Справа № 308/7827/24
20 листопада 2024 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинувачених - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
захисників - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
законного представника - ОСОБА_8 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в місту Ужгороді кримінальне провадження №308/7827/24 (1-кп/308/568/24), відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024071030000449 від 01.02.2024 за обвинуваченням неповнолітнього ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України та неповнолітнього ОСОБА_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 186, ч. 1 ст. 357 КК України,
у провадженні суду перебуває кримінальне провадження №308/7827/24 (1-кп/308/568/24), відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024071030000449 від 01.02.2024 за обвинуваченням неповнолітнього ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України та неповнолітнього ОСОБА_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст.186, ч. 1 ст. 357 КК України.
Ухвалою від 16.10.2024 суддя призначив підготовче судове засідання у даному кримінальному провадженні.
ОСОБА_4 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 357, ч. 4 ст. 186 КК України за таких обставин.
Близько 23 години 00 хвилин 30 січня 2024 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , діючи умисно, таємно, знаходячись по вулиці Дворжака, в м. Ужгород, реалізуючи свій злочинний умисел спрямований на незаконне збагачення, привласнив банківську картку АБ «Укргазбанк» № НОМЕР_1 та банківську картку АТ «Універсал Банк» № НОМЕР_2 , відкриті на ім'я ОСОБА_9 , які являються офіційним документом.
Таким чином ОСОБА_4 , на виконання свого злочинного умислу, з корисливих мотивів, привласнив собі банківську картку АБ «Укргазбанк» № НОМЕР_1 та банківську картку АТ «Універсал Банк» № НОМЕР_2 , та в подальшому, 31 січня 2024 року, за допомогою них здійснив покупку продуктів харчування в торгівельних закладах що розташовуються на території м. Ужгород.
Окрім того, близько 23 години 25 хвилин 13 березня 2024 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , діючи умисно, повторно, під час дії на території України воєнного стану, відкрито, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх суспільну небезпечність та протиправність, за попередньою змовою та в групі з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з метою незаконного збагачення за рахунок викраденого майна, знаходячись по АДРЕСА_1 , скориставшись нічним часом доби та відсутністю перехожих на вулиці, діючи за заздалегідь узгодженим планом, що передбачав розподіл ролей кожного співучасника під час вчинення злочину, після того як ОСОБА_5 підбігши ззаду до потерпілої ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка в той час рухалась АДРЕСА_2 , надягнув їй на голову капюшон куртки в яку вона була одягнена та утримував його на голові потерпілої з метою подолання її опору, що надавало час для реалізації ОСОБА_4 його ролі під час вчинення злочину. В той час, ОСОБА_4 , підбіг ззаду до потерпілої та зірвав в неї з плеча належну їй жіночу сумку чорного кольору марки «Zara», вартість якої станом цін на 13.03.2024 становить 231 (двісті тридцять одну) гривню 00 (нуль) копійок, в середині якої знаходились паспорт громадянина України виданий на ім'я ОСОБА_10 , паспорт громадянина України для виїзду за кордон виданий на ім'я ОСОБА_10 , пенсійне посвідчення, дві банківські картки банку «Приватбанк» № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 , банківська картка «А-банку» № НОМЕР_5 та грошові кошти в сумі 40 гривень.
Заволодівши сумкою потерпілої, маючи реальну можливість розпоряджатись викраденим майном на власний розсуд, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , втекли з місця вчинення злочину в напрямку вулиці Антонівської в м Ужгород.
ОСОБА_5 вчиненив кримінальне правопорушення, передбаченеч. 4 ст. 186 КК України, за таких обставин.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»» від 24.02.2022 № 2102-IX, із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб, строк дії якого неодноразово продовжувався.
Близько 23 години 25 хвилин 13 березня 2024 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , діючи умисно, повторно, відкрито, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх суспільну небезпечність та протиправність, за попередньою змовою та в групі з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою незаконного збагачення за рахунок викраденого майна, знаходячись по АДРЕСА_1 , скориставшись нічним часом доби та відсутністю перехожих на вулиці, діючи за заздалегідь узгодженим планом, що передбачав розподіл ролей кожного співучасника під час вчинення злочину, підбіг ззаду до потерпілої ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка рухалась АДРЕСА_2 та надягнув їй на голову капюшон куртки в яку вона була одягнена, після чого став утримувати капюшон на голові потерпілої з метою подолання опору потерпілої та надання часу та можливості для реалізації ОСОБА_4 його ролі під час вчинення злочину. В той час, ОСОБА_4 , підбігши ззаду до потерпілої зірвав в неї з плеча належну їй жіночу сумку чорного кольору, марки «Zara», вартість якої станом цін на 13.03.2024 становить 231 (двісті тридцять одну) гривню 00 (нуль) копійок, в середині якої знаходились паспорт громадянина України виданий на ім'я ОСОБА_10 , паспорт громадянина України для виїзду за кордон виданий на ім'я ОСОБА_10 , пенсійне посвідчення, дві банківські картки банку «Приватбанк» № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 , банківська картка «А-банку» № НОМЕР_5 та грошові кошти в сумі 40 гривень.
