Справа № 570/2815/24
Номер провадження 2/570/1029/2024
05 листопада 2024 року Рівненський районний суд Рівненської області у складі:
судді Гнатущенко Ю.В.
з участю секретаря судових засідань Іллюк С.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Рівненського районного суду Рівненської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС" до ОСОБА_1 , третя особа: ТОВ "МІЛОАН" про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
До Рівненського районного суду Рівненської області надійшла позовна заява представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС" адвоката Романенка М.Е. про стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь товариства заборгованості за Кредитним договором № 1034651 від 17.03.2020 року в сумі 34500.00 грн. та просить суд стягнути судові витрати по справі.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що 17.03.2021 р.за власного волевиявлення, з повним розумінням умов кредитування та усвідомленням рівня відповідальності, в Особистому кабінеті на офіційному веб-сайті ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСЮ «МІЛОАН» (далі - ТОВ «МІЛОАН»), ОСОБА_1 (далі - Відповідач) було подано Заявку на отримання кредиту № 1034651.
Таким чином, Відповідач уклав Договір про споживчий кредит № 1034651від 17.03.2021 р. (надалі - Кредитний договір) з ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МІЛОАН» (ЄДРПОУ: 40484607) та на підставі платіжного доручення (долучено до позовної заяви) Відповідачу були перераховані кредитні кошти на Картковий рахунок в сумі 10000 грн.
Відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов'язання, що є грубим порушенням чинного законодавства України в частині виконання договірних відносин - ст.526 та ст.527 Цивільного кодексу України, внаслідок чого, керуючись нормами ст.ст. 530, 1082, 1084 ЦК України, 09.10.2020 р. згідно умов Договору факторингу №03/10, ТОВ «МІЛОАН» (ЄДРПОУ: 40484607) було відступлено право вимоги за Кредитним Договором № 1034651 від 17.03.2020на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС» (далі - ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» або Позивач) (ЄДРПОУ: 42649746), а відповідно ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуто права вимоги до Відповідача.
Згідно Договору відступлення права вимоги сума боргу перед Новим кредитором (ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС») є обґрунтованою та документально підтвердженою та становить 34500 грн., із яких:
- заборгованість за тілом кредиту становить 10000грн.;
- заборгованість за відсотками становить 22500грн.;
- заборгованість за комісійними винагородами становить 2000грн.;
- заборгованість за пенею становить 0 грн.
Керуючись ст. 512 - 514, 516 ЦК України та у зв'язку з істотними порушеннями Відповідачем умов Кредитного договору №1034651 від 17.03.2020р., Позивачем, який набув права грошової вимоги, на адресу Відповідача, зазначену в Кредитному договорі №1034651 від 17.03.2020, направлено Повідомлення про відступлення права вимоги від ТОВ «МІЛОАН» до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС", зазначивши інформацію про порядок погашення заборгованості по Кредитному договору № 1034651 від 17.03.2020.
У судове засідання представник позивача не з'явився, був належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи. В позовній заяві, а також у поданій до суду заяві представник позивача ОСОБА_2 просив розгляд справи проводити без його участі, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, однак в судове засідання не з'явився повторно, причини неявки суду не повідомив, відзив до суду не подав. До суду повернувся поштовий конверт, надісланий за зареєстрованим місцем проживання відповідача з відміткою про невручення "адресат відсутній за вказаною адресою". Відмітка про відсутність особи за адресою місця проживання вважається врученням судової повістки особі. Зазначена позиція висвітлена в постанові ВС України у складі суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30.11.2022 року у справі № 760/25978/13-ц, провадження № 61-6788св22, висновки якої підлягають врахуванню для судів інших інстанцій. Також про дату, час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, шляхом опублікування оголошення про виклик до суду на офіційному веб-сайті судової влади України. Відповідно до ч.11 ст.128 ЦПК України з опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи. За таких обставин суд, враховуючи відсутність заперечень сторони позивача, відсутність відзиву від відповідача, прийшов до висновку, що справа може бути розглянута без участі відповідача, на підставі наявних у справі доказів, з постановленням заочного рішення.
Представник третьої особи ТОВ «Мілоан» в судове засідання не з'явився. Заяв та клопотань до суду не надходило.
У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, у відповідності з ч. 2ст. 247 ЦПК України, розгляд справи здійснювався, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку спрощеного позовного провадження, оскільки справа у відповідність до ст. 19 ЦПК України є малозначною.
Розгляд справи здійснено в порядку заочного розгляду, відповідно до ст. 280 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.
