Головуючий суддя у першій інстанції: Біньковська Н.В.
19 листопада 2024 рокуЛьвівСправа № 300/5756/24 пров. № А/857/24409/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
головуючого судді: Бруновської Н.В.
суддів: Хобор Р.Б., Шавеля Р.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2024 року у справі № 300/5756/24 за адміністративним позовом Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба до ОСОБА_1 про стягнення коштів,-
23.07.2024р. Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба звернувся з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив суд:
- стягнути 412782,82 грн. на відшкодування витрат пов'язаних з утриманням під час навчання. 21.06.2024р.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.09.2024р. суд зупинив провадження в справі №300/5756/24 до припинення перебування ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, апелянт Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба подав апеляційну скаргу, в якій через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права просить суд, скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В п.3 ч.1 ст.311 КАС України видно, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.
ч.2 ст.55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Підстави та порядок зупинення провадження в адміністративній справі визначені ст. 236 КАС України, якою передбачені як підстави обов'язкового зупинення провадження у справі так і випадки, коли суд має право зупинити провадження у справі, а також строки зупинення провадження у справі. Перелік підстав для зупинення провадження у справі передбачений ст.236 КАС України є вичерпним.
В п.5 ч.1 ст.236 КАС України видно, що суд зупиняє провадження у справі в разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Судовий захист прав і свобод людини і громадянина необхідно розглядати як вид державного захисту прав і свобод людини і громадянина. І саме держава бере на себе такий обов'язок відповідно до ч.2 ст.55 Конституції України. Право на судовий захист передбачає і конкретні гарантії ефективного поновлення в правах шляхом здійснення правосуддя. Відсутність такої можливості обмежує це право. А за змістом ч.2 ст.64 Конституції України право на судовий захист не може бути обмежене навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану (рішення Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року №8-рп/2002).
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ у справі «Красношапка проти України»).
ч.1 ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Реалізація завдання адміністративного судочинства, визначеного ст.2 КАС України, та ефективне поновлення порушеного (невизнаного, оспорюваного) права неможливе без дотримання судом встановлених законом строків розгляду та вирішення справи.
Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства визначено розумність строків розгляду справи судом.
Вимога щодо дотримання розумного строку розгляду справи спрямована на швидкий захист судом порушених прав особи, оскільки будь-яке зволікання може негативно відобразитися на правах, які підлягають захисту, а відсутність своєчасного судового захисту може призводити до ситуацій, коли наступні дії суду вже не матимуть значення для особи та її прав.
Зупинення провадження по справі - це врегульована законом й оформлена ухвалою суду тимчасова перерва в провадженні у справі, викликана наявністю однієї із передбачених у законі обставин, які перешкоджають розглядові справи, до моменту, коли ці обставини перестануть існувати або будуть вчинені необхідні дії. Тобто інститут зупинення судового провадження застосовується не просто у зв'язку із виникненням підстав, передбачених процесуальним законом, а обумовлюється наявністю обставин, які створюють об'єктивні перешкоди для здійснення судового розгляду.
Обов'язок суду зупинити провадження у справі зумовлений об'єктивною неможливістю її розгляду, викликаний наявністю однієї із передбачених у законі обставин, які перешкоджають розглядові справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі суд у кожному випадку повинен з'ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.
Необґрунтоване зупинення провадження у справі може призвести до затягування строків її розгляду й перебування учасників справи у стані невизначеності, що покладає на національні суди обов'язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справи упродовж розумного строку.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24.02.2022р. №64/202 постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022р. строком на 30 діб. Надалі неодноразово строк дії воєнного часу продовжувався і не скасовано до теперішнього часу.
За приписами п.2 вищевказаного Указу військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування наказано запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Як видно з довідки Військової частини НОМЕР_1 від 10.08.2024р. №148/9/66/903 солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у Військовій частині НОМЕР_1 та мобілізований з 06.07.2024р. по теперішній час.
