19 листопада 2024 рокуЛьвівСправа № 607/15458/24 пров. № А/857/26000/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача -Шевчук С. М.
суддів -Кухтея Р. В.
за участю секретаря судового засідання Коваля Р.Й. Вовка А.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 жовтня 2024 року у справі № 607/15458/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови,
місце ухвалення судового рішення м.Тернопіль
Розгляд справи здійснено за правиламипозовного провадження в окремих категоріях термінових справ
суддя у І інстанціїКунець Н.Р.
дата складання повного тексту рішення04.10.2024
І. ОПИСОВА ЧАСТИНА
Позивач ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Матвіяс А.Б. звернувся до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області із позовною заявою до Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції, в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАВ № 217267 від 06.06.2024, а справу про адміністративне правопорушення - закрити.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 жовтня 2024 року у справі № 607/15458/24 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі БАВ № 217267 від 06.06.2024.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
В доводах апеляційної скарги вказує, що відзив та докази подані відповідачем з порушенням закону у встановлений судом строк для подання відзиву не повинні прийматися судом до уваги згідно з частиною 4 ст. 79 КАС України. Вказує, що порушення не допускав, всі зовнішні прилади освітлення були ввімкнутими та перебували у справному стані, більше того також були увімкнені протитуманні фари.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить суд залишити рішення суду першої інстанції без змін, з мотивів аналогічних тим, що викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.
Відповідач та представник позивача були повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені у відповідності до вимог ст. 268 КАС України, а зокрема відповідач повідомлений через електронний кабінет сервісу "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду.
В судове засідання сторони не прибули. Представником позивача подано клопотання про розгляд справи без участі сторони позивача. Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просив слухання справи проводити без його участі.
В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Ухвалюючи судове рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що за даними відеозапису реєстратора службового автомобіля під назвою «IMG_3656» убачається, що 16.04.2024 о 23 год. 51 хв. позивач керував транспортним засобом HYUNDAI SONATA, д.н.з. НОМЕР_1 , у якому не горіла права фара ближнього світла, а як наслідок позивачем порушено п. 31.4.3 ПДР України.
ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 17.04.2024 поліцейським 1 взводу 2 роти 1 батальйону УПП в Тернопільській області Сотніковою В.В. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №1928572, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.
Із змісту оскаржуваної постанови вбачається, що 16.04.2024 о 23 год. 51 хв. в м. Тернопіль, вул. Злуки - 15-го квітня, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом HYUNDAI SONATA, д.н.з. НОМЕР_1 у котрого не горіло дві фари ближнього світла, а саме, права, чим порушив п. 31.4.3 ПДР України.
Рішенням начальника УПП в Тернопільській області ДПП Шевчука Б. щодо скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та надсилання справи на новий розгляд від 23.05.2024, постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 1928572 від 17.0.2024 за ч.1 ст.121 КУпАП винесену поліцейським взводу № 1 роти 2 батальйону УПП в Тернопільській області ДПП сержантом поліції ОСОБА_2 , стосовно громадянина ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КУПАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гривень - скасовано, а справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.121 КУпАП - направлено на новий розгляд.
23.05.2024 Управлінням патрульної поліції в Тернопільській області на поштову адресу ОСОБА_1 було направлено лист за № 4754/41/33/01-2024, у якому останньому повідомлено про необхідність з'явитись 06.06.2024 на 09 год. 30 хв. до відділу адміністративної практики управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції за адресою: м. Тернопіль вул. Котляревського, 24 на розгляд адміністративної справ згідно КУПАП. При цьому зауважено, що у разі його неприбуття та відсутності клопотання про відкладення розгляду справи, справа про адміністративне правопорушення розглядатиметься відповідно до вимог статті 268 КУпАП, що підтверджується копією листа № 4754/41/33/01-2024 від 23.05.2024 та списком АТ УКРПОШТА від 23.05.2024, з якого слідує, що ОСОБА_3 направлено лист в тому числі під № 4754.
06.06.2024 поліцейським взводу 1 роти 2 батальйону УПП в Тернопільській області ОСОБА_2 була винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАВ №217267, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.
Із змісту оскаржуваної постанови вбачається, що 16.04.2024 о 23 год. 51 хв. в м. Тернопіль на перехресті вул. Злуки - 15-го квітня, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом HYUNDAI SONATA, д.н.з. НОМЕР_1 у котрого не горіла права фара у режимі ближнього світла, чим порушив пп. «а» п. 31.4.3 ПДР України.
