180/2246/24
3/180/1164/24
20 листопада 2024 р. м. Марганець
Суддя Марганецького міського суду Дніпропетровської області Янжула О.С., секретар Котова Н.С., розглянувши матеріали, які надійшли з відділення поліції № 1 Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області, про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП- НОМЕР_1 , громадянина України, працюючого
АТ "МГЗК" - шахта 9/10, проживаючого за адресою:
АДРЕСА_1 ,
за ч. 2 ст. 130 КУпАП, -
02.10.2024 року о 18 год. 15 хв. в м. Марганець по вул. Центральна, водій ОСОБА_1 , повторно протягом року, керував Т/З ВАЗ 21013 д.н.з. НОМЕР_2 з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: почервоніння очей, різкий запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законодавством порядку відмовився. Від керування т/з відсторонений, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, тобто скоїв правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
В судовому засіданні особі, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 роз'яснені його права та обов'язки, передбачені ст. 268 КУпАП та зміст ст. 63 Конституції України.
ОСОБА_1 у судовому засіданні свою вину не визнав та пояснив, що транспортним засобом керувала його знайома ОСОБА_2 , порушення з його боку ніякого не було. Після зупинки автомобіля він пересів за кермо із пасажирського сидіння, ОСОБА_2 перелізла на заднє сидіння. Працівники поліції запропонували йому пройти огляд на стан сп'яніння, на що він відмовився, оскільки транспортним засобом не керував.
Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні підтвердив, що він є працівником поліції, на телефонний пристрій надійшло повідомлення про те, що зупинений автомобіль ВАЗ, водій якого керував ним у стані алкогольного сп'яніння. Приїхавши на місце у Рубця виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, вони запропонували йому пройти огляд, на що він відмовився, в машині крім Рубця більше нікого не було.
Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що вона того дня їхала зі своїм знайомим ОСОБА_1 , з яким перебуває в дружніх відносинах, в автомобілі ВАЗ. За кермом автомобіля перебувала вона, позаду рухалися поліцейські, які надали сигнал про зупинку. Рубець сказав, що потрібно зупинитися, та помінятися місцями. Вона зупинила автомобіль, Рубець пересів за кермо, а вона на заднє сидіння. Чому вона відсутня на відеозаписі, починила, що згрупувалася та лягла на задньому сидінні.
В судове засідання 20.11.2024 року ОСОБА_1 не з'явився, причини неявки не повідомив.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Як вбачається з положень п. 7 ч. 2 ст. 129 Конституції України, однією з основних конституційних засад судочинства є розумність строків розгляду справи судом.
Розгляд справи протягом розумного строку гарантовано ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод
Вислухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків дослідивши матеріали справи, оглянувши відеозапис правопорушення, дійшов висновку, що останній вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 130 КУпАП так, як вина його підтверджується дослідженими доказами.
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчинені та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, а також іншими документами (ст. 251 КУпАП).
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст. 252 КУпАП орган, який розглядає справу про адміністративне правопорушення, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Диспозиція частини другої статті 130 КУпАП передбачає нормативне правило наступного змісту: «адміністративна відповідальність настає за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті».
Отже, необхідною умовою для застосування до порушника відповідальності, передбаченої вищевказаною статтею є, зокрема, наявність доказів, які б безпосередньо свідчили про порушення викладених вище вимог.
У рішенні, ухваленому 29 червня 2007 року у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства», Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Згідно п.2 розділу 1 Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої Наказом МВС України, Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння, згідно з ознаками такого стану.
Пункт 7 розділу 1 вказаної Інструкції передбачає, що у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Згідно ч.4 ст.266 КУпАП огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.
Положеннями п.п. 2.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року, визначено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ст. 251 КУпАП - доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Санкція ч.2 ст.130 КУпАП передбачає накладення штрафу на водіїв у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого або адміністративний арешт на строк десять діб з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого і на інших осіб - накладення штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого або адміністративний арешт на строк десять діб з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.
Водій - це особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.
В матеріалах справи наявна довідка, складена інспектором САП Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області лейтенантом поліції Є.Вітько № 46.1/15251 від 03.10.2024 року в якій зазначено, що відповідно до наявних БД гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 отримував посвідчення водія Серія НОМЕР_3 , статус: Зданий на збереження.
Відповідно до правил дорожнього руху, водієм є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Таким чином, ОСОБА_1 на момент вчинення правопорушення був позбавлений права керувати ТЗ, а тому відносно нього застосовується адміністративне стягнення передбачене санкцією ч.2ст.130 КУпАП, що стосується водіїв.
