Єдиний унікальний номер справи 333/4653/24
Номер провадження 1-кп/333/693/24
іменем України
19 листопада 2024 року місто Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника - адвоката ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Комунарського районного суду м.Запоріжжя у порядку спеціального судового провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia) кримінальне провадження відносно:
ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Мелітополь, Запорізької області, українця, громадянина України, не одруженого, має на отриманні неповнолітню дитину - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
за обвинуваченням у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України, -
Згідно з Конституцією України, Україна є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і рф 1997 року та іншими міжнародно-правовими актами є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
Всупереч вказаним нормам міжнародного гуманітарного права президент рф ОСОБА_7 та інші невстановлені на цей час досудовим розслідуванням представники влади рф, діючи всупереч вимогам п.п. 1,2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст.2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй від 09.12.1981 №36/103, від 16.12.1970 №2734 (XXV) від 21.12.1965 №2131 (XX), від 14.12.1974 №3314 (XXIX), спланували, підготували і розв'язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України, та віддали відповідні накази на вторгнення підрозділів ЗС рф на територію України з метою її незаконного збройного захоплення та подальшої військової окупації.
24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено введення в Україні воєнного стану із 05 години ЗО хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжено відповідними Указами Президента України затверджених Верховною радою України, зокрема Указом Президента України від 06 травня 2024 року № 271/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України 3684-1Х від 08.05.2024, яким строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години ЗО хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб.
Так, 24.02.2022 на виконання вищевказаних наказів військово- політичного керівництва рф, військовослужбовці зс рф, шляхом збройної агресії із застосуванням зброї, військової техніки та артилерії, з нанесенням ракетних та авіаційно-бомбових ударів по військовій та цивільній інфраструктурі, незаконно вторгайсь на територію Україну через державні кордони України в Донецькій, Запорізькій, Житомирській, Київській, Луганській, Сумській, Харківській, Херсонській та Чернігівській областях, та здійснили збройний напад на державні органи влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об'єкти військової та цивільної інфраструктури, які мають важливе народногосподарське та оборонне значення, після чого здійснили військову окупацію частини території України, в тому числі і АДРЕСА_2 , яке було захоплено 25.02.2022.
Відповідно до положень ч.1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 (в редакції від 07.05.2022, далі за текстом - Закон №1207-VII), тимчасово окупована російською федерацією територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Тимчасова окупація російською федерацією територій України, визначених частиною першою статті 3 цього Закону, незалежно від її тривалості, є незаконною і не створює для російської федерації жодних територіальних прав.
За державою Україна, територіальними громадами сіл, селищ, міст, розташованих на тимчасово окупованій території, органами державної влади, органами місцевого самоврядування та іншими суб'єктами публічного права зберігається право власності, інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованій території.
Тимчасово окупованою територією, відповідно до гі.7 ч.1 ст. 1 -1 Закону №1207-VII, є частини території України, в межах яких збройні формування російської федерації та окупаційна адміністрація російської федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування російської федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації російської федерації.
Відтак, Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.2022 (у редакції №120 від 23.04.2024) «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією», територія Мелітопольської міської територіальної громади, Мелітопольського району Запорізької області внесена до вказаного переліку та з 25.02.2022 є тимчасово окупованою російською федерацією територією України.
Після остаточної військової окупації території Мелітопольського району Запорізької області, представниками збройних формувань російської федерації фактично було узурповано всі владні повноваження на тимчасово окупованій території громади шляхом збройного захоплення адміністративних будівель органів державної влади та місцевого самоврядування, встановлення інституту військових комендатур, запровадження тотального контролю та жорсткого управління у всіх сферах життєдіяльності громади, фактичної ліквідації приватної власності, свободи слова, пересування та волевиявлення, а також шляхом повсякденного залякування населення, застосування фізичного і психологічного впливу до окремих категорій суспільства та верств населення, в тому числі шляхом незаконного позбавлення волі діючих представників органів державної влади України та місцевого самоврядування.
Продовжуючи встановлення тотального контролю та розповсюджуючи свою владу на захоплених військових шляхом територіях Мелітопольського району Запорізької області, представники збройних формувань рф, діючи за підтримки місцевих колаборантів, окупаційної адміністрації та інших лояльних до держави-агресора верств місцевого населення із числа діючих та колишніх співробітників правоохоронних органів України, створили на тимчасово окупованій території Запорізької області незаконний правоохоронний орган - «Главное управление МВД в Запорожской областе», на захопленій матеріально-технічній базі ГУ НП в Запорізькій області, наділивши його всіма необхідними владними повноваженнями, необхідними для здійснення поліцейського контролю місцевого населення.
В подальшому, приблизно у другій половині квітня 2022 року на захопленій матеріально-технічній базі відділу реагування патрульної поліції Мелітопольського РУП ГУНП в Запорізькій області, розташованого за адресою: Запорізька область, Мелітопольський район, м. Мелітополь, вул.Олександра Невського, 14, представниками збройних формувань та окупаційної адміністрації держави-агресора було створено відповідний структурний підрозділ вказаного незаконного правоохоронного органу, а саме - «патрульно-постовую службу Мелитопольского РУВД Главного управления МВД в Запорожской областе».
Так, не пізніше третьої декади квітня 2022 року громадянин України ОСОБА_8 , перебуваючи на території м. Мелітополь, Мелітопольського району Запорізької області, діючи умисно, із власних корисливих мотивів та з метою підтримання окупаційної влади, встановленої збройними формуваннями російської федерації, маючи проросійські погляди та критичне ставлення до діючої законної влади в Україні, достовірно усвідомлюючи протиправність своїх дій та передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків, прийняв пропозицію невстановлених під час досудового розслідування осіб із числа представників збройних формувань та окупаційної адміністрації держави-агресора та добровільно зайняв посаду командира 3-го взводу патрульно-постової служби у незаконному правоохоронному органі, створеного на тимчасово окупованій території Запорізької області, а саме «Мелитопольского РУВД Главного управления МВД в Запорожской областе», розташованого за адресою: Запорізька область, Мелітопольський район, м.Мелітополь, вул. Олександра Невського, 14.
В подальшому, ОСОБА_8 , перебуваючи на тимчасово окупованій території, діючи умисно, із власних корисливих мотивів, та виконуючи свої функціональні обов'язки в інтересах окупаційної влади на займаній посаді командира 3-го взводу патрульно-постової служби незаконного правоохоронного органу «Мелитопольского РУВД Главного управлення МВД в Запорожской области», маючи в підпорядкуванні особовий склад, надавав накази та розпорядження щодо патрулювання та проведення фільтраційних заходів на території громади разом із представниками збройних формувань рф, а також вчиняв протиправні дії в інтересах окупаційної влади, пов'язані з охороною прав, правопорядку, що здійснюються від імені та за стандартами держави-агресора на тимчасово окупованій території Мелітопольської міської територіальної громади Запорізької області.
Суд вважає вказане обвинувачення доведеним та кваліфікує дії ОСОБА_8 за ч.7 ст.111-1 КК України як добровільне зайняття громадянином України посади в незаконних правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території.
Судовий розгляд у межах даного кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченого ОСОБА_8 (in absentia), який показань суду не надавав та будь-яких клопотань від останнього на адресу суду також не надходило.
Водночас, дане кримінальне провадження здійснювалось за обов'язковою участю захисника ОСОБА_4 , який був забезпечений державою з Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги в Донецькій та Запорізькій областях.
Повістки про виклик обвинуваченого ОСОБА_8 , а також інформацію про складання певних процесуальних документів у даному кримінальному провадженню надсилались та публікувались відповідно до вимог ст.323 КПК України.
Таким чином, суд вважає, що наявні у справі документи свідчать про відмову ОСОБА_8 , належним чином повідомленого про проведення відносно нього досудового розслідування та здійснення судового розгляду, від реалізації свого права предстати перед судом та захищати себе безпосередньо в такому суді, а так само свідчить про його намір ухилитися від кримінальної відповідальності.
В той же час, ухилення обвинуваченого ОСОБА_8 від правосуддя, суд оцінює як реалізацію останнім його невід'ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п. «g» п. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості.
Захисник ОСОБА_4 у судовому засіданні зазначила, що не мала можливості зв'язатися з обвинуваченим і з'ясувати в нього правову позицію щодо пред'явленого обвинувачення. Водночас, захисник належним чином приймала участь у реалізації права на захист обвинуваченого ОСОБА_8 під час судового розгляду та висловила свою позицію з приводу недоведеності вини останнього у даному кримінальному провадженні.
