Справа № 359/5471/24
Провадження № 1-кп/359/522/2024
19 листопада 2024 року м. Бориспіль
Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
за участі:
прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілого ОСОБА_4 ,
законного представника потерпілого ОСОБА_5 ,
особи щодо якої вирішується клопотання ОСОБА_6 ,
законного представника ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
психологів ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
розглянувши у судовому засіданні з технічною фіксацією у режимі відеоконференції в залі суду клопотання прокурора Бориспільської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру внаслідок вчинення суспільно небезпечного діяння, у кримінальному провадженні № 12024116100000045, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.02.2024, відносно особи, стосовно якої застосовуються примусові заходи виховного характеру,
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
щодо вчинення ним суспільно-небезпечного діяння, яке має ознаки кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України,
До Бориспільського міськрайонного суду Київської області звернувся прокурор Бориспільської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 , з вищезазначеним клопотанням.
На обґрунтування клопотання зазначено, що неповнолітні ОСОБА_6 та ОСОБА_4 є однокласниками - учнями 9-Е класу Бориспільського ліцею «Перспектива» ім. Володимира Мономаха, який розташований за адресою: вул. Київський шлях, 97 в м. Борисполі Київської області.
Щонайменше з вересня 2023 року (початку навчального року) між однокласниками ОСОБА_6 та ОСОБА_4 склались особисті неприязні стосунки. Неприязні відносини між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 склались внаслідок того, що останній вчиняв, під час освітнього процесу, стосовно ОСОБА_6 булінг (цькування), а саме психологічне насильство, яке полягало в систематичних образах.
У п'ятницю 09.02.2024, під час оголошення повітряної тривоги, учні Бориспільського ліцею «Перспектива» спустились до бомбосховища. В бомбосховищі ОСОБА_6 , ОСОБА_4 та інші однокласники почали грати в карти, за умовами програшу в які, особа яка програла мала виконати бажання переможця. За наслідками однієї з ігор в карти програв ОСОБА_4 , однак відмовився виконувати дію за бажанням переможця ОСОБА_6 , оскільки для нього виконання такого бажання виявилось неприйнятним.
Відмова ОСОБА_4 виконувати бажання ОСОБА_6 , за наслідками програшу в карти, стало підставою конфлікту та сварки між ними, за наслідками якої обидва учасники сварки домовились вчинити бійку між собою після закінчення уроків.
Після закінчення 09.02.2024 уроків бійка між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 не відбулась, оскільки останній поїхав додому за вимогою матері.
В понеділок 12.02.2024, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 прийшли на першу зміну для навчального процесу до Бориспільського ліцею «Перспектива», та під час навчального процесу обопільно домовились вчинити між собою бійку після уроків, на ґрунті виниклої між ними 09.02.2024 сварки.
Одразу після закінчення останнього уроку, о 13 год. 30 хв. 12.02.2024 ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , у супроводі інших однокласників, вийшли за межі ліцею до гаражів, які знаходяться біля будинку АДРЕСА_3 , та вирішили вчинити бійку між собою саме в цьому місці, оскільки між гаражами їх протиправна поведінка мала залишитись непоміченою вчителями ліцею та іншими сторонніми особами.
Прибувши в зазначене місце, ОСОБА_6 вирішив вчинити щодо ОСОБА_4 суспільно небезпечне діяння, а саме заподіяти останньому тілесні ушкодження, користуючись своєю перевагою, яка полягала в тому, що ОСОБА_6 з 2016 року займається вільною боротьбою в Бориспільській дитячо-юнацькій спортивній школі, фізично розвинутий та має відповідні навички в цьому силовому виді спорту.
Реалізуючи свій кримінально протиправний намір спрямований на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_4 , ОСОБА_6 знаходячись напроти потерпілого, кулаками обох рук заподіяв ОСОБА_4 по голові, нижнім та верхнім кінцівкам не менше 8 (восьми) ударів, спричинивши потерпілому тілесне ушкодження у виді: рани носу, перелому кісток носу, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я тривалістю понад шести днів, але не більше 21 день; садна носу, забою м'яких тканин правої тім'яної ділянки, забою м'яких тканин правої гомілки, садна правої гомілки, подряпини правої кисті, подряпини правої щоки, які відноситься до легких тілесних ушкоджень.
