Справа № 333/6913/23
Провадження №1-кп/333/372/24
Іменем України
22 жовтня 2024 року м.Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретарів судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Запоріжжя, кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 22023080000001264 від 07.08.2023 року відносно:
ОСОБА_6 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Мелітополь, Запорізької області, громадянки України, з вищою освітою, одруженої, яка має на утриманні неповнолітню дитину - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
-за обвинуваченням в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, -
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_8 ,
захисника обвинуваченої - адвоката ОСОБА_9 ,
1. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
Згідно з Конституцією України, Україна є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і російською федерацією 1997 року та іншими міжнародно-правовими актами є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
Всупереч вказаним нормам міжнародного гуманітарного права президент російської федерації володимир путін та інші невстановлені на цей час досудовим розслідуванням представники влади російської федерації, діючи всупереч вимогам п. п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994 року, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 року та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй від 09.12.1981 року № 36/103, від 16.12.1970 року № 2734, від 21.12.1965 року № 2131 (XX), від 14.12.1974 року № 3314 (XXIX), спланували, підготували і розв'язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України та віддали відповідні накази на вторгнення підрозділів збройних сил російської федерації на територію України з метою її незаконного збройного захоплення та подальшої військовоі окупації.
24.02.2022 року Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено введення в Україні воєнного стану із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 року строком на 30 діб, дія якого неодноразово продовжена відповідними указами Президента України, затвердженими Законами України, зокрема Законом України від 01.05.2023 року № 254/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України № 3057-1Х від 02.05.2023 року, яким строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 год. 30 хв. 20.05.2023 року строком на 90 діб.
24.02.2022 року, на виконання наказів вищого політичного та воєнного керівництва російської федерації, військовослужбовці збройних сил російської федерації, шляхом збройної агресії із застосуванням зброї, військової техніки та артилерії, з нанесенням ракетних та авіаційно-бомбових ударів по військовій та цивільній інфраструктурі, незаконно вторглись на територію України через державні кордони України в Донецькій, Запорізькій, Житомирській, Київській, Луганській, Сумській, Харківській, Херсонській та Чернігівській областях, та здійснили збройний напад на державні органи влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об'єкти військової та цивільної інфраструктури, які мають важливе народногосподарське та оборонне значення, після чого здійснили військову окупацію частини території України, в тому числі АДРЕСА_2 , яке було захоплено 25.02.2022 року.
Відповідно до Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.2022 року (у редакції від 31.05.2023 року № 164) «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією» станом на 22.12.2022 року, вся територія Мелітопольського району Запорізької області, у тому числі територія Мелітопольської міської територіальної громади, відноситься до тимчасово окупованою російською федерацією територією України.
Так, відповідно до положень ч. 1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 року (в редакції від 07.05.2022 року, далі за текстом Закон № 1207-VІІ), тимчасово окупована російською федерацією територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України
Тимчасова окупація російською федерацією територій України, визначених ч. 1 ст. 3 цього Закону, незалежно від її тривалості, є незаконною і не створює для російської федерації жодних територіальних прав.
За державою Україна, територіальними громадами сіл, селищ, міст, розташованих на тимчасово окупованій території, органами державної влади, органами місцевого самоврядування та іншими суб'єктами публічного права зберігається право власності, інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованій території.
Порядок створення органів місцевого самоврядування, обрання сільських, селищних, міських голів, встановлюється Конституцією України, Законом України «Про місцеве самоврядування України» та іншими Законами та грунтується на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування.
Тимчасово окупованою територією, відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 1-1 Закону № 1207-VІІ, є частини території України, в межах яких збройні формування російської федерації та окупаційна адміністрація російської федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування російської федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації російської федерації.
