23.04.2024
Справа № 720/2932/23
Провадження № 3/720/23/24
23 квітня 2024 року суддя Новоселицького районного суду Чернівецької області Ляху Г.О., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, проживаючого в АДРЕСА_1 , за ст. 130 ч. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
ОСОБА_1 притягується до адміністративної відповідальності у зв'язку із тим, що 05 листопада 2023 року близько 23 години 12 хвилин він керував транспортним засобом марки «Nissan Rogue», державний номерний знак НОМЕР_1 , на автодорозі Н 03 в с. Магала Чернівецького району Чернівецькій області в стані алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху України.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП як керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
ОСОБА_1 свою вину у вчиненні вказаного правопорушення не визнав та пояснив, що 05 листопада 2023 року він керував транспортним засобом марки «Nissan Rogue», державний номерний знак НОМЕР_1 , в тверезому стані, про що він неодноразово наголошував працівникам поліції та закладу охорони здоров'я. Оскільки, він не вживав алкогольні напої та медичні працівники не ознайомили його із сертифікатом відповідності засобу вимірювальної техніки, він наполіг на відібрання крові та проведення лабораторного дослідження для виявлення або спростування наявності речовин, що здатні спричинювати стан алкогольного сп'яніння. Проте, після відібрання крові, лікар не провівши відповідне лабораторне дослідження, надав висновок про його перебування в стані алкогольного сп'яніння, що не відповідало дійсності та свідчить про їх упередженість, тому просив провадження у справі закрити за відсутності в його діях складу правопорушення.
Дослідивши матеріали справи, вважаю, що провадження по справі слід закрити у зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП з наступних підстав.
Так, згідно положень ст. 251 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є доказом у справі про адміністративне правопорушення, на підставі якого встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні, та інші обставини, що мають значення для вирішення справи. Під час розгляду справ про адміністративне правопорушення надається оцінка саме обставинам, які були викладені в протоколі.
За змістом ст.ст. 251, 280 КУпАП доказуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення належними та допустимими доказами підлягає подія щодо вчинення адміністративного правопорушення, вина особи у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності на інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог ст. 130 ч.1 КУпАП відповідальність особи настає у разі керування особою транспортним засобом в стані алкогольного (наркотичного) сп'яніння або відмови особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного (наркотичного) сп'яніння, а згідно ст. 9 КУпАП обов'язковою умовою скоєння адміністративного правопорушення є наявність вини з боку порушника.
Таким чином, допустимими та належними доказами у справі має бути підтверджено як факт керування особою транспортним засобом, так і перебування її в стані алкогольного сп'яніння або відмови від проходження медичного огляду на стан сп'яніння.
Протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 був складений у зв'язку із тим, що 05 листопада 2023 року він керував автомобілем в стані алкогольного сп'яніння.
До протоколу додано направлення на медичний огляд на стан алкогольного сп'яніння, акт огляду на стан алкогольного сп'яніння, медичний висновок про результати огляду на стан алкогольного сп'яніння та відеозаписи з бодікамер поліцейських.
Проте, вищенаведені докази вини ОСОБА_1 у керуванні автомобілем в стані алкогольного сп'яніння не можна вважати достатніми та допустимими, а сам по собі протокол про адміністративне правопорушення без наявності інших доказів підтвердження вини особи, не може свідчити про наявність адміністративного правопорушення за ст. 130 ч. 1 КУпАП з наступних підстав.
Більше того, навіть за умови визнання особою свої вини у вчиненні правопорушення, такий факт не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень і не звільняє останнього від доведення його правомірності (постанова ВС/КАС № 537/2088/17 від 15 травня 2019 року).
Згідно ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія на стан сп'яніння проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів.
Відповідно до ч. 3 ст. 266 КУпАП у разі незгоди водія з результатами огляду, проведеного поліцейськими на місці, огляд водія проводиться у закладі охорони здоров'я.
Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я. У разі відмови водія від проходження огляду на стан сп'яніння у закладі охорони здоров'я поліцейський складає протокол про адміністративне правопорушення за відмову від проходження огляду на стан сп'яніння, у якому зазначає ознаки сп'яніння та дії водія щодо ухилення від огляду (п.п. 6, 8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення у водіїв стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженим Постановою КМУ № 1103 від 17.12.2008 року).
Згідно ч. 5 ст. 266 КУпАП у випадку недотримання визначеної законом процедури огляд є недійсним.
Розділ III Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 року за № 1413/27858 та затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 року № 1452/735, передбачає проведення лабораторного дослідження, метою якого є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп'яніння. Використання в закладах охорони здоров'я для проведення лабораторних досліджень вимірювальної техніки та обладнання, дозволених МОЗ, підтверджується сертифікатом відповідності та свідоцтвом про повірку робочого засобу вимірювальної техніки. Зразки біологічного середовища для лабораторного дослідження відбираються у дві ємності. Вміст однієї ємності використовується для первинного дослідження, вміст другої ємності зберігається протягом 90 днів. Для дослідження біологічного середовища може використовуватися кров, якщо в обстежуваної особи неможливо взяти зразки біологічних середовищ, вказаних у пункті 12 цього розділу. За результатами огляду на стан сп'яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду. Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції видається на підставі акта медичного огляду. Зміст висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння повідомляється оглянутій особі в присутності поліцейського, який її доставив, про що робиться запис у вищезазначеному висновку. Висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння складається в усіх випадках безпосередньо після огляду особи у трьох примірниках. Висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп'яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними.