Суспільно небезпечне діяння, вчинене ОСОБА_6 як особою, яка його вчинила після досягнення одинадцятирічного віку до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, підпадає під ознаки кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, тобто в нанесенні легкому тілесному ушкодженні, що спричинило короткочасний розлад здоров'я, ОСОБА_4 .
Прокурор у судовому засіданні підтримав клопотання та просив застосувати до неповнолітнього ОСОБА_6 примусові заходи виховного характеру у вигляді застереження.
Захисник та законний представник неповнолітнього, потерпілий та його законний представник у судовому засіданні не заперечували проти задоволення клопотання.
Заслухавши думки учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру відносно неповнолітнього ОСОБА_6 підлягає задоволенню, як законне та обґрунтоване з наступних підстав.
За загальними правилами та особливостями, визначеними нормами кримінального права, метою застосування заходів виховного характеру щодо неповнолітніх перш за все має бути забезпечення інтересів самого неповнолітнього.
Під час допиту у судовому засіданні неповнолітній ОСОБА_6 підтвердив факт вчинення ним суспільно-небезпечного діяння та визнав свою причетність до інкримінованого йому діяння. При цьому ОСОБА_6 показав, що він дійсно наніс однокласнику ОСОБА_11 тілесні ушкодження.
Не зважаючи на те, що ОСОБА_6 визнав себе винним, його вина у вчиненні суспільно-небезпечного діяння повністю підтверджується зібраними у справі доказами, а саме: висновком експерта № 24д від 25.03.2024, при вивченні медичних документів гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 виявлено ушкодження: рана носу, перелом кісток носу, садна носу, забій м'яких тканин правої тім'яної ділянки, забій м'яких тканин правої гомілки, садно правої гомілки, подряпина правої кисті, подряпина правої щоки. Описані вище тілесні ушкодження виникли від дії тупих предметів, і не могли утворитись при падінні на такі, можливо в час та за обставин, вказаних в постанові (можливо 12.02.2024). Рана носа та перелом кісток носа згідно «Правил визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я тривалістю понад шести днів, але не більше 21 день. Всі решта тілесні ушкодження згідно «Правил визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» відносяться до легких тілесних ушкоджень. На тілі виявлено не менше 8-ми точок прикладення сили. Описані вище тілесні ушкодження могли утворитись за обставин викладених під час слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_4 від 21.03.2024, також за обставин викладених під час слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_12 від 21.03.2024 року, за обставин викладених під час слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_13 від 21.03.2024 року, за обставин викладених під час слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_14 від 21.03.2024 та за обставин викладених під час слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_15 від 21.03.2024. Діагноз «ЗЧМТ. Струс головного мозку» об'єктивними даними в представленій медичній документації не підтверджений, в зв'язку з чим, згідно «Правил визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень » оцінці не підлягає.
Також в судовому засіданні судом були дослідженні докази, що посвідчують та характеризують особу неповнолітнього ОСОБА_6 .
Указані матеріали досудового розслідування були відкриті сторонам кримінального провадження, відповідно до ст. 290 КПК України, про підтверджується матеріалами кримінального провадження та не заперечувалось ними в судовому засіданні. Достовірність та об'єктивність наведених доказів у суду сумніву не викликає, адже вони отримані без порушення закону, узгоджуються один з одним, належні, допустимі та достатні, а сукупність зібраних доказів є достатніми та взаємозв'язаними між собою, тому суд покладає їх в основу судового рішення.
Таким чином, вивчивши та дослідивши надані докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що ОСОБА_6 своїми злочинними діями, які виразились у нанесенні легкого тілесному ушкодженні, що спричинило короткочасний розлад здоров'я, ОСОБА_4 , тобто вчинив суспільно-небезпечне діяння, яке має ознаки кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України.
Відповідно до ст. 105 КК України неповнолітній, який вчинив кримінальний проступок або нетяжкий злочин, може бути звільнений судом від покарання, якщо буде визнано, що внаслідок щирого розкаяння та подальшої бездоганної поведінки він на момент постановлення вироку не потребує застосування покарання.
