Справа № 638/21828/24
Провадження № 2/638/7205/24
Іменем України
19 листопада 2024 року м. Харків
Суддя Дзержинського районного суду м. Харкова Щепіхіна В.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування,-
До Дзержинського районного суду м. Харкова надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
Конституцією України закріплено право кожного на судовий захист (стаття 55) та передбачено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення (стаття 124), а статтею 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суди загальної юрисдикції спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (стаття 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Проте, вирішуючи питання про відкриття провадження по справі, суди повинні перевірити відповідність вимог, з якими заявник звертається до суду для захисту, а також дотримання ним вимог, передбачених статтями 175, 177 ЦПК України.
Розглянувши заяву та додані до неї матеріали, суд доходить висновку про залишення заяви без руху, оскільки вона подана без дотримання вимог статей 175, 177 ЦПК України.
Суд наголошує, що згідно пункту 2 частини 1 статті 176 ЦПК України, ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.
Відповідно до пункту 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» №20 від 22.12.1995 року (з наступними змінами і доповненнями), вартість спірного майна у справах за позовами про захист права приватної власності на майно, визначається за погодженням сторін, а при його відсутності за дійсною вартістю майна на час розгляду спору. Під дійсною вартістю майна розуміється грошова сума, за якою майно може бути продане в даному населеному пункті або місцевості.
За таких обставин ціна позову визначається дійсною вартістю нерухомого майна, поняття якої є за своїм змістом і числовим значенням рівнозначне поняттю ринкової вартості.
Згідно статті 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.
Таким чином, позивач повинен був провести оцінку нерухомого майна, на яке він просить визнати за собою право власності, звернувшись до відповідного експерта (оцінщика), надавши суду звіт (висновок про ринкову оцінку вартості нерухомого майна).
Натомість, позивачем визначено ціну позову як 97 057,00 грн., яка необгрунтована належним чином та не підтверджується відповідними доказами.
Відповідно до частини 4 статті 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно з вимогами частини 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Так, відповідно до пункту 16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 року №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», розмір судового збору за подання позовної заяви про визнання права власності на майно або його витребування (у тому числі з урахуванням положень, передбачених ч. 5 ст. 216, ст. 1212 ЦК тощо) визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.
Оскільки позивачем ціна позову, тобто вартість спірного майна, визначена невірно, підтверджуючих доказів його вартості на час розгляду справи суду не надано, суд позбавлений можливості визначити суму судового збору, що підлягає сплаті за подання позовної заяви майнового характеру.
З огляду на викладене, позивачу необхідно оплатити судовий збір за ставкою, визначеною Законом України «Про судовий збір» для позовної вимоги майнового характеру з урахуванням ціни позову (п. 2 ч. 1 ст.176 ЦПК України), що визначається дійсною вартістю нерухомого майна, поняття якої є за своїм змістом і числовим значенням рівнозначне поняттю ринкової вартості.
Відповідно до статті 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись ст. ст. 175, 177, 185, 260 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування - залишити без руху.
Повідомити позивача про необхідність виправити зазначені недоліки заяви в строк, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення позивачу ухвали.
Роз'яснити позивачу, що у випадку не усунення зазначених вище недоліків заява вважатиметься не поданою та буде повернена.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В. В. Щепіхіна