Як свідчать відеозаписи бодікамер працівників поліції, ОСОБА_1 відмовився від огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки та погодився на такий огляд в закладі охорони здоров'я, посилаючись на те, що він не вживав алкогольні напої. Під час проведення огляду в закладі охорони здоров'я, останній продув в прилад «Drager», який показав зміст алкоголю 0,64% проміле. В подальшому, ОСОБА_1 висловив лікарю незгоду з таким результатом, посилаючись на те, що йому не було надано підтвердження сертифікату відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки. Одночасно, ОСОБА_1 виявив бажання здати кров для проведення лабораторного дослідження для виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп'яніння, посилаючись на те, що він алкогольні напої не вживав. Лікар, який проводив огляд ОСОБА_1 погодився відібрати у останнього кров або сечу для лабораторного дослідження, однак повідомив ОСОБА_1 про те, що він без проведення лабораторного дослідження надає висновок про наявність у нього стану сп'яніння. Слід відмітити, що ОСОБА_1 вів себе спокійно, чітко вів розмову та відповідав на запитання лікаря, пройшов завданий йому візуальний тест, що свідчить про відсутність зовнішніх ознак сп'яніння.
Таким чином, лікарем при відібрані крові у ОСОБА_1 на вимогу останнього не було проведено його лабораторне дослідження, тим самим всупереч п. 15 Розділу ІІІ вищевказаної Інструкції не був встановлений діагноз за результатами лабораторними дослідженнями, який мав б бути внесений до акта медичного огляду. В той же час, висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння, видається на підставі акта медичного огляду (п. 16 Розділу ІІІ вищевказаної Інструкції ).
Встановити наявність чи відсутність в організмі ОСОБА_1 речовин, що здатні спричинювати стан сп'яніння, на час судового розгляду є неможливим у зв'язку із спливом на день судового розгляду 90 днів - передбаченого терміну для зберігання речовини для первинного дослідження (п. 10 Розділу ІІІ вищевказаної Інструкції ).
Суддя не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Отже, під час судового розгляду встановлено, що під час медичного огляду ОСОБА_1 допущено порушення порядку проходження такого огляду, що виразились у відсутності проведення лабораторного дослідження для виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп'яніння.
Згідно положень п. 22 Розділу ІІІ вищевказаної Інструкції висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп'яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними.
За вказаних обставин, суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 130 ч. 1 КУпАП не доведена поза розумним сумнівом, а усі сумніви щодо доведеності винуватості необхідно тлумачити на користь особи, яка притягається до відповідальності (ст. 62 Конституції України).
Окремо слід відмітити, що час проведення медичного огляду у висновку зазначений невірно (в акті час зазначено 00:30 год., в той час коли на відеозапису час огляду 00:57 год.). Тобто, виходячи з часу зазначеному у висновку, сам висновок був складений до початку проведення лікарем огляду на стан сп'яніння. Також, ОСОБА_1 відповідно до наявного у справі направлення поліцейського був направлений до медичного закладу для проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння, в той же час з відеозапису вбачається, що в медичному закладі без відповідного направлення його також було оглянуто на стан наркотичного сп'яніння, що фактично підтверджує доводи ОСОБА_1 про упереджене ставлення до нього під час медичного огляду.
Згідно ст. 7 КУпАП України, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених цим законом.
Відповідно до ст. 245 КУпАП під час провадження в справах про адміністративні правопорушення забезпечується всебічне, повне і об'єктивне з'ясування всіх обставин справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
За змістом ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Рішенням Конституційного суду України від 22.12.2010 року №23-рп/2010, яке є обов'язковим до виконання на території України, передбачено, що фактичні дані або будь-які інші докази, одержані в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо є неналежними доказами.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справи Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справам «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року, «Лавенте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростованих презумпцій.
Таким чином, з урахуванням вищевказаних порушень та вичерпання можливості усунення вказаних недоліків, суд приходить до висновку про неналежність висновку щодо результатів медичного огляду ОСОБА_1 як доказу перебування останнього в стані алкогольного сп'яніння, що є підставою для закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст. 62 Конституції України, ст.ст. 9, 130 ч. 1, 247 ч. 1 п. 1, 266, 284 ч. 1 п. 3 КУпАП, суддя, -
Провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 130 ч. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення на підставі ст. 247 ч. 1 п. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Постанова може бути оскаржена в десятиденний строк з дня її винесення через Новоселицький районний суд до Чернівецького апеляційного суду.
Суддя Ляху Г.О.