12 листопада 2024 рокуЛьвівСправа № 349/1447/24 пров. № А/857/22819/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Матковської З.М.,
суддів: Гінди О.М., Кузьмича С.М.,
при секретарі судового засідання: Коць Н.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області на рішення Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 28 серпня 2024 року у справі №349/1447/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови (головуючий суддя першої інстанції Гаврилюк О.О., час ухвалення 11:38 год, місце ухвалення м. Рогатин, дата складання повного тексту 28.08.2024),-
ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Романків І.М., звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серія ЕНА №2741231 від 02 серпня 2024 року, винесеної інспектором СПД (смт. Козова) відділу поліції №1 (м. Бережани) Тернопільського районного управління поліції ГУНП в Тернопільській області капітана поліції Беєм С.С. про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч.2 ст. 122 КУпАП у виді штрафу в розмірі 510 грн 00 коп.
В обґрунтування позову зазначено, що 02 серпня 2024 року, інспектором СПД (смт. Козова) відділу поліції №1 (м. Бережани) Тернопільського районного управління поліції ГУНП в Тернопільській області капітаном поліції Беєм С.С. винесено постанову серія ЕНА №2741231 про накладення на позивача адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП. Позивач зазначає, що не порушував ПДР, оскільки ближнє світло фар в автомобілі було увімкнене про що він надав пояснення працівнику поліції. Допускає, що через технічні характеристики автомобіля, значний термін експлуатації світло могло бути не таким яскравим. Просив позов задовольнити.
Рішенням Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 28 серпня 2024 року позов задоволено частково. Скасовано постанову серія ЕНА №2741231 від 02 серпня 2024 року інспектора СПД (смт. Козова) відділу поліції №1 (м. Бережани) Тернопільського районного управління поліції ГУНП в Тернопільській області капітана поліції Бея Степана Степановича про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч.2 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 510 грн 00 коп. Звільнено ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності, передбаченої ч.2 ст.122 КУпАП у зв'язку з вчиненням малозначного адміністративного правопорушення і обмежитися усним зауваженням, провадження в справі про адміністративне правопорушення закрити.
Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права та невірним встановленням обставин у справі. Зокрема апелянт вказує на те, що суд першої інстанції безпідставно не урахував матеріалів відеофіксації, якими підтверджуються обставин з приводу вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.
З урахуванням наведеного просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовну відмовити.
Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Учасники справи в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату судового засідання.
Відповідно до статті 268 КАС України, у справах, визначених статтями 273-277, 280-283-1, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки до електронного кабінету, а за його відсутності - кур'єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв'язку.
Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.
Суд апеляційної інстанції розглядає справу у десятиденний строк після закінчення строку апеляційного оскарження з повідомленням учасників справи (ч.5 ст. 286 КАС України).
З врахуванням вищенаведеного, та у відповідності до ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Крім цього, колегія суддів зазначає, що дана категорія справ віднесена до термінових, розгляд яких здійснюється у десятиденний строк.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що 02 серпня 2024 року інспектор поліції Бей С.С. виніс постанову серія ЕНА №2741231 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч.2 ст. 122 КУпАП у виді штрафу в розмірі 510 грн 00 коп.
ОСОБА_1 визнано винним в тому, що він 02 серпня 2024 року о 18 год. 54 хв. на 110 км автодороги М-30 керував транспортним засобом марки Volkswagen Jetta АТ 6275 ВХ поза межами населеного пункту без увімкненого ближнього світла фар, чим порушив п.9.8 ПДР зі змінами, внесеними Постановою КМ України №1105 від 20 жовтня 2023 року, якою передбачено обов'язок вмикати під час руху на всіх механічних транспортних засобах поза населеними пунктами денні ходові вогні, а в разі їх відсутності в конструкції транспортного засобу - ближнє світло фар.
Суд першої інстанції позов задовольнив частково з тих підстав, що з відеофіксації правопорушення неможливо встановити, чи було увімкнено ближнє світло фар на транспортному засобі позивача, чи його тьмяність була зумовлена тим, що захисне скло на фарах запотіло.
Проте, колегія суддів апеляційного суду вважає такі висновки суду першої інстанції невірними з огляду на наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п.1.1. Правил дорожнього руху ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих вплив, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Відповідно до п.1.3 ПДР України, учасники дорожнього руху зобов'язані знати та неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Згідно п.1.9 ПДР, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідальність за частиною 2 ст. 122 КУпАП настає за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, -
тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Адміністративна відповідальність настає у випадку порушення правил користування зовнішніми освітлювальними приладами (частина друга ст. 122 КУпАП).
Зазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 20.06.2018 року у справі №552/1713/16-а.
Згідно пункту 9.8 ПДР України (в редакції станом на 01.10.2023 року) з 1 жовтня по 1 травня на всіх механічних транспортних засобах поза населеними пунктами повинні бути ввімкнені денні ходові вогні, а в разі їх відсутності в конструкції транспортного засобу - ближнє світло фар.
Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. (частина 1 ст. 7 КУпАП)
Частина 1 ст. 9 КУпАП визначає поняття адміністративного правопорушення, яким визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з частиною 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення вказаного в оскаржуваній постанові, відповідачем долучено диск із фрагментами відеозапису відео реєстратора.
