Справа № 367/9240/24
Провадження №2/367/5353/2024
Іменем України
20 листопада 2024 року м. Ірпінь
Ірпінський міський суд Київської області у складі:
головуючого судді Одарюка М.П.,
за участю секретаря судового засідання Бобриш М.С.,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Ірпені цивільну справу № 367/9240/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору: Приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Запісочна Оксана Анатоліївна про встановлення факту проживання сім'єю без реєстрації шлюбу та зміну черговості в праві на спадкування, -
В вересні 2024 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору: Приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Запісочна Оксана Анатоліївна про встановлення факту проживання сім'єю без реєстрації шлюбу та зміну черговості в праві на спадкування. В обґрунтування позову посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його колишня дружина ОСОБА_4 . Після її смерті відкрилась спадщина. В установлений законом строк він звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, як спадкоємець четвертої черги за законом, оскільки після розірвання шлюбу, який було укладено у 1979 році з ОСОБА_4 , з жовтня 2004 року проживав з нею однією сім'єю без реєстрації шлюбу до дня смерті останньої. За життя ОСОБА_4 не розпорядилась своїм майном та не склала заповіту щодо нього. Спадкоємці першої черги за законом відсутні. Спадкоємцями другої черги є відповідачі у справі. Він належить до спадкоємців четвертої черги, проте існують підстави для зміни черговості одержання права на спадкування, оскільки в період спільного проживання він дбав про померлу, опікувався нею, матеріально забезпечував, мали спільний побут та бюджет з померлою, вели спільне господарство. Його розлучення з померлою ОСОБА_4 носила формальний характер. Вони завжди проживали разом. А з жовтня 2004 року і до її смерті вони проживали за однією адресою: в квартирі АДРЕСА_1 . Смерть у 2004 році їхнього єдиного сина ОСОБА_5 від серцевої хвороби негативно вплинула на стан здоров'я ОСОБА_4 . У 2018 році у неї було виявлено онкологічне захворювання. Після перенесених складних хірургічних операцій вона не могла вести активний спосіб життя, вчиняти самостійно дії, що забезпечують здоров'я, її захворювання супроводжувалось різкою фізичною слабкістю. Лікування онкологічного захворювання потребувало як психологічних зусиль так і значних матеріальних затрат. Він постійно працював та отримував заробітну плату. Його дохід значно перевищував дохід ОСОБА_4 , оскільки вона мала маленьку пенсію. У 2018 році він мусив взяти грошові кошти в борг, оскільки не вистачало їх спільних коштів на хірургічну операцію. Оскільки ОСОБА_4 була інвалідом і перебувала в безпорадному стані, вона не могла самостійно забезпечувати свої потреби. Окрім матеріальної допомоги ним надавалась також інша допомога, що полягала в придбанні квартири, здійсненні ремонтних робіт, приготуванні їжі. Він супроводжував ОСОБА_4 на огляд до лікарів, доглядав за нею після проведених хірургічних операцій, контролював прийом призначених ліків та забезпечував дотримання дієтичного харчування.
Позивач та його представник в судове засідання не з'явились, через канцелярію суду надали письмову заяву про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили суд їх задовольнити.
Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_7 , в судове засідання не з'явились, через канцелярію суду надали письмові заяви, в яких позовні вимоги визнали в повному, просили розглядати справу без їх участі.
Приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Київської області Запісочна О.А. в судове засідання не з'явилась, надала суду письмову заяву, в якій просила суд розглядати справу у її відсутність і винести рішення по справі відповідно до чинного законодавства.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 223 ЦПК України, відповідно до яких неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та проводить його в даному судовому засіданні
В силу положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Положеннями ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову.
Суд, повно та всебічно дослідивши матеріали справи і наявні в ній докази й всебічно перевіривши обставини справи, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року за № 2 передбачено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У пункті 33 рішення ЄСПЛ від 19 лютого 2009 року у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.
Згідно ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами, відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із частинами першою, другою статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
Юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника та коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину.
