125/1422/24
2-а/125/14/2024
25.10.2024 року м. Бар
Барський районний суд Вінницької області
в складі головуючого судді Хитрука В.М.
за участі секретаря судового засідання Рашевської О.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
В обґрунтування позову зазначив, що постановою відповідача від 30.06.2024 його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 та ч. 4 ст. 126 КУпАП та накладено штраф у розмірі 20 400 грн. Вважає постанову необґрунтованою та незаконною, оскільки він не мав умислу на вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП, та не вчиняв його. Лише 30.06.2024 після того, як ОСОБА_1 був зупинений працівниками патрульної поліції та після проведення останніми перевірки документів позивача, позивач дізнався про те, що він позбавлений права керування транспортними засобами постановою Барського районного суду Вінницької області у справі №125/2485/23 від 08 травня 2023 року. Вказану постанову позивач не отримував, зі змістом судового рішення ознайомлений не був. 03.07.2024 після ознайомлення представником позивача з матеріалами зазначеної справи, було виявлено, що справа про притягнення до адміністративної відповідності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, Барським районним судом Вінницької області була розглянута 08.05.2024, за результатами розгляду якої винесена постанова про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн. та позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Наявність в базі даних ІПНП певної інформації не дає підстав для визнання особи винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.4 ст.126 КУпАП, адже ця інформація потребувала додаткової перевірки, а посадова особа під час розгляду справи про адміністративне правопорушення обов'язково має дотримуватися положень ст.245, 280 КУпАП, що 30.06.2024 було зроблено поліцейським не в повному обсязі.
ОСОБА_1 вважає, що при винесенні постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД №535925 від 30.06.2024, інспектором патрульної поліції у Полтавській області Департаменту патрульної поліції старшим лейтенантом поліції Товмою Олександром Володимировичем не було дотримано вимог ст. 245, 280 КУпАП, а саме, щодо всебічного, повного й об'єктивного з'ясування обставин справи та вирішення її в точній відповідності із законом, не було встановлено наявність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню.
У судове засідання представник позивача адвокат Жунку Д.С. подав заяву розгляд справи без його участі та без участі позивача. Позов підтримав повністю.
У судове засідання представник відповідача Департаменту патрульної поліції Грешнова А.Ю. надала відзив у якому зазначила, що позов не визнає та просить відмовити у його задоволенні, оскільки працівником поліції правомірно було прийнято рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Суд, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.
Встановлено, що відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії БАД №535925 від 30.06.2024 ОСОБА_1 30.06.2024 о 10 год. 49 хв. 306 км, Київ-Харків в межах міста Решетилівка, водій керуючи транспортним засобом рухався зі швидкістю 81 км/год перевищив встановлені обмеження швидкості в межах населеного пункту на 31 км/год, чим порушив встановлені ПДР України. Швидкість вимірювалась лазерним приладом TruСAM IT 12|20 TC008425, також керував без права керування транспортним засобом, а саме був позбавленим права керування Барським районним судом Вінницької області, чим порушив п 2.1.а ПДР України та ст. 19 ЗУ «Про дорожній рух», чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122, ч.4 ст. 126 КУпАП.
Відповідно до вказаної постанови ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 та ч. 4 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 20 400 грн.
Відповідно до ч. 4 ст. 126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.
Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
В силу статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Частиною 2 статтею 317-1 КУпАП визначено, що особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом після набрання законної сили рішенням суду про позбавлення цього права.
Відповідно до ч. 2 ст. 317-1 КУпАП виконання постанови про позбавлення права керування транспортним засобом здійснюється шляхом вилучення посвідчення водія на строк позбавлення права керування транспортними засобами та внесення до єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України відомостей про позбавлення права керування транспортним засобом на строк, визначений постановою, та про вилучення посвідчення водія.
Суб'єктивною стороною правопорушення за ч.4 ст.126 КУпАП є умисел, тобто особа повинна усвідомлювати, що будучи позбавленою права керування транспортними засобами, умисно продовжує керувати транспортними засобами.
Однак, з досліджених судом доказів вбачається, що ОСОБА_1 до моменту складання відносно нього постанови про притягнення його до відповідальності за ч.4 ст.126 КУпАП, не був обізнаний про існування відносно нього рішення суду щодо позбавлення права керування транспортними засобами.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем ВЧ НОМЕР_1 Збройних Сил України, повертався з військової служби до дому в м. Бар Вінницької області та був зупинений працівниками патрульної поліції Полтавської області.