Судом визнано загальновідомим і таким, що не потребує доказуванню в межах даного кримінального провадження, що тимчасова окупація з боку Російської Федерації частини території України (у т.ч. м. Мелітополя, Запорізької області), яка розпочалася із збройної агресії 20 лютого 2014 року та повномасштабного вторгнення збройних сил Російської Федерації на територію України 24 лютого 2022 року, а також анексія з боку Російської Федерації частини території України є загально відомими фактами, які не потребують окремого судового доказування.
Дослідивши матеріали кримінального провадження, надані прокурором під час судового розгляду, безпосередньо допитавши свідків, суд вважає, що вина ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України, повністю підтверджується такими доказами:
- показаннями свідка ОСОБА_9 , який пояснив що до повномасштабного вторгнення він разом з дружиною мешкали в м.Мелітополь Запорізької області, але в кінці липня 2022 року він разом з сім'єю виїхав з окупованої території до м.Запоріжжя.
В середині травня 2022 року перебуваючи в м. Мелітополь, йому зателефонувала дружина, та повідомила що її затримали на автомобілі біля входу до центрального ринку невідомі особи, та доставили до колишнього приміщення Мелітопольського РВ УМВС, так як вона припаркувала автомобіль на інвалідному місці стоянки. Прибувши в приміщенні чергової частини колишнього відділення поліції, він побачив свою дружини та озброєних чоловіків в форменому одязі з розпізнавальними знаками рф., серед яких (пізніше з'ясувалось був ОСОБА_8 ), який поводив себе агресивно, неодноразово погрожував йому та дружині фізичною розправою, відібранням автомобіля та квартири. В подальшому приїхали батьки дружини та родичі, та на неодноразові їх прохання його та дружину відпустили.
Серед озброєних чоловіків в форменому одязі, з ними спілкувався тільки ОСОБА_8 , якого він запам'ятав.
-показаннями свідка ОСОБА_10 , який пояснив що з ОСОБА_8 він познайомився в квітні 2022 року, коли добровільно вступив на службу до незаконно створеного органу, а саме до патрульно-постової служби «Мелитопольского РУВД Главного управлення МВД в Запорожской области», де ОСОБА_11 був командиром взводу. Однак попрацювавши близько 4 місяців, в вересні 2022 року звільнився зі служби та виїхав з окупованої території.
Службу в незаконно створеного органу, патрульно-постової служби «Мелитопольского РУВД Главного управлення МВД в Запорожской области», проходив в 3 взводі в підпорядкуванні ОСОБА_8 . Під час несення служби вони були в форменому одязі з розпізнавальними знаками рф., з вогнепальною зброєю та спецзасобами. В обов'язки входило патрулювання, охорона громадського порядку та участь у слідчих діях.
Він впевнений, що ОСОБА_8 добровільно погодився та обіймає посаду співробітника незаконного правоохоронного органу;
- даними протоколу огляду від 01 квітня 2024 року, під час якого оглянуто інформацію, розміщену у мережі Інтернет офіційного сайту «Единый государственный реестр юридических лиц рф», де здійснено перехід на сайт « ІНФОРМАЦІЯ_3 »;
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками з додатками від 13 грудня 2023 року та 27 березня 2024 року з яких вбачається, що свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_9 впізнали ОСОБА_8 , який обіймає посаду керівника 3 взводу патрульно-постової служби в незаконно створеному окупаційному органі поліції м. Мелітополь;
- даними протоколу про результати НРСД від 03 березня 2023 року, а саме, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, а саме з додатку «Telegram» (id НОМЕР_1 ), який прив'язаний до російського номеру мобільного телефону НОМЕР_2 та особисто використовує громадянин рф ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_4 . відповідно до яких ОСОБА_8 перебуває на посаді посади командира 3-го взводу патрульно-постової служби незаконного правоохоронного органу «Мелитопольского РУВД Главного управлення МВД в Запорожской области» активно виконує функції співробітника вище зазначеного незаконно створеного правоохоронного органу.