З оглянутого судом апеляційної інстанції відеозапису убачається, що 02.08.2024 року ОСОБА_1 о 18 год 54 хв керував транспортним засобом Volkswagen Jetta АТ 6275 ВХ, поза межами населеного пункту, при цьому не увімкнувши ближнього світла фар.
При цьому, колегія суддів зазначає, що слід розрізняти порушення правил користування зовнішніми освітлювальними приладами /п.п.19.1-19.9 ПДР/ та порушення правил користування попереджувальними сигналами /п.п.9.1-9.12/ при початку руху чи зміні його напрямку.
Попереджувальні сигнали застосовуються для своєчасного інформування учасників дорожнього руху про намір виконати маневр (а), привертання уваги до транспортного засобу (б, в, г, ґ, д), виділення транспортного засобу в потоці (г, д) і попередження в небезпечних ситуаціях (б, в, г, ґ).
Таким чином, увімкнення ближнього світла фар у світлу пору доби відноситься до попереджувальних сигналів, метою якого є привертання уваги до транспортного засобу, виділення транспортного засобу в потоці і попередження в небезпечних ситуаціях.
Отже, на виконання цих вимог водій може розпочати рух автомобіля лише за наявності увімкненого ближнього світла фар у світлу пору доби, а тому порушення вимог п.9.8 ПДР, яке виявлено поза межами населеного пункту в період з 1 жовтня по 1 травня під час руху автомобіля підпадають під кваліфікацію за ч. 2 ст.122 КУпАП.
Відповідно до п.4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затв. наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015р., у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.
Згідно п.10 розділу ІІІ вказаної Інструкції поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
За приведених положень законодавства та наявних у справі доказів, колегія суддів приходить до висновку, що спірна постанова серії ЕНА №2741231 від 02.08.2024 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, відповідає вимогам ст.283 КУпАП.
Із змісту вказаної норми слідує, що обставини вчинення адміністративного правопорушення, які викладені у постанові, встановлені на підставі оцінених органом (посадовою особою) доказів, що є допустимими, тобто зібраними у встановленому КУпАП порядку.
Вказана постанова містить посилання на відеодоказ вчинення позивачем згаданого адміністративного порушення, який був долучений відповідачем до справи.
Належність представлених відповідачем доказів слідує з приписів ст.251 КУпАП, відповідно до яких доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Таким чином, чинним законодавством не передбачено особливих вимог до доказів, на яких зафіксовано вчинення водієм порушення вимог ПДР. Водночас, такий доказ повинен бути повністю ідентифікований.
Пунктом 11 ч.1 ст.23 Закону України № 580-VIII від 02.07.2015 Про Національну поліцію визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Згідно з ст.31 цього Закону поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
Статтею 40 вказаного Закону встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, з метою:
1) запобігання правопорушенню, виявлення або фіксування правопорушення, охорони та захисту публічної безпеки, особистої безпеки осіб і власності від протиправних посягань;
2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Інформація про змонтовану/розміщену фототехніку і відеотехніку, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз повинна бути розміщена на видному місці.
Відповідачем представлені відеоматеріали з фіксацією події та місця порушення, які судом оцінені в сукупності з іншими обставинами вчинення адміністративного правопорушення.
Додатково колегія суддів враховує, що згідно з рішенням Європейського суду з прав людини в справі «O'Halloranand Francis v. The United Kingdom» будь-хто, хто вирішив володіти чи керувати автомобілем, знав, що таким чином він піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується, оскільки визнавалося, що володіння і користування автомобілем може потенційно завдати серйозної шкоди. Можна вважати, що ті, хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися на певну відповідальність та обов'язки.
Отже, за наведених обставин колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що дійсно ОСОБА_1 о 18 год 54 хв керував транспортним засобом Volkswagen Jetta АТ 6275 ВХ, без ввімкненого ближнього світла фар поза населеним пунктом, чим порушив вимоги п. 9.8.
На підставі наведеного, інспектор патрульної поліції правомірно визнав позивача винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що заявлений позов є безпідставним та необґрунтованим, через що не підлягає до задоволення з вищевикладених мотивів.
Вказані вище обставини є безсумнівною підставою для скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позову з наведених вище підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Судом першої інстанції невірно встановлено обставини у справі, що призвело до неправильного вирішення справи та відповідно є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвали нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню та апеляційним судом приймається нова постанова про відмову у задоволенні позову з наведених вище підстав.
Щодо вимог апелянта про присудження на користь Департаменту патрульної поліції понесених витрат зі сплати судового збору колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки у задоволенні позову відмовлено, судові витрати задоволенню не підлягають.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області - задовольнити.
Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 28 травня 2024 року у справі №500/2209/24 - скасувати.
Постанову серія ЕНА №2741231 від 02 серпня 2024 року інспектора СПД (смт. Козова) відділу поліції №1 (м. Бережани) Тернопільського районного управління поліції ГУНП в Тернопільській області капітана поліції Бея Степана Степановича про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч.2 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 510 грн 00 коп. залишити без змін, а позовну заяву ОСОБА_1 без задоволення.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її проголошення та не може бути оскаржена.
Головуючий суддя З. М. Матковська
судді О. М. Гінда
С. М. Кузьмич
Повне судове рішення складено 18.11.2024