06 листопада 2024 рокуЛьвівСправа № 460/6097/24 пров. № А/857/22096/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Запотічного І.І.,
суддів: Глушка І.В., Довгої О.І.,
при секретарі судового засідання: Слободян І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 31 липня 2024 року (суддя Дорошенко Н.О., ухвалене в м. Рівне о 15:48, повний текст складено 12.08.2024) у справі № 460/6097/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,-
В червні 2024 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області та просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області від 15.02.2024 № 0002148-2409-1710-UA56040190000045841, № 0002145-2409-1710-UA56040190000045841, № 0002139-2409-1710-UA56040190000045841, № 0002136-2409-1710-UA56040190000045841, № 0002138-2409-1710-UA56040190000045841, якими визначено податкові зобов'язання за 2022 рік з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (об'єкти нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб).
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 31 липня 2024 року позов задоволено повністю.
Зазначене рішенням суду оскаржив відповідач- Головне управління ДПС у Рівненській області подавши апеляційну скаргу до Восьмого апеляційного адміністративного суду, та з наведених в ній підстав, покликаючись на неповне з'ясування обставин справи судом першої інстанції, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 31 липня 2024 року скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги, зокрема, зазначає, що приписи норми підпункту «ж» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України, застосовуються у разі наявності двох умов, перша з яких - власник об'єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником, а друга - об'єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності. Зазначає, що сільськогосподарський товаровиробник - фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією (стаття 1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років» від 18 січня 2001 року №2238-111 (далі - Закон №2238)). Також зазначає, що Законом №2238 визначено, що продукція сільського господарства (сільськогосподарська продукція) - це продукція, що виробляється в сільському господарстві та відповідає кодам Державного класифікатора продукції та послуг. Коди продукції сільського господарства та пов'язаних з цим послуг визначені розділом 1 секції А «Продукція сільського господарства, лісового господарства та рибного господарства» Державного класифікатора продукції та послуг ДК 016:2010, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 11.10.2010 №457. Згідно з Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженим наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 №507 (далі - ДК 018-2000), до класу (код 1271) «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» належать будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та інші. Відтак, вважає, що будівлі та споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності та віднесені до відповідного класу (код 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства») ДК 018-2000. що належать фізичним особам, не є об'єктами оподаткування згідно з підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України. Вказує, що позивач, відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є власником будівель курятників, які відповідно до підпункту «ж» підпункту 266.2.2 статті 266 ПК України не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Проте, вважає за необхідне зазначити, що законом України від 30.11.2021 № 1917-ІХ «Про внесення змін до ПК України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень» внесені зміни до підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, відповідно до яких сільськогосподарський товаровиробник - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання. Зазначає, що судом не враховано, що з у рахуванням внесених змін до ПК України, основними умовами, які дають підстави платнику податку у 2022 році не враховувати належні йому об'єкти нерухомого майна у складі об'єктів оподаткування по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на підставі підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, є: належність власника таких об'єктів до сільськогосподарських товаровиробників; належність будівель та споруд до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) ДК 018-2000; ненадання власниками таких об'єктів в оренду, лізинг, позичку. Окрім цього, зазначає, що судом першої інстанції також не враховано, що згідно даних АІС «Податковий блок» будівлі курятників, не визначені як об'єкти, що використовується у господарській діяльності, шляхом подання форми 20-ОПП «Відомості про об'єкти оподаткування». Позивачем не надано документів, що свідчать про використання зазначеної будівлі за призначенням у господарській діяльності за основним видом діяльності, та не здається в оренду, лізинг, позичку, а отже, підстави для застосування вимог підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України при нарахуванні податку на будівлі курятників відсутні.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу не погоджується з доводами апелянта, рішення суду першої інстанції вважає законним та просить залишити його без змін.
В судовому засіданні представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав, просив таку задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове про відмову в задоволенні позову.
Представник позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги заперечив, просив таку відхилити, а рішення суду першої інтсанції залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін,обговоривши доводи апеляційної скарги, відзив, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 з 22.05.1998 зареєстрований як фізична особа - підприємець; до ЄДР внесено відомості про види економічної діяльності: 16.10 Лісопильне та стругальне виробництво (основний); 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві; 46.61 Оптова торгівля сільськогосподарськими машинами й устаткованням; 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, та позивач перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Рівненській області, є платником єдиного податку.
