18 листопада 2024 рокуЛьвівСправа № 500/1581/24 пров. № А/857/14497/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Шинкар Т.І., Судової-Хомюк Н.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 13 травня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, оловного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
суддя у І інстанції Мартиць О.І.,
час ухвалення рішення не зазначено,
місце ухвалення рішення м. Тернопіль,
дата складення повного тексту рішення 13 травня 2024 року,
У березні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просила:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - ГУ ПФУ у Київській області) від 19.01.2024 №192650008534 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком згідно статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за винятком підтвердженого страхового стажу;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - ГУ ПФУ в Тернопільській області) призначити з 18.01.2024 ОСОБА_1 пенсію за віком згідно статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", зарахувавши до страхового стажу періоди роботи в Московському державному інституті культури з 01.10.1994 по 01.09.2003, з 26.02.2010 по 30.06.2010, з 01.09.2010 по 30.06.2011, з 01.09.2011 по 30.06.2012, з 01.11.2012 по 25.12.2012.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 13.05.2024 у справі № 500/1581/24 ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження позов було задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ у Київській області від 19.01.2024 №192650008534 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком згідно статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Зобов'язано ГУ ПФУ у Київській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи в Московському державному інституті культури з 01.10.1994 по 01.09.2003, з 26.02.2010 по 30.06.2010, з 01.09.2010 по 30.06.2011, з 01.09.201 по 30.06.2012, з 01.11.2012 по 25.12.2012.
Також зобов'язано ГУ ПФУ у Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.01.2024 про призначення пенсії за віком згідно статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та прийняти рішення.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
При цьому суд першої інстанції виходив із того, що Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 підлягає застосуванню при зарахуванні спірного стажу роботи позивача в російській федерації, оскільки вказана Угода була чинною на момент набуття стажу. Оскільки позивач працювала у російській федерації в той час, коли вказані міжнародні договори були чинні, у відповідача немає підстав не зараховувати стаж роботи позивача на території російської федерації.
Таким чином суд дійшов висновку про необхідність зарахувати до страхового стажу позивачки період роботи в Московському державному інституті культури з 01.10.1994 по 01.09.2003, з 26.02.2010 по 30.06.2010, з 01.09.2010 по 30.06.2011, з 01.09.201 по 30.06.2012, з 01.11.2012 по 25.12.2012.
Щодо вимоги позивачки призначити з 18.01.2024 пенсію за віком згідно із статтею 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", суд виходив із того, що єдиним документом, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи та надає право користування пільгами, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи". Оскільки позивачка має відповідне посвідчення, яке підтверджує період проживання її в зоні посиленого радіоекологічного контролю станом на 01.01.1993 понад 4 роки, то вона має право на пенсію зі зменшенням пенсійного віку.
Разом із тим, оскільки призначення, перерахунок, нарахування та виплата пенсій відноситься до дискреційних повноважень пенсійного органу, то суд може лише зобов'язати такий повторно розглянути заяву про призначення пенсії.
У апеляційному порядку рішення суду першої інстанції оскаржено ГУ ПФУ у Київській області, яке у своїй скарзі просило таке скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що у позивачки підтверджений період проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю на 01.01.1993 становить 2 роки 8 місяців 20 днів, що не дає право на зниження пенсійного віку.
На момент звернення позивачці виповнилося повних 57 роки. Згідно з наданими документами страховий стаж позивачки становить 16 років 11 місяців 29 днів.
За результатами розгляду документів, доданих до заяви, не зараховано до страхового стажу періоди роботи в російській федерації згідно з довідкою № 57-261 від 31.01.2019 з 01.10.1994 - 01.09.2003, з 26.02.2010 - 30.06.2010, з 01.09.2010 - 30.06.2011, з 01.09.2011 - 30.06.2012 та з 01.11.2012 по 25.12.2012, оскільки з 19.06.2023 року Україною припинено участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, у зв'язку з чим, відсутні підстави зарахування стажу роботи вищезазначених періодів.
Позивачці відмовлено в призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки не підтверджено проживання заявниці у зоні посиленого радіологічного контролю чотири роки до 01.01.1993 та заявниця не набула необхідного страхового стажу, право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відсутнє
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із такого.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 має статус громадянина, який постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорія 4), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим Тернопільською обласною державною адміністрацією 25.03.1993.
Як видно з листа Департаменту соціального захисту населення Тернопільської обласної військової адміністрації №04-03-09/3954 від 07.12.2023 "Про надання інформації щодо дійсності видачі посвідчення ОСОБА_1 ", Тернопільською обласною державною адміністрацією ОСОБА_1 дійсно було видане посвідчення особи, яка постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю, категорії 4, серії НОМЕР_2 , від 25.03.1993 року №119088 згідно із протоколом вручення республіканських посвідчень потерпілих від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС від 25 грудня 1993 року №61.
