Єд. унік. № 243/9323/24
Провадження № 2/243/2149/2024
про повернення позовної заяви
20 листопада 2024 року м. Слов'янськ
Суддя Слов'янського міськрайонного суду Донецької області Дюміна Н.О., розглянувши матеріали цивільної справи за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
12 листопада 2024 року представник позивача надіслав на адресу Слов'янського міськрайонного суду Донецької області позовну заяву до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Зі змісту позовних вимог позивач просить суд стягнути з відповідача: заборгованість за кредитним договором №05504-02/2024 в розмірі 26250,00 грн, за кредитним договором №21158-02/2024 в розмірі 5250,00 грн, за кредитним договором №34214-02/2024 в розмірі 4000,00 грн, за кредитним договором № 34205-02/2024 в розмірі 4000,00 грн, за кредитним договором №30617-02/2024 в розмірі 47600,00 грн, за договором позики №2725123 в розмірі 51000,00 грн, за договором позики №79531949 в розмірі 30951,00 грн. Всього заборгованість за договорами у загальному розмірі 169051,00 грн.
Вивчивши заяву та додані до неї документи, вважаю, що вона не відповідає загальним вимогам, встановленим ст. 175 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 175 ЦПК України позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Частиною 3 статті 58 ЦПК України встановлено, що юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник. Під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61 цього Кодексу.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 19 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим кодексом, у порядку наказного провадження, позовного провадження (загального або спрощеного), окремого провадження.
З матеріалів справи вбачається, що вказаний спір є спором про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Відповідно до п. 1 частини 6 ст. 19 ЦПК України для цілей цього кодексу малозначними є: справи, у яких ціна позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Пункт 1 частини 6 ст. 19 ЦПК України визнано таким, що не відповідає Конституції України (є не конституційним), згідно Рішення Конституційного суду № 10-р (ІІ) /2023 від 22.11.2023 року справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи вищевикладене, дана справа не є малозначною.
Частиною 3 статті 58 ЦПК України встановлено, що юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Відповідно до положень ст.59Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Статтею 131-2Конституції України передбачено, що незалежність адвокатури гарантується.
Разом з тим, відповідно до пунктів 11, 16-1 Перехідних положень Конституції України представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 132-1 Конституції України виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції з 1 січня 2019 року. Представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюється з 1 січня 2020 року.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст.6Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З приводу цього прецедентним є рішення ЄСПЛ у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним; воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує врегулюванню з боку держави.
Статтею 15ЦПК України визначено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Вказана позовна заява підписана та подана до суду представником позивача ОСОБА_2 , який представляє інтереси ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»» на підставі довіреності.
ОСОБА_2 діє за довіреністю від імені ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»» (довіреність від 7 грудня 2023 року, видана генеральним директором ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»» Романом Ревуновим).
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що представник ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»» за довіреністю Кожухівський Я.І. не є особою, яка може здійснювати представництво інтересів позивача, оскільки ця цивільна справа відповідно до п. 2 ч. 6 ст.19ЦПК України не була судом визнана малозначною і підлягає розгляду в порядку загального позовного провадження.
Таким чином, представником позивача у цій справі може бути або керівник юридичної особи або адвокат. Документами, що підтверджують повноваження адвоката як представника є довіреність або ордер, виданий відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» (ч. 4 ст. 62 ЦКП України).
Позивачем не надано суду доказів того, що ОСОБА_2 є адвокатом, або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»».
Крім того, згідно з вимогами ч. 1 ст. 188 ЦПК України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Під вимогою слід розуміти матеріально-правову вимогу позову, яка складає його предмет.
Підставою позову є фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача.
Предмет і підстава позову сприяють з'ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов'язку.
Згідно ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Однорідними позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.
Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Суд з урахуванням положень частини першої цієї статті може за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи об'єднати в одне провадження декілька справ за позовами: 1) одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача; 2) одного й того самого позивача до різних відповідачів; 3) різних позивачів до одного й того самого відповідача.
Отже, позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.
З пред'явленого позову вбачається, що усі договори, за якими позивач просить стягнути з відповідача кошти, є різними і не пов'язаними між собою ні підставою виникнення, ні поданими доказами. Вирішення спору стосовно одного договору не вплине на вирішення спору за іншими договорами, у зв'язку з чим заявлені позивачем вимоги не є основними та похідними.
Аналогічні висновки були надані Верховним Судом у постанові від 16.10.2020 у справі № 910/7186/19.
Крім того, згідно з ч. 6 ст. 188 ЦПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз'єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об'єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання цивільного судочинства. Розгляд позовних вимог, виділених у самостійне провадження, здійснює суддя, який прийняв рішення про роз'єднання позовних вимог.
Отже, законодавець визначив, що роз'єднання позовних вимог є правом суду, а не обов'язком, натомість дотримання правил об'єднання позовних вимог є обов'язком позивача.
До матеріалів позовної заяви позивачем додано докази сплати судового збору у сумі 3028,00 грн, тобто за мінімальною ставкою, визначеною Законом України «Про судовий збір», виходячи з ціни позову.
Оскільки заявлені позивачем позовні вимоги не пов'язані між собою, то встановити за яку саме вимогу, тобто стягнення за яким з двох договорів, сплачений судовий збір суд не вправі тому, що визначення цієї пріоритетності є виключним правом позивача, що в свою чергу позбавляє суд можливості з власної ініціативи роз'єднати позовні вимоги, виділивши об'єднані вимоги за різними та невзаємопов'язаними між собою договорами в самостійні провадження.
Крім того, об'єднання позивачем у позові декількох вимог майнового характеру, які до того ж не пов'язані між собою підставами виникнення або поданими доказами, не є основними та похідними, не може призводити до штучного зменшення розміру судового збору, який підлягає сплаті за подання такої позовної заяви.
З огляду на зазначене, суд доходить висновку, що позивачем порушено правила об'єднання позовних вимог та позовну заяву підписано особою яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано, тому наявні підстави для застосування п.1,2 ч. 4 ст. 185 ЦПК України, за приписами якого заява повертається у випадках, коли порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 188 цього Кодексу).
Частиною сьомою статті 185 ЦПК України встановлено, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Також варто взяти до уваги практику Європейського суду з прав людини, сформульовану в рішеннях від 20 травня 2010 року у справі «Пелевін проти України» (пункт 27), від 30 травня 2013 року у справі «Наталія Михайленко проти України» (пункт 31), де зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою: регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Таким чином, повернення заяви не є порушенням права на справедливий судовий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду, оскільки після усунення вищевказаних недоліків, позивач має право повторного звернення до суду з цією заявою.
Керуючись ст. 2, 4, 185, 188, 258-261, 353, 354 ЦПК України, суддя
Позовну Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - повернути позивачу.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви, в загальному порядку, передбаченому законом.
Ухвалу може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Н.О. Дюміна