Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-сс/4809/526/24 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1
Категорія Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
19.11.2024 року. м. Кропивницький
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Кропивницького апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький апеляційну скаргу прокурора Кропивницької окружної прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 12.10.2024, стосовно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Кіровограда, українця, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, здійснюючого догляд за інвалідом I групи, неодруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , згідно до ст.89 КК України раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.1 ст. 115 КК України
застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту до 10 грудня 2024 року включно, в межах строку досудового розслідування, з покладенням на підозрюваного обов'язків, передбачених ст.194 КПК України
За участю сторін кримінального провадження :
прокурора - ОСОБА_6
захисника-адвоката - ОСОБА_8 ,
підозрюваного - ОСОБА_7
Ухвалою слідчого судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 12.10.2024 застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту до 10.12.2024 включно.
Покладено на підозрюваного наступні обов'язки: прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою; заборонити залишати квартиру АДРЕСА_3 ; надавати можливість працівникам органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного з'являтись за місцем його проживання в квартиру АДРЕСА_3 та вимагати від нього пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; утриматись від спілкування з потерпілим та свідками у даному кримінальному проваджені, за винятком їх участі в процесуальних діях;
при слідуванні за викликом до правоохоронних органів або суду і поверненні під домашній арешт не відвідувати магазини, кіоски, громадські розважальні заклади; носити електронний засіб контролю.
Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні закінченого замаху на вбивство, тобто закінченого замаху на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, про що 11.10.2024 року йому повідомлено про підозру.
Слідчий суддя прийшов до висновку про наявність ризику переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду з метою уникнення можливої кримінальної відповідальності - ризик переховування підозрюваного є можливим. Співставлення можливих негативних для підозрюваного наслідків переховування у невизначеному майбутньому, із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі за особливо тяжкий злочин у найближчій перспективі робить цей ризик актуальним.
Разом із тим, ризик вчинити інше кримінальне правопорушення - не підтверджується фактичними даними. ОСОБА_7 в силу ст. 89 КК України є особою не маючою судимостей (у 2024 році кримінальне провадження закрито у зв'язку з відмовою від обвинувачення, у 2010 році був засуджений до відбування покарання з іспитовим строком). Слідчий суддя зауважує, що і в клопотанні про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, і в повідомлені про підозру орган досудового розслідування зазначає, що ОСОБА_7 згідно до ст. 89 КК України раніше не судимий.
Прокурором не надано жодного документа які б, підтверджували твердження, що перебуваючи під цілодобовим домашнім арештом, підозрюваний буде порушувати покладені на нього процесуальні обов'язки чи вчинить інше кримінальне правопорушення.
Встановлені слідчим суддею обставини в їх сукупності не дають підстав для застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Слідчий суддя при обранні запобіжного заходу прийняв до уваги, що ОСОБА_7 в силу ст. 89 КК України є особою не маючою судимостей, має вік 34 роки, має постійне місце проживання та реєстрації, здійснює догляд за батьком інвалідом, вказане свідчить про наявність сталих соціальних зв'язків.
В апеляційній скарзі прокурор Кропивницької окружної прокуратури ОСОБА_6 просить ухвалу слідчого судді скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_7 в межах строку досудового розслідування.
В клопотанні зазначено виключно ризики, які реально мають місце, зокрема передбачені п. 1 ч. 1 ст. 177 КК України переховуватися від органів досудового розслідування та суду; п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України незаконно заливати на потерпілого, свідків у цьому кримінальному провадженні; п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи.
Крім того, слідчим суддею не враховано, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України, який відповідно до кримінально-правової кваліфікації відносять до тяжких та передбачає відповідальність у вигляді позбавленням волі від 7 до 15 років. Звільнення від кримінальної відповідальності чи від відбування покарання з випробуванням за вчинення цього злочину КК України не передбачено.
Також обраний слідчим суддею запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний період доби не може гарантувати ризик переховування від слідства для уникнення від можливого покарання, так як при ньому особа не знаходиться під постійним контролем з боку відповідних державних органів.
