18 листопада 2024 рокуЛьвівСправа № 380/17447/24 пров. № А/857/24296/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Шинкар Т.І., Судової-Хомюк Н.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу судді Львівського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2024 року про повернення його позовної заяви до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити дії,
суддя(і) у І інстанції ОСОБА_2 ,
час ухвалення рішення не зазначено,
місце ухвалення рішення м. Львів,
дата складення повного тексту рішення 16 вересня 2024 року,
У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у надані відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за результатом розгляду заяви від 22.02.2024;
- зобов'язати відповідача надати позивачу на підставі пункту 11 частини 1 статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (в редакції Закону № 3161-IX від 28.06.2023) відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 19.08.2024 позовна заява ОСОБА_1 залишена без руху та встановлено десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви. Роз'яснено про необхідність подання в канцелярію Львівського окружного адміністративного суду таких документів: заяви від 22.02.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу із долученими до такої заяви документами та відповідь ІНФОРМАЦІЯ_1 від 14.03.2024 №2694.
Ухвалою судді від 02.09.2024 позивачу продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви на п'ять днів з дня отримання копії цієї ухвали.
12.09.2024 від представника позивача надійшло клопотання, в якому представник просив продовжити процесуальний строк для усунення недоліків позовної заяви. Клопотання обґрунтоване тим, що станом на 09.09.2024 відповіді на адвокатський запит від 22.08.2024 від відповідача на адресу представника позивача не надходило.
Ухвалою судді від 16.09.2024 позовну заяву ОСОБА_1 було повернуто позивачу на підставі пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку із тим, що той не усунув недоліків своєї позовної заяви.
У апеляційній скарзі позивач просив ухвалу судді від 16.09.2024 про повернення позовної заяви скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення норм процесуального права та невідповідність висновків судді фактичним обставинам справи.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що суд першої інстанції при вирішенні питання про відкриття провадження у справі не може надавати оцінку достатності або недостатності всіх обставин, наявності або відсутності доказів. Ці всі питання можуть вирішуватись на інших стадіях адміністративного процесу. Такі обставини не можуть виступати підставою для залишення позовної заяви без руху та підставами повернення позовної заяви позивачу. Скаржник звертає увагу, що повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції фактично дав оцінку доказам наданим позивачем на обґрунтування позовних вимог, що є неприпустимим.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається у порядку письмового провадження.
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення суддею першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги з таких мотивів.
Як слідує з матеріалів справи, ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду 19.08.2024 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення зазначених у ній недоліків. При цьому позивачу роз'яснено про необхідність подання в канцелярію Львівського окружного адміністративного суду наступних документів: заяви від 22.02.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу із долученими до такої заяви документами та відповідь ІНФОРМАЦІЯ_1 від 14.03.2024 №2694.
27.08.2024 від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, в якій представник вказує, що заява від 22.02.2024 із долученими документами подавалася до відповідача в одному екземплярі і така відсутня у позивача. Крім цього зазначив, шо відповідь ІНФОРМАЦІЯ_1 від 14.03.2024 №2694 також відсутня у позивача. Представник позивача до заяви долучив копію адвокатського запиту від 22.08.2024, адресованого ІНФОРМАЦІЯ_3 , про надання копій заяви ОСОБА_1 від 22.02.2024 та листа-відповіді ІНФОРМАЦІЯ_4 №2694 від 14.03.2024.
Ухвалою судді від 02.09.2024 позивачу продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви на п'ять днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Згідно з довідкою про доставку електронного листа, ухвала суду з питань продовження процесуального строку доставлена до електронного кабінету представника позивача 05.09.2024 о 08 год 40 хв.
12.09.2024 від представника позивача надійшло клопотання, в якому представник просив продовжити процесуальний строк для усунення недоліків позовної заяви. В обґрунтування поданої заяви послався на те, що станом на 09.09.2024 відповіді на адвокатський запит від 22.08.2024 від відповідача на адресу представника позивача не надходило.
Ухвалою судді від 16.09.2024 позовну заяву ОСОБА_1 було повернуто позивачу на підставі пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку із тим, що той не усунув недоліків своєї позовної заяви.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд зазначає виходить з такого.