Положеннями ч.5 ст.242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, у справі за №753/19628/17 Верховний Суд розглядав касаційну скаргу на ухвалу суду апеляційної інстанції про зупинення провадження у справі у зв'язку із перебуванням відповідача на військовій службі у складі ЗСУ.
При цьому, з постанови Верховного Суду від 09.11.2022р. у справі №753/19628/17 видно, що на підтвердження проходження військової служби відповідач надав довідку форми 5 та витяг з наказу командира військової частини про переведення у військову частину на посаду командира першого стрілецького відділення першого стрілецького взводу сьомої стрілецької роти.
Дослідивши належним чином надані документи, Верховний Суд скасував ухвалу про зупинення провадження у справі, та проаналізувавши положення процесуального законодавства, що регламентує підстави для зупинення провадження у справі, дійшов висновків про те, що відповідна «норма права вирішує питання неможливості прибуття у судове засідання військовослужбовця, який не просто перебуває на службі, а фактично перебуває на лінії фронту».
Отже, колегія суддів зазначає, що підставою для зупинення провадження у справі є перебування особи в зоні бойових дій та виконання бойових завдань. При цьому, служба у Збройних Силах України не перешкоджає участі особи у розгляді справи у випадку перебування на адміністративній посаді чи у військовій частині поза зоною бойових дій.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.12.2022р. у справі №456/2541/19, який досліджував клопотання про зупинення провадження у справі у зв'язку з перебуванням особи на військовій службі в Збройних Силах України та безпосередньою участі в здійснені заходів із забезпечення національної безпеки та оборони.
Як видно із вказаної постанови, позивач надав довідку про зарахування до списків особового складу військової частини та витягу з наказу командира військової частини, відповідно до якого особа прибула до військової частини до складу сил та засобів оперативно-тактичного угрупування, які залучаються та беруть безпосередню участь в у групуванні об'єднаних сил для здійснення заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, з метою виконання службових (бойових) завдань на підставі бойового розпорядження.
Крім того, у постанові від 29.08.2022р. №461/5209/19 Верховний Суд розглядав можливість зупинення провадження у зв'язку з перебуванням особи на військовій службі в Збройних Силах України та безпосередньою участю в здійснені заходів із забезпечення національної безпеки та оборони.
На підтвердження обставин, що перешкоджають участі у розгляді справи, позивач надав довідки про перебування у складі Збройних Сил України у військовій частині, яка переведена на воєнний стан та виконання особою бойових завдання у зоні бойових дій, з підтвердженням, що військовослужбовець не перебуває у зоні постійної дислокації військової частини, а знаходиться у зоні бойових дій.
З наведених висновків Верховного Суду видно, що провадження у справі на підставі п.5 ч.1 ст.236 КАС України може бути зупинено лише за умови виконання особою службових (бойових) завдань на підставі бойового розпорядження, якими підтверджується неможливість прибуття у судове засідання військовослужбовця, який не просто перебуває на службі, а фактично перебуває на лінії фронту. Колегія суддів звертає увагу, що у даній справі №300/5756/24 вищевказані умови не дотримані.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що п.5 ч.1 ст.236 КАС України не встановлено конкретного переліку документів, які підтверджують безпосередню участь особи у виконанні бойових завдань у зоні бойових дій, як про це у своїх постановах неодноразово зазначав Верховний Суд.
Водночас, іншими нормативно-правовими актами визначено ряд документів, які можуть підтверджувати можливість прибуття у судове засідання військовослужбовця, який «не просто перебуває на службі, а фактично перебуває на лінії фронту».
Так, по-перше, у відповідності абз.10-11 п.4 «Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014р. за №413, підставою для надання особам статусу учасника бойових дій для осіб, які брали участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України є довідка за формою згідно з додатком 6.
Аналізуючи зміст довідки за формою згідно з додатком 6, колегія суддів зазначає, що такою довідкою підтверджується участь особи протягом певного періоду у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України в зоні бойових дій, що підтверджується бойовими донесеннями, журналами бойових дій (оперативних завдань, ведення оперативної обстановки), вахтовими журналами, польотними листами, книгами служби, наказами про залучення до таких заходів, відомостями про виконання розвідувальних заходів, або довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва).