Заволодівши сумкою потерпілої, маючи реальну можливість розпоряджатись викраденим майном на власний розсуд, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 втекли з місця вчинення злочину в напрямку вулиці Антонівської в м. Ужгород.
До суду надійшла угоди про визнання винуватості, укладені між прокурором Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_5 за участю захисниці ОСОБА_7 , а також між прокурором Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 за участю захисника ОСОБА_6 .
Відтак розгляд щодо угод проводиться судом під час підготовчого судового засідання за участі сторін угод у порядку, визначеному ст. 474 КПК України.
Прокурор у судовому засіданні просив затвердити угоди про визнання винуватості, укладені з обвинуваченими, та призначити їм покарання, погоджене сторонами угоди. Крім того, вказав на те, що при укладенні угод про визнання винуватості були враховані обставини, передбачені ст. 470 КПК України, дотримані вимоги процесуального та матеріального права.
Обвинувачені у судовому засіданні свою вину у вчиненні інкримінованих їм кримінальних правопорушень визнали повністю, розкаялися у вчиненому та просили затвердити угоду про визнання винуватості, вказавши, що повністю розуміють свої права та характер обвинувачення, вид покарання та інші заходи, які будуть застосовані у разі затвердження угоди, а також наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ст. 473 КПК України та ч. 4 ст. 474 КПК України, які роз'яснені судом.
Захисники обвинувачених та потерпіла просили затвердити угоди про визнання винуватості.
Зі змісту угод про визнання винуватості вбачається, що прокурор та обвинуваченні виклали формулювання обвинувачення за ч. 4 ст. 186 КК України (щодо ОСОБА_5 ) та за ч. 4 ст. 186, ч. 1 ст. 357 КК України (щодо ОСОБА_4 ), яке ніким не оспорюється, та дійшли згоди щодо всіх істотних обставин даного кримінального провадження. Кожен із обвинувачених беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 186 КК України та ч. 4 ст. 186, ч. 1 ст. 357 КК України відповідно, а також щиро розкаявся.
При цьому як слідує зі змісту угоди про визнання винуватості, укладеної з обвинуваченим ОСОБА_5 , сторони угоди погодилися на призначення покарання ОСОБА_5 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки.
У свою чергу, зі змісту угоди про визнання винуватості, укладеної з обвинуваченим ОСОБА_4 , вбачається, що сторони погодилися на призначення ОСОБА_4 :
-за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України покарання у вигляді 3 років позбавлення волі;
-за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України покарання у вигляді громадських робіт на строк 100 годин.
Також сторони угоди передбачили призначення на підставі ст. 70 КК України остаточного покарання шляхом поглинання більш менш суворого більш суворим остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
В угодах передбачені наслідки їх укладення, затвердження та невиконання, зміст яких обвинуваченим роз'яснено.
У судовому засіданні обвинувачені та прокурор підтвердили суду, що угоди про визнання винуватості укладені добровільно, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
За правилами ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо:
1) кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів (крім кримінальних проваджень щодо корупційних кримінальних правопорушень та кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією);
2) корупційних кримінальних правопорушень та кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією, за умови викриття підозрюваним чи обвинуваченим іншої особи (осіб) у вчиненні будь-якого корупційного кримінального правопорушення чи кримінального правопорушення, пов'язаного з корупцією, та якщо інформація щодо вчинення такою особою (особами) кримінального правопорушення буде підтверджена доказами, і за умови повного або часткового (з урахуванням характеру та ступеня участі особи у вчиненні злочину) відшкодування підозрюваним або обвинуваченим завданого збитку або заподіяної шкоди (якщо такі збитки або шкода були завдані);
2-1) корупційних кримінальних проступків, нетяжких або тяжких корупційних злочинів, а також кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією, у разі відсутності ознак вчинення цих кримінальних правопорушень у співучасті, що підтверджується матеріалами кримінального провадження, і за умови повного відшкодування підозрюваним або обвинуваченим завданого збитку або заподіяної шкоди (якщо таких збитків або шкоди було завдано);
3) особливо тяжких злочинів, вчинених за попередньою змовою групою осіб, організованою групою чи злочинною організацією або терористичною групою за умови викриття підозрюваним чи обвинуваченим, який не є організатором такої групи або організації, злочинних дій інших учасників групи чи інших, вчинених групою або організацією злочинів, якщо повідомлена інформація буде підтверджена доказами.
Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим, який є організатором злочину, не може бути укладена у кримінальних провадженнях щодо корупційних кримінальних правопорушень та кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією, за винятком випадку укладання угоди на підставі пункту 2 цієї частини та за умови викриття ним іншого організатора корупційного кримінального правопорушення або кримінального правопорушення, пов'язаного з корупцією.
За правилами ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 186 КК України, є тяжким злочином, а кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 357 КК України - кримінальним проступком.
Перед ухваленням рішення про затвердження угоди про визнання винуватості судом під час судового засідання у відповідності до ч. 4 ст. 474 КПК України було з'ясовано в обвинуваченого, чи він розуміє: 1) що він має право на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов'язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, а він має такі права: мовчати, і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення; мати захисника, у тому числі на отримання правової допомоги безоплатно у порядку та випадках, передбачених законом, або захищатися самостійно; допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь; 2) наслідки укладення та затвердження угод, передбачені статтею 473 цього Кодексу; 3) характер кожного обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим; 4) вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.
Судом встановлено, що умови угоди не суперечать вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України, інтересам суспільства.
Правова кваліфікація кримінальних правопорушень вірна.
За обставин цього кримінального провадження суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_5 за ч. 4 ст. 186 КК України, а саме - відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно, за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану.
Дії обвинуваченого ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч. 4 ст. 186 КК України, а саме - відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно за попередньою змовою групою осіб в умовах воєнного стану, та за ч. 1 ст. 357 КК України, а саме - правласнення офіційного документа, вчинене з корисливих мотивів.
Шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
За обставин цієї справи, суд констатує, що ініціювання, порядок укладення та зміст угоди про визнання винуватості в даному кримінальному провадженні відповідає вимогам ст.ст. 469, 472 КПК України.
Відповідно до ст. 103 КК України при призначенні покарання неповнолітньому суд, крім обставин, передбачених у статтях 65-67 цього Кодексу, враховує умови його життя та виховання, вплив дорослих, рівень розвитку та інші особливості особи неповнолітнього. При призначенні покарання неповнолітньому за сукупністю кримінальних правопорушень або вироків остаточне покарання у виді позбавлення волі не може перевищувати п'ятнадцяти років.
Узгоджена міра покарання визначена з врахуванням ступеня тяжкості кримінального правопорушення, особи кожного з обвинувачених, наявності обставин, що пом'якшують покарання, відповідає загальним засадам призначення покарання, встановленим ст. 65 КК України, сприятиме виправленню обвинувачених та запобіганню вчиненню нових злочинів як обвинуваченими, так і іншими особами відповідно до вимог ст. 50 КК України.
Згідно з ч. 1 ст. 475 КПК України, якщо суд переконався, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.
Підстав для відмови в затвердженні угоди про визнання винуватості, передбачених ч. 7 ст. 474 КПК України, судом не встановлено.
Обставинами, які згідно зі ст. 66 КК України пом'якшують покарання ОСОБА_5 , є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім.
Обставин, які згідно зі ст. 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_5 , не встановлено.
Обставиною, яка згідно зі ст. 66 КК України пом'якшує покарання ОСОБА_4 , є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім.
Обставин, які згідно зі ст. 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_4 , не встановлено.
Згідно зі ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429, 437-439, 442, 442-1 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. За вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд з підстав, передбачених цією частиною, може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
На підставах, передбачених у частині першій цієї статті, суд може не призначати додаткового покарання, що передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу як обов'язкове, за винятком випадків призначення покарання за вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Пунктом 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» передбачено, що призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, або перехід до іншого, більш м'якого виду основного покарання, або не призначення обов'язкового додаткового покарання (ст. 69 КК України) може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.
Виходячи із загальних засад призначення покарання, принципу його законності, справедливості, обґрунтованості, індивідуалізації, та приймаючи до уваги наявність більше двох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчинених обвинуваченими кримінальних правопорушень, суд погоджується із узгодженою сторонами угод мірою покарання, вважаючи фактичні обставини цього провадження винятковими.
Громадські роботи можуть бути призначені неповнолітньому у віці від 16 до 18 років на строк від тридцяти до ста двадцяти годин і полягають у виконанні неповнолітнім робіт у вільний від навчання чи основної роботи час. Тривалість виконання даного виду покарання не може перевищувати двох годин на день (ч. 1 ст. 100 КК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 99 КК України до неповнолітнього, що не має самостійного доходу, власних коштів або майна, на яке може бути звернене стягнення, засудженого за вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачено основне покарання лише у виді штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, може бути застосовано покарання у виді громадських робіт або виправних робіт згідно з положеннями статей 100, 103 цього Кодексу.