Судом встановлено, що 17.03.2020 року Відповідач уклав Договір про споживчий кредит № 1034651 від 17.03.2020 р. (надалі - Кредитний договір) з ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МІЛОАН» (ЄДРПОУ: 40484607) та на підставі платіжного доручення (долучено до позовної заяви) Відповідачу були перераховані кредитні кошти на Картковий рахунок в сумі 10000 грн.
09.10.2020 р. згідно умов Договору факторингу №03/10, ТОВ «МІЛОАН» (ЄДРПОУ: 40484607) було відступлено право вимоги за Кредитним Договором № 1034651 від 17.03.2020на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС» (далі - ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» або Позивач) (ЄДРПОУ: 42649746), а відповідно ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуто права вимоги до Відповідача.
Згідно Договору відступлення права вимоги сума боргу перед Новим кредитором (ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС») становить 34500 грн., із яких:
- заборгованість за тілом кредиту становить 10000грн.;
- заборгованість за відсотками становить 22500грн.;
- заборгованість за комісійними винагородами становить 2000грн.;
- заборгованість за пенею становить 0 грн.
Суд застосував такі норми права.
Підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 ЦК України). Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно змісту ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Аналогічні вимоги ставляться ч.1 ст.1049 ЦК України.
Відповідно до 4.2 ст.29 ЗУ «Про фінансові послуги та фінансові компанії» фінансова компанія має право надавати фінансову платіжну послугу з переказу коштів без відкриття рахунку та/або із здійснення еквайрингу платіжних інструментів на підставі ліцензії на діяльність фінансової компанії лише за умови, що така фінансова послуга поєднується з іншими видами фінансових послуг, передбаченими п.1-5 ч.1 цієї статті.
Згідно з п.8-9 ч.1 ст.12 ЗУ «Про споживче кредитування» процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів; денна процентна ставка, її розрахунок та загальні витрати за споживчим кредитом (крім споживчих кредитів, виконання зобов"язань, за якими забезпечено заставою/іпотекою або правом довірчої власності), орієнтовна реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. У разі відсутності у кредитодавця інформації про вартість певної додаткової та/або супутньої послуги, що надається споживачу третьою особою під час укладення договору про спожив кредит, орієнтовна вартість такої послуги визначається відповідно до пункт частини третьої статті 9 цього Закону. Усі припущення, використані для обчислення орієнтовної реальної річної процентної ставки та/або орієнтовної загальної варту кредиту, повинні бути зазначені.
Ч.1 ст.1048 ЦК України передбачає, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов"язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родові ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що б передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, його банківський рахунок.
П.1 ч.1 ст.512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва. У разі відступлення права вимоги відбувається заміна кредитора. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.514 ЦК України). За загальним правилом заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, оскільки не впливає на характер, обсяг і порядок виконання ним своїх обов'язків, не погіршує становище боржника та не зачіпає його інтересів.
Відповідно до ст.1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов"язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов"язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов"язку перед клієнтом.
Суд прийшов до таких висновків.
Вимоги ст.264 ЦПК України зобов'язують суд під час ухвалення рішення вирішити чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин. Звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту і, діючи на засадах змагальності, повинен переконливими, належними та припустимими доказами довести правову та фактичну підставу заявлених ним вимог. Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Позивач скористався правовою допомогою.
Законодавство України передбачає, що оформлення кредиту онлайн використанням одноразового пароля прирівнюється до підписання Договору в паперовій формі власноручним підписом.
У справі № 561/77/19 від 16.12.2020 Верховний Суд у складі колегії суд першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив: «Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моме надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч.2 ст.639 ЦК України.) Абз.2 ч.2 ст.639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згод обох сторін вважається укладеним у письмовій формі. Аналізуючи викладене, можна дійти висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді 205, 207 ЦК України). Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правові наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі».
Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційно цивільного суду у справі №524/5556/19 від 12.01.2021 дійшов висновку: «Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній форм вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних дан особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тіль цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, а іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторона спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами.
Оскільки кредитор направив відповідачу електронним повідомленням (SMS) одноразово ідентифікатор, при веденні якого відповідач підтверджує прийняття умов кредитного договору № 1034651 від 17.03.2020 р., який також знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті URL: https://miloan.ua/.
Укладений договір відповідає вимогам Закону, оскільки визначені у ньому умови кредитування сторонами погоджені, що свідчить про добровільне волевиявлення сторін. Жодних претензій до кредитора з приводу його умов або укладення договору з порушеннями вимог закону, відповідач не пред'являв. Зазначений висновок узгоджується і з положенням ст.204 ЦК України, яка закріплює презумпцію правомірності правочину і означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права і обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.
