625/286/24
Провадження № 2/625/113/24
"21" листопада 2024 р. с. Різуненкове
Коломацький районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді Скляренка М.О.,
за участю секретаря судового засідання Талавирі С.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селі Різуненкове Богодухівського району Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
ОСОБА_1 звернулася до Коломацького районного суду Харківської області із позовом до ОСОБА_2 , в якому просила суд розірвати шлюб, укладений між нею та відповідачем 18 травня 1985 року, зареєстрований Московським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції, актовий запис №650.
В обґрунтування заявленої вимоги позивачка вказала, що 18 травня 1985 року між нею та відповідачем укладено шлюб, однак подружнє життя в неї із відповідачем виявилося невдалим, останнім часом подружні стосунки між ними погіршилися, подружжя втратило почуття взаємоповаги один до одного, внаслідок чого між ними часто виникають сварки.
Крім того позивачка зазначила, що вона із відповідачем спільно не проживає, не веде спільного господарства та подружні стосунки між ними не підтримуються, будь-які майнові спори у них відсутні.
З огляду на вказані вище обставини, а також вважаючи, що шлюб носить лише формальний характер та не виконує свого прямого призначення і що збереження сім'ї та подальше спільне життя із відповідачем є неможливими, позаяк це суперечить її інтересам, позивачка просила суд розірвати шлюб, укладений між нею та відповідачем.
Відповідною ухвалою, постановленою суддею Коломацького районного суду Харківської області 31 жовтня 2024 року, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження за вказаним вище позовом і справу призначено до розгляду у судовому засіданні.
Будь-які процесуальні дії, як то забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо, не вчинялися.
Будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце розгляду справи (а.с.25), позивачка ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, водночас 24 вересня 2024 року нею до суду подано клопотання за вх.№ 1628/01-51/24 (а.с.15), в якій позивачка просила суд провести розгляд справи за її відсутності, а також повідомила про підтримання нею заявлених вимог.
Частиною 3 статті 211 ЦПК України передбачено право учасника справи заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином у порядку, визначеному ст.128 ЦПК України, шляхом направлення судової повістки за зареєстрованим місцем проживання відповідача (а.с. 26-28).
Причини неявки відповідач суду не повідомляв, будь-яких заяв та клопотань від нього не надходило, у встановлений ч. 7 ст. 178 ЦПК України строк відповідач не подав до суду відзив на позовну заяву.
За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. При цьому, відповідно до частини третьої вказаної статті Кодексу якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки у судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Згідно ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Оскільки відповідач своїм процесуальним правом участі у судовому засіданні не скористався, повноважного представника для участі у судовому засіданні не направив, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не подав, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності відповідача за наявними у справі матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.
Матеріали справи свідчать про те, що всім учасникам судового процесу судом створені належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог і заперечень, а також надано достатньо часу для підготовки до судового засідання. Окрім того, судом вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, спрямованих на всебічне, повне та об'єктивне з'ясування всіх обставин справи.
У зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи за правилами, визначеними ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши письмові докази, долучені у якості додатку до позовної заяви, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, і, таким чином, перевіривши доводи, викладені позивачкою у позові, суд дійшов наступного.
Так, частиною 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Із свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого повторно 22 липня 2014 року Московським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, вбачається, що 18 травня 1985 року між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , укладений шлюб, прізвище дружини після одруження змінено на « ОСОБА_4 », про що складено відповідний актовий запис за № 650 (а.с.14).
Сімейне життя у сторін не склалося, подружніх стосунків вони не підтримують, разом не проживають, спільного домашнього господарства не ведуть.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав для заявлення позивачкою своєї вимоги суд виходить з наступного.
Згідно ст. 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка.
Приписами закріпленими у ст. 1 СК України визначено, що побудова сімейних відносин відбувається на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємоповаги та підтримки.
Відповідно до ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування до шлюбу жінки та чоловіка не допускається.
Такі положення національного законодавства України відповідають ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
У п. 10 постанови №11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» Пленум Верховного Суду України розяснив, що проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Частинами 3 та 4 статті 56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до збереження шлюбних відносин, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно вимог, закріплених у ч. 1 ст. 110 СК України, позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним з подружжя.
Відповідно до приписів, закріплених у ч. 2 ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Задовольняючи позов про розірвання шлюбу, суд керується вимогами чинного законодавства України щодо добровільності шлюбу як однієї із основних його засад, розуміючи поняття шлюбу в контексті сімейного союзу, де слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу та його добровільний характер.
Водночас суд зазначає, що шлюб припиняється шляхом його розірвання внаслідок стійкого розладу подружніх стосунків шляхом реалізації права одним із подружжя на пред'явлення відповідного позову. Повага до права дружини або чоловіка на пред'явлення вимоги про розірвання шлюбу потребує прояву іншим із подружжя власної гідності та самоповаги.
З огляду на те, що позивачка, не маючи наміру зберегти шлюб із відповідачем, скористалася своїм гарантованим правом та звернулася до суду із відповідним позовом про розірвання шлюбу й наполягла на його задоволенні, взявши до уваги ту обставину, що збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, суд дійшов висновку, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу між сторонами суперечитиме їх інтересам, в зв'язку з чим існують визначені законом підстави для ухвалення рішення про задоволення позову.
За змістом ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем.
Судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у відповідності із вимогами, закріпленими у ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне покласти на відповідача.
На підставі зазначеного та керуючись ч. 1 ст. 110, ст.ст. 112, 113 СК України, ст. ст. 12, 13, 81, 141, 223, 259, 263-265 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнити.
Шлюб, укладений 18 травня 1985 року між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований Московським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції, актовий запис №650, розірвати.
Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , залишити прізвище « ОСОБА_4 ».
Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , індивідуальний податковий номер: НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , індивідуальний податковий номер: НОМЕР_3 , витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок.
Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлений 21 листопада 2024 року.
Суддя М.О. Скляренко