справа № 619/9077/24
провадження № 3/619/2491/24
іменем України
21 листопада 2024 року м. Дергачі
Суддя Дергачівського районного суду Харківської області Риков М.І., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли з ВП № 2 Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, з профільною середньою освітою, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП (ІПН) НОМЕР_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
встановив:
19 жовтня 2024 року о 22 год 00 хв по вул. М. Грушевського у с-щі Золочів Богодухівського району Харківської області водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «ВАЗ 2121», н.з. НОМЕР_2 , в порушення вимог п. 12.1 Правил дорожнього руху, не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням та допустив наїзд на європаркан.
Під час дорожньо-транспортної пригоди транспортний засіб отримав механічні пошкодження, також було пошкоджено паркан, внаслідок чого були заподіяні матеріальні збитки.
У судовому засіданні ОСОБА_1 свою провину визнав, не заперечував проти обставин, вказаних в протоколі про адміністративне правопорушення, при цьому зазначив, що тілесних ушкоджень ніхто не отримав, спричинену шкоду відшкодував.
Суд, заслухавши ОСОБА_1 , дослідивши докази по справі, приходить до висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Як визначено статтею 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).
Обставини, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення, визначені в статті 280 КУпАП, зокрема орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі статтею 7 КУпАП, розглядаючи таку справу, орган повинен забезпечити законність при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення.
Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність цієї особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»№ 3477-IV від 23 лютого 2006 року суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Гарантії статті 6 § 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод включають зобов'язання суддів надавати достатні підстави для винесення рішень (H. v. Belgium (Н. проти Бельгії), § 53). Достатні підстави демонструють сторонам, що їхню справу було ретельно розглянуто.
Хоча національний суд користується певним правом розсуду, обираючи аргументи і приймаючи докази, він зобов'язаний обґрунтувати свої дії підставами для винесення рішень (Suominen v. Finland (Суомінен проти Фінляндії), § 36).
Протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи.
Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п. 43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).
Згідно вказаної правової позиції ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
При цьому суд зазначає, що відповідно до ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 124 КУпАП адміністративним правопорушенням є порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Оскільки така норма закону, як стаття 124 КУпАП, яка інкримінується ОСОБА_1 , є бланкетною, то при провадженні у справі необхідно з'ясовувати, серед іншого, яку норму спеціального закону порушила особа, в чому полягає суть цих порушень із відповідним закріпленням вказаних норм в протоколі про адміністративне правопорушення.
Судом достовірно встановлено, що 19 жовтня 2024 року о 22 год 00 хв по вул. М. Грушевського у с-щі Золочів Богодухівського району Харківської області водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «ВАЗ 2121», н.з. НОМЕР_2 , в порушення вимог п. 12.1 Правил дорожнього руху, не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням та допустив наїзд на європаркан.
Під час дорожньо-транспортної пригоди транспортний засіб отримав механічні пошкодження, також було пошкоджено паркан, внаслідок чого були заподіяні матеріальні збитки, тілесних ушкоджень ніхто не отримав.
Вказані обставини підтверджуються протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 838788 від 03.11.2024; - поясненнями ОСОБА_1 ; -схемою місця дорожньо-транспортної пригоди від 19.10.2024; - копією листа директора КП «ЖКГ Золочівської селищної ради» про те, що пошкоджено майно відновлено в повному обсязі, претензій до ОСОБА_1 не мають.
Суд дійшов висновку, що ДТП сталася внаслідок порушення водієм ОСОБА_1 пункту 12.1 ПДР.
Отже, вина ОСОБА_1 у вчиненні вищевказаного правопорушення доведена у повному обсязі та підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення і матеріалами справи про адміністративне правопорушення.
Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, а саме: порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Згідно зі ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладанні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
З урахуванням вищевикладеного, беручи до уваги те, що адміністративне стягнення застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, суддя вважає за необхідне притягнути до адміністративної відповідальності та призначити ОСОБА_1 адміністративне стягнення, достатнє для його виправлення, у вигляді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на користь держави.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Пунктом 5 частиною другою статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з особи, на яку накладено таке стягнення справляється судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 605,60 грн.
Керуючись статтями 27, 33-36, 40-1, статті 124, статтями 221, 268, 282, 283, 284 КУпАП, суддя,
постановив:
Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та притягнути до адміністративної відповідальності.
Накласти на ОСОБА_1 , РНОКПП (ІПН) НОМЕР_1 , адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
Роз'яснити, що штраф має бути сплачений порушником не пізніше 15 днів з дня вручення йому цієї постанови, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через 15 днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Роз'яснюється, що в разі несплати штрафу в строк, встановлений ч. 1 ст. 307 КУпАП, сума штрафу буде стягнена в порядку примусового виконання постанови в подвійному розмірі.
Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України.
Реквізити для сплати адміністративного штрафу у сфері забезпечення дорожнього руху: р/р UA168999980313020149000020001, КОД ЕДРПОУ 37874947, отримувач ГУК Харківська область/Харківобл/21081300, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код бюджетної класифікації 21081100, справа № 619/9077/24, провадження № 3/619/2491/24.
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП (ІПН) НОМЕР_1 , в дохід держави 605,60 грн судового збору.
Реквізити для сплати судового збору: отримувач коштів ГУК у м. Києві/ м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106 «Судовий збір» Дергачівський районний суд Харківської області.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Відповідно до ч. 2 ст. 308 КУпАП у разі несплати штрафу у строк постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в поряду, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, а також витрати на облік вчиненого правопорушення.
Постанова набирає чинності після закінчення строку на її оскарження та може бути пред'явлена до виконання протягом трьох місяців.
Зобов'язати відділ державної виконавчої служби повідомити про виконання постанови шляхом повернення останньої на адресу суду з відміткою про її виконання.
Суддя М. І. Риков