Згідно Правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979с15 «...боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. ... неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі».
Матеріали справи свідчать, що, оформлюючи відступлення права вимоги, сторони не обумовлювали ніяких змін щодо обсягу прав і обов'язків, які за договорами перейшли до нового кредитора, а тому до позивача перейшли права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Таким чином, новий кредитор, набувши відповідне право вимоги, реалізував його шляхом пред'явлення до позичальника позову про стягнення боргу за кредитним договором і визначив борг на відповідну дату.
Відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, оскільки належні докази про це відсутні, чим порушив умови договору та норми чинного законодавства, тому у позивача виникло право вимагати виконання зобов'язання за договором. Кредитор відповідне право вимоги реалізував шляхом пред'явлення до позичальника позову про стягнення боргу за кредитним договором і визначив борг на відповідну дату.
За таких обставин суд дійшов висновку про наявність боргових правовідносин між сторонами. Позивач надав до суду копії зазначених документів, розрахунок заборгованості по кредиту, виданий посадовою особою позивача, який в силу ст.ст.59, 64 ЦПК України являється допустимим доказом у справі, авідповідач не надав суду жодного належного доказу, що спростовують наявність кредитних відносин та не спростував подані позивачем розрахунки заборгованості за таким кредитним договором. Об'єктивних і переконливих доказів, які спростовували би вимоги позивача, відповідач не надав, а судом їх здобуто не було, що вказує на обґрунтованість позову. Матеріали справи свідчать, що у боржника виникла заборгованість за кредитним договором, а його дії та наміри не свідчать про виконання договірних зобов'язань за кредитним договором та повернення кредиту. Судом таких доказів також не здобуто, що вказує на обґрунтованість позову.
Доказів повернення відповідачем за вказаним договором всієї суми позики у розмірі 10000 грн. 00 коп. матеріали справи не містять.
В частині вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованість за процентами, слід зазначити таке.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18), та від 31 жовтня 2018 року (справа № 202/4494/16-ц, провадження № 14-318цс18), викладено наступну правову позицію, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 5 квітня 2023 року (справа №910/4518/16) також зазначила, що припис абз.2 ч.1 ст.1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із ч.2 ст.1050 ЦК України.
Відповідно до положень анкети-заяви на кредит №1034651 від 17.03.2020, строк кредиту становить 30 днів; дата повернення кредиту 16.04.2020 року.
Вказана інформація зазначена також у Кредитному договорі №1034651 від 17.03.2020 (п.1.3, 1.4).
Отже, за умовами договору сторони встановили строк кредитування, однак позивач просить стягнути з відповідача проценти за користування кредитними коштами як за період строку кредитування, так і після закінчення цього строку, при цьому позивач не обґрунтував з посиланням на відповідні докази, що відбулась пролонгація договору кредитування відповідно до його умов.
У зв'язку з наведеним, саме протягом строку кредитування встановленого договором (30 днів) кредитор мав право нараховувати відповідачу передбачені цим договором відсотки. Однак, як вбачається з Відомості про щоденні нарахування та погашення, виданої ТОВ "МІЛОАН", проценти нараховані на за період з 17.03.2020 по 15.06.2020 року включно та складають 22500,00 грн. Також вбачається, що відповідачем після отримання позики не вносилися оплати на погашення заборгованості. Будь-яких доказів, що могли б вказувати на те, що відповідач вчиняв дії з метою пролонгації кредитного договору матеріали справи не містять.
Таким чином, виходячи із суми позики у розмірі 10 000 грн., яку відповідач у визначений договором строк не повернув, узгодженої (базової) процентної ставки у розмірі 2.50% за день та строку кредитування (строку договору) тривалістю 30 днів, заборгованість відповідача по процентам становить 7500 грн. 00 коп., як наведено у Додатку №1 до Договору про споживчий кредит № 1034651 від 17.03.2020 року (Графік платежів).
Водночас суд звертає увагу на п.29-31 постанови ВП ВС у справі № 363/1834/17, Провадження № 14-53цс21 від 13.07.2022, в якій йдеться про наступне.
Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг (частина третя статті 55 Закону № 2121-III), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (пункт 3 частини третьої статті 47 цього Закону), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов'язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.
Принципи справедливості, добросовісності та розумності є фундаментальними засадами цивільного законодавства та основами зобов'язання (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України), спрямованими, зокрема, на реалізацію правовладдя та встановлення меж поведінки у цивільних відносинах. Добросовісність у діях їхнього учасника означає прагнення сумлінно використовувати цивільні права і сумлінно виконувати цивільні обов'язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями, бездіяльністю шкоди правам та інтересам інших осіб.
З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов'язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, не приводить ці умови у відповідність до засад цивільного законодавства.
Відтак, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача комісії за надання кредиту в розмірі 2000 грн. суд вважає безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення.
Нарахування позивачем комісії за надання кредиту в розмірі 2000 грн. підтверджується Відомістю про щоденні нарахування та погашення ТОВ "МІЛОАН".
Враховуючи вищевикладене, а також те, що відповідач не виконав належним чином зобов'язання щодо погашення заборгованості за договором надання грошових коштів у позику в обумовлені договором строки, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та з відповідача слід стягнути на користь позивача заборгованість у розмірі 17500 грн., яка складається із:
- заборгованість за тілом кредиту становить 10000грн.;
- заборгованість за відсотками становить 7500 грн.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз.десятий п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп2003).
Суд бере до уваги, що дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору. Споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями, що передбачено у пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів", прийнятій 09 квітня 1985 року № 39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат між сторонами суд виходить із положень ч.1 ст.141 ЦПК України, де зазначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позов задоволено на 50,72 % (17500 грн. 00 коп.: 34500 грн. 00 коп. х 100).
В зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по оплаті судового збору у сумі 1228,64 грн. (24 22,40 грн. х 50,72 :100 %).
Щодо витрат на професійну правничу допомогу, то право на її закріплене положеннями ст.59 Конституції України. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України таке право є гарантованою Конституцією України можливістю фізичної особи одержати юридичні (правові) послуги (абз.2 п.4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000). Це право є одним із конституційних, невід'ємних прав людини і має загальний характер; реалізація права на правову допомогу не може залежати від статусу особи та характеру її правовідносин з іншими суб'єктами права; вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати; конституційне право кожного на правову допомогу за своєю суттю є гарантією реалізації, захисту та охорони інших прав і свобод людини і громадянина, і в цьому полягає його соціальна значимість (абз.3, 4, 5 п.п.3.1, абз.1 п.п.3.2 п.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009).
Як зазначено у постанові Верховного Суду від 13.02.2019 р. у справі №756/2114/17, «при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), і розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішеннях від 12 жовтня 2006 р. у справі «Двойних проти України» від 10 грудня 2009 р. у справі «Гімайдуліна і інші проти України» від 23 січня 2014 р. у справі «East/West Alliance Limited проти України» від 26 лютого 2015 р. у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 р. у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Нормами законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Позивач отримав професійну допомогу адвоката Білецького Богдана Михайловича для можливості правильного формування та подання процесуальних документів до суду. Повідомив, що судові витрати позивача складаються виключно зі сплаченого ним судового збору у розмірі 2422,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу, у розмірі 6 000,00 грн. Відповідно до акту надання послуг на первинну консультацію затрачена 1.5 год., які оцінені у 2 250 грн. 00 коп., на підготовку позовної заяви затрачені 3 год., які оцінені у 3 000 грн. 00 коп., на формування додатків затрачена 1 год., яка оцінена у 750 грн. 00 коп.
При вирішенні клопотання суд приходить до висновку, що обсяг наданих адвокатом послуг з правничої допомоги адвоката у цій справі не є значним, визначений адвокатом розмір витрат на правничу допомогу адвоката є завищеним та таким, що не відповідає складності справи та (або) значенню справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи, первина консультація, правовий аналіз, формування додатків входить у підготовку позовної заяви. Відтак з ОСОБА_1 на користь ТзОВ "ДІДЖИ ФІНАНС" слід стягнути витрати на професійну правову допомогу у розмірі 3 000 грн. 00 коп.
Керуючись ст. ст. 12, 89, 141, 259, 263-265, 280 - 284 ЦПК України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС"до ОСОБА_1 , третя особа: ТОВ "МІЛОАН" про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТзОВ "ДІДЖИ ФІНАНС" заборгованість за кредитним договором№ 1034651, укладеним 17.03.2020року між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан», у сумі 17500 грн., яка складається із:
- заборгованість за тілом кредиту становить 10000 грн.;
- заборгованість за відсотками становить 7500 грн.
В задоволенні решти позовних вимог -відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТзОВ "ДІДЖИ ФІНАНС" судовий збір в розмірі 1228,64 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТзОВ "ДІДЖИ ФІНАНС" витрати на професійну правову допомогу у розмірі 3 000 грн. 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуто Рівненським районним судом Рівненської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного заочного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Сторони справи:
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС", ЄДРПОУ 42649746, адреса: вул. Сікорського Ігоря Авіаконструктора, буд. 8, м. Київ.
Відповідач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя Гнатущенко Ю.В.