18 листопада 2024 рокуСправа № 500/2425/24 пров. № А/857/20353/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача - Качмара В.Я.,
суддів - Гудима Л.Я., Кузьмича С.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 4 липня 2024 року (суддя Баб'юк П.М., м.Тернопіль, повний текст складено 4 липня 2024 року),-
У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - ГУПФ) в якому просила:
визнати протиправними дії ГУПФ щодо зменшення розміру щомісячної грошової виплати та відмови у проведенні перерахунку та доплати до пенсії щомісячної грошової виплати у розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня календарного року (із розрахунку на місяць) відповідно до Закону України «Про щомісячну грошову виплату деяким категоріям громадян» (далі - Закон №2454-ІХ);
зобов'язати ГУПФ провести з 10.01.2023 перерахунок та доплату до пенсії щомісячної грошової виплати у розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня календарного року (із розрахунку на місяць) відповідно до Закону №2454-1Х, з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 4 липня 2024 року позов задоволено.
Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким у задоволені позову відмовити.
В доводах апеляційної скарги вказує, що виплата встановлюється в розмірі мінімальної заробітної плати на всіх членів сім'ї та ділиться між ними порівну.
Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подав.
У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.
Переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що щомісячна грошова виплата встановлюється для кожної пенсії в разі втрати годувальника, яка призначена відповідно до статті 36 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-XII).
Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з правильним застосуванням норм матеріального права і дотриманням норм процесуального права, з таких міркувань.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУПФ та з 01.10.2017 отримує пенсію в разі втрати годувальника - ОСОБА_2 , згідно Закону № 2262-XII.
Позивачці встановлено щомісячну грошову виплату для членів сімей загиблих (померлих) громадян з числа осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною. Дана грошова виплата виплачується у 33,3% розмірі.
Позивачка звернулася до відповідача із заявою, в якій просила провести перерахунок щомісячної грошової виплати відповідно до вимог Закону №2454-ІХ у розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня календарного року (із розрахунку на місяць) та здійснити її доплату (а.с.5).
За результатами розгляду вказаної заяви, відповідач листом від 22.03.2024 №3252-3038/Г-02/8-1900/24 повідомив позивача про те, що крім неї пенсію у разі втрати годувальника отримують інші члени її сім'ї. Виплата встановлюється в розмірі мінімальної заробітної плати на всіх членів сім'ї та ділиться між ними порівну (а.с.6).
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 41 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначено, що пенсія в разі втрати годувальника призначається кожному непрацездатному члену сім'ї, який має право на таку пенсію.
У відповідності до частини першої статті 1 Закону № 2262-XII цей Закон спрямований на створення належних умов для життєзабезпечення деяких категорій громадян з числа осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, та членів сімей загиблих (померлих) громадян з числа осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, шляхом встановлення їм щомісячної грошової виплати.
Згідно зі статтею 2 Закону №2454-ІХ дія цього Закону поширюється на деякі категорії громадян з числа осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, а також на членів сімей загиблих (померлих) громадян з числа осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною.
До деяких категорій громадян з числа осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, належать особи, які брали безпосередню участь у захисті суверенітету та територіальної цілісності України та:
1) яким, починаючи з 2014 року, присвоєно звання Герой України з врученням ордену «Золота Зірка»;
2) яких, починаючи з 2014 року, нагороджено орденом Богдана Хмельницького трьох ступенів;
3) яких, починаючи з 2014 року, нагороджено орденом «За мужність» трьох ступенів;
4) яких, починаючи з 2014 року, нагороджено орденом княгині Ольги трьох ступенів.
До членів сім'ї загиблих (померлих) громадян з числа осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, на яких поширюється дія цього Закону, належать:
1) батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли віку, що дає право на призначення пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (незалежно від тривалості страхового стажу), або якщо вони мають право на пенсію незалежно від віку відповідно до частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на дострокову пенсію за віком, пенсію за віком на пільгових умовах чи пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно до закону, або якщо вони є особами з інвалідністю;
2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті особи, яка мала особливі заслуги перед Україною), які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років.