- даними протоколу про результати НРСД від 05 квітня 2024 року, а саме, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, а саме з додатку «Telegram» (id 344579379), який зареєстрований на абонентський номер оператора мобільного зв'язку НОМЕР_3 яким особисто користується громадянин України ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_5 відповідно до яких ОСОБА_8 перебуває на посаді посади командира 3-го взводу патрульно-постової служби незаконного правоохоронного органу «Мелитопольского РУВД Главного управлення МВД в Запорожской области» активно виконує функції співробітника вище зазначеного незаконно створеного правоохоронного органу
Суд враховує, що практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (Рішення ЄСПЛ від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» п. 43). Також має братися до уваги якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (Рішення ЄСПЛ від 11.07.2013 у справі «Веренцов проти України» - п.86).
В даному випадку, на думку суду, вказані досліджені у судовому засіданні докази відповідають саме такому критерію, є належними, допустимими, достовірними та такими, що у своїй сукупності підтверджують встановлені судом обставини вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України.
Вищевказані показання свідків та дані оглянутих ДВД - дисків, дані з протоколу НСРД узгоджуються між собою, не містять суперечностей, які б могли поставити під сумнів їх правдивість та достовірність.
Крім того, під час судового розгляду було досліджено характеризуючи обвинуваченого ОСОБА_8 відомості, а також досліджені такі документи:
- витяг з ЄРДР у кримінальному провадженні №2202408000000590 від 08.04.2024 року;
- постанова про призначення групи прокурорів, які мають повноваження у кримінальному провадженні №2202408000000590, старшим групи прокурорів визначено прокурора відділу Запорізької обласної прокуратури ОСОБА_14 ;
- постанова про створення групи слідчих, яким доручено проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №2202408000000590, старшим групи слідчих визначено слідчого УСБУ в Запорізькій області ОСОБА_15 ;
- доручення начальника слідчого відділу УСБУ в Запорізькій області про проведення досудового розслідування слідчому УСБУ в Запорізькій області ОСОБА_15 ;
- постанови прокурора Пологівської окружної прокуратури Запорізької обласної ОСОБА_3 про виділення матеріалів досудового провадження;
- повідомлення про вчинення кримінального правопорушення у порядку ст.214 КПК України;
- постанови про доручення проведення слідчих (розшукових) дій;
- повідомлення про виклик та про підозру ОСОБА_8 про завершення досудового розслідування у газетах «Урядовий кур'єр» та на сайті Офісу Генерального прокурора України;
- рапорт слідчого УСБУ в Запорізькій області ОСОБА_15 про направлення повідомлення на номер мобільного телефону, яким користується ОСОБА_8 та скріншот відповіді на отримане повідомлення;
- постанова слідчого УСБУ в Запорізькій області ОСОБА_15 про оголошення ОСОБА_8 у державний, міждержавний та міжнародний розшук;
- клопотання слідчого УСБУ в Запорізькій області ОСОБА_15 про здійснення спеціального досудового розслідування по даному кримінальному провадженню;
- ухвала слідчого судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя про надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні №2202408000000590, відомості про яке внесені до ЄРДР 08.04.2024 року відносно ОСОБА_8 ;
- клопотання слідчого УСБУ в Запорізькій області ОСОБА_15 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 ;
- ухвала слідчого судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя про застосування до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави;
- клопотання слідчого УСБУ в Запорізькій області ОСОБА_15 про накладення арешту на майно підозрюваного ОСОБА_8 ;
- ухвала слідчого судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя про накладення арешту на майно підозрюваного ОСОБА_8 , шляхом заборони відчуження, користування та розпорядження;
Відомості, встановлені у зазначених документах, не є доказами винуватості обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України.
Водночас, ці дані свідчать про дотримання норм чинного кримінального процесуального законодавства під час здійснення досудового розслідування по даному кримінальному провадженню.
Суд критично ставиться до твердження захисника ОСОБА_4 , що фактично під час судового розгляду не ідентифіковано та не встановлено, що саме ОСОБА_8 добровільно займав посаду, зазначену в обвинувальному акті.
Так, свідки ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , зазначили, що вони особисто знайомі з ОСОБА_8 , який добровільно обійняв посаду у незаконному правоохоронному органі - патрульно-постової служби незаконного правоохоронного органу «Мелитопольского РУВД Главного управлення МВД в Запорожской области».
Фактичним даними, що містяться протоколах про результати НРСД,огляду та впізнання свідків, які з урахуванням відсутності доказів, що підривають довіру до них, узгоджуються із встановленими судом обставинами вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» виходячи з того, що встановлення пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, судам необхідно всебічно досліджувати матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення.