Відповідно до п. 1 ч. 2 вказаної статті Кодексу у цьому разі суд застосовує до неповнолітнього такі примусові заходи виховного характеру, зокрема як застереження.
Відповідно до ст. 498 КПК України кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів виховного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, здійснюється внаслідок вчинення особою, яка після досягнення одинадцятирічного віку до досягнення віку, з якого може настати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.
Згідно з ч. 2 ст. 97 КК України примусові заходи виховного характеру, передбачені частиною другою статті 105 цього Кодексу, суд застосовує і до особи, яка до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу.
Відповідно до ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 125 КК України, відноситься до кримінального проступку.
Судом встановлено, що на час вчинення ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суспільно небезпечного діяння (12.02.2024), йому було 15 років, і він не досяг віку з якого може наставати кримінальна відповідальність.
Відповідно до ст. 22 КК України кримінальна відповідальність за злочин, передбачений ч. 2 ст. 125 КК України настає з шістнадцяти років, що свідчить про те, що неповнолітній ОСОБА_6 не досягла віку, з якого настає кримінальна відповідальність за ч. 2 ст. 125 КК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 484 КПК України під час кримінального провадження щодо неповнолітнього, в тому числі під час провадження щодо застосування примусових заходів виховного характеру, суд та всі інші особи, що беруть у ньому участь, зобов'язані здійснювати процесуальні дії в порядку, що найменше порушує звичайний уклад життя неповнолітнього та відповідає його віковим та психологічним особливостям, роз'яснювати суть процесуальних дій, рішень та їх значення, вислуховувати його аргументи при прийнятті процесуальних рішень та вживати всіх інших заходів, спрямованих на уникнення негативного впливу на неповнолітнього.
При вирішенні питання про застосування примусових заходів виховного характеру відносно неповнолітнього ОСОБА_6 , суд враховує особу неповнолітнього, який характеризуються позитивно по місцю проживання та по місцю навчання, має нагороди та грамоти серед юнаків з вільної боротьби. За результатами проведення опитування висновку спеціаліста у ОСОБА_6 відсутні ризики, які б вказували на можливе повторювання вчинення протиправних дій, не перебуває на обліку у лікарів нарколога та психіатра, на момент вчинення суспільно небезпечного діяння не досяг 16 років, тобто не досяг віку, з якого настає кримінальна відповідальність за скоєне діяння.
Згідно з вимогами ст. 501 КПК України під час постановлення ухвали в кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів виховного характеру суд з'ясовує такі питання: 1) чи мало місце суспільно небезпечне діяння; 2) чи вчинено це діяння неповнолітнім у віці від одинадцяти років до настання віку, з якого настає кримінальна відповідальність за це діяння; 3) чи слід застосувати до нього примусовий захід виховного характеру і якщо слід, то який саме.
Таким чином, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 105 КК України, суд вважає необхідним застосувати до неповнолітнього ОСОБА_6 примусовий захід виховного характеру, а саме застереження. При цьому суд вважає, що саме даний вид виховного характеру відносно ОСОБА_6 є необхідним і достатнім для виправлення та попередження скоєння ним нових злочинів, враховуючи тяжкість вчиненого злочину та особу стосовно якої застосовуються примусові заходи виховного характеру.
Запобіжний захід не обраний, підстав для його обрання судом не встановлено.
Речові докази та судові витрати у справі відсутні.
Цивільний позов не заявлявся.
На підставі викладеного та керуючись 22, 97, 105, ч. 2 ст. 125 КК України, ст.ст. 292, 498-501, 392-395 КПК України КК України, суд
Клопотання прокурора Бориспільської окружної прокуратури ОСОБА_3 про застосування до неповнолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , примусових заходів виховного характеру внаслідок вчинення суспільно небезпечного діяння, у кримінальному провадженні № 12024116100000045, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.02.2024, за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, - задовольнити.
Застосувати до неповнолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , примусові заходи виховного характеру у вигляді застереження.
Речові докази та судові витрати у справі відсутні.
Цивільний позов не заявлявся.
Ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Бориспільський міськрайонний суд протягом семи днів з дня її проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію ухвали. Копія ухвали негайно після її проголошення вручається учасникам судового процесу.
Суддя: ОСОБА_1