20 листопада 2024 року
м. Київ
справа №440/3295/24
адміністративне провадження № К/990/42994/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Тацій Л.В.,
суддів: Бучик А.Ю., Стеценка С.Г.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 15.08.2024 у справі №440/3295/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
09.11.2024 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 15.08.2024 у вказаній справі.
З касаційної скарги та Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 24.04.2024 позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №163950027762 від 04.03.2024 про відмову в призначенні пенсії. Зобов'язано Головне управління Пенсійного Фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи за Списком №2 у повному обсязі періоди роботи з 01.12.1989 по 05.02.1998, з 05.05.1998 по 05.05.2003 та 29.05.2003 по 01.08.2008. Зобов'язано Головне управління Пенсійного Фонду України в Хмельницькій області призначити ОСОБА_1 з 26.02.2024 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02.03.2015 №213VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення».
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.
Ухвалами Другого апеляційного адміністративного суду від 30.05.2024 відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про відстрочення сплати судового збору. Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.04.2024 залишено без руху відповідно до частини другої статті 298 КАС України.
Ухвалою від 17.06.2024 Другий апеляційний адміністративний суд апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повернув скаржнику.
Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області 19.07.2024 вдруге звернулося до Другого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.04.2024 у цій справі.
Ухвалами від 31.07.2024 у задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області відмовлено, апеляційну скаргу залишено без руху на підставі частини третьої статті 298 КАС України, встановлено строк у десять днів з дня вручення вказаної ухвали на усунення недоліків шляхом звернення до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку із зазначенням інших підстав для його поновлення.
15.08.2024 Другим апеляційним адміністративним судом постановлено оскаржувану ухвалу, якою відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про поновлення строку на апеляційне оскарження, відмовлено у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.
Проаналізувавши зміст оскаржуваного судового рішення, доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов до таких висновків.
Відповідно до приписів статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Скаржник просив суд апеляційної інстанції поновити строк на апеляційне оскарження рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.04.2024, зазначивши про те, що первинна апеляційна скарга була подана у встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України строк, однак її було повернуто у зв'язку з несплатою судового збору, а повернення позовної заяви (частина восьма статті 169 КАС України) не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом. Вказував, що КАС України не визначає додаткового строку, протягом якого особа може реалізувати право на повторну подачу апеляційної скарги у разу пропуску первинного.
Відмовляючи у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції, виходив з того, що заявником апеляційної скарги у поданому клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення не надано належних обґрунтувань та доказів вжиття заходів, направлених на своєчасну подачу апеляційної скарги, які свідчили б про сумлінне та добросовісне ставлення відповідача до виконання процесуального обов'язку. Неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних складнощів у суб'єкта владних повноважень для своєчасного подання апеляційної скарги є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави, як суб'єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо вчасного подання апеляційної скарги.
Варто також зазначити, що строк на апеляційне оскарження, передбачений статтею 295 КАС України, не зупиняється у зв'язку із залишенням без руху, поверненням апеляційної скарги, а також його відлік не підлягає обрахуванню від дати вручення копій ухвал про залишення без руху та повернення первинної апеляційної скарги.
Крім того, саме на заявника покладається обов'язок щодо доведення наявності обставин, що перешкоджали йому реалізувати право на оскарження судового рішення в межах строку, визначеного статтею 295 КАС України, та становили об'єктивно непереборні перешкоди, які пов'язані з дійсними істотними труднощами у реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення.
Зважаючи на викладене, Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення зазначеного клопотання, та про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження, вірно застосувавши положення частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України. Правильність застосовування норм процесуального права є очевидним, їх застосування та тлумачення не викликають сумніву, а доводи касаційної скарги не спростовують мотивів суду апеляційної інстанції, викладених в оскаржуваній ухвалі.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Відповідно до частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Враховуючи наведене вище, Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 169, 296, 298, 333, 359 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 15.08.2024 у справі №440/3295/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити заявникові.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Л.В. Тацій
Суддя А.Ю. Бучик
Суддя С.Г. Стеценко