На підставі наведеного, враховуючи, що угоди про визнання винуватості, укладені між сторонами даного кримінального провадження, повністю відповідають встановленим кримінально-процесуальним законодавством вимогам, суд дійшов висновку про можливість затвердження угод про визнання винуватості і призначення обвинуваченим узгодженої сторонами міри покарання.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Згідно з ч. 1 ст. 119 КПК України суд, враховуючи майновий стан обвинувачених вважає за доцільне витрати, пов'язані із залученням експертів, віднести на рахунок держави.
Оскільки суд призначає кожному з обвинувачених основне покарання у вигляді позбавлення волі, яке обвинуваченим належить відбувати реально, то з метою забезпечення виконання вироку на підставі п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України, суд вважає за необхідне до набрання вироком кожному з обвинувачених запобіжний захід залишити попередній, а саме - тримання під вартою.
Долю речових доказів слід вирішити в порядку ст. 100 КПК України.
Цивільний позов не заявлено.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.100, 368, 370, 371, 374, 394, 395, 475 КПК України, суд
затвердити угоду про визнання винуватості між прокурором Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_5 за участю захисниці ОСОБА_7 у кримінальному провадженні 12024071030000449, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 01.02.2024.
Затвердити угоду про визнання винуватості між прокурором Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 за участю захисника ОСОБА_6 у кримінальному провадженні 12024071030000449, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 01.02.2024.
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України та призначити йому та призначити йому узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості покарання, із застосуванням ст. 69 КК України, у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 4 ст. 186 КК України та призначити йому узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості покарання:
-за ч. 1 ст. 357 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді громадських робіт строком на 100 (сто) годин;
-за ч. 4 ст. 186 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі;
Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю вчинених кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.
Строк відбування покарання ОСОБА_5 , рахувати з моменту його затримання, тобто з 14.03.2024.
Строк відбування покарання ОСОБА_4 , рахувати з моменту його затримання, тобто з 14.03.2024.
До набрання вироком законної сили запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_5 залишити без змін - тримання під вартою.
До набрання вироком законної сили запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 залишити без змін - тримання під вартою.
Процесуальні витрати, пов'язані із залученням експертів, на загальну суму 6 436 (шість тисяч чотириста тридцять шість) грн. 88 коп. віднести за рахунок держави.
Речові докази:
-Мобільний телефон марки «ZTE» IMEI1: НОМЕР_6 , IMEI2: НОМЕР_7 , дві сім-картки операторів зв'язку «Київстар» та «ВФ Україна, кофту з капюшоном синього кольору, штани зеленого кольору, черевики, кросівки біло-сірого кольору марки «Nike», штани темно-коричневого кольору з червоною смугою - повернути за належністю власникам майна;
-оптичний носій інформації із записами камер відеонагляду магазину « ІНФОРМАЦІЯ_4 », що розташовується за адресою АДРЕСА_3 , за 31.01.2024 - залишити при матеріалах кримінального провадження;
-оптичний носій інформації із записами камер відеонагляду магазину « ІНФОРМАЦІЯ_5 », що розташовується за адресою АДРЕСА_3 , за 31.01.2024 - залишити при матеріалах кримінального провадження;
-сумку чорного кольору з написом «Zara», пенсійне посвідчення, видане на ім'я « ОСОБА_10 », паспорт громадянина України та паспорт громадянина України для виїзду за кордон, виданий на ім'я « ОСОБА_10 » - вважати повернутими за належністю;
-оптичний носій інформації із записами камер відеонагляду за адресою АДРЕСА_4 , за 13.03.2024 - залишити при матеріалах кримінального провадження;
-оптичний носій інформації із записами камер відеонагляду в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_6 » за адресою м. Ужгород, вул. Тельмана, 2 «г» - залишити при матеріалах кримінального провадження;
-оптичний носій інформації із записами камер відеонагляду за адресою м. Ужгород, вул. Будителів - залишити при матеріалах кримінального провадження;
-зразки букального епітелію ОСОБА_5 , які упаковано до пакету Експертної служби МВС №5377663 - знищити;
-зразки букального епітелію ОСОБА_4 , які упаковано до пакету Експертної служби МВС №5377662 - знищити.
Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок чи ухвала суду, ухвала слідчого судді не набрала законної сили.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України, до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку негайно вручити обвинуваченим та прокурору.
Суддя Ужгородського міськрайонного суду
Закарпатської області ОСОБА_1