Справа № 308/18273/24
3/308/9159/24
21 листопада 2024 року м. Ужгород
Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Світлик О.М., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла з Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за ст. 122-4 КУпАП,
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №166101 від 04.11.2024 вбачається, що 04.11.2024 о 12 год. 00 хв., в м. Ужгород, вул. Чубинського, 31, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Богдан DF-25», номерний знак НОМЕР_1 , не дотримався безпечного бокового інтервалу та допустив наїзд на припаркований автомобіль «ASIA Motor Topic», номерний знак НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок чого транспортні засобі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, при цьому ОСОБА_1 залишив місце дорожньо-транспортної пригоди, чим порушив вимоги п. 2.10 «а» Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ст. 122-4 КУпАП.
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, при цьому подав заперечення на протокол, зазначивши, що дотику з припаркованим автомобілем взагалі не відчув, намірів умисно залишати місце дорожньо-транспортної пригоди він не мав і дізнався про причетність до пригоди лише після спілкування з поліцейським. Просить закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП. При ухваленні рішення просить врахувати добровільне відшкодування ним збитків та усунення заподіяної шкоди.
Дослідивши матеріали справи, приходжу до наступного висновку.
Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушення визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління, і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 10 КУпАП передбачено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов'язковими елементами якого є: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона (вина). Відсутність хоча б одного із вказаних елементів виключає склад правопорушення взагалі, а порушена справа підлягає закриттю.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення згідно зі ст. 251 КУпАП є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, серед іншого, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення відповідний орган чи посадова особа зобов'язані з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 122-4 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.
Зазначена стаття передбачає настання адміністративної відповідальності в разі настання дорожньо-транспортної пригоди та залишення її учасниками місця пригоди.
Суб'єктивна сторона зазначеного адміністративного правопорушення передбачає прямий умисел.
Пунктом 2.10 «а» Правил дорожнього руху визначено, що у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди
ОСОБА_1 ствердив, що умисного наміру залишати дорожньо-транспортну пригоду у нього не було.
Слід зазначити, що залишення місця пригоди є умисною дією, тобто особа має усвідомлювати свою причетність до пригоди.
Виходячи з наведеного, вважаю, що у матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази того, що водій ОСОБА_1 умисно залишив місце дорожньо-транспортної пригоди, відтак, жодні його дії не були спрямовані на вчинення адміністративного правопорушення та уникнення відповідальності.
Підстави вважати, що ОСОБА_1 залишив місце дорожньо-транспортної пригоди, до якої був причетний, відсутні, а відсутність усвідомлення в цих обставинах є відсутністю складу правопорушення - суб'єктивної його сторони.
Статтею 62 Конституції України встановлено, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. За змістом цієї норми на особу не може бути покладений і обов'язок доводити свою невинуватість в учиненні адміністративного правопорушення.
Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005 №14 звернено увагу судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності.
У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року та «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
З огляду на викладене, з точки зору достатності доказів, матеріали справи не містять тієї сукупності доказів, яка б усунула обґрунтований сумнів щодо доведеності наявності в діянні ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП.
Пунктом 1 ст. 247 КУпАП передбачено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Врахуванням наведене, приходжу до переконання, що провадження в даній справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 122-4 КУпАП слід закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу вказаного адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 122-4, 247 п. 1, 252, 280, 283, 284 КУпАП,
Провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ст. 122-4 КУпАП закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП.
Постанова про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя Ужгородського міськрайонного суду
Закарпатської області О.М. Світлик