18 листопада 2024 року Справа № 380/9360/24 пров. № А/857/20750/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача - Качмара В.Я.,
суддів - Гудима Л.Я., Кузьмича С.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певних дій, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 липня 2024 року (суддя Костецький Н.В., м.Львів, повний текст складено 24 липня 2024 року),-
У травні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (далі - Прикордонний загін, в/ч НОМЕР_1 , ДПСУ відповідно) в якому просила:
визнати протиправними дії Прикордонного загону щодо нарахування їй компенсації за неотримане речове майно пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби.
зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно відповідно до «Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки. Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2016 № 178 (далі - Порядок №178, Постанова №178) без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби за цінами предметів речового майна визначеними станом на 01.01.2024 наказом Адміністрації ДПСУ від 22.12.2023 № 1130-АГ «Про доведення розрахунку вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації» (далі - Наказ №1130-АГ).
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24 липня 2024 року позов задоволено.
Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким у задоволені позову відмовити.
В доводах апеляційної скарги вказує, що на день виключення позивача зі списку особового складу загону та всіх видів забезпечення, спору між нею та Прикордонним загоном щодо зазначених в позові вимог не було. Відповідно по пункту 7 Порядку № 178 виплата грошової компенсації здійснюється в межах бюджетних призначень на закупівлю речового майна на відповідний рік. Відповідну грошову компенсацію було нараховано та виплачено відповідачем.
Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подала.
У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.
Переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що розрахунок компенсації проведений відповідачем всупереч пункту 5 Порядку № 178.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з правильним застосуванням норм матеріального права і дотриманням норм процесуального права, з таких міркувань.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що позивач проходила військову службу в ДПСУ.
Наказом начальника Прикордонного загону від 20.03.2024 №388-ОС позивача, виключено із списків особового складу загону та всіх видів забезпечення.
Під час проходження військової служби та звільнення з неї позивач перебувала на всіх видах забезпечення, в тому числі на речовому у в/ч НОМЕР_1 .
18.03.2024 позивач звернулась до відповідача із рапортом про виплату у зв'язку із звільненням з військової служби грошової компенсації за неотримане речове майно.
Станом на день подання позовної заяви відповідачем не виплачено позивачу грошову компенсацію за неотримане нею під час проходження військової служби речове майно, що належить до видачі.
Відповідно до довідки від 18.03.2024 №33/24 «Про вартість речового майна, що належить до видачі» (далі - Довідка), ОСОБА_1 нарахована компенсація за неотримане речове майно в сумі 48130,02 грн.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частина 1 статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», (далі - Закон №2011-ХІІ) передбачає, що речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
На виконання вищевказаної норми Закону №2011-ХІІ Уряд затвердив Порядок № 178.
Пункти 2-4 Порядку №178 передбачають, що виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Дія цього Порядку не поширюється на військовослужбовців строкової військової служби, курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети, кафедри, відділення військової підготовки.
Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.
Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.
Відповідно до пункту 5 Порядку №178 довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини, виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.
Отже, виплата грошової компенсації вартості неотриманого речового майна має на меті покрити фактичні (дійсні) витрати, які військовослужбовець поніс у зв'язку з придбанням предметів, речей для забезпечення потреб, пов'язаних з проходженням військової служби. Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої станом на 1 січня поточного року, тобто року, в якому здійснено таку виплату (року виключення позивача зі списків особового складу й здійснення виплати компенсації).
Вказане узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 17.03.2020 у справі №815/5826/16, від 14.11.2018 у справі №809/1488/16.
Таким чином, у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби.
Слід зазначити, що Порядок №178 не передбачає, що при розрахуванні суми грошової компенсації необхідно враховувати такі складові як момент виникнення права на отримання майна, термін експлуатації, ціну на час набуття права, кількість предметів належних до видачі та термін, який минув з останнього моменту отримання предметів речового майна, натомість закріплено обов'язок повноважного органу нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористане речове майно виходячи із закупівельних цін, визначених на 1 січня поточного року.