Після повної окупації території Мелітопольського району, Запорізької області, представниками збройних сил російської федерації фактично було узурповано всі владні повноваження на вище зазначеній території шляхом збройного захоплення адміністративних будівель органів державної влади та місцевого самоврядування, встановлення інституту військових комендатур, запровадження тотального контролю та жорсткого управління у всіх сферах життєдіяльності територіальних громад, фактичної ліквідації приватної власності, свободи слова, пересування та волевиявлення на захоплених територіях, а також шляхом повсякденного залякування населення, застосування - фізичного і психологічного впливу до окремих категорій суспільства, в тому числі шляхом незаконного позбавлення волі діючих представників органів державної влади України та місцевого самоврядування.
Разом з тим, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше ніж 24.04.2022 року, представниками збройних сил російської федерації всупереч порядку установленого конституцією України, Законами України «Про місцеві державні адміністрації», «Про місцеве самоврядування в Україні» та іншим діючим нормативно-правовим актам, цілеспрямовано створено окупаційну адміністрацію Запорізької області т.зв, «военно-гражданскую администрацию Запорожской области», з метою подальшого утримання адміністративно-політичного контролю на захопленій військовим шляхом території та безпосередньої реалізації всіх узурпованих владних повноважень діючої Запорізької області та відповідної державної адміністрації.
Продовжуючи встановлення тотального контролю та розповсюджуючи свою владу на захоплених військовим шляхом територіях Мелітопольського району, Запорізької області, представники збройних сил російської федерації у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 23.09.2022 року, разом із посадовими особами зазначеної окупаційної адміністрації Мелітопольського району, Запорізької області, діючи за підтримки місцевих колаборантів та інших лояльних до держави-агресора верств місцевого населення, створили на тимчасово окупованій території Запорізької області в складі окупаційної адміністрації держави-агресора «военно-гражданской администрации Запорожской области» орган влади «совет министров», який очолив представник російської федерації ОСОБА_10
23.09.2022 року указом «о создании министерства по тарифам и ценовому регулированию военно-гражданской администрации» № 421-у від 23.12.2022 року, виданим «председателем совета министров военно-гражданской администрации Запорожской области» ОСОБА_10 створено «министерство по тарифам и ценовому регулированию военно-гражданской администрации Запорожской области» та затверджено «положение о министерстве по тарифам и ценовому регулированию военно-гражданской администрации Запорожской области».
В подальшому, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше першої декади грудня 2022 року, громадянка України ОСОБА_6 , перебуваючи на території м. Мелітополь, Мелітопольського району, Запорізької області, діючи умисно, з метою підтримання окупаційної влади, встановленої збройними формуваннями російської федерації, прийняла пропозицію невстановлених під час досудового розслідування осіб із числа представників збройних сил російської федерації та окупаційної адміністрації т.зв. «военно-гражданской администрации Запорожской области» та добровільно зайняла посаду «начальник отдела тарифного регулирования в сфере электроэнергетики» в незаконно створеному органі влади «министерство по тарифам и ценовому урегулированию военно-гражданской администрации Запорожской области», адміністративна будівля якого знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , посада якої пов'язана з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, в тому числі: здійснення регулювання тарифів в сфері електроенергетики.
2. Стаття (частина статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винною у вчиненні якого визнана обвинувачена.
Своїми умисними діями ОСОБА_6 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 111-1 КК - колабораційна діяльність, а саме добровільне зайняття громадянином України посади, пов'язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора.
3. Позиція обвинуваченої.
Судовий розгляд у межах даного кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченої (in absentia), остання показань суду не надавала, при цьому заяв, протестів та клопотань на адресу суду також не подавала.
Дане кримінальне провадження здійснювалось за участю захисника - адвоката ОСОБА_9 .
