Справа №348/1851/24
Номер провадження 2/348/912/24
20 листопада 2024 року м.Надвірна
Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді Солодовнікова Р.С.,
при секретарі судового засідання Бойчук О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
за відсутності учасників справи.
Зміст позовних вимог:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги мотивують тим, що 02.06.2021 року між Товариство з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 4252536 на підставі якого відповідач отримав кредит у сумі 8000,00 грн. строком на 30 днів, стандартна процентна ставка становить 1,90 % в день та застосування. Цей договір був укладений в електронній формі в особистому кабінеті позичальника. ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» свої зобов'язання перед відповідачем за договором про споживчий кредит виконало та надало йому кредит в сумі 8000,00 грн.
04.02.2022 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та Товариством з обмеженою відповідальність «Вердикт Капітал» укладено Договір факторингу № 04-02-01/2022, відповідно до умов якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до позичальників, в тому числі за Договором про споживчий кредит № 4252536, що уклали ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1
10.01.2023 року в свою чергу, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до позичальника: Товариству з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відповідно до Договору відступлення права вимоги №10-01/2023, в тому числі за Договором про споживчий кредит № 4252536, що уклали ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 ..
Отже, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом грошової вимоги до Відповідача.
Відповідач ОСОБА_1 скориставшись кредитними коштами, взятих на себе зобов'язань із своєчасного їх повернення не виконала, гроші не повернула, проценти не сплатила.
ОСОБА_1 склалася заборгованість в сумі 24871,15 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 8000,00 грн.; заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги - 16730,00грн.; інфляційні витрати -128,00 грн., нараховані 3 % річних-13,15 грн.
Однак враховуючи принцип розумності, співмірності позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованості за Кредитним договором на суму 24871,15 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 8000,00 грн.; заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги - 16730,00грн.; інфляційні витрати -128,00 грн., нараховані 3 % річних-13,15 грн.. Також понесені судові витрати по сплаті судового збору та витрати на правову допомогу.
Стислий виклад позиції сторін:
Представником позивача подане клопотання про розгляд справи за його відсутності, у якому він також повідомляє, що підтримує позовні вимоги в повному обсязі, не заперечує проти винесення заочного рішення.
Виходячи з наведеного, а також положень ч.3 ст. 211 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК), суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні судового засідання за відсутності представника позивача.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з'явилася, про час і місце його проведення повідомлений належним чином, про що свідчить поштове рекомендоване повідомлення. Про проведення судового засідання відповідач також викликався до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. Відповідач про причини своєї неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи або про розгляд справи без його участі не заявив, відзив проти позову не надав.
На підставі викладеного, суд вважає можливим розглянути справу по суті за відсутності сторін на підставі наявних у ній даних чи доказів, що відповідає положенням ч.3 ст. 211, ч.3 ст.223 ЦПК.
Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Процесуальні дії у справі:
Ухвалою судді Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 01.08.2024 по даній справі відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті, витребувано докази по справі.
Відповідно до положень ст.ст. 280,281 ЦПК, суд ухвалою постановив провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.
Фактичні обставини справи, встановлені судом:
Судом встановлено, 02.06.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено електронний договір позики № 4252536.Згідно Договору відповідач отримав кредит у сумі 8000,00 грн. строком на 30 днів, стандартна процентна ставка становить 1,90 % в день та застосування. Цей договір був укладений в електронній формі в особистому кабінеті позичальника. Зазначений договір було підписано на підставі ЗУ "Про електронну комерцію".(а.с. 6-15).
До позовної заяви позивач додав копії з Умов та правил надання банківських послуг паспорт споживчого кредиту з яким відповідач ознайомлений 02.06.2021р., про що свідчить її електронний підпис М257831 (а.с. 11-13).
Як встановлено з Паспорта споживчого кредиту, умовами кредитування відповідача є сума кредиту - 8000,00 грн., строк кредитування 30 днів, стандартна процентна ставка становить 693,50 % річних, (1,90 % в день), який також підписаний за допомогою відкритого електронного підпису М257831 (а.с. 13 зворот.бік).
04.02.2022 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та Товариством з обмеженою відповідальність «Вердикт Капітал» укладено Договір факторингу № 04-02-01/2022, відповідно до умов якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до позичальників, в тому числі за Договором про споживчий кредит № 4252536, що уклали ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 (а.с. 26-28).
