Єдиний унікальний номер 725/8923/24
Номер провадження 2-о/725/976/24
20.11.2024 року м. Чернівці
Суддя Першотравневого районного суду м.Чернівці Федіна А.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про розірвання шлюбу за спільною заявою подружжя, -
У вересні 2024 року заявники звернулись до суду з вище вказаною заявою та просили розірвати шлюбу між ними, малолітню дитину ОСОБА_3 залишити проживати разом з батьком на його самостійному вихованні та утриманні.
Так, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року в справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів, у тому числі й територіальної.
За змістом ч. 1 ст.8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Частиною 3 ст. 293 ЦПК України передбачено, що у порядку окремого провадження розглядаються також справи про надання права на шлюб, про розірвання шлюбу за заявою подружжя, яке має дітей, за заявою будь-кого з подружжя, якщо один з нього засуджений до позбавлення волі, про встановлення режиму окремого проживання за заявою подружжя та інші справи у випадках, встановлених законом.
За змістом ст. 109 СК України, подружжя, яке має дітей, має право подати до суду заяву про розірвання шлюбу разом із письмовим договором про те, з ким із них будуть проживати діти, яку участь у забезпеченні умов їхнього життя братиме той з батьків, хто буде проживати окремо, а також про умови здійснення ним права на особисте виховання дітей. Договір між подружжям про розмір аліментів на дитину має бути нотаріально посвідчений. У разі невиконання цього договору аліменти можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу після спливу одного місяця від дня подання заяви. До закінчення цього строку дружина і чоловік мають право відкликати заяву про розірвання шлюбу.
Відповідно до роз'яснень, які містяться в п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», розірвання шлюбу судом за спільною заявою подружжя, яке має дітей (ст. 109 СК України) провадиться в окремому провадженні у випадку, якщо існує взаємна згода подружжя щодо розірвання шлюбу. При розгляді справи суд встановлює, чи відповідає заява про розірвання шлюбу дійсній волі дружини та чоловіка, та чи не будуть після розірвання шлюбу порушені їх особисті та майнові права, а також права їх дітей.
Відповідно до ч. 3 ст. 293 ЦПК України, у порядку окремого провадження розглядаються також справи про надання права на шлюб, про розірвання шлюбу за заявою подружжя, яке має дітей, за заявою будь-кого з подружжя, якщо один з нього засуджений до позбавлення волі, про встановлення режиму окремого проживання за заявою подружжя та інші справи у випадках, встановлених законом.
Окремо, питання підсудності заяви про розірвання шлюбу не врегульовано, тому судом застосовуються положення ст.ст. 27-30 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Частиною 2 ст. 28 ЦПК України передбачено що, позови про розірвання шлюбу можуть пред'являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.
Так, у тексті заяви ОСОБА_1 вказував, що звертається до суду за місцем свого фактичного проживання, у зв'язку з чим слід зазначити наступне.
Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Місцем проживання недієздатної особи є місце проживання її опікуна або місцезнаходження відповідної організації, яка виконує щодо неї функції опікуна.
Відносини щодо місця проживання фізичної особи регулюються також Законом "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", яким зокрема також врегульовано відносини реєстрації фізичних осіб при зміні місця їх проживання або перебування за їх заявою.
Згідно ст. 3 вказаного Закону, місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини, а місце перебування - це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік.
Відповідно до вимог ст. 6 зазначеного Закону, у разі, якщо особа проживає у двох і більше місцях вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції. Особи, які не проживають за адресою, що зареєстрована як місце їх проживання, більше одного місяця і які мають невиконані майнові зобов'язання, накладені в адміністративному порядку чи за судовим рішенням, або призиваються на строкову військову службу і не мають відстрочки, або беруть участь у судовому процесі в будь-якій якості, зобов'язані письмово повідомити орган реєстрації про своє місце перебування.
Таким чином, як місце зареєстрованого місця проживання так і місце фактичного перебування підлягають відповідній державній реєстрації, у тому випадку, якщо місце фактичного перебування не зареєстроване у встановленому законом порядку, при розгляді справи судом та зокрема визначенні підсудності будь-якої справи до уваги береться саме адреса зареєстрованого місця проживання.
За наслідками отриманої судом інформації з Управління державної міграційної служби України в Івано-Франківській області від 29.10.2024 року встанволено, що заявник ОСОБА_1 зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 .
Отже, дана заява підсудна Снятинському районному суду Івано-Франківської області.
У відповідності до вимог п. 1 ч. 1 ст. 31, ст. 32 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду. Спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Таким чином, дану заяву доцільно передати для розгляду за підсудністю Снятинському районному суду Івано-Франківської області.
На підставі вище викладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 7, 12, 76-89, 27, 31, 32, 258, 259, 260, 268, 353, 354, 355 ЦПК України, -
Заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про розірвання шлюбу за спільною заявою подружжя, визначення місця проживання дитини з батьком на його самостійному виховані та утриманні передати для розгляду за підсудністю Снятинському районному суду Івано-Франківської області.
Вказану заяву передати за підсудністю в порядку передбаченому ч. 3 ст. 31 ЦПК України, а саме не пізніше п'яти днів після закінчення строку на оскарження ухвали, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів до Чернівецького апеляційного суду.
Суддя Першотравневого
районного суду м.Чернівці А. В. Федіна