Аналіз наявних в матеріалах справи численних документів на підтвердження завчасних належних викликів ОСОБА_6 до слідчого (прокурора), направлених їй повідомлень з приводу її прав та обов'язків, оголошеної підозри, висунутого обвинувачення та руху спеціального судового провадження свідчить про те, що вона мала підстави усвідомлювати, що проти неї розпочато кримінальне провадження, вона отримала чи мала би отримати оголошену підозру, відповідні виклики та пред'явлене обвинувачення, мала можливість бути обізнаною із усіма своїми правами, в тому числі, на захист та доступ до правосуддя. Відтак, держава Україна під контролем сторони захисту та суду використала всі можливості для того, щоб обвинувачена мала право під час судового провадження як мінімум на такі гарантії: а) бути терміново і докладно повідомленою мовою, яку вона розуміє, про характер і підставу обвинувачення; б) мати достатній час і можливості для підготовки свого захисту, обрати самій захисника; в) бути осудженою в її присутності і захищати себе особисто або за посередництвом обраного нею захисника, бути повідомленою про це право і мати призначеного їй захисника безплатно для неї. Така ситуація узгоджується із взятими на себе зобов'язаннями, яких повинна дотримуватися держава Україна з тим, щоб забезпечити реальне використання права, яке гарантується ст. 6 Європейської Конвенції з прав людини та ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права. Натомість, ОСОБА_6 скористалась своїми правами на власний розсуд за відсутності будь-яких перешкод для їх реалізації на території України та з боку останньої.
Вказані висновки ґрунтуються і на правовій позиції Європейського суду з прав людини (напр., справа «Колоцца проти Італії» від 12.02.1985 року, «Шомоді проти Італії» від 18.05.2004 року та ін.), за якою суд при розгляді справи в порядку спеціального судового провадження зобов'язаний обґрунтувати чи були здійсненні всі можливі, передбачені законом заходи, щодо дотримання прав обвинуваченої на захист та доступ до правосуддя.
Суд вважає, що наявні у справі документи свідчать про відмову ОСОБА_6 , яка повинна знати про розпочате кримінальне провадження, від здійснення свого права предстати перед українським судом за діяння вчинені на території суверенної України, юрисдикцію якої над собою не визнає, та захищати себе безпосередньо в такому суді, а так само свідчать про її наміри ухилитися від зустрічі з правосуддям держави Україна. Ухилення обвинуваченої від правосуддя суд оцінює як реалізацію останньої її невід'ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п. «g» п. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості.
Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження (ч. 3 ст. 323 КПК України), суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, надає особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченої як учасника кримінального провадження, яке відбувається за її відсутності, забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинуваченої була застосована належна правова процедура в контексті приписів ст. 2 КПК України з дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом. Ці особливості вимагають від суду прискіпливої оцінки кожного поданого доказу обвинувачення, відтак поріг вимогливості до доказування у даному випадку має бути підвищений.
Позиція сторони захисту.
Захисник не мала можливості зв'язатися з обвинуваченою і узгодити з нею правову позицію щодо висунутого обвинувачення.
На думку захисника обвинуваченої ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_9 винуватість ОСОБА_6 у вчиненні поставленого їй у провину кримінального правопорушення не доведена належними і допустимими доказами, не доведено факт добровільності зайняття останньою відповідних посад.
4. Докази на підтвердження встановлених судом обставин вчинення кримінального правопорушення.
Суд вважає, що вина обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, за викладених у вироку обставинах у межах висунутого обвинувачення, повністю підтверджується зібраними по кримінальному провадженню і дослідженими в судовому засіданні наступними доказами.
Так, допитаний у судовому засіданні 19.07.2024 року свідок ОСОБА_11 зазначив, що особисто ОСОБА_6 він не знає. Бачив її приблизно у жовтні 2022 року у м. Енергодар, в магазині «Варус», вона була ще з чоловіком і жінкою, вони перевіряли документи на магазин, продукцію та ціни. Сварили продавця, тому що деякі ціни були зазначені не в рублях, як це повинно бути. Вийшли з магазину і пішли до аптеки. Перехожі казали, що вони всюди перевіряють, щоб ціни були зазначені тільки в рублях, поводили з продавцями себе хамовито. Був на впізнанні у слідчого і відразу ж пізнав обвинувачену.