Особи, які брали участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією за власним бажанням можуть додавати інші документи, які містять докази та підтверджують факт виконання ними особисто або у складі військової частини (органу, підрозділу), установи та закладу бойових (службових) завдань.
По-друге, згідно пп.15 п.12 Положення про комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни та вирішення спірних питань щодо зарахування окремих періодів служби до вислуги років, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 10.11.2022р. за №369, комісії приймають рішення про визнання осіб учасниками бойових дій на підставі таких документів для військовослужбовців, які брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, за умови виконання ними особисто або у складі військової частини (органу, підрозділу), установи та закладу бойових (службових) завдань, проведення розвідувальних заходів, зокрема які отримали травми (поранення, контузії, каліцтва), - довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федераті проти України.
Отже, вищезазначеними нормами передбачено значну кількість документів, якими можуть підтверджуватися відповідні обставини, підтвердження яких, в контексті висновків Верховного Суду, є обов'язковим для зупинення провадження у справі. Зокрема, Постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014р. №413 та наказом Міністерства оборони України від 10.11.2022р. №369 передбачено, що бойовими донесеннями, журналами бойових дій (оперативних завдань, ведення оперативної обстановки), вахтовими журналами, польотними листами, книгами служби, наказами про залучення до таких заходів, відомостями про виконання розвідувальних заходів, або довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) підтверджується безпосередня участь у зоні бойових дій та виконання бойових (службових) завдань.
Одночасно, колегія суддів зазначає, що ця норма носить імперативний характер та покладає на суд саме обов'язок, а не право зупинити провадження у випадку перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
При цьому, у такому випадку судом у ході вирішення питання щодо зупинення провадження у справі, необхідно з'ясувати чи перебуває визначена нормою закону особа у складі Збройних Сил України безпосередньо у військовій частині, яка переведена на воєнний стан та чи виконує вказана частина бойові завдання у зоні бойових дій, а також чи призвів її призов на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період до об'єктивної неможливості приймати участь у судовому провадженні.
Отже, у даній справі у суду першої інстанції відсутні підстави щодо безумовного зупинення провадження у справі на підставі п.5 ч.1 ст.236 КАС України.
Крім того, аналізуючи п.5 ч.1 ст.236 КАС України, колегія суддів зазначає, що дана норма процесуального законодавства регулює можливість зупинення провадження у справі та встановлює наявність відповідних підстав саме щодо сторони чи учасника справи. Тобто, у випадку безпосередньої участі та активного залучення такого учасника у розгляді справи. Однак, питання розгляду справи або відкладення розгляду справи, представництво інтересів учасника в якій забезпечується представником (адвокатом), регламентується положеннями п.4 ч.3 ст.205 КАС України, згідно якої суд розглядає справу у разі неявки в судове засідання учасника справи, якщо з'явився його представник.
Так, у відповідності до ч.1 ст.205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
За правилами п.4 ч.3 ст.205 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи, якщо з'явився його представник крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов'язковою.
Отже, суд розглядає справу за відсутності учасника справи, якщо в судове засідання з'явився його представник.
Як видно із матеріалів справи, що представництво інтересів ОСОБА_1 в межах даної справи (№300/5756/24) забезпечується його адвокатом - Пащук А.І.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що суд першої інстанції не визнавав явку ОСОБА_1 обов'язковою.
Таким чином, необґрунтоване зупинення провадження у справі може призвести до затягування строків її розгляду й перебування учасників справи в стані невизначеності, що покладає на національні суди обов'язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справи упродовж розумного строку.
Наведене свідчить, що питання стосовно зупинення провадження у справі слід розглядати в контексті вирішення справи по суті заявлених позовних вимог.
Приписами п.8 ч.3 ст.2 КАС України визначено, що однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства визначено розумність строків розгляду справи судом.
