрована у результаті укладення договору довічного утримання (догляду).
Відповідно до ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно ст.17 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.
У ч.1 ст.321 ЦК України зазначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст.55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Способи захисту визначені ст. 16 ЦК України.
Відповідно до п. п. 5.1., п. 5 гл. 15 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, нотаріус, який накладав заборону, знімає заборону відчуження майна при одержанні повідомлення: кредитора про погашення позики; про припинення (розірвання, визнання недійсним) договору застави (іпотеки); про припинення договору іпотеки у зв'язку з набуттям іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, після припинення договору іпотеки у зв'язку з відчуженням іпотекодержателем предмета іпотеки; про припинення, розірвання, визнання недійсним договору ренти, довічного утримання (догляду), спадкового договору; органів опіки та піклування про усунення обставин, що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини; про скасування рішення суду про оголошення фізичної особи померлою або закінчення п'ятирічного строку з часу видачі свідоцтва про право на спадщину на майно особи, оголошеної померлою; про смерть другого з подружжя, що склали спільний заповіт; про скасування рішення суду про позбавлення батьків дитини батьківських прав або відібрання дитини без позбавлення батьківських прав; про смерть відчужувача за спадковим договором або про смерть другого з подружжя, що уклали спадковий договір;про відчуження майна, переданого під виплату ренти; за рішенням суду; в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з п.2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07.02.2014р. «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», до позовів, що виникають з приводу нерухомого майна, належать, зокрема, позови про визнання права на таке майно, про витребування майна із чужого незаконного володіння, про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, не пов'язаних із позбавленням володіння, про встановлення сервітуту, виключення майна з-під арешту, визнання правочину недійсним (незалежно від заявленім вимоги про застосування наслідків недійсності правочину) тощо.
Згідно п. 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України від 3 червня 2016 року №5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).
Згідно ст. 744 ЦК України за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.
Згідно ч. 1, 2 ст. 754 ЦК України набувач не має права до смерті відчужувача продавати, дарувати, міняти майно, передане за договором довічного утримання (догляду), укладати щодо нього договір застави, передавати його у власність іншій особі на підставі іншого правочину. На майно, передане набувачу за договором довічного утримання (догляду), не може бути звернене стягнення протягом життя відчужувача.
Відповідно до ст. 73 Закону України «Про нотаріат», нотаріус за місцем розташування жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, іншого нерухомого майна чи місцем розташування земельної ділянки, або за місцезнаходженням однієї із сторін правочину накладають заборону їх відчуження: за повідомленням установи банку, підприємства або організації про видачу громадянину позик (кредиту) на будівництво, капітальний ремонт чи купівлю жилого будинку (квартири); при посвідченні договору довічного утримання; при посвідченні договору про заставу жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна; за повідомленням іпотекодержателя; в усіх інших випадках, передбачених законом.
Згідно ст. 317ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Частиною 1 ст.319ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Право власності згідно із ч.1ст.321ЦК України є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений його права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна, права якого порушені, має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Таке право особи реалізується шляхом звернення до суду з позовом про захист свого порушеного права та усунення будь-яких перешкод у вільному та на власний розсуд користуванні та розпорядженні майном.
Судом встановлено, що на теперішній час позивач є власником 67/100 часток житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . На підставі договору довічного утримання приватним нотаріусом Кияницею Н. В. було накладено заборону відчуження вказаного майна до виконання, припинення чи розірвання цього договору.
Після розірвання договору довічного утримання подальше існування вказаної заборони порушує право позивача на розпорядження майном, як власника.
Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку про задоволення позову у повному обсязі.
Також на підставі ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору.
Керуючись ст.10, 12, 13, 141, 263, 264, 265 ЦПК України,
Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про припинення заборони відчуження нерухомого майна задовольнити.
Припинити заборону відчуження нерухомого майна - 67/100 часток у праві власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 90,9 кв.м., житловою 52,3 накладену на підставі договору довічного утримання (догляду) від 09.06.2016 року № 1671, номер запису про обтяження 14972152.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 1211 грн 20 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Апеляційна скарга може бути подана до Запорізького апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Суддя: Філіпова І. М.