Рішення з приводу визнання недійсним чи незаконним вищезазначеного посвідчення Тернопільською обласною державною адміністрацією не приймалося.
Зі змісту довідки відділу "Центр надання адміністративних послуг" Чортківської міської ради від 11.01.2024 №20-10/33 щодо запиту про надання інформації про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 слідує, що згідно з поквартирною карткою, будинковою книгою та реєстром територіальної громади м. Чорткова позивачка була зареєстрована за адресами: АДРЕСА_1 з 26.02.1979 по 13.08.1985; по АДРЕСА_2 з 11.04.1990 по теперішній час.
Згідно з актом про встановлення факту проживання, складеним 11.01.2024 комісією органу місцевого самоврядування - Чортківської міської ради, ОСОБА_1 дійсно проживала без реєстрації по АДРЕСА_1 з вересня 1985 по червень 1987, проживає за адресою: АДРЕСА_2 з квітня 1990 року по даний час.
Як видно з паспорта позивачки, місцем реєстрації є АДРЕСА_2 з 11.04.1990.
18.01.2024 позивачкою до ГУ ПФУ в Тернопільській області подано заву про призначення пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за принципом екстериторіальності разом з доданими документами було розглянуто ГУ ПФУ у Київській області та прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії від 19.01.2024 №192650008534.
Вік заявниці 57 років.
Підтверджений період проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю на 01.01.1993 становить 2 роки 8 місяців 20 днів, що не дає право на зниження пенсійного віку.
За результатами розгляду документів, доданих до заяви, не зараховано до страхового стажу періоди роботи в російській федерації згідно довідки №57-261 від 31.01.2019 з 01.10.1994 - 01.09.2003, з 26.02.2010 - 30.06.2010, з 01.09.2010 - 30.06.2011, з 01.09.2011 - 30.06.2012 та з 01.11.2012 по 25.12.2012, оскільки з 19.06.2023 Україною припинено участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, у зв'язку з чим, відсутні підстави зарахування стажу роботи вище зазначених періодів.
Страховий стаж становить: 16 років 11 місяців 29 днів.
Відмовлено в призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки не підтверджено проживання заявниці у зоні посиленого радіологічного контролю чотири роки до 01.01.1993 та заявниця не набула необхідного страхового стажу, право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відсутнє.
Вважаючи такі дії пенсійного органу протиправними, ОСОБА_1 звернулася до адміністративного суду за захистом своїх прав із позовом, що розглядається.
При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Апеляційним судом встановлено, що спір у цій справі стосується, серед іншого, незарахування пенсійним органом до страхового стажу позивачки періодів роботи в російській федерації згідно довідки №57-261 від 31.01.2019 з 01.10.1994 - 01.09.2003, з 26.02.2010 - 30.06.2010, з 01.09.2010 - 30.06.2011, з 01.09.2011 - 30.06.2012 та з 01.11.2012 по 25.12.2012 з тих підстав, що з 19.06.2023 Україною припинено участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
З цього приводу апеляційний суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України виключно законами визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Як передбачено частиною 1 статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно з частиною 2 статті 4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Відповідно до вимог статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав-учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Згідно абзацу 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн" від 14 січня 1993 року трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Отже, наведені положення вказаних Угод передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди враховується при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалася трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
При цьому апеляційний суд погоджується із думкою суду першої інстанції про те, що посилання відповідача на припинення участі російської федерації в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 не приймається до уваги, оскільки таке припинення не стосується періодів трудової діяльності позивача, що мали місце в час дії вказаної Угоди.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 №1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення" (далі - Постанова №1328), Україна вийшла із зазначеної Угоди. Вказана постанова набрала чинності 02.12.2022.
Отже, до набрання чинності Постановою №1328, Україна, як держава-учасниця Угоди, виконує зобов'язання, взяті згідно із Угодою, у тому числі щодо страхового стажу, отриманого громадянами до підписання Угоди.
Відповідно до частини 2 статті 13 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Відтак, Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 підлягає застосуванню при зарахуванні спірного стажу роботи позивача в російській федерації, оскільки вказана Угода була чинною на момент набуття стажу.
Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки позивач працювала у російській федерації у той час, коли вказана Угода була чинною, у відповідача немає підстав не зараховувати стаж роботи позивачки на території російської федерації.
Факт роботи ОСОБА_1 на території російської федерації у спірний період підтверджений копією трудової книжки, яка наявна в матеріалах справи та дійсність якої не ставиться під сумнів відповідачем, даних щодо жодних недоліків в частині внесених записів відповідачем у матеріалах справи не міститься.