Судом обставин, що пом'якшують або обтяжують покарання ОСОБА_8 , не встановлено.
При призначенні покарання ОСОБА_8 суд виходить із положень статті 65 КК України, а саме: з принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. При цьому, враховує ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_8 злочину, який відповідно до вимог ст.12 КК України є особливо тяжким, суспільну небезпечність та характер скоєного злочину, особу обвинуваченого: раніше не судимого, має постійне місце мешкання, має на утриманні неповнолітню дитину, його вік та здоров'я (не перебуває на обліку у лікарів нарколога та психіатра).
Враховуючи особистість ОСОБА_8 , конкретні обставини кримінального провадження, факт відсутності обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, суд вважає, що виправлення та перевиховування обвинуваченого можливо лише в умовах ізоляції його від суспільства - в місцях позбавлення волі. Суд вважає за необхідне ОСОБА_8 призначити покарання у виді позбавлення волі, передбачене ч.7 ст.111-1 КК України.
На переконання суду, призначення обвинуваченому такого покарання буде справедливим, співмірним і достатнім для його виправлення, кари та запобігання вчинення нових злочинів як самим обвинуваченим, так і іншими особами, а також буде відповідати таким принципам Європейської конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.
Санкцією ч.7 ст.111-1 КК України передбачено додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
Приймаючи рішення про призначення додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати будь-які посади в правоохоронних органах, в органах влади, місцевого самоврядування та підприємствах, установах, організаціях створених органами влади та місцевого самоврядування, суд враховує, що вказане додаткове покарання є обов'язковим у санкції вказаної статті.
Крім того, ОСОБА_8 скоїв злочин, об'єктом якого є основи національної безпеки України. Обвинувачений своїми діями фактично допомагав державі-агресору створити певну вертикаль незаконного органу влади і фактично вчинив злочин проти незалежності, суверенітету та територіальної цілісності нашої держави. Виходячи з цього, суд приймає рішення про призначення ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення права обіймати будь-які органах державної влади України.
Також, суд при прийняття рішення враховує правові висновки, викладені у постанові колегії Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 22.05.2018 року по справі №753/18479/16-к (провадження №51-520км18) та постанові колегії Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 21.06.2022 року по справі №171/869/21 (провадження №51-838км22) в частині можливості призначення додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, в тому числі і до осіб, які на час вчинення зазначеного кримінального правопорушення не займали офіційно певні посади та не займалися офіційно певною діяльністю, з огляду на положення, передбачені ст. 55 КК України.
З вказаних правових висновків вбачається, що не є перешкодою для призначення додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та обставина, що обвинувачений на момент ухвалення вироку не працює на певній посаді та не проводить діяльність, з використанням можливостей якої (яких) він вчинив кримінальне правопорушення.
В даному випадку буде справедливим та співмірним покарання особі, яка визнана винуватою у здійсненні колабораційної діяльності, яке унеможливить певний період часу у майбутньому бути представником державної влади в Україні.
Крім того, санкцією ч.7 ст.111-1 КК України передбачено таке додаткове покарання як конфіскація майна.
Згідно ч.1 ст.59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого.
Враховуючи, що на стадії досудового розслідуванні та під час судового розгляду встановлено майно, що належить обвинуваченому ОСОБА_8 , суд призначає останньому покарання у виді конфіскації всього його майна.
Рішень з приводу застосування, продовження, зміни запобіжних заходів відносно обвинуваченого ОСОБА_8 судом не приймалося.
Процесуальні витрати, речові докази та цивільний позов у даному кримінальному провадженню відсутні.
Керуючись ст.ст.297-1,323,369-371,374,376,395 КПК України, суд -
ОСОБА_8 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України та призначити йому покарання у виді 12 (дванадцяти) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати будь-які посади в правоохоронних органах, в органах влади, місцевого самоврядування та підприємствах, установах, організаціях створених органами влади та місцевого самоврядування строком на 15 (п'ятнадцять) років з конфіскацією всього належного йому майна.
Строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_8 рахувати з моменту приведення вироку до виконання, тобто з моменту фактичного його затримання.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору та захиснику.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Інформацію про ухвалений вирок, опублікувати у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті суду.
Суддя Комунарського районного суду
міста Запоріжжя ОСОБА_1