про відмову у відкритті касаційного провадження
19 листопада 2024 року
м. Київ
справа № 932/9755/23
адміністративне провадження № К/990/34916/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Кравчука В.М. та Стародуба О.П., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 березня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2024 року
у справі №932/9755/23
за позовом ОСОБА_1
до Виконавчого комітету Дніпровської міської ради
про сплату інфляційних втрат та 3% річних, стягнення упущеної вигоди та моральної шкоди,
У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернулася до адміністративного суду з позовом до Виконавчого комітету Дніпровської міської ради, в якому просила:
- зобов'язати Виконавчий комітет Дніпровської міської ради через несвоєчасне виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 травня 2022 року у справі №160/674/19 щодо відшкодування ОСОБА_1 171502,00 грн завданої шкоди, сплатити 76775,94 грн інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 14406,17 грн;
- зобов'язати Виконавчий комітет Дніпровської міської ради через прийняття протиправного рішення №636 від 05 липня 2018 року щодо знищення її майна сплатити ОСОБА_1 46800,00 грн в якості упущеної вигоди;
- зобов'язати Виконавчий комітет Дніпровської міської ради відшкодувати ОСОБА_1 10000,00 грн моральної шкоди.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 березня 2024 року, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2024 року, закрито провадження у справі.
Не погодившись з рішеннями судів першої і апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 04 вересня 2024 року звернулася з касаційною скаргою та заявою про поновлення строку до Верховного Суду.
На обґрунтування поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження позивачка зазначала, що копію постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2024 року не отримувала у зв'язку з виїздом за межі території України. Лише 05 серпня 2024 року з Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - Реєстр) позивачка дізналася про наявність постанови суду апеляційної інстанції у її справі.
Інших обґрунтованих доводів, належних і допустимих доказів щодо поважності підстав пропуску строку на касаційне оскарження заява не містила.
Ухвалою Верховного Суду від 20 вересня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 було залишено без руху з мотивів її невідповідності вимогам статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки наведені у заяві про поновлення строку підстави визнані судом неповажними; статті 330 КАС України у зв'язку з несплатою судового збору та встановлено заявнику десятиденний строк для усунення вказаних недоліків з дня отримання копії ухвали, протягом якого особа має право надати суду обґрунтовану заяву про поновлення процесуального строку та документ про сплату судового збору.
Залишаючи касаційну скаргу без руху, суд касаційної скарги зазначив, що доводи про поважність підстав пропуску строку повинні бути підтверджені відповідними письмовими документами або іншими належними і допустимими доказами, з яких достовірно вбачається існування обставин, зазначених у заяві про поновлення строку. Між тим, вирішуючи питання про поважність підстав пропуску строку колегія суддів дійшла висновку про їх неповажність, оскільки відповідно до процесуального закону, зазначення у заяві лише обставин про ознайомлення з повним текстом судового рішення в Реєстрі, не може вважатися належним врученням такого рішення. В свою чергу до заяви про поновлення строку не додано доказів отримання копії постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2024 року позивачкою або її представником Боровинським В.В . Таким чином позивачці слід надати належні і допустимі докази отримання копії судового рішення.
Судом роз'яснено, що належними можуть вважатися лише докази, які підтверджують факт отримання копії оскаржуваного судового рішення, тобто, такі як: поштовий конверт, в якому оскаржувану постанову було направлено рекомендованим листом на адресу заявника з відтиском штемпелю відділення поштового зв'язку, довідка суду апеляційної інстанції про час направлення копії відповідного судового рішення на адресу позивача, розписка про отримання копії судового рішення нарочно або інші докази щодо направлення судового рішення засобами електронного зв'язку.
Копія ухвали надійшла на поштову адресу позивачки 30 вересня 2024 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0600289789690.
16 жовтня 2024 року на виконання вимог ухвали Верховного Суду ОСОБА_1 звернулася із заявою про поновлення строку на касаційне оскарження та надала документ про сплату судового збору у визначеному законом розмірі.
На обґрунтування поважності підстав пропуску строку ОСОБА_1 зазначає аналогічні обставини, що й при зверненні від 04 вересня 2024 року, і які ухвалою від 20 вересня 2024 року про залишення касаційної скарги без руху були визнані неповажними.
Так, повторно наведені доводи позивачки щодо поважності підстав пропуску строку зводяться до того, що Боровинський В.В. є Головою Громадської організації "Самозахист підприємців", членом якої є й ОСОБА_1 , був уповноважений представляти її інтереси в суді апеляційної інстанції та копію постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2024 року не отримував. В свою чергу позивачка фактично не могла отримати засобами поштового у зв'язку з виїздом за межі території України. У період з 18 липня 2024 року по 25 серпня 2024 року позивачка знаходилась у таборі для тимчасово переміщених осіб, який знаходився далеко за межами міста, у гірській місцевості, що позбавляло її можливості користуватися мережею інтернет. Крім того, на електронну пошту судове рішення їй також не надходило. Водночас лише 05 серпня 2024 року з Реєстру позивачка мала можливість дізнатися про наявність постанови суду апеляційної інстанції у її справі.
На підтвердження наведених доводів до заяви про поновлення строку долучено фотокопію посвідки на тимчасове проживання в Республіці Норвегія, а також скріншоти особистої електронної пошти.