Як вбачається із позовної заяви, позивач ОСОБА_1 категорично заперечив обставини викладені у вищевказаній постанові.
ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.
Відповідно до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Статтею 222 КУпАП установлено, що органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема про порушення правил дорожнього руху (частини 1, 2 і 3 статті 122).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
Відповідно до п. 4 розділу I Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 № 1395 (далі - Інструкція № 1395), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбаченого ч.ч. 1, 2, 3 ст. 122 КУпАП, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Згідно з п. 2 розділу III Інструкції № 1395 постанова у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частинами 1, 2, 3 ст. 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Згідно з п. 2 розділу IV Інструкції № 1395 розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення. Зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення повинен відповідати статті 283 КУпАП.
Зі змісту норм статей 251, 252, 280 КУпАП колегія суддів доходить до висновку, що правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності, зокрема за ч. 1 ст. 122 КУпАП, є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішенні справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функцію фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Порядок дорожнього руху на території України регулюється Законом України «Про дорожній рух», Правилами дорожнього руху України та іншими нормативними актами.
Згідно з пунктом 1.1 Правил дорожнього руху України вони, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
Відповідно до пункту 1.9 Правил дорожнього руху України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Частина 1 ст. 121 КУпАП, передбачає відповідальність за керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.
Згідно п. 1.3 ПДР України учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п. 1.9 ПДР України).
Диспозицію частини першої статті 121 КУпАП передбачає відповідальність водія за керування транспортним засобом, що має несправності:
- системи гальмового або рульового керування,
- тягово-зчіпного пристрою,
- зовнішніх світлових приладів (темної пори доби),
- інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.
З цього слідує, що адміністративна відповідальність передбачена не за керування водієм транспортним засобом, що має будь-які несправності зовнішніх світлових приладів у темну пору доби, а лише ті, за наявності яких відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється.
Вичерпний перелік несправностей зовнішніх світлових приладів транспортних засобів, за наявності яких згідно із законодавством забороняється їх експлуатація, наведений у пункті 31.4.3. розділу 31 ПДР:
а) кількість, тип, колір, розміщення і режим роботи зовнішніх світлових приладів не відповідають вимогам конструкції транспортного засобу;
б) порушено регулювання фар;
в) не горить лампа лівої фари в режимі ближнього світла;
г) на світлових приладах немає розсіювачів або використовуються розсіювачі і лампи, що не відповідають типу даного світлового приладу;
ґ) на розсіювачах світлових приладів нанесено тонування або покриття, що зменшує
їх прозорість чи світлопропускання.
Таку несправність зовнішніх світлових приладів транспортного засобу, як несправність лампи правої фари в режимі ближнього світла, пунктом 31.4.3. розділу 31 ПДР не віднесено до переліку несправностей зовнішніх світлових приладів транспортних засобів, за наявності яких згідно із законодавством забороняється експлуатація таких транспортних засобів.
Тому доводи відповідача про порушення позивачем підпункту «а» пункту 31.4.3. ПДР у цій справі є безпідставним, оскільки він передбачає відповідальність за переобладнання транспортного засобу таким чином, що внаслідок цього змінюється кількість, тип, колір, розміщення і режим роботи зовнішніх світлових приладів, що в цілому не відповідає вимогам конструкції такого транспортного засобу.
Якщо під час руху виникає несправність, передбачена підпунктом «а» пункту 31.4.3. ПДР, то це врегульовано пунктом 31.5. цих же Правил, вимогами якого передбачено, що у разі виникнення в дорозі несправностей, водій повинен вжити заходів для їх усунення, а якщо це зробити неможливо - рухатися якомога коротшим шляхом до місця стоянки або ремонту, дотримуючись запобіжних заходів з виконанням вимог пунктів 9.9 і 9.11 згаданих вже Правил.
Заборона подальшого руху транспортного засобу передбачена у пункті 31.6 ПДР, у тому разі, якщо:
а) робоча гальмова система чи рульове керування не дають змоги водієві зупинити транспортний засіб або здійснити маневр під час руху з мінімальною швидкістю;
б) у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості не горять лампи фар чи задніх габаритних ліхтарів;
в) під час дощу або снігопаду не працює склоочисник з боку розміщення керма;
г) зіпсований тягово-зчіпний пристрій автопоїзда.
Отож, повна заборона подальшого руху транспортним засобом може бути лише у випадках, коли у темну пору доби не горять лампи усіх фар чи задніх габаритних ліхтарів.