Ризик переховування від правосуддя слід також оцінювати у світлі обставин цього кримінального провадження та особистої поведінки обвинуваченого ОСОБА_7 і прийти до висновку, що ризик переховуватися залишається досить актуальним, зважаючи на особистість обвинуваченого, обставини вчиненого умисного кримінального правопорушення, а також початкову стадію досудового розслідування.
Ризик незаконного впливу на потерпілого, свідків у цьому ж кримінальному провадженні наявний в силу того, що підозрюваному відоме місце проживання свідків (мати підозрюваного), потерпілого, які надали показання, що мають доказове значення у вказаному кримінальному провадженні та вказані обставини дають підстави вважати, що підозрюваний може незаконно впливати на вказану категорію осіб, з метою зміни чи відмови від наданих показів.
Разом з тим для здійснення тиску на свідків та потерпілого достатньо, наприклад того, що особа, якій загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк понад 5 років, вчинить дії, покликані на примушення свідка та потерпілого до зміни показань або до відмови від їх надання.
Також слід окремо звернути увагу на наявність ризику вчинення інших кримінальних правопорушень що підтверджується вчиненням злочину з використанням малозначного приводу, в умовах побутової сварки, в нічний час доби, що підтверджує сталу агресивну позицію підозрюваного проти усталених правил співжиття та неможливість вирішувати конфлікти мирним шляхом.
Окремим виявом умислу та ймовірної можливості продовження злочинної діяльності є вчинення кримінального правопорушення із застосуванням предмета, схожого на пістолет. Крім того, у воєнний стан ОСОБА_7 придбав вказаний предмет та без належного дозволу його переносив при собі.
Інші правопорушення вчинені ОСОБА_7 в період свого життя, а саме: 22.09.2008 засуджений Кіровським районним судом м. Кіровограда за ч. 1 ст. 296, ч. 1 ст. 186, ст. 70, 104 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 2 роки із застосуванням іспитового строку 1 рік; 19.02.2010 Кіровським районним судом м. Кіровограда за ч. 2 ст. 342, ч. 2 ст. 345 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки із застосуванням іспитового строку З роки; 15.04.2024 ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда закрито кримінальне провадження за ч. 1 ст. 126 КК України у зв'язку із відмовою від підтримання приватного обвинувачення; постановою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 19.08.2024 визнано винним за ч. 1 ст. 130 КУпАП та призначено покарання у вигляді штрафу в розмірі 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік.
Заслухавши доповідача, підозрюваного ОСОБА_7 та в його інтересах захисника-адвоката ОСОБА_8 , які заперечували щодо задоволення апеляційної скарги прокурора; думку прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, перевіривши матеріали клопотання, зваживши доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступних висновків.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст.178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності вищезазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відмовляючи в задоволенні клопотання слідчого про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя виходив з положень ст.183 КПК України, відповідно до якої тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо більш м'які запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам неналежної процесуальної поведінки підозрюваного.
Під час вирішення про достатній та необхідний запобіжний захід, що може забезпечити належну процесуальну поведінку та запобігти встановленим ризикам, слідчий суддя врахував, що підозрюваний ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні закінченого замаху на вбивство, тобто закінченого замаху на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 15, ч.1 ст. 115 КК України, санкція якої передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до п'ятнадцяти років.
При вирішенні клопотання суд враховує, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Прокурором під час розгляду клопотання доведено наявність обґрунтованої підозри, проте не доведені обставини, передбачені п.3 ч.1 ст.194 КПК України, а саме недостатності застосування більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою для запобігання встановленим ризикам, які б давали змогу об'єктивному спостерігачу переконатись в тому, що запобігти вказаним ризикам можливо виключно застосувавши запобіжний захід - тримання під вартою.
При цьому суд, дослідивши матеріали провадження, вислухавши пояснення учасників судового розгляду, встановив, що виключних обставин для тримання підозрюваного під вартою немає.
Слідчий суддя вірно взяв до уваги, що ОСОБА_7 є особою, яка не має судимостей, має постійне місце проживання, здійснює догляд за батьком інвалідом.
Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що не доведено доводи слідчого, прокурора, що підозрюваний створює ризики вчинити інше кримінальне правопорушення, ризик переховування від органів досудового розслідування чи суду, хоча і доведений, але не досягає такого рівня інтенсивності, що свідчило б про необхідність обмеження свободи підозрюваного враховуючи наявність у підозрюваного стійких соціальних зв'язків і стримуючих від втечі факторів. Прокурор не довів наявність обставин, які у своїй сукупності свідчать про те, що застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання доведеним ризикам, зазначеним у клопотанні буде достатнім.
Посилання на неспроможність контролювати переміщення підозрюваного не беруться до уваги, оскільки судом було застосовано носіння електронного засобу контролю.
Крім того, апеляційний суд не може погодитися з доводами апеляційної скарги прокурора про те, що цілодобовий домашній арешт є занадто м'яким для підозрюваного, оскільки запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, прирівнюється до запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, який також обмежує свободу особи та змушує підозрюваного відчувати на собі певний тягар заборон.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні в справі «Манчіні проти Італії», за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі для цілей статті 5 п.1 п.п.с Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Крім того, апеляційний суд приймає до уваги, що стороною обвинувачення не наведено даних про порушення підозрюваним обов'язків, покладених на нього оскаржуваною ухвалою слідчого судді. Матеріали провадження таких даних також не містять. В судове засідання апеляційного суду підозрюваний з'явився та надав суду пояснення.
Апеляційний суд наголошує, що на даній стадії кримінального провадження, судом лише вирішується питання про обґрунтованість підозри та наявність ризиків для обрання або продовження відповідного запобіжного заходу, а тому суд не може давати оцінку допустимості та належності доказів, оскільки справа не розглядається судом по суті пред'явленого обвинувачення.
Під час розгляду клопотання щодо обрання запобіжного заходу, слідчий суддя зобов'язаний встановити обґрунтованість підозри, а також проаналізувати наявність конкретних ризиків, які обумовлюють обрання запобіжного заходу. При цьому відповідні ризики повинні бути належним чином доведені, викладені в матеріалах кримінального провадження та свідчіть про необхідність в обранні саме цього запобіжного заходу.
Відповідно до п.3, 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Установленою практикою Європейського суду з прав людини, визначено, що висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.
Слід зазначити, що Кримінальний процесуальний кодекс України покладає на сторону обвинувачення, при зверненні до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу, обов'язок довести не лише існування заявлених ризиків, а і наявність обставин, які свідчать про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого та додані до нього матеріли, колегія суддів вважає, що їх сукупність є достатньою вважати про обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.1 ст. 115 КК України.
Надані стороною обвинувачення матеріали не містять жодних відомостей, які б вказували на наявність виключних обставин для застування відносно ОСОБА_7 виняткового запобіжного заходу. Не доведено існування таких обставин і прокурором в судовому засіданні, як в суді першої інстанції, та і при апеляційному розгляді.
Сама лише тяжкість кримінального правопорушення, відповідно до вище зазначених норм закону, не може бути підставою для запобіжного ув'язнення особи.
Дослідивши матеріали клопотання колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно зважаючи на досліджені матеріали клопотання відмовив у обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та було прийнято рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту стосовно ОСОБА_7 .
Вирішуючи клопотання щодо обрання запобіжного заходу колегія суддів звертає увагу на те, що суд першої інстанції обрав хоч і більш м'який запобіжний захід, однак зважаючи на обставини кримінального провадження може вважатись розумним та співмірним.
Колегія суддів погоджується із висновком суду щодо врахування віку підозрюваного, його соціальну адаптацію, що дає підстави для застосування щодо нього запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, що на думку суду, є саме тим запобіжним заходом, що здатен забезпечувати виконання підозрюваним своїх обов'язків.
Беручи до уваги зазначене, виходячи з положень ст. 177-178 КПК України, ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та матеріалів справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 376, 177, 178, 183, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу прокурора Кропивницької окружної прокуратури ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 12.10.2024, якою застосовано до ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді: ( підписи )
Згідно з оригіналом:
Суддя Кропивницького
апеляційного суду ОСОБА_2