Вимога щодо дотримання розумного строку розгляду справи спрямована на швидкий захист судом порушених прав особи, оскільки будь-яке зволікання може негативно відобразитися на правах, які підлягають захисту, а відсутність своєчасного судового захисту може призводити до ситуацій, коли наступні дії суду вже не матимуть значення для особи та її прав.
Також, колегія суддів зазначає, що Верховний Суд у своїй постанові від 3.05.2023р. у справі за №280/4125/21 розглядав питання зупинення провадження на підставі п.5 ч.1 ст.236 КАС України у зв'язку з тим, що позивач перебуває на службі у Збройних Сил України. Суд відмовив у задоволенні клопотання про зупинення провадження, оскільки позивачем не надано документів на підтвердження залучення до виконання завдань у зоні бойових дій військовою частиною, в якій позивач перебуває на військовій службі.
Верховний Суд дійшов висновку, що участь особи на службі у Збройних Сил України не перешкоджає їй брати участь у судовому розгляді. При цьому, «задоволення клопотання про зупинення провадження лише з підстав участі особи на службі у Збройних Силах України призводить до протиправного збільшення тривалості провадження та позбавляє сторін права на судовий захист і гарантій ефективного поновлення в правах в умовах воєнного або надзвичайного стану».
Судовий захист прав і свобод людини і громадянина необхідно розглядати як вид державного захисту прав і свобод людини і громадянина. І саме держава бере на себе такий обов'язок відповідно до ч.2 ст.55 Конституції України. Право на судовий захист передбачає і конкретні гарантії ефективного поновлення в правах шляхом здійснення правосуддя. Відсутність такої можливості обмежує це право. А за змістом ч.2 ст.64 Конституції України право на судовий захист не може бути обмежене навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану (рішення Конституційного Суду України від 07.05.2002р. № 8-рп/2002).
Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21.10.2010р.).
Європейський суд з прав людини зауважив, що розумність тривалості провадження повинна оцінюватись з урахуванням обставин справи та таких критеріїв як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також важливості спору для заявника (FRYDLENDER v. FRANCE, № 30979/96, § 43, ЄСПЛ, від 20.06.2000р.).
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновків, що судом першої інстанції належним чином наведені обставини не досліджено, відповідної оцінки їм не надано, у зв'язку з чим висновки про наявність підстав для зупинення провадження у даній справі є передчасним та необґрунтованим.
В п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень видно, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
ч.3 ст.312 КАС України передбачено, що у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
ст.320 КАС України визначено, що підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального та матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи тому, колегія суддів дійшла висновку, що ухвалу суду першої інстанції слід скасувати та прийняти нову постанову якою справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Стосовно розподілу судових витрат, колегія суддів зазначає наступне.
ч.1, ч.3, ч.6 ст.139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Аналіз наведених норм Кодексу вказує на те, що питання про розподіл судових витрат між учасниками справи вирішується одночасно із постановленням судового рішення, яким закінчується розгляд справи або після прийняття такого рішення.
З наведених норм права вбачається, що питання розподілу судових витрат вирішується судом у рішенні, прийнятому за наслідками розгляду та вирішення судової справи по суті.
Колегія суддів зазначає, що судове рішення про направлення справи для продовження розгляду не є рішенням, прийнятим на користь однієї із сторін у справі, оскільки передбачає повторну передачу справи до суду відповідної інстанції для продовження розгляду.
Отже, при ухваленні судового рішення про направлення справи для продовження розгляду розподіл судових витрат не здійснюється.
Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом в ухвалах від 27.07.2022р. у справі №280/1447/19, від 20.12.2019р. у справі №826/4788/17.
Керуючись ст.ст.229,308,310,315,316,321,322,325,329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба - задовольнити.
Ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2024 року у справі № 300/5756/24 - скасувати та направити справу для продовження її розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н. В. Бруновська
судді Р. Б. Хобор
Р. М. Шавель