За змістом вказаних норм, колегія суддів погоджується з доводами скаржника про те, що ПДР не забороняється експлуатація транспортного засобу, у якому не горить лампа правої фари в режимі ближнього світла в темну пору доби, а тому експлуатація такого транспортного засобу не утворює в діяннях водія складу адміністративного правопорушення, передбаченого підпунктом «а» пункту 31.4.3. ПДР, за яке настає відповідальність передбачена ч. 1 ст. 121 КУпАП.
В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції дійшов висновку, що відеозаписами реєстраторів зафіксовано несправність правої фари автомобіля Hyundai Sonata д.н.з. НОМЕР_1 .
Дослідивши відеозапис із реєстратора службового автомобіля під назвою «IMG_3656» наявний у матеріалах справи, колегією суддів встановлено, що 16.04.2024 о 23 год. 51 хв. зафіксований рух автомобіля Hyundai Sonata д.н.з. НОМЕР_1 при виконанні повороту ліворуч та його зупинки поліцейськими із ввімкнутими зовнішніми світловими приладами такого автомобіля, як з правої так і з лівої сторони.
Крім того дослідивши відеозапис з нагрудної камери «export-ncbkk», колегією суддів встановлено, що під час зупинки транспортний засіб Hyundai Sonata д.н.з. НОМЕР_1 також мав ввімкнуті зовнішні світлові прилади, як з правої так і з лівої сторони.
При цьому колегія суддів ураховує, що конструктивні особливості об'єктиву відеокамери, у якому використовується лінза, не здатні в повній мірі зафіксувати на відеозаписі силу світла (яскравість) лампи фари, яке проходить через розсіювач.
Жодних інших доказів, з яких вбачається рух вказаного транспортного засобу без ввімкнутого зовнішнього світла правої фари «денного ходового вогню» відповідачем не надано.
Тому зібраними у справі доказами не підтверджуються висновки суду першої інстанції та доводи відповідача про відсутність ввімкнутого зовнішнього світла фари «денного ходового вогню» правої фари.
Перевірка світла ламп фар автомобіля здійснюється спеціальними приладами, які у даному випадку відповідачем не застосовувалось.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Слід зазначити, що відповідно до ст. 7 КУпАП що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
У рішенні від 10 лютого 1995 р. у справі "Аллене де Рібермон проти Франції" Європейський суд з прав людини підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Принцип презумпції невинуватості передбачає, що всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти, встановлені судом, у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Таким чином, колегія суддів вважає, що в даному випадку факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, за яке його притягнуто до відповідальності спірною постановою, не підтверджується належними і допустимими доказами в розумінні ст. 251 КУпАП та ст. 73, 74 КАС України.
В силу вимог ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Отже, в порушення норм ч. 2 ст. 77 КАС України відповідачем не доведено жодними належними та допустимими доказами факту скоєння позивачем правопорушення підпунктом «а» пункту 31.4.3. ПДР України, за яке настає відповідальність передбачена ч. 1 ст. 121 КУпАП., і як наслідок безпідставно накладено на позивача адміністративне стягнення, що є підставою для скасування зазначеної постанови та задоволення позову.
Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що оскаржуване рішення суду не відповідає дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду скасувати з прийняттям нового про задоволення позову.
Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов'язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.
Тому за наведених вище підстав, якими обґрунтовано судове рішення, суд не убачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі.
Досліджуючи питання, яке стосуються розподілу судових витрат понесених у даній справі, колегією суддів установлено, що позивачем понесено судові витрати у вигляді сплати судового збору у розмірі 1514,60 грн. (605,60 грн за подання позову і 909 грн за подання апеляційної скарги), який з урахуванням положень ст. 139 КАС України підлягає присудженню на користь позивача за рахунок бюджетного фінансування відповідача.
Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 317, ст. 321, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 жовтня 2024 року у справі № 607/15458/24 скасувати.
Ухвалити постанову, якою адміністративний позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАВ № 217267 від 06.06.2024, а провадження у справі про вказане адміністративне правопорушення - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції (код за ЄДРПОУ 40108646, Адреса: вул. Котляревського, 24, м.Тернопіль, 46003) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 1514,60 грн (однієї тисячі п'ятсот чотирнадцять гривень 60 копійок).
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя С. М. Шевчук
судді Р. В. Кухтей
Р. Й. Коваль
Повне судове рішення складено 19 листопада 2024 року