справа № 362/4240/23
провадження № 1-кп/362/289/24
19 листопада 2024 року
Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Василькові клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до ЄРДР 22 травня 2023 року за № 12023116140000255, щодо
ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Великий Вистроп Лебединського району Сумської області, громадянин України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2
у зв'язку із вчиненням ним суспільно-небезпечного діяння, яке підпадає під ознаки діяння, передбаченого частиною 1 статті 309 КК України.
У судовому розгляді взяли участь:
прокурори ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ;
особа, щодо якої розглядається клопотання, - ОСОБА_3 ;
захисник ОСОБА_6 ;
законний представник ОСОБА_7 .
Суд установив:
22 травня 2023 року близько 17:00 ОСОБА_3 всупереч положенням статей 12, 15, 19, 20 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», перебуваючи за адресою: АДРЕСА_3 , у лісосмузі знайшов замотаний у клейкій стрічці жовтого кольору zір-пакетик, в середині якого знаходилася кристалічна речовина синього кольору, яка зовні схожа на психотропну речовину PVP. Вказану речовину ОСОБА_3 , помістив до скляної колби та розтопив за допомогою запальнички, яку закрив та поклав вказану колбу до передньої кишені в якій був одягнений, після чого та направилася до свого місця проживання, таким чином незаконно придбав та почав незаконно зберігати психотропну речовину, без мети збуту. Цього ж дня, 22 травня 2023 року близько 21:00 поряд з будинком за адресою: АДРЕСА_3 , працівники відділу № 1 Обухівського РУП ГУНП в Київській області затримали ОСОБА_3 в порядку статті 298-2 КПК України, у якого під час проведення особистого обшуку в передній кишені кофти виявили скляну колбу, середині якої знаходилася рідина світлого кольору, яка зовні схожа на психотропну речовину, яку в присутності понятих вилучено та поміщено до спеціального пакету.
Встановлено, що у нашаруваннях речовини світло-коричневого кольору міститься особливо небезпечна психотропна речовина, обіг якої заборонено, PVP. Кількісний вміст PVP в нашаруваннях речовини становить 0,185 г., яку ОСОБА_3 незаконно придбав та зберігав без мети збуту.
PVP відповідно до Списку N?2 «Психотропні речовини, обіг яких обмежено» Таблиці 2 «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затвердженого постановою КМУ від 06 травня 2000 року № 770, є психотропною речовиною, обіг якої заборонено. Відповідно до таблиці 2 розмірів «Невеликих, великих та особливо великих розмірів психотропних речовин, що знаходяться в незаконному обігу», затвердженої наказом МОЗ України від 01 серпня 2000 року № 188, психотропна речовина PVP масою 0,185 г. перевищує встановлені невеликі розміри (від 0,15 г.) та не перевищує встановлені великі розміри (до 1,5 г.).
Таке діяння ОСОБА_3 кваліфіковано за ознаками суспільно-небезпечного діяння, передбаченого частиною 1 статті 309 КК України.
Розглядаючи клопотання, суд виходить із положень статей 93, 94 КК України, статей 512, 513 КПК України, роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені у постанові від 03 червня 2005 року № 7 «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування».
Так, статтею 513 КПК України передбачено, що під час постановлення ухвали щодо застосування примусових заходів медичного характеру суд з'ясовує, чи мало місце суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення, чи вчинено це діяння певною особою; чи вчинила ця особа суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення в стані неосудності; чи не захворіла ця особа після вчинення кримінального правопорушення на психічну хворобу, яка виключає застосування покарання; чи слід застосовувати до цієї особи примусові заходи медичного характеру і якщо слід, то які саме.
Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши зібрані у справі докази та оцінивши їх у сукупності, дійшов висновку про те, що клопотання прокурора належить задовольнити, виходячи з такого.
ОСОБА_3 у судовому засіданні підтвердив фактичні обставини, викладені у клопотанні. Також факт учинення ним суспільно-небезпечного діяння, яке підпадає під ознаки передбаченого частиною 1 статті 309 КК України кримінального правопорушення та факт його вчинення у стані неосудності підтверджуються доказами, що містяться у матеріалах кримінального провадження та досліджені в судовому засіданні, зокрема:
- витягом з ЄРДР № 12023116140000255;
- протоколом затримання із відеозаписом від 22 травня 2023 року;
- висновком експерта № СЕ-19/111-23/26526-НЗПРАП;
- висновком експерта від 28 червня 2023 року № 302;
- висновком експерта від 13 серпня 2024 року № 1032.