Інших обґрунтованих доводів, належних і допустимих доказів щодо підстав пропуску строку на касаційне оскарження заява не містить.
Суд дійшов висновку, що доводи є неналежними для задоволення заяви скаржника виходячи з наступного.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Згідно з частиною першою статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Враховуючи викладене, особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановленому вказаним Кодексом порядку.
Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до пункту шостого частини п'ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21 грудня 2010 року, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28 березня 2006 року, заява №23436/03).
В свою чергу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (пункт 35 рішення від 07 липня 1989 року у справі "Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain", заява №11681/85).
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Водночас навіть наявність об'єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа "Олександр Шевченко проти України", заява №8371/02, рішення від 26 квітня 2007 року, пункт 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи, що може бути зумовлено скасуванням рішення або визнанням незаконної дії (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень, буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.
Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.
Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обґрунтованого рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.
Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлює особливими і непереборними обставинами. Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" (далі - Закон №3262-IV) усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Для доступу до судових рішень Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Реєстру, що є автоматизованою системою збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. До Реєстру вносяться всі судові рішення і окремі думки суддів, викладені у письмовій формі (стаття 3 Закону 3262-IV).
Відповідно до частин першої та другої статті 4 Закону №3262-IV судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Загальний доступ до судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України забезпечується з дотриманням вимог статті 7 цього Закону.
Згідно з інформацією, що міститься в Реєстрі, постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2024 року оприлюднена 22 липня 2024 року.
Відтак, інформацію про оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції скаржник мала можливість отримати з Реєстру, починаючи з 22 липня 2024 року, однак, касаційну скаргу подала тільки 04 вересня 2024 року.
При цьому, жодних доказів перебування у таборі для біженців та відсутність реальної можливості ознайомитися з повним текстом постанови, позивачка не надала.
З приводу неотримання позивачкою або її представником копії постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2024 року колегія суддів зазначає наступне.
У висновку об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду, викладеному у постанові від 08 лютого 2024 року у справі №480/8341/22, зазначено, що сам факт ненадіслання судом першої інстанції [безпосередньо] позивачеві копії судового рішення - ухваленого за наслідками розгляду справи - на паперових носіях (тобто засобами поштового зв'язку), але за наявності підтвердження належного надіслання (як і вручення) копії судового рішення представнику позивача (адвокату) із застосуванням ЄСІТС, не дає достатніх підстав вважати, що позивач не отримав судового рішення, відповідно не міг знати про результат розгляду своєї справи, з яким він, власне, не погоджується. Висловлені у цьому зв'язку доводи про відсутність зв'язку (спілкування) зі своїм адвокатом, як і відсутність позивача за повідомленою суду адресою (місцем проживання) протягом кількох місяців, на яких, головним чином, побудована позиція позивача щодо позбавлення [його] можливості на апеляційне оскарження судового рішення, не дають підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження.
З огляду на наведений висновок, Судом касаційної скарги встановлено, що у заяві про поновлення строку позивачка не зазначає обставин та не надає доказів, які б перешкоджали їй належним чином отримати копію оскаржуваного судового рішення, оскільки перебуваючи за кордоном, не була позбавлена можливості отримати копію судового рішення за допомогою системи ЄСІТС. Крім того, Боровинський В.В. , як уповноважена особа на представництво інтересів ОСОБА_3 в суді апеляційної інстанції, був присутній 17 липня 2024 року у судовому засіданні, знав про результат розгляду апеляційної скарги і також не був позбавлений можливості отримати копію оскаржуваного судового рішення. Водночас посилання позивачки лише на факт ознайомлення з текстом оскаржуваного судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень, відповідно до процесуального закону не може вважатися належним врученням судового рішення.
Таким чином скаржницею не наведено переконливих та достатніх обґрунтувань щодо поважності причин пропуску строку касаційного оскарження та не надано належних і допустимих доказів на підтвердження наявності у останньої об'єктивних перешкод, які унеможливили звернутися до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою в строк, передбачений законом.
Враховуючи зазначене, Суд не вбачає підстав для визнання, викладених скаржником у заяві про поновлення строку касаційного оскарження, причин пропуску такого строку поважними.
Слід зазначити, що право на апеляційний та у визначених законом випадках касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов'язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов'язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.
Положеннями пункту 4 частини першої статті 333 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, зокрема, якщо, скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
Верховний Суд також враховує те, що позивачка у цій справі отримала доступ до розгляду її справи у судах двох інстанцій, а справа відповідає ознакам справи незначної складності.
З огляду на вищезазначене, суд касаційної інстанції вважає за необхідне відмовити у відкритті касаційного провадження.
Аналогічна позиція щодо вирішення питання про поновлення процесуальних строків висловлена Верховним Судом в ухвалі від 15 лютого 2024 року у справі №440/2804/22.
Керуючись статтями 248, 251, 328, 333, 355, 359 КАС України, Суд, -
1. Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про поновлення строку на касаційне оскарження ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 березня 2024 року та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2024 року у справі №932/9755/23.
2. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 березня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2024 року у справі №932/9755/23 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Дніпровської міської ради про сплату інфляційних втрат та 3% річних, стягнення упущеної вигоди та моральної шкоди.
3. Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.
4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Я.О. Берназюк
Судді В.М. Кравчук
О.П. Стародуб