Виноградівський районний суд Закарпатської області
___________________________________________________________________________________________________ Справа № 299/6781/24
20.11.2024 року м.Виноградів
Виноградівський районний суд Закарпатської області в складі: головуючого - судді Левка Т.Ю., секретар судового засідання Роман К.С., розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м.Виноградів цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Виноградівська державна нотаріальна контора, про визнання права власності в порядку спадкування за законом,
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до Виноградівського районного суду Закарпатської області із позовною заявою до відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Виноградівська державна нотаріальна контора, про визнання права власності в порядку спадкування за законом.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивачки та батько відповідачів ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджено свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 від 10.01.2008 року. Заповіт покійний не залишив. У шестимісячний термін позивачка та діти спадкодавця - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , звернулись до Виноградівського державного нотаріуса К.Боричок із відповідними заявами: позивачка - про прийняття спадщини, а діти - про відмову від прийняття спадщини на користь позивачки (своєї матері), оскільки після смерті ОСОБА_2 залишилось спадкове майно, яке складалось із житлового будинку з надвірними спорудами, який розташований в АДРЕСА_1 , компенсаційного рахунку за №9155/1-555 із залишком у сумі 4951 в ТВБВ філії-відділенні №7289/07 в с. Фанчиково та земельної ділянки згідно державного акту на право приватної власності на землю ІІ-ЗК №018725 від 26.05.2003 року площею 0,92 га. з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Оскільки позивачка не змогла знайти правовстановлюючий документ на земельну ділянку, а документи на будинок не були взагалі виготовлені, то державний нотаріус відмовила позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину і рекомендувала звертатись до суду, що позивачка і зробила іще у 2008 році (судова справа №2-1152/2008). За результатом розгляду даної справи судом було винесено рішення від 27.08.2008 року про визнання за позивачкою права власності в цілому на житловий будинок, який розташований в АДРЕСА_1 та на компенсаційний рахунок за №9155/1-555 із залишком у сумі 4951,91 гривня, а оскільки в позові не було зазначено факт існування земельної ділянки, то відповідно суд не розглядав питання визнання права власності на земельну ділянку, яка належала за життя померлому чоловіку позивачки - ОСОБА_2 , яку позивачка фактично прийняла у спадок та розпорядження, яку обробляє та доглядає, але належним чином оформити право власності на дану земельну ділянку не може, оскільки знайшла тільки ксерокопію державного акта на право приватної власності на землю, тому зараз змушена звертатись до суду із позовом про визнання права власності на земельну ділянку, яка в попередньому позові про визнання права власності не була вказана.
Позивачка у підготовче засідання не з'явилася, однак подала до суду письмову заяву про підтримання позовних вимог та розгляд справи у її відсутність.
Відповідачі будучи повідомленими про день, час та місце розгляду справи належним чином своєчасно, в підготовче засідання не з'явилися, але подали до суду письмову заяви згідно якої просять суд розглядати справу у їх відсутність, вимоги позивачки визнають в повному обсязі та не заперечують проти їх задоволення.
Третя особа будучи повідомленою про день, час та місце розгляду справи належним чином своєчасно, в підготовче судове засідання не з'явилася, заяв, клопотань від неї не надходило.
Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого судового провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Відповідачами позов визнано повністю, що не суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, тому в порядку ст.206 ЦПК України визнання ними позову прийнято судом.
Обстеживши матеріали справи та клопотання сторін, визнаючи в порядку ст.223 ЦПК України необов'язковим відібрання особистих пояснень від учасників процесу, і враховуючи, що у справі наявні достатні матеріали про права і взаємовідносини сторін та визнання позову відповідачами, суд вважає за можливе у підготовчому засіданні ухвалити рішення про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивачки та батько відповідачів ОСОБА_2 , про що свідчить свідоцтво про смерть серія НОМЕР_1 від 10.01.2008 року.
Спадкоємцями за законом першої черги є позивачка - дружина померлого та відповідачі - діди померлого та позивачки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
За час свого життя чоловік позивачки заповіт не залишив.
Позивачка у встановлений законом термін подала до Виноградівської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, а діти спадкодавця та позивачки - подали заяви про відмову від належної їм частки у спадковому майні на користь позивачки. Відповідно до ст.1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати Свідоцтво про право на спадщину. Статтею 1297 зазначеного Кодексу встановлено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Верховний Суд України в п. 23 Постанови Пленуму «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року за № 7 роз'яснив, що Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Державний нотаріус Виноградівського районного нотаріального округу Боричок К.В. надала відповідачці відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, у зв'язку із відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно.
За таких обставин у 2008 році позивачка звернулася до Виноградівського районного суду із позовною заявою до відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно (судова справа №2-1152/2008).
За результатом розгляду даної справи судом було винесено рішення від 27.08.2008 року про визнання за позивачкою права власності в цілому на житловий будинок, який розташований в АДРЕСА_1 та на компенсаційний рахунок за №9155/1-555 із залишком у сумі 4951,91 гривня.
Поза увагою спадкоємиці залишилася земельна ділянка розміром 0,92 га, яка розташована на території Фанчиківської сільської ради, Берегівського (Виноградівського) району, Закарпатської області призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та належала спадкодавцю ОСОБА_2 на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії ІІ- ЗК №018725 від 26.05.2003.
Оригінал протиставлюючого документа втрачено, у позивачки наявна тільки його копія.
Таким чином у нотаріальному оформленні спадщини на земельну ділянку позивачка має перешкоди через відсутність правовстановлюючого документа на земельну ділянку.
Відповідно до вимог п.1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи.
Крім того, відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність Свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Відповідно до ч.1 ст.1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Відповідно до ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, що його пережив та батьки.
Відповідно до ч.1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Згідно ч.2 ст. 1274 Цивільного кодексу України спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги.
Згідно ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Виходячи з вимог ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ч. 1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
Відповідно до "Тимчасового положення про порядок реєстрації права власності на нерухоме майно", рішення суду є правовстановлюючим документом, на основі якого може бути проведена реєстрація права власності на нерухоме майно.
Відповідно до Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703 (в редакції від 01.01.2013 року), рішення суду є правовстановлюючим документом, на основі якого може бути проведена реєстрація права власності на нерухоме майно.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
В той же час, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом, власник майна може пред"явити позов про визнання його права власності, зокрема, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою (ст.382 ч.2, ст.392 ЦК України).
Таким чином, враховуючи ті обставини, що позивачка надала суду достатньо доказів, які підтверджують позов, суд вважає, що позивачка, як спадкоємець за законом після смерті чоловіка має законне право на визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом.
Керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 18, 81, 259, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 16, 1216, 1220, 1222, 1225, 1268, 1270, 1274 ЦК України, суд, -
Позовні вимоги задоволити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 право власності в порядку спадкування за законом на земельну ділянку прощею 0,92 га, розташовану на території Фанчиківської сільської ради, Берегівського (Виноградівського) району, Закарпатської області, із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, належну спадкодавцю ОСОБА_2 на підставі державного акта на право приватної власності на землю ІІ-ЗК № 018725, виданого 26.05.2003 року на підставі розпорядження Виноградівської райдержадміністрації № 255 від 20.05.2003 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
ГоловуючийТ. Ю. Левко