Статтею 1 СК України визначаються засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов'язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов'язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім'ї та родичів.
Якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення чинного законодавства.
За приписами ч. 2 ст. 3 СК України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік, у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.
Конституційним Судом України у рішенні від 03 червня 1999 року за № 5-рп/99 (справа про офіційне тлумачення терміна «член сім'ї») визначено таку обов'язкову ознаку члена сім'ї, як ведення спільного господарства. У пункті 6 вказано, що до членів сім'ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, і тому подібне.
У статті 21 СК України вказано, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
Згідно ст. 27 СК України державна реєстрація шлюбу встановлена для забезпечення стабільності відносин між жінкою та чоловіком, охорони прав та інтересів подружжя, їхніх дітей, а також в інтересах держави та суспільства. Державна реєстрація шлюбу засвідчується Свідоцтвом про шлюб, зразок якого затверджує Кабінет Міністрів України.
Відповідно ч.1 ст. 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
Отже, проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов'язків, зокрема, права спільної сумісної власності на майно. Для встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всіх ознак, що притаманні наведеному визначенню.
Обов'язковою умовою для визнання осіб членами сім'ї, крім власне факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (постанова Верховного Суду від 25 листопада 2019 року у справі №202/5003/16-ц (провадження № 61-44809св18).
Відповідно висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 07 грудня 2020 року у справі № 295/14208/18-ц, від 03 березня 2021 року у справі № 127/28507/15 належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу є, зокрема: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.
Відповідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно ст. 256 ЦПК України судом можуть бути встановлено факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб. Однак, у разі наявності спору про право, такий факт установлюється у порядку позовного провадження. Відтак, позивачем вірно обрано спосіб захисту свого права у порядку позовного провадження, адже між сторонами виник спір щодо спадкового майна.
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що шлюб укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 розірвано 22 вересня 1982 року ( а.с.35).
ОСОБА_1 та ОСОБА_4 мали сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , причина смерті - ішемічна хвороба серця ( а.с.33,34).
Після розірвання шлюбу в період часу з 12 жовтня 2004 року по 13 березня 2024 року проживали разом як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу, що не заперечується учасника справи. З 2018 року ОСОБА_4 виявлено онкологічне захворювання,вона потребувала сторонньої допомоги, а також матеріальної та психологічної допомоги.
Згідно ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Крім того, наведене підтверджується епікризами про стан здоров'я ОСОБА_4 , платіжними чеками про оплату ліків, довідкою про заробітну плату ОСОБА_1 , актами наданих медичних послуг, борговою розпискою, декларацією сімейного лікаря, витягом з амбулаторної картки хворого ОСОБА_4 , довідкою КП «Управління житлово - комунального господарства « Ірпінь» від 11 червня 2024 року про відрахування коштів на оплату комунальних платежів про оплату комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_2 , актом депутата Ірпінської міської ради від 22 серпня 2024 року, яким підтверджується що з жовтня 2004 року позивач проживав разом із ОСОБА_4 однією сім'єю без реєстрації шлюбу, здійснював догляд за нею та утримував її, провів її поховання; витягом з реєстру територіальної громади Ірпінської міської ради, яким підтверджується, що ОСОБА_1 , з 12 жовтня 2004 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , спільними фотознімками.
З урахуванням наведеного суд вбачає підстави для задоволення позовних вимог щодо встановлення факту спільного сумісного проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_4 в період часу з 12 жовтня 2004 року по 13 березня 2024 року як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу.
Щодо вимог про зміну черговості одержання права на спадкування ОСОБА_1 після померлої ОСОБА_4 слід зазначити наступне.
Відповідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 виданого 13 березня 2024 року Бучанським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.18).
Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина у вигляді квартири АДРЕСА_1 , яка належала померлій на праві приватної власності на підставі договору дарування квартири від 31 жовтня 1998 року посвідченого державним нотаріусом Ірпінської державної нотаріальної контори Запісочною О.А. та зареєстрованого в реєстрі за № 3-6194.
