Справа № 305/4375/24
Провадження по справі 2-а/305/18/24
про повернення позовної заяви
21.11.2024 м. Рахів
Суддя Рахівського районного суду Закарпатської області Ластовичак В.Ю., ознайомившись із матеріалами адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про скасування рішення, дій чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності,
встановив:
До суду 13.11.2024 надійшов у електронній формі адміністративний позов, поданий адвокатом Некрасовим Олегом Васильовичем від імені та в інтересах ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , до Рахівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Закарпатській області, місцезнаходження: 90600, Закарпатська область, м. Рахів, вул. Шевченка, буд. 3, про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення в частині.
У позові порушується питання про скасування постанови серії БАД № 707937 від 08.05.2023, винесеної поліцейським Рахівського РВП ГУНП в Закарпатській області С.Йосипчуком, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за вчинення 3 адмінправопорушень (керування транспортним засобом, тримаючи в руках засоби зв'язку (1), не будучи пристебнутою паском безпеки (2) та не ввімкнення аварійної сигналізації під час зупинки поліцейським (3), в частині, а саме за перше та третє із зазначених правопорушень.
Разом із позовом до суду подано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду.
Ухвалою судді від 14.11.2024 позовну заяву було залишено без руху, надано строк на усунення недоліків, а саме для наведення поважних причин на поновлення пропущеного строку звернення до суду та вирішення питання щодо належного відповідача по справі.
На виконання ухвали представником позивача 16.11.2024 (у вихідний день - суботу, фактично зареєстровано 18.11.2024) направлено до суду в електронній формі заяву про усунення недоліків, у якій визначено відповідачем по справі Головне управління Національної поліції у Закарпатській області (88000, м. Ужгород, вул. Ференца Ракоці, 13, код ЄДРПОУ 40108913), а також деталізовано підстави пропуску строку звернення до суду.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суддя виходить із такого.
Згідно з ч. 2 ст. 286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови).
Відповідно до ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, і така норма ставить рішення про поновлення строку у залежність від поважності причин його пропуску.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) у пунктах 37 та 38 рішення від 18.11.2010 у справі Мушта проти України (Mushta v. Ukraine, заява № 8863/06) нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, і має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.
У рішенні від 03.04.2008 у справі Пономарьов проти України (Ponomaryov v. Ukraine, заява № 3236/03) ЄСПЛ указав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією з таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні в часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41).
Таким чином, за практикою ЄСПЛ застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.
Верховний Суд неодноразово вказував (зокрема, постанова від 22.04.2020 у справі № 811/1664/18, пункт 44), що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Реалізація права позивача на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною поведінкою.
Питання ж поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.
Поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Така позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 120/5780/20-а.
У даній справі зазначені у заяві про поновлення строку звернення до суду обставини безумовно не можуть вважатися об'єктивними причинами пропуску строку звернення до суду, оскільки такі залежали безпосередньо від самої позивачки.
Представником позивача не наведено обґрунтованих доводів та не надано належних і допустимих доказів на підтвердження наявності у позивачки непереборних та об'єктивних перешкод або труднощів, які не залежали від її волі та унеможливили своєчасне подання позову.
Як стверджується у позовній заяві, про наявність 3 скоєних адміністративних правопорушень позивачці стало відомо лише у вересні поточного року після закінчення дворічного строку, на який було видано посвідчення водія (доказів цього та відомостей про точну дату суду не надано). Однак, договір з адвокатом Некрасовим О.В. після цього нею укладено тільки 10.10.2024 (що зазначено у адвокатському запиті №101024) або 20.10.2024 (що зазначено у ордері на надання правничої допомоги), і після цього лише 28.10.2024 адвокатом направлено до Рахівського РВП ГУНП в Закарпатській області адвокатський запит, відповідь на який отримано 04.11.2024, а позов до суду подано 12.11.2024.
Таким чином, визначений законом десятиденний строк на час подачі позову закінчився навіть у разі, якщо б позивачці стало відомо про оскаржуване рішення у вересні 2024 року, а рахувати такий строк від дати повторного отримання копії постанови з Рахівського РВП (тобто 04.11.2024) суддя вважає недоречним.
Не заслуговують на увагу доводи представника про неотримання ОСОБА_1 копії постанови про накладення адміністративного стягнення від 08.05.2023, у той час як указана постанова містить підписи останньої у графах «8. Права за статтею 268 КУпАП та строк оскарження за статтею 289 КУпАП мені роз'яснено» та «9. Копію постанови отримано».
Також, про обізнаність позивачки з фактом притягнення її до адміністративної відповідальності свідчить добровільна сплата нею штрафу в банківській установі, що підтверджується відповідною квитанцією.
Разом із тим, інформація про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за три правопорушення наявна у мобільному застосунку «Дія», до якого позивачка має доступ, що нею не оспорюється.
У зв'язку із значним пропуском позивачкою строку на оскарження постанови у відповідача не збереглися докази на підтвердження факту порушення у виді відео з нагрудного реєстратора поліцейського, що ставить його у явно несправедливе положення в разі розгляду справи по суті.
Відповідно до ч. 2 ст. 123 КАС України, якщо вказані особою підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Пунктом 9 частини 4 статті 169 КАС України визначено, що позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Керуючись статтями 123, 169, 248, 256 КАС України, суддя
постановив:
Повернути позовну заяву позивачеві.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя Віктор ЛАСТОВИЧАК