Як вбачається з податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за 2022 рік ОСОБА_1 задекларував отримання доходів від здійснення діяльності за кодами згідно з КВЕД, зокрема: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур та 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві.
В додатку 2 до податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за 2022 рік "Розрахунок загального мінімального податкового зобов'язання за податковий (звітний) 2022 рік ОСОБА_1 відобразив наявність 36 земельних ділянок, власних загальної площею 8,0696 га та орендованих загальною площею 78,2636 га.
Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності ОСОБА_1 на праві власності належать об'єкти нерухомого майна (об'єкти нежитлової нерухомості) - будівлі курятників, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1940,7 кв. м, право власності зареєстроване 31.03.2017; по АДРЕСА_2 , загальною площею 2195,6 кв. м, право власності зареєстроване 06.02.2019; по АДРЕСА_3 , загальною площею 2441,4 кв. м, право власності зареєстроване 03.05.2019; по АДРЕСА_4 , загальною площею 2152,4 кв. м, право власності зареєстроване 30.10.2018; по АДРЕСА_5 , загальною площею 2303,70 кв. м, право власності зареєстроване 06.02.2019.
Як вірно встановив суд першої інстанції, Головним управлінням ДПС у Рівненській області 15.02.2024 винесено податкові повідомлення-рішення форма "Ф", якими ОСОБА_1 нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2022 рік на зазначені вище об'єкти нерухомого майна, а саме: № 0002148-2409-1710-UA56040190000045841 на суму 126145,50 грн, № 0002145-2409-1710-UA56040190000045841 на суму 142714,00 грн, № 0002139-2409-1710-UA56040190000045841 на суму 158691,00 грн, № 0002136-2409-1710-UA56040190000045841 на суму 139906,00 грн, № 0002138-2409-1710-UA56040190000045841 на суму 149740,50 грн, всього на загальну суму податкового зобов'язання 717 197,00 грн.
В подальшому, 05.03.2024 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління ДПС у Рівненській області із заявою відповідно до підпункту 266.7.3 пункту 266.7 статті 266 ПК України для проведення звірки, зокрема, щодо права на користування пільгою зі сплати податку, вказуючи, що він як суб'єкт господарювання є сільськогосподарським товаровиробником, який використовує належне йому майно безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, а також просив скасувати податкові повідомлення-рішення. Однак, подана позивачем заява залишилася поза увагою відповідача.
Окрім цього, як вбачається з матеріалів справи, позивач використав процедуру адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень, та рішенням ДПС України від 15.05.2024 № 14229/6199-00-06-01-03-06 податкові повідомлення-рішення залишені без зміни, а скарга - без задоволення.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся в суд з даним позовом.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до п. 15.1 ст. 15 Податкового Кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Положеннями п. 22.1 ст. 22 ПК України передбачено, що об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.
За визначеннями, наведеними в статті 14 ПК України: 14.1.36. господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами; 14.1.234. сільськогосподарська продукція (сільськогосподарські товари) - продукція/товари, що підпадають під визначення груп 1-24 УКТ ЗЕД, якщо при цьому такі товари (продукція) вирощуються, відгодовуються, виловлюються, збираються, виготовляються, виробляються, переробляються безпосередньо виробником цих товарів (продукції), а також продукти обробки та переробки цих товарів (продукції), якщо вони були придбані або вироблені на власних або орендованих потужностях (площах) для продажу, переробки або внутрішньогосподарського споживання; 14.1.235. сільськогосподарський товаровиробник - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.
Справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, врегульовано приписами статті 266 Податкового кодексу України, згідно із підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 якого платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Відповідно до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Слід зазначити, що підпунктами 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України передбачено, що базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Відтак, здійснивши аналіз наведених вище норм суд першої інстанції вірно вказав, що за загальним правилом, об'єкти житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх частки, які перебувають у власності фізичних осіб, є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
З матеріалів справи встановлено, що позивачу як фізичній особі визначено грошові зобов'язання за 2022 рік зі сплати податку на майно, відмінне від земельної ділянки, а саме нежитлові приміщення курятників, п'ять будівель, які перебувають у його власності.