В ході перевірки працівниками поліції документів позивача, через Інформаційний портал Національної поліції України було встановлено, що ОСОБА_1 позбавлений права керування транспортними засобами Барським районним судом Вінницької області.
11.12.2023 року відносно позивача було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП, який 18.12.2023 року направлено до Барського районного суду Вінницької області, для прийняття рішення по справі. ОСОБА_1 цікавився розглядом справи, неодноразово подавав до суду довідки ВЧ НОМЕР_1 , які підтверджують перебування ОСОБА_1 у довготривалому відрядженні з метою виконання бойових завдань та подавав клопотання про відкладення судового розгляду з підстав перебування у відрядженні. 03 травня 2024 року, позивач подав до Барського районного суду Вінницької області клопотання про відкладення судового засідання у справі №125/2485/23 у зв'язку із його перебуванням в зоні бойових дій. 10 травня 2024 року ОСОБА_1 зателефонував до канцелярії Барського районного суду Вінницької області, де отримав інформацію з приводу розгляду його клопотання про відкладення судового засідання, яке було зареєстровано у Барським районному суді Вінницької області за вхідним номером №Еп-741 від 06.05.2024, що рішення у справі не прийнято. Після цього, ОСОБА_1 пересвідчився у інформації, яку повідомив працівник канцелярії Барського районного суду Вінницької області через офіційний портал Судової влади України, у якому було відсутнє судове рішення щодо ОСОБА_1 по судовій справі №125/2485/23. Перебуваючи у зоні бойових дій, ОСОБА_1 неодноразово цікавився розглядом справи про притягнення його, до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, яка перебувала у провадженні Барського районного суду Вінницької області, проте, тривалий час актуальна інформація на сайті Судової влади не відображалась.
Оскільки, позивач був проінформований, що справа про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, Барським районним судом не розглянута, він продовжував керувати транспортними засобами, так як розумів, що на той момент, він такого права не позбавлений.
Лише 30.06.2024 після того, як ОСОБА_1 був зупинений працівниками патрульної поліції в межах міста Решетилівка Полтавського району Полтавської області та після проведення останніми перевірки документів позивача, позивач дізнався про те, що він позбавлений права керування транспортними засобами постановою Барського районного суду Вінницької області у справі №125/2485/23 від 08 травня 2023 року.
Вказану постанову позивач не отримував, зі змістом судового рішення ознайомлений не був.
Станом на 30.06.2024 року, на сайті Судової влади України містилась інформація про те, що справа №125/2485/23 про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП відносно ОСОБА_1 призначена до судового розгляду на 08.05.2024 року о 10 год. 30 хв., що підтверджується скріншотом сторінки сайту Судової влади України.
Статтями 10, 11 КУпАП передбачено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Обов'язковим елементом суб'єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч.4 ст.126 КУпАП, є умисел.
Відповідно до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
На можливість застосування принципу презумпції невинуватості у справах про адміністративні правопорушення звернув увагу Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 «справа про адміністративну відповідальність у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» (пункт 4).
Тому в силу дії вказаного конституційного принципу всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, зокрема в рішеннях у справах «Гурепка проти України (N2)» від 08 квітня 2010 року, «Лучанінов проти України» від 09 червня 2011 року на необхідність суворого дотримання процедури притягнення особи до відповідальності (як кримінальної, так і адміністративної).
У п. 52 рішення ЄСПЛ від 05.02.2008 року «Романаускас проти Литви» судом констатовано, що національний суд повинен переконатися, що провадження в цілому, зокрема спосіб отримання доказів, було справедливим.
У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Крім того, у справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) ЄСПЛ зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Викладене дає підстави для обґрунтованих сумнівів у доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП, а відповідно до ст. 62 Конституції усі сумніви тлумачаться на користь особи, яка притягується до відповідальності.
Таким чином, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії БАД №535925 від 30.06.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності підлягає скасуванню.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 19 Конституції України, Законом України «Про національну поліцію», ПДР України, ст. 7, 245-247, 251, 258, 283, 287, 289 КУпАП, ст. 2, 8, 9, 72-77, 205, 241-246, 250, 286, 292, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАД №535925 від 30.06.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 та ч. 4 ст. 126 КУпАП.
Рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 30 жовтня 2024 року.
Суддя: