№566/1469/18
2/566/67/24
15 листопада 2024 року селище Млинів Рівненської області
Млинівський районний суд Рівненської області
в складі : головуючого судді Феськова П.В.
при секретарі : Подолець Ю.В.,
за участю: відповідача та її представника - адвоката Панчини П.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Млинів Рівненської області цивільну справу за позовом АТ КБ «ПРИВАТ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
29 жовтня 2018 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості в розмірі 95828,42 гривень, посилаючись на те, що 21.12.2011 року між АТ КБ «Приват Банк» та відповідачем був укладений кредитний договір б/н, згідно умов якого відповідач отримала кредит у розмірі 8000,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, надавши позичальнику кредит, у встановленому договором розмірі.
Оскільки відповідач ухиляється від належного виконання взятих на себе зобов'язань, встановлених кредитним договором, позивач просив стягнути з останньої суму заборгованості за кредитним договором б/н від 21.12.2011 року в розмірі 95828,42 гривень та судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1762 гривень.
Заочним рішенням Млинівського районного суду Рівненської області від 10.01.2019 року позовні вимоги АТ КБ «Приват Банк» задоволено частково. (а.с.49-50)
27 січня 2023 року на адресу суду надійшла заява ОСОБА_1 про поновлення строку на подання заяви про перегляд та скасування заочного рішення Млинівського районного суду Рівненської області від 10.01.2019 року по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості. (а.с.59)
Ухвалою Млинівського районного суду Рівненської області від 20.07.2023 року вищезазначене заочне рішення Млинівського районного суду Рівненської області від 10.01.2019 року скасовано, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження. (а.с.156-158)
11.12.2023 року представник позивача звернувся до суду з письмовою заявою про зменшення розміру позовних вимог, просить стягнути з ОСОБА_2 на користь АТ КБ «Приват Банк» заборгованість за договором б/н від 21.12.2011 року в розмірі 13677,75 гривень, яка складається з наступного: 4295,15 гривень - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 9382,60 гривень - заборгованість за простроченими відсотками. Також стягнути з відповідача судові витрати у справі. (а.с.174)
20.12.2023 року представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив в задоволенні позову відмовити, у зв'язку зі спливом строку позовної давності.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 23.07.2024 року суддю ОСОБА_4 звільнено з посади судді у зв'язку з відставкою. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.07.2024 справу передано на розгляд суді ОСОБА_5 (а.с.209)
Ухвалою Млинівського районного суду від 06.08.2024 року цивільну справу за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості прийнято до свого провадження. (а.с.210)
Представник АТ КБ «Приват Банк» в судове засідання 15.11.2024 року не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. (а.с.220)
В судовому засіданні 15.11.2024 року відповідач ОСОБА_1 зазначила, що у грудні 2011 року нею було отримано кредитну картку АТ КБ «ПриватБанк» з лімітом 8000 гривень з терміном дії на 3 роки, тобто до грудня 2014 року. У грудні 2014 року вона прибула до Млинівського відділення АТ КБ «ПриватБанк», оскільки працівники банку запросили її для продовження строку дії картки. Оскільки вона відмовилась від продовження співпраці та не бажала укладати новий договір чи пролонгувати старий, з'ясувавши, що розмір заборгованості становить 4500 грн., внесла необхідну суму та знищила картку. Позовні вимоги про стягнення з неї 13677,75 грн. не визнає, оскільки її картка була знищена, рахунок заблокований, а до дня подачі позову до суду, банк не пред'являв до неї жодних претензій, окрім того банком пропущено строки позовної давності.
Представник відповідача - адвокат Панчина П.Є. зазначив, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити у зв'язку з пропуском строку позовної давності.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором, не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Встановлено, що АТ КБ «ПриватБанк» є юридичною особою, керується у своїй діяльності Статутом, має гербову та інші печатки.
Судом встановлено, що 21.12.2011 року між АТ КБ «Приват Банк» та відповідачем був укладений кредитний договір б/н, згідно умов якого відповідач отримала кредит у розмірі 8000,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Відповідно до умов кредитного договору, договір складається з заяви позичальника, «Умов та правил надання банківських послуг», «Правил користування платіжною картою» та «Тарифів Банку». (а.с.7-32)
Встановлено, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правила користування платіжною картою», та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві.
Судом встановлено, що банк свої зобов'язання за кредитним договором б/н від 21.12.2011 року виконав в повному обсязі.
Через невиконання зобов'язань за кредитним договором б/н від 21.12.2011 року у відповідача склалася заборгованість перед АТ КБ «ПриватБанк» станом на 30.09.2020 року в розмірі 13677,75 грн., яка складається з: 4295,15 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 9382,82 - заборгованості за простроченими відсотками.
Вказаний факт підтверджується розрахунком заборгованості відповідно до умов Кредитного договору б/н від 21.12.2011 року (а.с.175-179).
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу.
Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
У разі порушення зобов'язання відповідно до ст. 611 ЦК України, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
При розгляді справи, представником відповідача була подано відзив на позовну заяву у якому зазначено про застосування строку позовної давності, передбаченого ст.267 ЦК України та відмову у задоволенні позовної заяви, оскільки позивач не наводить поважних причин пропуску цього строку.
При розгляді вимог відповідача щодо застосування позовної давності, суд виходить з роз'яснень п.1.1 Постанови Пленуму Верховного суду України від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», відповідно до якого - встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові на цих підставах, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.
Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.
Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.
Відповідно правил користування платіжною карткою граничний строк дії картки (місяць і рік) указано на ній і вона дійсна до останнього календарного дня такого місяця, строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця вказаного на картці.
Судом встановлено, що останній платіж ОСОБА_1 здійснено 02.12.2014 року, що вбачається з розрахунку заборгованості від 30.09.2020 року. (а.с.175-179)
Суд не бере до уваги грошові надходження на рахунок відповідача у АТ КБ «Приват Банк», а саме 26.08.2016 року - 516,57 грн., 28.10.2016 року - 516,57 грн., 21.11.2016 року - 516,57 грн., 28.11.2016 року - 516,57 грн., 23.12.2016 року - 570,05 грн., оскільки згідно копій платіжних доручень № 2660 від 22.12.2016, №2415 від 25.11.2016, №2262 від 18.11.2016, №2003 від 27.10.2016, №1703 від 25.08.2016 вказані кошти внесені Радивилівським районним відділом ДВС у Дубенському районі Рівненської області в рахунок сплати аліментів на користь ОСОБА_3 згідно виконавчого листа №169/614/13-ц від 25.09.2013. (а.с.80-84)
Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Правила про позовну давність мають застосовуватися, коли буде доведення існування самого суб'єктивного права або факту його порушення.
Таким чином, пропущення строку позовної давності є підставою для відмови в позові в разі доведеності позовних вимог.
Відповідно до ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчать про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Зі змісту правової позиції Верховного Суду України в постанові від 19 березня 2014 року (справа №6-14цс14) вбачається, що відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.
Клопотання про поновлення з поважних причин пропущеного строку позовної давності позивач до суду не подавав.
За таких обставин суд прийшов до висновку, що підстав для задоволення позовних вимог не встановлено і в задоволенні позовних вимог слід відмовити у повному обсязі, у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
На підставі ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову, понесені позивачем витрати відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 256-258, 261, 267, 610, 611, 612, 625, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 12,13, 81, 259, 223, 264, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,-
В задоволенні позову АТ КБ «ПРИВАТ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.
Апеляційну скаргу може бути подано протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду до Рівненського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 21.11.2024 року.
Суддя П.В.Феськов