У суді 19.09.2024 року в режимі відеоконференції були допитані свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_13 . Свідок ОСОБА_12 зазначила, що ОСОБА_6 її колега, вони працювали разом на підприємстві. Обвинувачена працювала інженером по енергетичній структурі підприємства. Після повномасштабного вторгнення вона не бачила ОСОБА_6 , виїхала з тимчасово окупованої території 11.05.2022 року. Від спільних знайомих дізналась, що ОСОБА_6 пішла на співпрацю з окупантами. Від співробітників СБУ рік тому дізналась, що ОСОБА_6 зайняла посаду начальника відділу у міністерстві.
Свідок ОСОБА_13 пояснила суду, що з ОСОБА_6 вони працювали разом. На підприємстві ОСОБА_6 пропрацювала не більше 1,5 року. Після початку вторгнення підприємство деякий час не працювало. 11.03.2022 року вона виїхала з м. Мелітополь до Молочанську, а 07.04.2022 року вже виїхала до м. Запоріжжя. Весь цей час з ОСОБА_6 не спілкувалась. Зі слів співробтників СБУ дізналась, що ОСОБА_6 зайняла посаду у Міністерстві енергетики російської федерації.
У судовому засіданні 01.10.2024 року в режимі відеоконференції були допитані свідки ОСОБА_14 та ОСОБА_15 .
Свідок ОСОБА_14 зазначила суду, що особисто з ОСОБА_6 вона не знайома, але вони працювали на одному підприємстві. ОСОБА_6 працювала в електромережі, приносила звіти по котельням. Після вторгнення російської федерації вона не бачила ОСОБА_6 .
Допитаний свідок ОСОБА_15 суду зазначив, що обвинувачену знає особисто, так вони працювали на одному підприємстві і часто перетинались по роботі. З квітня 2019 року по березень 2023 року він працював заступником директора з юридичних питань, а ОСОБА_6 працювала в енергослужбі, часто приносила на узгодження договори. Виїхав з м. Мелітополь 24.02.2022 року, тому ОСОБА_16 з цього часу не бачив і не спілкувався із нею. Від працівників СБУ дізнався, що ОСОБА_6 пішла на співпрацю з окупаційною владою, займає посаду у Міністерстві енергетики.
Крім показів свідків, судом досліджені наступні докази, що підтверджують вину обвинуваченої ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України.
Із протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 22.03.2023 року, проведеного оперуповноваженим 2 сектору 5 відділу ГВ ЗНД УСБ України в Запорізькій області ОСОБА_17 , за участю свідка ОСОБА_11 , встановлено, що свідок ОСОБА_11 впізнав особу на фото № 3 як ОСОБА_6 , яка добровільно зайняла посаду начальника відділу тарифного регулювання у сфері електроенергії в російській федерації.
Із протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 23.03.2023 року, проведеного оперуповноваженим 2 сектору 5 відділу ГВ ЗНД УСБ України в Запорізькій області ОСОБА_17 , за участю свідка ОСОБА_18 , встановлено, що свідок ОСОБА_18 впізнав особу на фото № 3 як ОСОБА_6 , яка добровільно зайняла посаду начальника відділу тарифного регулювання у сфері електроенергії в російській федерації.
Із протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 22.03.2023 року, проведеного оперуповноваженим 2 сектору 5 відділу ГВ ЗНД УСБ України в Запорізькій області ОСОБА_17 , за участю свідка ОСОБА_19 , встановлено, що свідок ОСОБА_19 впізнав особу на фото № 3 як ОСОБА_6 , яка добровільно зайняла посаду начальника відділу тарифного регулювання у сфері електроенергії в російській федерації.
Із протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 26.05.2023 року, проведеного слідчим в особливо важливих справах слідчого відділу УСБУ в Кіровоградській області капітом поліції ОСОБА_20 , за участю свідка ОСОБА_15 , встановлено, що свідок ОСОБА_15 впізнав особу на фото № 3 як ОСОБА_6 , яка добровільно зайняла посаду начальника відділу тарифного регулювання у сфері електроенергії в російській федерації.