Відповідно до Реєстру боржників від 04.02.2021 до Договору факторингу № 04-02-01/2022Товариством з обмеженою відповідальність «Вердикт Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 24730,00 грн.(а.с.29-31).
10.01.2023 року в свою чергу, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до позичальника: Товариству з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відповідно до Договору відступлення права вимоги №10-01/2023, в тому числі за Договором про споживчий кредит № 4252536, що уклали ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 (а.с.33-35).
Згідно витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 10-01/2023від 10.01.2023, ОСОБА_1 є боржником за кредитним договором № 4252536. Загальна сума заборгованості становить 24871,15 грн. (а.с. 36-38).
Відповідно до розрахунків заборгованості до договору про споживчий кредит № 4252536 від 02.06.2021, заборгованість становить 24730,00 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 8000,00 грн.; заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги - 18240,00 грн.; заборгованість за процентами (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 0,00 грн., заборгованість з комісії - 0,00 грн.. Погашення заборгованості відповідачем ОСОБА_1 не здійснювалося (а.с. 17-23).
До теперішнього часу боржник свої зобов'язання за Договором про споживчий кредит № 4252536 від 02.06.2021року належним чином не виконала, чим порушила свої зобов'язання, встановлені договором.
Мотиви з яких виходить суд та застовані норми права:
Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.
За положенням статті 5 ЦПК, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Відповідно до положень ст. 12, 13 ЦПК цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Частиною 1 статті 76 ЦПК передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ст. 77 ЦПК належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Згідно з ст.89 ЦПК суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Виходячи із положень ст.525, ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно якої договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Згідно ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису вiдповiдно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно із ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Частиною 1 ст. 1082 ЦК України встановлено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Таким чином, аналіз матеріалів справи та викладене свідчить про наявність доказів на підтвердження того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце, документи, надані позивачем, містять відомості про те, що право вимоги за кредитом відповідача увійшло до пакету передачі активів на користь позивача.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що відповідач взяті на себе зобов'язання за вищезазначеним договорами не виконав, у передбачений в договорах строк кошти (суми позики) не повернув, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за основним зобов'язанням, зокрема тілом кредиту.
У позовні заяві позивач просить стягнути тіло кредиту за договором № 4252536 від 02.06.2021 року в сумі - 8000,00 грн.
Таким чином, у відповідача за тілом кредиту наявна заборгованість за договором №4252536 від 02.06.2021 рокув сумі 8000.00 грн.
Вирішуючи позовну вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача відсотків за кредитними договорами, суд зазначає таке.
Згідно із положеннями статей 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч.1 ст.1048 та ч.1 ст.1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.
Отже, припис абзацу 2 ч.1ст.1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Аналіз зазначених норм матеріального права свідчить, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст.1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Аналогічна правова позиція підтверджується правовими висновками Великої Палати Верховного Суду у постановах від 04 липня 2018 року по справі 310/11534/13-ц, від 04.червня 2013 року по справі 916/190/18, від 08 листопада 2019 року по справі 127/15672/16-ц, від 23 червня 2020 року по справі 536/1841/15-ц, від 26 січня 2021 року по справі 522/1528/15-ц.
Таким чином, позивач відповідно до ст.1048 ЦК України має право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Позивач, пред'являючи позов, крім заборгованості за основною сумою боргу, просив стягнути з відповідача відсотки за користування кредитом, які, відповідно до розрахунку заборгованості, нараховані за межами строку дії кредитних договорів.
За договором кредитної лінії №4252536 від 02.06.2021року позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за відсотками в розмірі 16730,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Разом з тим, зі змісту вказаного договору судом встановлено, що позивач отримав кредитні кошти в розмірі 8000,00 грн. строком на 30 днів зі сплатою відсотків в розмірі - 1,9 % від суми кредиту за кожний день користування ними.
Тому, за підрахунками суду, відсотки за вказаним договором в період 02.06.2021 по 02.07.2021 року становлять 1368,00 грн, що також підтверджується розрахунком заборгованості (а.с. 10 зворот. бік).