Приписами частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Вимоги щодо даних, які повинна містити позовна заява встановлені частиною 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України. Так, в позовній заяві зазначаються:
1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти;
3) зазначення ціни позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб'єкта владних повноважень;
4) зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів;
5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;
6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору;
7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;
8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;
9) у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача;
10) у справах щодо оскарження нормативно-правових актів - відомості про застосування оскаржуваного нормативно-правового акта до позивача або належність позивача до суб'єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт;
11) власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Згідно з частиною 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху (частина 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України).
Апеляційним судом встановлено, що підставою для залишення позовної заяви ОСОБА_1 без руху та підставою для її повернення позивачу слугували висновки суду про те, що позивач не надав заяви від 22.02.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу із долученими до такої заяви документами та відповідь ІНФОРМАЦІЯ_1 від 14.03.2024 №2694.
Апеляційний суд зазначає, що пунктом 5 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в позовній заяві зазначаються: виклад обставин, яким позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Згідно з пунктом 4 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Позивач в заяві про усунення недоліків позовної заяви від 22.08.2024 (зареєстрована судом 27.08.2024) зазначав, що у зв'язку з неможливістю подати вказані судом в ухвалі про залишення позовної заяви без руху документи, просив витребувати такі документи судом (а.с. 19-22).
Слід зазначити, що пункт 5 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України не встановлює обов'язку позивача додавати до позовної заяви докази обставин, викладених у позовній заяві, а встановлює обов'язок щодо зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Окрім того, пункт 4 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює обов'язок надавати наявні у позивача докази.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що позивачем дотримано вимоги пункту 5 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України та, як наслідок, суддею першої інстанції зроблено помилковий висновок про те, що позивачем не усунено недоліки позовної заяви, вказані в ухвалі про залишення позовної заяви без руху.
Положеннями статті 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Конституційний Суд України у рішенні від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 зазначив, що утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України, полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту. Конституційний Суд України у своїх рішеннях послідовно підкреслює значущість положень статті 55 Конституції України щодо захисту кожним у судовому порядку своїх прав і свобод від будь-яких рішень, дій чи бездіяльності органів влади, посадових і службових осіб, а також стосовно неможливості відмови у правосудді (рішення від 25 листопада 1997 року №6-зп, від 25 грудня 1997 року №9-зп).
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).
Приписами частини 5 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, яка гарантує право на судовий захист, передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку. Положеннями цієї статті також визначено способи судового захисту, перелік яких не є вичерпним.
Згідно з частинами 1-3 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, який застосовує з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Звернувшись з цим позовом, фізична особа скористалась гарантованим їй правом на вирішення спору в судовому порядку.
Однак, таким правом позивач скористатися не зміг, оскільки суддя першої інстанції повернув позовну заяву із посиланням на невиконання позивачем вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Викладене свідчить про те, що суддя застосував надміру формальний підхід і не врахував вимог статті 55 Конституції України та статей 2, 5, 6 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.
Крім того, Європейський суд з прав людини за результатами розгляду справи Brumarescu v. Romania зазначив, що відповідно до його прецедентної практики право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 параграфа 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинно тлумачитися у світлі преамбули цієї Конвенції, яка проголошує верховенство права як елемент спільної спадщини держав-учасниць.
Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права і свободи, визначені в Конвенції, порушено, повинен отримати ефективний засіб правового захисту у національному органі, незважаючи на те, що порушення вчинено особами, які діють в офіційній якості.
Суд повинен дотримуватися принципу верховенства права, одним з елементів якого є доступ до суду, який відповідно до статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України застосовується адміністративними судами з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Таким чином, з огляду на встановлені обставини та наведені правові норми, на переконання апеляційного суду, викладений в ухвалі від 16 вересня 2024 висновок судді про наявність підстав для повернення позовної заяви є передчасним.
Відповідно до приписів частини 1 статті 320 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків суду обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Підсумовуючи наведене, апеляційний суд вважає, що при поверненні позовної заяви ОСОБА_1 суддя першої інстанції допустив невідповідність своїх висновків обставинам справи, а тому оскаржувану ухвалу від 16 вересня 2024 року слід скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 312, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Скасувати ухвалу судді Львівського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2024 року у справі № 380/17447/24 та направити справу для продовження розгляду до Львівського окружного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
Головуючий суддя Т. В. Онишкевич
судді Т. І. Шинкар
Н. М. Судова-Хомюк