Із протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 26.05.2023 року, проведеного слідчим в особливо важливих справах слідчого відділу УСБУ в Кіровоградській області капітом поліції ОСОБА_20 , за участю свідка ОСОБА_12 , встановлено, що свідок ОСОБА_12 впізнала особу на фото № 3 як ОСОБА_6 , яка добровільно зайняла посаду начальника відділу тарифного регулювання у сфері електроенергії в російській федерації.
Із протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 26.05.2023 року, проведеного слідчим в особливо важливих справах слідчого відділу УСБУ в Кіровоградській області капітом поліції ОСОБА_20 , за участю свідка ОСОБА_21 , встановлено, що свідок ОСОБА_21 впізнала особу на фото № 3 як ОСОБА_6 , яка добровільно зайняла посаду начальника відділу тарифного регулювання у сфері електроенергії в російській федерації.
Із протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 26.05.2023 року, проведеного слідчим в особливо важливих справах слідчого відділу УСБУ в Кіровоградській області капітом поліції ОСОБА_20 , за участю свідка ОСОБА_14 , встановлено, що свідок ОСОБА_14 впізнала особу на фото № 3 як ОСОБА_6 , яка добровільно зайняла посаду начальника відділу тарифного регулювання у сфері електроенергії в російській федерації.
Із протоколу огляду від 16.03.2023 року, проведеного оперуповноваженим 2 сектору 5 відділу ГВ ЗНД УСБ України в Запорізькій області ОСОБА_17 , судом встановлено, що проведено огляд відомостей, через додаток Google Chrome задано пошуковий запит Министерство по тарифам и ценовому регулированию в Запорожской области та здійснено перехід на їх офіційний сайт. В Телеграм-каналі « ІНФОРМАЦІЯ_7 » висвітлено новину «В г. Каменка-Днепровская сотрудники Министерства по тарифам и ценовому регулированию Запорожской области 02.02.2023 года провели мониторинг цен на товары первой необходимости», також зазначено: «Как и во всех новых российских регионах, в Запорожской области в новом году в соответствии с федеральным законодательством будет ходить только российский рубль». Також наявні відеосюжети - конференція встановлена присутність ще двох службових осіб міністерства тарифів та ціновому регулюванню, а саме: гр. України ОСОБА_6 , начальник відділу міністерства з тарифів та ціновому регулюванню (особа жіночої статі, коротка зачіска, волосся рудого кольору, худощавої статури) та гр. України ОСОБА_22 .
Із протоколу огляду від 26.05.2023 року, проведеного слідчим в особливо важливих справах слідчого відділу УСБУ в Кіровоградській області капітом поліції ОСОБА_20 , судом встановлено, що під час огляду відео, на 01 хв. 31 сек., на відеозаписі встановлена присутність особи жіночої статі, стосовно якої свідок ОСОБА_15 зазначив, що це є ОСОБА_6 , покази стосовно якої він надавав 26.05.2023 року.
Із протоколу за результатами проведення негласної слідчої дії - зняття інформації з електронних інформаційних систем від 18.02.2023 року виявлено архівні записи з електронної поштової скриньки ІНФОРМАЦІЯ_4 , якою користується ОСОБА_23 , як керівник - и.о. министра «по тарифам и ценовому регилировнию ВГА Запорожской области», його заступник ОСОБА_24 , начальник відділу ОСОБА_25 , інші особи, а також начальник відділу «министерства «по тарифам и ценовому регулированию ВГА Запорожской области» - ОСОБА_6 . Проведено огляд розділу «отправлен» електронного листа відправленого 26.10.2022 року з електроної поштової скриньки ІНФОРМАЦІЯ_4 на поштову скриньку ІНФОРМАЦІЯ_5 . До вказаного елекронного лисста прикріплено файл з назвою «Резюме» від імені ОСОБА_6 . Крім того, виявлено графік чергувань у міністерстві, де за № 6 зазначена ОСОБА_6 .