Тому слід погодитись із позицією суду першої інстанції про протиправність дій ГУ ПФУ у Київській області щодо незарахування до страхового стажу позивачки вказаних вище періодів її роботи.
Як наслідок, суд першої інстанції підставно зарахував до страхового стажу позивачки періоди роботи в Московському державному інституті культури з 01.10.1994 по 01.09.2003, з 26.02.2010 по 30.06.2010, з 01.09.2010 по 30.06.2011, з 01.09.201 по 30.06.2012, з 01.11.2012 по 25.12.2012.
Переглядаючи рішення суду в частині зобов'язання ГУ ПФУ у Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.01.2024 про призначення пенсії за віком згідно статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та прийняти рішення, апеляційний суд зазначає таке.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796-XII).
Згідно із статтею 9 зазначеного Закону особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є:
1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків;
2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи;
3) громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт;
4) громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.
До потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать, зокрема, особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років (стаття 11 Закону №796-ХІІ).
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 14 цього Закону особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, відносяться до категорії 4 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, для встановлення пільг і компенсацій.
Пунктом 2 частини 2 статті 55 Закону №796-XII передбачено, що особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіоекологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років пенсійний вік зменшується на 2 роки (початкова величина) та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.
Початкова величина (2 роки) зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Таким чином, право на зменшення пенсійного віку мають особи, які постійно проживали чи працювали у зоні посиленого радіоекологічного контролю станом на 01 січня 1993 року не менше 4 років, при цьому початкова величина зниження пенсійного віку на 2 роки встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії (26 квітня 1986 року) по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Тобто, обов'язковою умовою наявності у особи права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі частини 2 статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є факт проживання та (або) праця такої особи у зоні посиленого радіоекологічного контролю протягом чотирьох років з моменту аварії до 01 січня 1993 року.
При цьому, особам, які додатково проживали у зоні посиленого радіоекологічного контролю в період з моменту аварії по 31 липня 1986 року, встановлюється початкова величина зниження пенсійного віку - 2 роки.
Як слідує з оскаржуваного рішення, пенсійний орган відмовив ОСОБА_1 в призначенні пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII з огляду на те, що період проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю станом на 01 січня 1993 року становить 2 роки 8 місяців 20 днів, тобто не вистачає необхідних 4 роки.
Судом встановлено, що відповідно до довідки відділу "Центр надання адміністративних послуг" Чортківської міської ради від 11.01.2024 №20-10/33 позивачка була зареєстрована за адресами: АДРЕСА_1 з 26.02.1979 по 13.08.1985; по АДРЕСА_2 з 11.04.1990 по теперішній час.
Актом про встановлення факту проживання, складеним 11.01.2024 комісією органу місцевого самоврядування - Чортківської міської ради, підтверджується факт проживання позивачки без реєстрації по АДРЕСА_1 з вересня 1985 року по червень 1987 року, а також за адресою: АДРЕСА_2 з квітня 1990 року по даний час.
Як видно з паспорта позивачки, місцем реєстрації є АДРЕСА_2 з 11.04.1990.
Виходячи із наведеного апеляційний суд зазначає, що період проживання позивачки на території посиленого радіоекологічного контролю складає менше 4 років.
Таким чином, оскільки матеріали справи не містять належних доказів факту постійного проживання та (або) роботи ОСОБА_1 на території посиленого радіоекологічного контролю станом на 01 січня 1993 року, то вона не має права на призначення пенсії за віком зі зменшення пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ.
До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 19 вересня 2024 року при розгляді справи № 460/23707/22 та у постанові від 02 жовтня 2024 року при розгляді справи № 500/551/23, який в силу приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховуються апеляційним судом під час вирішення цього спору.
Суд першої інстанції на зазначені обставини уваги не звернув, у зв'язку із чим дійшов помилкового висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову ОСОБА_1 у цій частині.
За правилами частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Підсумовуючи викладене, на думку апеляційного суду, при вирішенні цього публічно-правового спору суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи та допустив невідповідність висновків, викладених у його судовому рішенні, таким обставинам. Відтак, апеляційну скаргу ГУ ПФУ у Київській області слід задовольнити частково, скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та позов задовольнити частково.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 317, 320, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області задовольнити частково.
Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 13 травня 2024 року у справі № 500/1581/24 скасувати та позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи в Московському державному інституті культури з 01 жовтня 1994 року по 01 вересня 2003 року, з 26 лютого 2010 року по 30 червня 2010 року, з 01 вересня 2010 року по 30 червня 2011 року, з 01 вересня 2011 року по 30 червня 2012 року, з 01 листопада 2012 року по 25 грудня 2012 року.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т. В. Онишкевич
судді Т. І. Шинкар
Н. М. Судова-Хомюк