За таких обставин, суд дійшов висновку, що за кредитним договором № 4252536 від 02.06.2021 року сума нарахованих процентів за період 02.06.2021 по 02.07.2021 року становлять 1368,00 грн, решта сума заборгованості за відсотками за кредитами нарахована після спливу визначених договором строку кредитування, а тому в цій частині позов задоволенню не підлягає.
Щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Зобов'язання, яке виникло між сторонами, є грошовим. Матеріали справи не містять доказів належного виконання відповідачем умов кредитного договору. Інших підстав, що б свідчили про припинення між сторонами грошового зобов'язання, судом не встановлено.
У позовній заяві позивачем наведено розрахунок інфляційних втрат та 3% річних за період з 04 лютого 2022 по 23 лютий 2022 року, розмір яких складає: інфляційні втрати - 128,00 грн та 3% річних - 13.15 грн.
Перевіряючи наведений позивачем розрахунок, суд погоджується з формулами та складовими нарахувань, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд виходить з наступного.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи,покладаються:1)у разі задоволення позову-на відповідача; 2)у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача підлягає стягненню витрати на сплату судового збору в сумі 3028 грн. 00 коп.(а.с. 43).
Щодо вимог про стягнення витрат на правову допомогу по справі суд дійшов наступного висновку.
Згідно із ч. 1 ст. 133 ЦПК судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких за ч. 3 ст. 133 ЦПК належать витрати на професійну правову допомогу, які за змістом ст. 137 ЦПК несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За ст. 141 ЦПК розмір витрат, які сторона сплатила у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.
Отже, можна зробити висновок, що ЦПК передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Аналогічна правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року по справі № 755/9215/15-ц.
Суд встановив, що понесені позивачем витрати на правничу допомогу в розмірі 9000 грн. підтверджуються: договору про надання правової допомоги № 07-06/2024 про надання правової допомоги від 07.06.2024, Заявку на надання юридичної допомоги № 192 від 01.07.2024, витяг з Акту № 1 про надання юридичної допомоги від 05.07.2024, з яких вбачається, що вартість послуг наданих адвокатським об'єднанням становить 9000,00 грн. (а.с. 42 звор. бік -47).
Враховую наведене суд вважає, що відображена у цих доказах інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом позивача роботи (наданих послуг) не відповідає критерію розумності, співмірності та часу витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт.
Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правову допомогу, суд має врахувати розумність заявленого розміру, а також пересвідчитись, що витрати є співмірними зі складністю провадження, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений на їх надання час відповідають критерію реальності витрат.
Суд пересвідчився, що у цьому провадженні відбулося 5 судові засідання без участі представника позивача, а складання позовної заяви не потребувало значних зусиль, оскільки позовна заява має 5 сторінок та в своїй більшості містить посилання на норми закону, з урахуванням обставин справи.
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9000 грн є завищеними, належним чином не обґрунтованими та становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат, а тому з врахуванням критерію реальності адвокатських послуг (їх дійсності та необхідності), враховуючи складність справи та виконані роботи, принципу співмірності та розумності судових витрат, суд дійшов висновку про необхідність зменшення їх розміру до5000 гривень.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, 530, 610, 612, 625, 1050, 1054, 1056-1 ЦК, ст.ст. 133, 141, 263-265, 268, 280-289 ЦПК, суд,-
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості- задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, місто Київ, вул. Мечнікова, будинок 3, офіс 306 заборгованість за договором про споживчий кредит №4252536 від 02.06.2021 у розмірі 9509,15 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 8000,00 грн.; заборгованість за процентами - 1368,00 грн, інфляційні втрати - 128,00 грн та 3% річних - 13.15 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходженню 01133, місто Київ, вул. Мечнікова, будинок 3, офіс 306) понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 3028,00 грн. та 5000,00 грн. витрат на правову допомогу, а всього 8028,00 грн. судових витрат по справі.
Сторонам, які не з'явилися в судове засідання, направляється копія заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ст.284 ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Івано-Франківського Апеляційного суду.
Повний текст рішення суду складений - 20 листопада 2024 року.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (місцезнаходження: 01133 м.Київ вул. Мечнікова, 3 офіс 306, код ЄДРПОУ 44276926 ).
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).
Суддя Р.С. Солодовніков