У судовому засіданні також досліджені документи, що характеризують особу ОСОБА_6 .
Крім того, під час судового слідства було досліджено такі докази.
Повідомлення про підозру від 19.06.2023 року, складену старшим слідчим 1-го відділення слідчого відділу Управління СБ України в Запорізькій області старшим лейтенантом ОСОБА_26 , погоджену прокурором Запорізької обласної прокуратури в кримінальному провадженні № 2202308000000199 від 30.01.2023 року, за підозрою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , за ч. 5 ст. 111-1 КК України.
Повідомлення про виклик ОСОБА_6 до слідчого відділу УСБУ в Запорізькій області, а також надіслання скан-копії повістки про виклик для вручення письмового повідомлення про підозру та проведення слідчих дій за її участі як підозрюваної у даному кримінальному провадженні, які були опубліковані 21.06.2023 року в газеті «Урядовий кур'єр».
Постанова про оголошення в державний, міждержавний та міжнародний розшук підозрюваної ОСОБА_6 від 15.07.2023 року.
Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 2202308000001264 від 07.08.2023 року, який підтверджує факт внесення відомостей про початок проведення досудового розслідування з відповідною правовою кваліфікацією кримінального правопорушення за наступних обставин: громадянка України ОСОБА_6 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та бажаючи настання негативних наслідків, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше першої декади грудня 2022 року, перебуваючи на території м. Мелітополь, Запорізької області, яке з 25.02.2022 року по теперішній час є тимчасового окупованою російською федерацією територією України, добровільно зайняла посаду «начальника отдела тарифного регулирования в сфере электроэнергетики», яка пов'язана з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій у незаконних органах влади окупаційної адміністрації держави-агресора, утворених на території м. Мелітополь та Мелітопольського району.
За ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 08.08.2023 року задоволено клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22023080000001264, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідань 07.08.2023 року, відносно підозрюваної ОСОБА_6 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України.
Повідомлення про надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування опубліковано 12.08.2023 року в газеті «Урядовий Кур'єр».
Зміст даних документів не містить доказів винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України. Однак, інформація, яка визначена у документах, свідчить про дотримання норм кримінального процесуального законодавства під час здійснення досудового розслідування по даному кримінальному провадженню.
У ході судового слідства суд дослідив всі докази, надані сторонами обвинувачення і захисту, із дотриманням принципу змагальності і свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведені перед судом їх переконливості.
5. Висновок суду щодо винуватості обвинуваченої.
Аналізуючи досліджені по справі докази в їх сукупності, суд вважає, що вина ОСОБА_6 в інкримінованому їй кримінальному правопорушенні в межах висунутого обвинувачення за викладених у вироку обставинах повністю підтверджена дослідженими в ході судового слідства доказами.
Версія сторони захисту щодо недоведеності вини ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення повністю спростовується сукупністю досліджених під час судового розгляду доказів. Добровільність зайняття ОСОБА_6 посади у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, підтверджується, зокрема, показами свідків, оглянутими у судовому засіданні Інтернет-ресурсами, результатами зняття інформації з електронних комунікаційних мереж, згідно з якими при виконанні своїх обов'язків в незаконних органах влади ОСОБА_6 будь-якого примусу психологічного чи фізичного характеру з боку інших осіб не зазнавала.
За таких обставин, суд вважає доведеним пред'явлене ОСОБА_6 обвинувачення, яка є громадянкою України, і кваліфікує дії останньої за ч. 5 ст. 111-1 КК України, як колабораційна діяльність, а саме добровільне зайняття громадянином України посади, пов'язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора.
6. Обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання.
Обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_6 , судом не встановлено.
Обставинами, що обтяжують покарання обвинуваченої ОСОБА_6 , суд визнає вчинення злочину з використанням умов воєнного стану.
7. Мотиви призначення судом покарання.