Діти, які навчаються за денною формою здобуття освіти у закладах загальної середньої освіти, а також закладах професійної (професійно-технічної), фахової передвищої чи вищої освіти (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених закладів освіти та вступом до іншого закладу освіти або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим, за умови що такий період не перевищує чотирьох місяців), - до закінчення закладів освіти, але не більше ніж до досягнення ними 23 років, а діти-сироти - до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні.
Згідно з частиною першою статті 3 Закону №2454-ІХ щомісячна грошова виплата деяким категоріям громадян з числа осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною (далі - щомісячна грошова виплата), - це гарантована державою щомісячна грошова виплата, яка призначається і виплачується особам відповідно до цього Закону.
Порядок призначення і виплати щомісячної грошової виплати та перелік документів, необхідних для її призначення, встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 4 Закону №2454-ІХ щомісячна грошова виплата виплачується з дня звернення за її призначенням:
1) особам, зазначеним у пункті 1 частини другої статті 2 цього Закону, - у розмірі трьох мінімальних заробітних плат, встановлених на 1 січня календарного року (із розрахунку на місяць);
2) особам, зазначеним у пункті 2 частини другої статті 2 цього Закону, - у розмірі двох мінімальних заробітних плат, встановлених на 1 січня календарного року (із розрахунку на місяць);
3) особам, зазначеним у пунктах 3 і 4 частини другої статті 2 цього Закону, - у розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня календарного року (із розрахунку на місяць);
4) членам сімей, зазначеним у частині третій статті 2 цього Закону, - у розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня календарного року (із розрахунку на місяць).
Порядок призначення і виплати щомісячної грошової виплати деяким категоріям громадян з числа осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною і брали безпосередню участь у захисті суверенітету та територіальної цілісності України, та членам сімей загиблих (померлих) громадян з числа осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 2023 р. № 79 (далі - Порядок №79).
Пунктом 4 Порядку №79 передбачено, що щомісячна грошова виплата виплачується у розмірах, визначених частиною першою статті 4 Закону.
Відповідно до пункту 10 Порядку №79 щомісячна грошова виплата призначається з дня звернення за її призначенням.
Згідно з пунктом 12 Порядку №79 щомісячна грошова виплата виплачується за поточний місяць у грошовій формі.
Особам, які отримують пенсію (щомісячне довічне грошове утримання), щомісячна грошова виплата виплачується разом з пенсією (щомісячним довічним грошовим утриманням) загальною сумою шляхом включення до відомостей (списків) на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання).
З аналізу вищенаведеного слідує, що в жодному пункті Закону №2454-ІХ та Постанови №79 не зазначено, що розмір щомісячної грошової виплати підлягає розділу між всіма членами сім'ї, які отримують пенсію по втраті годувальника.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що щомісячна грошова виплата встановлюється для кожної пенсії в разі втрати годувальника, яка призначена відповідно до статті 36 Закону № 2262-XII, оскільки законодавством не передбачається розділ пенсії на всіх членів сім'ї: ні основного розміру, ні додаткових виплат.
Водночас, суд звертає увагу, що пенсійний орган, як суб'єкт владних повноважень не обґрунтував, з покликанням на положення чинного законодавства, правомірність встановлення розміру щомісячної грошової виплати пропорційно на кожного непрацездатного члена сім'ї, якому призначено зазначений вище вид пенсії.
За таких обставин, суд вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки суб'єкт владних повноважень в особі ГУПФ діяв не у спосіб визначений законами та Конституцією України.
Оцінюючи наведені скаржником доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи сторін були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.
Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 324, 325, 328, 329 КАС суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 04 липня 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС.
Суддя-доповідач В. Я. Качмар
судді Л. Я. Гудим
С. М. Кузьмич