З урахуванням викладеного, приходжу до висновку, що вина ОСОБА_1 по ч.2 ст.130 КУпАП підтверджується зібраними та дослідженими в судовому засіданні доказами, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення Серії ААД № 754943 від 02.10.2024 року, в якому зафіксовано факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП; рапортом працівника поліції; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 02.10.2024 року; актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до яких ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння відмовився; копією постанови Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 04 вересня 2024 року відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністраттивного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000,00 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік; довідкою складеною інспектором САП Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області лейтенантом поліції Є. Вітько №46.1/15251 від 03.10.2024 року згідно якої відомості щодо належності транспортного засобу марки "ВАЗ-21013" д.н.з. НОМЕР_2 , відсутні; довідкою складеною інспектором САП Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області лейтенантом поліції Є. Вітько №46.115251 від 03.10.2024 року з якої вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 меш. АДРЕСА_1 , згідно бази ІПНП на протязі року притягувався до адміністративної відповідальності 04.09.2024 року за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а також відеоматеріалом оглянутим у судовому засіданні.
Аналізуючи докази по справі, дійшов висновку, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.130 КУпАП.
Невизнання вини ОСОБА_1 , суд сприймає, як спосіб захисту та спробу уникнути адміністративного стягнення, оскільки обставини на які він посилається спростовуються відеоматеріалом, оглянутим у судовому засіданні та дослідженими доказами.
До показань свідка ОСОБА_4 суд ставиться критично, оскільки вона перебуває з ОСОБА_1 у дружніх відносинах, намагається забезпечити йому алібі, тому суд не може розцінювати їх як об'єктивні та незацікавлені.
Відповідно до вимог ст. 8 КУпАП, особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час та за місцем вчинення правопорушення.
Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 14 від 23.12.2005 року "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Згідно ч.2 ст.33 КУпАП при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Обставин, що пом'якшують відповідальність ОСОБА_1 - у судовому засіданні не встановлено.
Обставиною, що обтяжує відповідальність ОСОБА_1 - є вчинення правопорушення в стані сп'яніння та повторно протягом року.
Згідно положень ст. 23 КУпАП України, адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.
Вирішуючи питання про те, яке стягнення слід призначити ОСОБА_1 за вчинене ним правопорушення, суд враховує, що він повторно притягується до адміністративної відповідальності по ст.130 КУпАП, ставлення ОСОБА_1 до вчиненого, яке полягає у безвідповідальному відношенні до керування джерелом підвищеної небезпеки, характер вчиненого правопорушення, особливу, підвищену суспільну небезпеку, яку становлять водії, що керують транспортними засобами у стані сп'яніння та негативні наслідки від цього, тому йому слід призначити стягнення, передбачене санкцією ч.2 ст.130 КУпАП, у вигляді штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки без оплатного вилучення транспортного засобу.
Підстави для застосування іншого, більш м'якого або суворішого стягнення, відсутні.
Згідно з Перехідними положеннями Податкового кодексу України (пункт 5 підрозділу 1 розділу ХХ), якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.
Таким чином, для розрахунку розміру штрафу по адміністративному стягненню суд за один неоподатковуваний мінімум доходів громадян приймає суму в розмірі 17 гривень.
Такої ж позиції дотримався Верховний Суд України під час винесення постанови від 01 жовтня 2015 року по справі №5-154кс15, що перебувала на розгляді судової палати у кримінальних справах цього суду.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» та ст. 40-1 КУпАП, у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з особи, на яку накладено таке стягнення, підлягає стягненню судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Керуючись ст.23-24, 33-35, ст.40-1 , ч.2 ст. 130, п.1 ч.1 ст.284 КУпАП, -
Визнати ОСОБА_1 , винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП та накласти стягнення у виді штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки без оплатного вилучення транспортного засобу.
Стягнути з ОСОБА_1 , судовий збір на користь держави в сумі 605 гривень 60 копійок.
Штраф повинен бути сплачений згідно зі ст.307 КУпАП протягом 15 днів від дня вручення (отримання) постанови за справою про адміністративне правопорушення в установу банку.
Копія платіжного документу подається до суду.
Своєчасно несплачений штраф буде примусово стягнутий із заробітної плати чи іншого заробітку, пенсії або стипендії відповідно до чинного законодавства.
Відповідно до ч. 2 ст. 308 КУпАП в разі несвоєчасного сплачення штрафу і виконання постанови в примусовому порядку, з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначений у відповідній статті КУпАП, витрати на облік зазначеного правопорушення. Розмір витрат визначається Кабінетом Міністрів України.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 цього Кодексу, а також постанов, прийнятих за результатами розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 185-3 цього Кодексу.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.
Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Суддя: О. С. Янжула