При призначенні покарання обвинуваченій суд, відповідно до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, який відповідно до вимог ст. 12 КК України є тяжким злочином, об'єктом якого стали суспільні відносини, пов'язані зі збройною агресією росії та національною безпекою України, особу винної, яка раніше не судима, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, одружена, має дитину - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка на момент ухвалення вироку є повнолітньою.
Приймаючи до уваги характер, ступінь тяжкості та суспільну небезпеку скоєного ОСОБА_6 кримінального правопорушення, особу обвинуваченої, відсутність пом'якшуючих покарання обставин та наявність обтяжуючих покарання обставин, враховуючи також те, що обвинувачена вчинила даний злочин умисно, усвідомлюючи свої дії, які полягли у добровільному зайнятті нею посади, пов'язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, з метою її перевиховання та упередження скоєння злочинів в подальшому, суд вважає, що обвинуваченій необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі на максимальний строк, встановленому санкцією ч. 5 ст. 111-1 КК України, з додатковим покаранням у виді позбавлення права обіймати будь-які посади в органах державної влади та органх самоврядування на певний строк.
Призначаючи покарання суд враховує, що згідно з ч. 1 ст. 59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженої і що згідно з ч. 2 ст. 52 КК України конфіскація майна відноситься до додаткових видів покарання.
При цьому, визначаючи розмір призначеного покарання, суд враховує той факт, що обвинувачена ОСОБА_6 як громадянка України, вчинила злочин в період встановленого в Україні воєнного стану, що суперечить порядку, встановленому Конституцією України, і що свідчить про те, що злочин має підвищену суспільну небезпечність, вчинила цей злочин умисно з прямим умислом, а тому суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченої неможливе без реального відбування покарання.
Також з огляду на вчинення ОСОБА_6 суспільно-небезпечного кримінального правопорушення у сфері злочинів проти основ Національної безпеки України, а також відсутність обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, суд, при призначенні покарання ОСОБА_6 , не вбачає підстав для застосування положень ст. ст. 69, 75 КК України.
Такий висновок узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним («Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року).
Таким чином, з урахуванням матеріалів справи та особи обвинуваченої, суд, враховуючи обставини справи, які не лише характеризують особу винної і вчинений нею злочин, а й дають змогу суду переконатися, що ОСОБА_6 , як особа, відповідно до своїх моральних якостей і втраченого почуття обов'язку перед державою та суспільством не заслуговує на довіру та не може виправитися без застосування до неї саме покарання у виді позбавлення волі на певний строк, так як серед суспільства є тим індивідом, яка несе особливу небезпеку для оточуючих, а також для інтересів держави, а тому суд вважає, що необхідним та достатнім покаранням для її виправлення буде покарання у виді позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю із конфіскацією майна. Саме таке покарання, на думку суду, буде сприяти виправленню ОСОБА_6 .
Призначення вказаного покарання, також буде відповідати загальним засадам кримінального провадження, тяжкості скоєного, обставинам кримінального правопорушення, особі обвинуваченої, а також не тільки меті покарання передбаченого ст. 50 КК України, а й меті правосуддя, невід'ємною частиною якого є справедливість та верховенство права.
8. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
Рішення з приводу застосування, продовження, зміни запобіжних заходів відносно обвинуваченої ОСОБА_6 судом не приймалося.
Арешти не накладались.
По справі цивільний позов не заявлено.
Процесуальні витрати, речові докази по кримінальному провадженню відсутні.
Керуючись ст. ст. 349, 368, 369, 370, 373, 374, 376 КПК України, суд, -
ОСОБА_6 визнати винною у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, на підставі якого призначити їй покарання у виді 10 (десяти) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, місцевого самоврядування, пов'язаних з наданням публічних послуг, виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на строк 15 (п'ятнадцять) років, з конфіскацією всього належного їй майна.
Строк відбуття покарання обвинуваченій ОСОБА_6 рахувати з моменту приведення вироку до виконання, тобто з моменту фактичного її затримання.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити захиснику і прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя ОСОБА_1