Разом з тим, позивач вважає, що він у спірному періоді має право на податкову пільгу, оскільки він є сільськогосподарським товаровиробником, вищевказане нерухоме майно відноситься до будівель сільськогосподарського призначення і він таке майно використовує безпосередньо в своїй підприємницькій діяльності при виробництві сільськогосподарської продукції.
Як передбачено підпунктом "ж" підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 ПК України (в редакції Закону № 2628-VIII від 23.11.2018) не є об'єктом оподаткування: будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
В подальшому підпункт "ж" підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 ПК України зазнав змін та в редакції Закону № 3603-IX від 23.02.2024 (який набрав чинності з 16.03.2024) передбачає, що не є об'єктом оподаткування: будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Нежитлові сільськогосподарські будівлі" (код 1271) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Згідно з підпунктом 266.6.1. пункту 266.2 статті 266 ПК України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Як передбачено підпунктом 266.7.2. пункту 266.2 статті 266 ПК України Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, разом з детальним розрахунком суми/сум податку, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Положеннями підпункту266.10.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлено, що податкове зобов'язання за звітний рік з податку сплачується: а) фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
Згідно положень підпункту 266.10.3 цієї статті ПК України: Податкове зобов'язання з цього податку може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 цього Кодексу.
Відтак, з урахуванням вищенаведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що в періоді існування спірних правовідносин щодо виникнення у позивача податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за податковий (звітний) період 2022 рік, а також і на час винесення спірних податкових повідомлень-рішень (15.02.2024), редакція підпункту "ж" підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 ПК України залишалася незмінною та установлювала, що не є об'єктом оподаткування: будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Доводи апелянта грунтуються на тому, що позивач як фізична особа- підприємець відповідно до податкової декларацій за 2022 рік задекларував отримання доходів від здійснення діяльності за КВЕД 01.11 “Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур» та 01.61 “Допоміжна діяльність у рослинництві», 46.61 “Оптова торгівля сільськогосподарськими машинами й устаткованням», 46.73 “Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням», 16.10 “Лісопильне та стругальне виробництво». При цьому згідно з АІС “Податковий блок» будівлі курятників не визначені як об'єкти, що використовується у господарській діяльності, шляхом подання форми 20-ОПП “Відомості про об'єкти оподаткування». Також позивачем не надано документів, що свідчать про використання зазначеної будівлі за призначенням у господарській діяльності за основним видом діяльності, та не здається в оренду, лізинг, позичку. Відтак, відповідач вважає, що підстави для застосування підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України при нарахуванні податку на будівлі курятників відсутні.
Щодо наведених аргументів контролюючого органу слід зазначити, що приписи підпункту “ж» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України застосовуються за наявності двох умов, перша з яких - власник об'єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником, та друга - об'єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.
Як передбачено статтею 1 Закону України “Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років» від 18 січня 2001 року №2238-111 (далі - Закон №2238), сільськогосподарський товаровиробник - фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.
Також, до виробників сільськогосподарської продукції відносять юридичних осіб, фізичних осіб (фізичні особи - підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності (далі - КВЕД), мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин (стаття 1 Закону України "Про сільськогосподарський перепис" від 23 вересня 2008 року №575-УІ).
Слід вказати, що законом №2238 визначено, що продукція сільського господарства (сільськогосподарська продукція) - це продукція, що виробляється в сільському господарстві та відповідає кодам Державного класифікатора продукції та послуг.
Коди продукції сільського господарства та пов'язаних з цим послуг визначені розділом 1 секції А “Продукція сільського господарства, лісового господарства та рибного господарства» Державного класифікатора продукції та послуг ДК 016:2010, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 11.10.2010 №457.
Як вже було зазначено, позивач як суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа здійснює господарську діяльність, зокрема, за такими видами КВЕД: 01.11 “Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур» та 01.61 “Допоміжна діяльність у рослинництві» та отримує доходи від такої діяльності.
Матеріали справи підтверджують, що на праві власності та на праві оренди позивач в 2022 році використовував земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею понад 86 га, про що наявні відповідні відомості у контролюючого органу.
Зважаючи на викладене колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позивач відповідно до визначення, наведеного в пп. 14.1.235 ПК України, є сільськогосподарським товаровиробником (юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання).