20 травня 2024 року приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Запісочною О.А. у зв'язку з смертю ОСОБА_4 на підставі заяви ОСОБА_1 було заведено спадкову справу № 18/2024.
Також із заявами про прийняття спадщини звернулась 16 серпня 2024 року сестра померлої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та племінник померлої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Предметом позову у цій справі є зміна черговості одержання права на спадкування, що є винятком із загального правила черговості та встановлення іншого, ніж передбачено законом, порядку закликання до спадкування спадкоємців за законом.
Спадкування за законом здійснюється у наступній черговості (при цьому кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків зміни черговості одержання права на спадкування, встановлених ст. 1259 ЦК України):
- перша черга: діти спадкодавця (у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті), той із подружжя, який його пережив, та батьки;
- друга черга: рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері;
- третя черга: рідні дядько та тітка спадкодавця;
- четверта черга: особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини;
- п'ята черга: інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення, та утриманці спадкодавця (неповнолітня або непрацездатна особа, яка не була членом сім'ї спадкодавця, але не менш як п'ять років одержувала від нього матеріальну допомогу, що була для неї єдиним або основним джерелом засобів до існування).
Таким чином, в основі спадкування за законом знаходиться принцип черговості, який полягає у встановленні пріоритету прав одних спадкоємців за законом перед іншими. Кожна черга - це визначене коло осіб, з урахуванням ступеня їх близькості спадкодавцеві, яке встановлене законом на підставі припущення про те, що спадкодавець залишив би своє майно найближчим родичам, членам сім'ї, утриманцям і (або) іншим родичам до шостого ступеня споріднення.
Статтею 1258 ЦК України передбачено, що кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених ст. 1259 цього Кодексу.
Відповідно ч. 2 ст. 1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Системне тлумачення положень ст. 1258, 1259 та інших положень книги 6 ЦК України дозволяє стверджувати про необхідність розмежовувати такі правові конструкції як «одержання права на спадкування наступною чергою» (ч. 2 ст. 1258 ЦК України) та «зміну суб'єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом». «Одержання права на спадкування наступною чергою» (ч. 2 ст. 1258 ЦК України) стосується другої-п'ятої черг і пов'язується із такими негативними юридичними фактами як: відсутність спадкоємців попередньої черги; усунення спадкоємців попередньої черги від права на спадкування; неприйняття спадкоємцями попередньої черги спадщини; відмова від прийняття спадщини.
На «зміну суб'єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом» в межах певної черги впливають так юридичні факти як: зміна черговості на підставі договору або рішення суду (ст. 1259 ЦК України); застосування правил про право представлення (ст. 1266 ЦК України); відмова спадкоємця від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця за законом (ч. 2 ст. 1274 ЦК України); спадкова трансмісія (ст. 1276 ЦК України); збереження правового зв'язку при усиновленні (ч. 3 ст. 1260 ЦК України). Зміна суб'єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом стосується першої - п'ятої черги.
Відповідно ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали із спадкодавцем однією сім'єю не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини.
При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила ч. 2 ст. 3 СК України про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Згідно ч. 2 ст. 1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Згідно зі змістом указаної норми закону при вирішенні питання про зміну черговості спадкування позивач повинен довести факт опікування, матеріального забезпечення спадкодавця протягом тривалого часу та перебування спадкодавця в безпорадному стані, тобто стані, обумовленому похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли особа не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.
Судовий порядок зміни черговості застосовується на підставі задоволення позову спадкоємця наступних черг до спадкоємців тієї черги, які безпосередньо закликаються до спадкування. Право на пред'явлення позову про зміну черговості спадкування мають лише спадкоємці за законом.
Підставами для задоволення позову щодо зміни черговості одержання спадкоємцями за законом права на спадкування є сукупність наступних юридичних фактів, встановлених у судовому порядку: 1) здійснення опіки над спадкоємцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами, тощо); 2) матеріальне забезпечення спадкодавця; 3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири; 4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1-3; 5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом.
