19 листопада 2024 року Справа № 260/1955/24 пров. № А/857/20766/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
судді-доповідача - Качмара В.Я.,
суддів - Гудима Л.Я., Кузьмича С.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 8 липня 2024 року, -
25.03.2024 ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ЗВВС) в якому просив:
визнати протиправними дії ЗВВС, які полягають у застосуванні у період із 29.01.2020 по 12.05.2023 розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, при нарахуванні щомісячного грошового забезпечення, матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, нарахованих та виплачених у зв'язку із проходженням військової служби;
зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату за період із 29.01.2020 по 12.05.2023 щомісячного грошового забезпечення, матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, у зв'язку із проходженням військової служби, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 та 01.01.2023, із врахуванням раніше виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 (далі - Порядок №44).
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 8 липня 2024 року позов задоволено.
Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.
В апеляційній скарзі зазначає, що він не мав правових підстав для здійснення перерахунку з 29.01.2020 по 12.05.2023 грошового забезпечення позивача відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704, визначивши розміри посадового окладу, окладу за військовими званнями шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020, 2021, 2022, 2023 роки, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та 14, провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно пункту 2 Порядку №44. Також зазначає, що позивачем пропущено строк звернення до суду.
Переглянувши справу за наявними у ній доказами, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, про необхідність надання позивачу можливості подати до суду апеляційної інстанції заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з позовом, з обґрунтуванням причин пропуску та доказів, що підтверджують причини пропуску такого.
За правилами частини першої статті 122 КАС позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини другої статті 122 КАС для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Приписами частини третьої статті 122 КАС визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
В силу норм частини п'ятої статті 122 КАС для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Отже, КАС передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду для захисту прав, свобод та інтересів особи.
Як слідує із матеріалів справи спір у ній виник у зв'язку з виплатою позивачу грошового забезпечення за період із 29.01.2020 по 12.05.2023 у меншому розмірі.
Таким чином, спір про грошове забезпечення набуває ознак трудового спору і, якщо зважити на те, що КАС не містить норм, які передбачали б строк звернення до адміністративного суду з позовом про стягнення недоотриманої/заборгованої заробітної плати/винагороди, то застосуванню до спірних правовідносин підлягає стаття 233 Кодексу Законів про працю України (далі - КЗпП), яка містить спеціальні для окреслених правовідносин норми, які встановлюють строк звернення до суду за захистом порушеного в матеріальному аспекті права на оплату праці.
Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (далі - Закон №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом № 2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022, частини першу і другу статті 233 КЗпП викладено в такій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Отже, до 19.07.2022 КЗпП не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.
Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Таким чином, шляхом внесенням до статті 233 КЗпП вказаних змін, законодавець увів процесуальні строки для звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати.
Однак, пункт 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП передбачає, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Аналіз статті 233 КЗпП у зіставленні з пунктом 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП дає підстави дійти висновку, що строки для звернення до суду, які передбачені у статті 233 КЗпП, були продовжені на строк дії карантину. Тобто якщо під час дії карантину на всій території України існували чи виникли підстави (з якими пов'язується відлік строку) для звернення до суду за вирішенням трудового спору, то строк на це звернення не обмежувався строками, які визначені у статті 233 КЗпП, а продовжувався на строк дії карантину. З припиненням дії карантину - якщо строк, встановлений у статті 233 КЗпП, був «прив'язаний» до нього - закінчується і строк для звернення до суду за вирішенням трудового спору.
Така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 12.09.2024 у справі №200/5637/23.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з позовом у даній справі звернувся до суду 25.03.2024, що свідчить про недотримання встановленого тримісячного строку на звернення до суду із позовом.
Згідно з частиною першою статті 123 КАС у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
За таких обставин, апеляційний суд пропонує позивачу подати заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з обґрунтуванням причин пропуску (у період з 12.08.2023 по 25.03.2024) та доказів, що підтверджуються причини пропуску.
З огляду на те, що встановлений статтею 309 КАС строк розгляду справи не може бути дотримано за таких виняткових обставин, а саме у зв'язку з необхідністю отримання від позивача заяви про поновлення строку на звернення до суду з позовом суд апеляційної інстанції з метою об'єктивного, повного і всебічного з'ясування обставин у цій адміністративній справі вважає за необхідне продовжити строк розгляду справи.
Керуючись статтями 242, 248, 306, 310, 309, 321, 325 КАС суд,-
Зобов'язати ОСОБА_1 подати, протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з позовом, з обґрунтуванням причин пропуску та доказів, що підтверджують причини пропуску такого.
Продовжити строк розгляду справи №260/1955/24 за апеляційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 8 липня 2024 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та касаційному оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. Я. Качмар
судді Л. Я. Гудим
С. М. Кузьмич