Порівнюючи ціни на предмети обмундирування, які зазначені у Довідці, суд встановив невідповідність цін вартості предметів обмундирування, визначених Наказом № 1130-АГ.
Враховуючи наведене, позивачу нарахована та виплачена грошова компенсація за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно на підставі Довідки, яка не відповідає формі та змісту встановленому Порядком №178.
Наведене надає підстави для висновку, що розрахунок проведений відповідачем не у відповідності до пункту 5 Порядку № 178, за яким Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини, виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року.
«Інструкція про порядок речового забезпечення військовослужбовців та працівників Державної прикордонної служби України в мирний час та особливий період», затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31.10.2016 №1132 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28.11.2016 за № 1536/29666; далі - Інструкція), визначає організацію та порядок речового забезпечення військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, курсантів вищих військових навчальних закладів, військовослужбовців, які були призвані на строкову військову службу та військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військовозобов'язаних, призваних на навчальні та спеціальні збори, резервістів (далі - військовослужбовці), ліцеїстів та працівників Держприкордонслужби в мирний час та особливий період.
Пункт 10 розділу І Інструкції передбачає, що речове майно особистого користування військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом, видається в їхню власність. За неотримане згідно із встановленими нормами речового забезпечення речове майно їм виплачується грошова компенсація у порядку, визначеному чинним законодавством України.
Нарахування грошової компенсації військовослужбовцям під час їхнього звільнення з військової служби в запас, відставку або загибелі (смерті), за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно здійснюється пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби.
За бажанням військовослужбовця йому видаються предмети форменого одягу на суму грошової компенсації.
Водночас, відповідно до частини 3 статті 7 КАС, у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Отже, під час нарахування та виплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно слід керуватися актом вищої юридичної сили, яким є Порядок №178, оскільки норми Інструкції підлягають використанню лише в частинах, які не суперечать такому акту.
При цьому, суд враховує позицію Верховного Суду, яка викладена у постанові від 25.02.2021 у справі №380/2458/20 стосовно того, що положення пункту 10 розділу І Інструкції не суперечать Порядку №178. Вказаним пунктом Інструкції передбачений порядок визначення строку носіння відповідного речового майна, а не порядок нарахування розміру спірної компенсації.
З огляду на наведене слід констатувати, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідач порушив право позивача на отримання грошової компенсації в повному обсязі.
Крім того, гарантоване статтею 91 Закону №2011-ХІІ право військовослужбовця на отримання речового майна або компенсації його вартості є майновим правом, яке підпадає під дію статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), відповідно до якої ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Конституційний Суд України у рішеннях від 06.07.1999 №8-рп/99 та від 20.03.2002 №5-рп/2002 неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно якої Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо.
Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей.
Доводи апелянта про те, що нарахування грошової компенсації військовослужбовцям під час їхнього звільнення з військової служби в запас, відставку або загибелі (смерті), за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно здійснюється пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби, спростовуються висновками Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 380/2458/20, стосовно того, що обов'язком суб'єкта владних повноважень є нарахування та виплата військовослужбовцю при звільненні грошової компенсації за неотримане речове майно без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу цього військовослужбовця.
З урахуванням викладеного, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні.
При цьому, висновки суду першої інстанції відповідають позиції Верховного Суду, яка викладена у постановах 25.02.2021 року у справі №380/2458/20 та від 29.03.2021 по справі №520/1190/2020.
З огляду на викладене, дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу при звільненні грошової компенсації за не отримане речове майно, пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу, є протиправними.
Таким чином суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, порушене право позивача має бути відновлене шляхом зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити йому грошову компенсацію за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно відповідно до Порядку № 178 без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу військової частини за цінами предметів речового майна, визначеними станом на 01.01.2024 рік, з урахуванням виплачених сум.
Оцінюючи наведені скаржником доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи сторін були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.
Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 324, 325, 328, 329 КАС суд,-
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 липня 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС.
Суддя-доповідач В. Я. Качмар
судді Л. Я. Гудим
С. М. Кузьмич