Так, відповідно до висновку судово-психіатричного експерта від 28 червня 2023 року № 302 ОСОБА_3 на час скоєння інкримінованих йому дій страждав на хронічне психічне захворювання - шизофренію, параноїдну форму, безперервний перебіг (F 20.00 за МКХ-10). ОСОБА_3 під час скоєння інкримінованих йому дій не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. ОСОБА_3 страждає на даний час на хронічне психічне захворювання - шизофренію, параноїдну форму, безперервний перебіг (F 20.00 за МКХ-10). ОСОБА_3 не здатний на даний час усвідомлювати свої дії та керувати ними. ОСОБА_3 потребує застосування примусових заходів медичного характеру - госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом. ОСОБА_3 страждає на психічні і поведінкові розлади внаслідок комбінованого вживання ПАВ (F 19.25 за МКХ-10), потребує лікування від цього захворювання на загальних підставах, протипоказань до такого лікування у нього не виявлено.
Крім того, ухвалою від 18 вересня 2023 року суд призначив у кримінальному провадженні амбулаторну судову судово-психіатричну експертизу.
Згідно з висновком експерта ДУ «Інститут судової психіатрії МОЗ України» від 13 серпня 2024 року № 1032 у теперішній час ОСОБА_3 виявляє ознаки шизофренії параноїдної, безперервного перебігу (F 20.00 за МКХ-10), а також розладів психіки і поведінки внаслідок поєднаного вживання канабіоїдів та інших психоактивних речовин, синдром залежності (F 19.2 за МКХ-10). У період часу, до якого відноситься інкриміноване йому діяння, ОСОБА_3 виявляв ознаки шизофренії параноїдної, безперервного перебігу (F 20.00 за МКХ-10), а також розладів психіки і поведінки внаслідок поєднаного вживання канабіоїдів та інших психоактивних речовин, синдром залежності (F 19.2 за МКХ-10). У період часу, до якого відноситься інкриміноване йому діяння, ОСОБА_3 за своїм психічним станом не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. У теперішній час ОСОБА_3 за своїм психічним станом не може усвідомлювати свої дії та керувати ними. У теперішній час ОСОБА_3 потребує надання стаціонарної психіатричної допомоги.
При цьому суд також бере до уваги той факт, що ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 13 березня 2023 року до ОСОБА_3 застосовано примусові заходи медичного характеру у виді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку, які в подальшому продовжені та виконуються дотепер. Такі заходи застосовані у зв'язку із вчиненням ним суспільно-небезпечного діяння, яке підпадає під ознаки діяння, передбаченого частиною 1 статті 309 КК України.
Враховуючи зазначене, встановлена неосудність ОСОБА_3 на час учинення згаданого суспільно-небезпечного діяння та розгляду кримінального провадження, оскільки він у даний час не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними і потребує застосування примусових заходів медичного характеру у виді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом.
Частиною 2 статті 19 КК України передбачено, що не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно - небезпечного діяння, передбаченого цим Кодексом, перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. До такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру.
Згідно зі статтею 503 КПК України кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється за наявності достатніх підстав вважати, що особа вчинила суспільно небезпечне правопорушення у стані неосудності.
Відповідно до частин 1, 2 статті 513 КПК України під час постановлення ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру суд з'ясовує такі питання: 1) чи мало місце суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення; 2) чи вчинено це суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення особою; 3) чи вчинила ця особа суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення у стані неосудності; 4) чи не захворіла ця особа після вчинення кримінального правопорушення на психічну хворобу, яка виключає застосування покарання; 5) чи слід застосовувати до цієї особи примусові заходи медичного характеру і якщо слід, то які. Визнавши доведеним, що ця особа вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності або після вчинення кримінального правопорушення захворіла на психічну хворобу, яка виключає можливість застосування покарання, суд постановляє ухвалу про застосування примусових заходів медичного характеру.
Отже, за приписами статей 19, 94 КК України до осіб, визнаних судом неосудними, залежно від характеру і тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння та ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб може бути застосована госпіталізація до психіатричних закладів зі звичайним, посиленим чи суворим наглядом або їм може бути надана у примусовому порядку амбулаторна психіатрична допомога за місцем проживання.
Згідно з пунктом 3 наказу МОЗ України від 08 жовтня 2001 року № 397 «Про затвердження нормативно-правових документів з окремих питань щодо застосування примусових заходів медичного характеру до осіб, які страждають на психічні розлади» вид примусового заходу медичного характеру залежить від характеру та тяжкості психічного захворювання в особи, тяжкості вчинення нею діяння з урахуванням її ступеня суспільної небезпечності.
Залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб, суд може застосувати такі примусові заходи медичного характеру: 1) надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку; 2) госпіталізація до психіатричного закладу із звичайним наглядом; 3) госпіталізація до психіатричного закладу з посиленим наглядом; 4) госпіталізація до психіатричного закладу із суворим наглядом (частина 1 статті 94 КК України).
Пленум Верховного Суду України у Постанові від 03 червня 2005 року № 7 «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування» (пункт 3) роз'яснив, що примусові заходи медичного характеру мають застосовуватися лише за наявності у справі обґрунтованого висновку експертів-психіатрів про те, що особа страждає на психічну хворобу чи має інший психічний розлад, які зумовлюють її неосудність і викликають потребу в застосуванні щодо неї таких заходів.
Згідно з частиною 3 статті 94 КК України госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння потребує тримання у закладі з надання психіатричної допомоги і лікування у примусовому порядку.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що суспільно небезпечне діяння, яке підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 309 КК України, мало місце і вчинене ОСОБА_3 у стані неосудності, який за своїм психічним станом і характером суспільно небезпечного діяння потребує застосування примусових заходів медичного характеру, з огляду на що, з метою обов'язкового лікування та запобігання вчинення останнім суспільно небезпечних діянь слід застосувати до нього примусові заходи медичного характеру.
Виходячи із роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені у постанові від 03 червня 2005 року № 7 «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування», суд не визначає лікувальну установу, в якій до особи будуть застосовані примусові заходи медичного характеру, та не визначає строк, на який ці заходи призначені.
Окрім того суд зазначає, що згідно з пунктом 6 Правил надання примусових заходів медичного характеру в спеціальному закладі з надання психіатричної допомоги, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 31 серпня 2017 року № 992, примусові заходи медичного характеру застосовуються у межах адміністративно-територіальної одиниці відповідно до місця проживання пацієнтів. Мережа спеціальних закладів з надання психіатричної допомоги затверджується наказом Міністерства охорони здоров'я України.
До того ж слід зазначити, що Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду в постанові від 20 жовтня 2020 року у справі № 221/6664/19 зазначив, що статтею 94 КК України визначено три критерії, які суд має враховувати при призначенні певного виду примусових заходів медичного характеру: медичний (характер і тяжкість захворювання), юридичний (тяжкість вчиненого діяння) та соціальний (ступінь небезпечності психічно хворого для себе чи інших осіб). При цьому ступінь небезпечності психічно хворого містить оцінку: суспільної небезпеки вчиненого діяння, характеру вчиненого, можливих або тих, що настали, суспільно небезпечних наслідків та інших подібних обставин; психічного стану особи на момент розгляду справи судом і небезпечності цього хворого для оточуючих, що випливає з характеру захворювання.
Згідно з вимогами частини 3 статті 94 КК України госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння потребує тримання у закладі з надання психіатричної допомоги і лікування у примусовому порядку.
Водночас метою примусових заходів медичного характеру є не тільки обов'язкове лікування особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, але й запобігання вчиненню нею суспільно небезпечних діянь (статті 92 КК України). Для досягнення цієї мети суд має визначити конкретний вид примусового заходу, враховуючи всі передбачені статтею 94 КК України критерії в їх сукупності.
Відповідно до положень пункту 5 частини 1 статті 513 КПК України під час постановлення ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру саме суд, у разі застосування таких заходів, має визначити їх вид.
Отже, враховуючи характер і тяжкість захворювання, ступінь небезпечності особи ОСОБА_3 , вчинення ним суспільно-небезпечного діяння після постановлення ухвали про застосування до нього примусових заходів медичного характеру у виді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку, суд дійшов висновку про необхідність застосування до нього примусових заходів медичного характеру у виді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги зі звичайним наглядом, як це обумовлено вищенаведеними висновками судово-психіатричних експертів.
Отже, клопотання прокурора належить задовольнити.
Керуючись статтями 369-372, 376, 392-395, 505-513 КПК України, суд
постановив:
1. Визнати доведеним, що ОСОБА_3 вчинив суспільно-небезпечне діяння, що підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого статтею 394 Кримінального кодексу України, перебуваючи в стані неосудності.
2. Задовольнити клопотання прокурора.
3. Застосувати до ОСОБА_3 примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 532 КПК України, та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її оголошення до Київського апеляційного суду через Васильківський міськрайонний суд Київської області.
Повний текст ухвали оголошено 21 листопада 2024 року.
Суддя ОСОБА_1