Для задоволення такого позову необхідна наявність всіх п'яти вищезазначених обставин.
У пункті 6 Постанови №17 Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року роз'яснено, що безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.
Судом встановлено і не заперечується сторонами, що починаючи з 2018 року ОСОБА_4 тяжко хворіла та через це вже не могла самостійно заробляти на своє життя, у зв'язку з чим перебувала на повному матеріальному утриманні та забезпеченні свого колишнього чоловіка ОСОБА_1 , який, крім того, доглядав за нею, забезпечував відвідування лікарів та надавала призначене лікування, забезпечувала побутові потреби ОСОБА_4 ..
Згідно копії виписного епікризу № 02146 ДНУ « Науково - практичний центр профілактичної та клінічної медицини» від 18 травня 2018 року ОСОБА_4 мала діагноз: тумор лівого сечоводу, кіста правої нирки.
Згідно копії виписного епікризу № 01854 ДНУ « Науково - практичний центр профілактичної та клінічної медицини» від 01 липня 2020 року ОСОБА_4 мала діагноз: рак лівого сечоводу, кл. група 3.
Згідно копії розписки від 16.04.2018 року ОСОБА_1 взяв у бор 40 000,00 грн на лікування ОСОБА_4 .
Наведене, свою чергу, з урахуванням наявних в справі та досліджених судом доказів, переконливо свідчить про те, що ОСОБА_4 протягом тривалого часу безперервно хворіла, була у тяжкому стані та потребував стороннього догляду, допомоги та піклування, які надавав і забезпечував саме ОСОБА_1 .
При цьому, матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження того, що будь - яка інша особа, піклувалась та забезпечувала ОСОБА_4 під час її безпорадного стану, пов'язаного з важкою триваючою хворобою.
Зважаючи на вказане, суд вбачає підстави для задоволення вимог позивача щодо зміни суб'єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 та вважає за доцільне віднести ОСОБА_9 до кола осіб, які мають права спадкування другої черги за законом.
Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За змістом ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Відповідно до ч.7 ст.297 ЦПК України при ухваленні судом рішення в справах окремого провадження - судові витрати не відшкодовуються.
При зверненні до суду з даним позовом ОСОБА_1 сплатив судовий збір в загальному розмірі 1816 грн. 80 коп., що підтверджується квитанціями до платіжної інструкції на переказ готівки № ПН32 від 10 вересня 2024 року у сумі 605,60 грн та № ПН 31 від 10 вересня 2024 у сумі 1211,20 грн.
Враховуючи, що відповідачі визнали позов до початку розгляду справи по суті, то, на підставі ч. 1 ст. 142 ЦПК, позивачу підлягає поверненню з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а тому з відповідачів підлягає стягненню на користь позивача понесені ним витрати на сплату судового збору у розмірі 50 відсотків судового збору, тобто по 454,20 грн з кожного.
Враховуючи наведене та керуючись нормами ст. 10-13, 76-82, 133, 141, 258-260, 263-365, 353-354 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору: Приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Запісочна Оксана Анатоліївна про встановлення факту проживання сім'єю без реєстрації шлюбу та зміну черговості в праві на спадкування - задовольнити.
Встановити факт спільного сумісного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , як чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу в період з 12 жовтня 2004 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Змінити черговість у праві на спадкування для ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , включивши ОСОБА_1 до кола спадкоємців другої черги за законом.
Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір по 454 (чотириста п'ятдесят чотири) гривні 20 копійок з кожного.
Повернути позивачу ОСОБА_1 з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні позову, в розмірі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) гривні 20 копійок, відповідно до квитанціями до платіжної інструкції на переказ готівки № ПН31 від 10 вересня 2024 року та № ПН 32 від 10 вересня 2024.
З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі у 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 ;
Відповідачі - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_4 ;
-ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП
НОМЕР_4 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_5 ;
Третя особа: Приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Київської області Запісочна Оксана Анатоліївна, адреса: Київська область, Бучанський район, м. Ірпінь, вул. Центральна, 26 А.
Суддя М.П. Одарюк