Справа № 189/1655/24
2/189/566/24
Іменем України
20.11.2024 року смт. Покровське
Покровський районний суд Дніпропетровської області у складі:
Головуючого судді - Лукінова К.С.,
При секретарі - Копиці С.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Покровське цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради про позбавлення батьківських прав, -
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 третя особа: Орган опіки та піклування Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради про позбавлення батьківських прав. В обґрунтування поданого позову позивачка зазначила, що між нею, ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 було укладено шлюб. У шлюбі у сторін народився: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спільне життя з відповідачем не склалося, рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 14 травня 2019 року шлюб розірвано. Відповідач ніяким чином не піклується про дитину з липня 2023 року, не проявляє заінтересованості в подальшій долі дитини, не цікавиться успіхами, станом здоров'я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, про навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною, що необхідно для її нормального самоусвідомлення; не надає доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до внутрішнього світу; не створює умов для отримання освіти. Відповідач, покладених законом на батьків обов'язків, не виконує, не бере педагогічної, матеріальної, грошової, посильної трудової або будь-якої іншої участі у вихованні дитини. Всі питання щодо виховання вирішуються позивачкою самостійно без участі та підтримки з боку відповідача. Дитина знаходиться на повному утриманні останньої. Також дитина не має реєстрації місця проживання, оскільки відповідач не надав згоди на реєстрацію місця проживання дитини. Зазначені факти, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення батьком від виховання дитини, свідомим нехтування ним своїми обов'язками, що підтверджує відсутність серйозного ставлення відповідача до своїх батьківських обов'язків. В зв'язку з чим просить, позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, про день, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, надала суду письмову заяву, в якій просила проводити розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала, просила задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи судом сповіщений належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив через що справа підлягає заочному розгляду на підставі наявних в ній доказів та документів.
Представник третьої особи: Органу опіки та піклування Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради - Воднєва Н.В. надала до суду заяву, в якій пояснила, що в матеріалах цивільної справи № 189/1566/24 та у третьої особи відсутні певні документи, наявність яких є обов'язковою для складання обґрунтованого висновку органами опіки та піклування відповідно до вимог Порядку, на засіданні комісії з питань захисту прав дитини при Лівобережній адміністрації Дніпровської міської ради розгляд питання щодо розв'язання спору між батьками про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 та надання до суду висновку органу опіки Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради про розв'язання спору неможливо. Крім того просила провести розгляд справи без її участі та при прийнятті рішення врахувати інтереси дитини.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося у зв'язку з неявкою всіх учасників справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с.3).
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська №202/6716/18 від 14.05.2019 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 24.05.2014 року Красногвардійським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції, актовий запис №427 - розірвано (а.с.5).
Згідно копії свідоцтва про шлюб, ОСОБА_5 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб 22.08.2020 року, актовий запис №436. Прізвище дружини після реєстрації шлюбу « ОСОБА_1 » (а.с.4).
Згідно акту обстеження житлових умов, ОСОБА_1 проживає разом з ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 . За місцем проживання створені задовільні умови: меблі та побутова техніка в наявності, в приміщенні прибрано та затишно. В наявності запаси харчових продуктів, готові страви (а.с.41).
До суду надійшла заява ОСОБА_9 , в якій остання пояснила, що з 2007 року, ОСОБА_9 , с близькою подругою ОСОБА_1 . Їх дружба триває багато років, ОСОБА_9 була присутня на весіллі ОСОБА_1 з ОСОБА_2 , що відбулося у 2014 році. Підтримували дружні стосунки родинами. Також була присутня на виписці з пологового будинку спільного сина ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ОСОБА_3 у травні 2015 року. У 2019 році шлюб ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано рішенням суду. Після того, як ОСОБА_2 покинув сім?ю, його допомога була мінімальною та вкрай рідкісною. Він не проявляв зацікавленості у вихованні свого сина ОСОБА_3 . 3 2023 року ОСОБА_2 взагалі не бере участі у житті свого сина (а.с. 42).
До суду надійшла заява ОСОБА_14 , в якій остання пояснила, що ОСОБА_15 , є подругою ОСОБА_1 з 2015 року. 3 ОСОБА_1 вони познайомилися на прогулянці з дітьми на житловому масиві Лівобережний-3 та потоваришували дуже добре, ходили один до одного на дні народження, гуляли з дітьми. ОСОБА_2 , коли був одружений з ОСОБА_1 , був гарним татом для сина, цікавився його розвитком та вихованням, приділяв час сину та забезпечував матеріально. Після розлучення ОСОБА_2 брав сина ОСОБА_3 до себе у нову родину, але не часто. А з 2023 року ОСОБА_2 припинив брати участь в житті свого сина, цікавитися його розвитком та виховання, забезпечувати матеріально (а.с. 45).
Відповідно до ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Конвенцією про права дитини від 20.11.1989 р., яка була підписана Україною 21.02.1990 р., ратифікована Верховною Радою України 27.02.1991 р. і набула чинності для України 27.09.1991 р., яка в силу Конституції України та положень ст. 13 СК України є частиною національного сімейного законодавства України визнаний принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини; батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно зі статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї (частина восьма статті 7 СК України).
Відповідно до ст. 150 СК України, батьки зобов'язані турбуватися про здоров'я дитини, його фізичний, духовний розвиток.
Статтею 164 СК України передбачений вичерпаний перелік правових підстав позбавлення особи батьківських прав. Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Відповідно до п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Пунктом 17 вищезазначеної постанови передбачено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
Позивачка не довела та не надала суду доказів, в чому полягає захист інтересів дитини шляхом позбавлення його батька по відношенню до нього батьківських прав та доказів, які б безспірно свідчили про умисне ухилення відповідачем від виконання батьківських обов'язків відносно дитини.
Та обставина, що на час розгляду справи матеріальним забезпеченням дитини, її вихованням і розвитком займається мати, не свідчить безумовно про те, що батько дитини не бажає приймати участь у її утриманні і вихованні, тобто свідомо умисно нехтує батьківськими обов'язками.
Посилання позивачки на те, що її син проживає разом із нею та не бачиться із відповідачем не є підставою для позбавлення відповідача батьківських прав, оскільки позбавлення батьківських прав, тобто природних прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого позивачка не довела.
Відповідно ч. 1-5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У рішенні у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року ЄСПЛ наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54).
Виходячи з вищенаведеного, суд вважає, що достовірно не встановлено, що відповідач ОСОБА_2 ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню та матеріальному утриманню дитини, свідомо нехтує своїми батьківськими обов'язками, не проявляє батьківської турботи, лише сама по собі констатація факту ухилення відповідача від виконання ним своїх обов'язків по вихованню неповнолітнього сина не є достатньою і безумовною підставою для позбавлення відповідача батьківських прав.
З огляду на наведене, враховуючи, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом до батьків, суд приходить до висновку, що на теперішній час відсутні підстави для позбавлення відповідача ОСОБА_2 батьківських прав щодо його сина ОСОБА_3 , позивачем не доведено обставин, на які вона посилалась в обґрунтування позову, а тому у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити у зв'язку з необґрунтованістю.
Керуючись Конвенцією про права дитини від 20.11.1989 р., ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», ст. ст. 150, 164 СК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ст. ст. 12, 13, 259, 263-265, 280 ЦПК України, суд,-
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради про позбавлення батьківських прав - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: К.С. Лукінова
20.11.2024