20 листопада 2024 року
м. Київ
справа № 380/2578/24
адміністративне провадження № К/990/42608/24
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Білак М.В., перевіривши касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 липня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 жовтня 2024 року у справі №380/2578/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
У січні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суд з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у відмові видати наказ про виплату старшому сержанту ОСОБА_1 додаткової винагороди у розмірі 118 000,00 грн за виконання у періоди з 01 лютого 2023 року по 02 березня 2023 року, з 03 березня 2023 року по 31 березня 2023 року, з 03 квітня 2023 року по 02 травня 2023 року, з 02. червня 2023 року по 01 липня 2023 року бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовим розпорядженням Командування Медичних Сил ЗСУ від 14 квітня 2022 року №510/3/1112ДСК у складі угруповання сил і засобів Медичних сил « ІНФОРМАЦІЯ_2 »;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 видати наказ про нарахування та виплату старшому сержанту ОСОБА_1 додаткової винагороди у розмірі 148 000,00 грн за виконання у періоди з 01 лютого 2023 року по 02 березня 2023 року, з 03 березня 2023 року по 31 березня 2023 року, з 03 квітня 2023 року по 02 травня 2023 року, з 03 травня 2023 року по 01 червня 2023 року, з 02 червня 2023 року по 01 липня 2023 року бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовим розпорядженням Командування Медичних Сил ЗСУ від 14 квітня 2022 року №510/3/1112ДСК у складі угруповання сил і засобів Медичних сил « ІНФОРМАЦІЯ_2 »;
- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь позивачки додаткову винагороду у розмірі 148000,00 грн за виконання у періоди з 01 лютого 2023 року по 02 березня 2023 року, з 03 березня 2023 року по 31 березня 2023 року, з 03 квітня 2023 року по 02 травня 2023 року, з 03 травня 2023 року по 01 червня 2023 року, з 02 червня 2023 року по 01 липня 2023 року бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовим розпорядженням Командування Медичних Сил ЗСУ від 14 квітня 2022 року №510/3/1112ДСК у складі угруповання сил і засобів Медичних сил «Львів»;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 непроведення повного розрахунку з ОСОБА_1 при звільненні з військової служби 29 грудня 2023 року;
- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на її користь відшкодування у сумі 78815,04 грн за несвоєчасно проведений розрахунок при звільненні з військової служби у розмірі середнього заробітку за період з 30 грудня 2023 року до 03 травня 2024 року;
- визнати протиправною бездіяльність Військово-медичного клінічного центру Західного регіону (далі - ВМКЦ ЗР), яка полягає у невключенні до довідки від 11 вересня 2023 року №621 інформації, згідно з якою старший сержант ОСОБА_1 у період з 03 травня 2023 року по 01 червня 2023 року виконувала бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовим розпорядженням Командування Медичних Сил ЗСУ від 14 квітня 2022 року №510/3/1112ДСК у складі угруповання сил і засобів Медичних сил « ІНФОРМАЦІЯ_2 »;
- зобов'язати ВМКЦ ЗР видати ОСОБА_1 довідку, згідно з якою вона у період з 03 травня 2023 року по 01 червня 2023 року виконувала бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовим розпорядженням Командування Медичних Сил ЗСУ від 14 квітня 2022 року №510/3/1112ДСК у складі угруповання сил і засобів Медичних сил « ІНФОРМАЦІЯ_2 »;
- зобов'язати ВМКЦ ЗР повідомити ВЧ НОМЕР_1 про виконання старшим сержантом ОСОБА_1 у період з 03 травня 2023 року по 01 червня 2023 року бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовим розпорядженням Командування Медичних Сил ЗСУ від 14 квітня 2022 року №510/3/1112ДСК у складі угруповання сил і засобів Медичних сил «Львів».
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09 липня 2024 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 жовтня 2024 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у ненарахуванні та невиплаті старшому сержанту ОСОБА_1 додаткової винагороди за виконання за періоди з 01 лютого 2023 року по 02 березня 2023 року, з 03 березня 2023 року по 31 березня 2023 року, з 03 квітня 2023 року по 02 травня 2023 року, з 02 червня 2023 року по 01 липня 2023 року бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовим розпорядженням Командування Медичних Сил ЗСУ від 14 квітня 2022 року №510/3/1112ДСК у складі угруповання сил і засобів Медичних сил «Львів».
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду за виконання за періоди з 01 лютого 2023 року по 02 березня 2023 року, з 03 березня 2023 року по 31 березня 2023 року, з 03 квітня 2023 року по 02 травня 2023 року, з 03 травня 2023 року по 01 червня 2023 року, з 02 червня 2023 року по 01. липня 2023 року бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовим розпорядженням Командування Медичних Сил ЗСУ від 14 квітня 2022 року №510/3/1112ДСК у складі угруповання сил і засобів Медичних сил «Львів».
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Справа розглянута судом першої інстанції за правилами загального позовного провадження.
07 листопада 2024 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга Військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 липня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 жовтня 2024 року у справі №380/2578/24. Заявник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.
Дослідивши подану касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для її повернення з наступних підстав.
За правилами частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Враховуючи положення процесуального закону необхідно зазначити, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.
Під час перевірки касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у якості підстав касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України. Зокрема, у касаційній скарзі заявник посилається на недослідження судами попередніх інстанцій зібраних у справі доказів.
Так, відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 353 підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо:
1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або
2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або;
3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи;
4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.
Відповідно до частини третьої статті 353 цього Кодексу порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо:
1) справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду;
2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави його відводу обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою;
3) справу розглянуто адміністративними судами за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою;
4) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, які не були залучені до участі у справі;
5) судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені в судовому рішенні;
6) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу;
7) судове рішення ухвалено судом з порушенням правил юрисдикції (підсудності), визначених статтями 20, 22, 25-28 цього Кодексу.
Аналіз вищенаведених норм дозволяє дійти висновку про те, що обґрунтування необхідності касаційного оскарження у зв'язку із недослідженням судами попередніх інстанцій зібраних у справі доказів, можливе за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі інших підстав для касаційного оскарження, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України. Тобто, указане порушення процесуального права не може бути самостійною підставою для касаційного оскарження.
Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з судовими рішеннями, часткового опису обставин справи, цитування норм законодавства, переоцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Верховний Суд зазначає, що заявник, звертаючись до суду з касаційною скаргою вдруге, не врахував роз'яснення Верховного Суду, які були зазначені в ухвалі від 24 квітня 2024 року щодо невідповідності касаційної скарги вимогам процесуального закону, недоліки якої стали підставою для її повернення.
Зазначене свідчить, що заявник формально підійшов до оформлення касаційної скарги та проігнорував роз'яснення Верховного Суду щодо необхідності дотримання законодавчих вимог до змісту касаційної скарги в частині викладення підстав касаційного оскарження судового рішення.
Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Верховний Суд звертає увагу заявника, що на стадії відкриття касаційного провадження касаційній суд не перевіряє законність і обґрунтованість судових рішень, а перевіряє касаційну скаргу на предмет дотримання особою, яка її подає, вимог щодо форми і змісту касаційної скарги, а також дотримання строків реалізації права на касаційне оскарження.
Пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Отже, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи.
Керуючись статтями 328, 330, 332 КАС України,
Касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 липня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 жовтня 2024 року у справі №380/2578/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військово-медичного клінічного центру Західного регіону про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії повернути особі, яка її подала.
Повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя М.В. Білак