Слід зазначити, що згідно з Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженим наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 №507 (далі - ДК 018-2000), до класу (код 1271) “Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» належать будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та інші. При цьому він не включає споруди зоологічних та ботанічних садів (2412). До будівель з кодом 1271 відносяться: будівлі для тваринництва (1271.1); будівлі для птахівництва (1271.2), будівлі для зберігання зерна (1271.3), будівлі силосні та сінажні (1271.4), будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства (1271.5), будівлі тепличного господарства (1271.6), будівлі рибного господарства (1271.7), будівлі підприємств лісівництва та звірівництва (1271.8), будівлі сільськогосподарського призначення інші (1271.9).
Як вже зазначалось, позивач відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є власником будівель курятників, які відносяться до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 і колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що такі об'єкти відповідно до підпункту “ж» підпункту 266.2.2 статті 266 ПК України не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Згідно з наданою позивачем довідкою від 28.06.2024 (а.с. 72) він в 2022 році будівлі курятників в селі Кораблище Дубенського району Рівненської області використовував для забезпечення здійснення сільськогосподарської діяльності, у тому числі для розміщення там вирощених зернових культур, посівного матеріалу, зберігання техніки, обладнання, інструментів тощо. При цьому зазначені нежитлові сільськогосподарські будівлі в оренду, лізинг, позичку не передавалися. Доказів протилежного матеріали судової справи не містять, відповідач таких обставин жодним чином не спростував.
Зважаючи на зазначене, з урахуванням встановлених судом фактичних обставин та чинної на час виникнення спірних правовідносин редакції податкового законодавства України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем дотримано умови, які надають підстави платнику податку у 2022 році не враховувати належні йому об'єкти нерухомого майна у складі об'єктів оподаткування по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на підставі підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, а саме: 1) позивач як власник таких об'єктів має статус сільськогосподарського товаровиробника; 2) такі будівлі та споруди належать до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) ДК 018-2000; 3) такі об'єкти не надані власником в оренду, лізинг, позичку.
Також суд першої інстанції вірно зауважив, що сама лише та обставина, що позивач не здійснює такого виду сільськогосподарської діяльності як птахівництво, а займається вирощуванням зернових культур та допоміжною діяльністю в рослинництві, не дає підстав для незастосування приписів підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України щодо таких об'єктів нежитлової нерухомості як "курятники", позаяк здійснювані позивачем види діяльності є сільськогосподарською діяльністю, він є сільськогосподарським товаровиробником, а спірні об'єкти є будівлями сільськогосподарського призначення. При цьому, суд погоджується з доводами позивача, що такі сільськогосподарські будівлі як "курятники" можуть використовуватися не лише для вирощування птиці, а й в інших господарських потребах при вирощуванні та зберіганні сільськогосподарської продукції.
Щодо доводів відповідача про неподання позивачем по таких об'єктах нерухомого майна форми 20-ОПП "Відомості про об'єкти оподаткування" суд першої інстанції вірно зазначив, що відповідні обставини можуть оцінюватися в контексті дотримання платником податків податкової дисципліни та своєчасного подання податкової звітності, однак вони не можуть слугувати підставою для висновку про незастосування підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.
Також суд першої інстанції вірно вказав на те, що встановлена підпунктом "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України пільга зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати, яка стосується діяльності сільськогосподарських товаровиробників, направлена на створення сприятливих умов для ведення відповідної діяльності, її стимулювання та досягнення збалансованого податкового навантаження.
З врахуванням всього наведеного, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що наведені вище податкові повідомлення-рішення про визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2022 рік не відповідають критеріям обґрунтованості та розсудливості та такі судом першої інстанції вірно визнані протиправними та скасовані.
Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду з наведених вище мотивів, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
За правилами статті 139 КАС України, судом не вирішується питання про розподіл судових витрат.
Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 31 липня 2024 року у справі № 460/6097/24 без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.
На постанову протягом тридцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя І. І. Запотічний
судді І. В. Глушко
О. І. Довга
У зв'язку з перебуванням у відпустці судді Довгої О.І. в період з 07.11.2024 по 18.11.2024 включно, повне судове рішення складено 19.11.2024