06 листопада 2024 рокуЛьвівСправа № 260/758/24 пров. № А/857/21294/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Глушка І.В.,
суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.,
за участю секретаря судового засідання: Юник А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану у власних інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 через представника - адвоката Цебрика Любомира Васильовича, на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 липня 2024 року, ухвалене суддею Луцович М.М. у м. Ужгороді Закарпатської області о 16:10, повний текст якого складений 16 липня 2024 року, у справі №260/758/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання до вчинення дій,-
15 лютого 2024 року позивач - ОСОБА_1 у власних інтересах та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом до відповідача - Міністерства оборони України, з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому просила визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України у формі протоколу комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги, від 22.02.2023 № 34/168 в частині призначення одноразової грошової допомоги позивачу та її неповнолітньому сину ОСОБА_2 в розмірі 2/4 частини від 15 000 000 грн - в сумі 7 500 000 грн; зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити їй та її неповнолітньому сину загиблого старшого лейтенанта ОСОБА_3 - ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, в повному розмірі (15 000000 грн) з врахуванням отриманих сум.
Доводи позовної заяви зводяться до виплати такої допомоги відповідачем у неналежному розмірі - 2/4 частини від загального розміру одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в сумі 7500000 грн.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 липня 2024 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, адвокат Цебрик Любомир Васильович - представник ОСОБА_1 , що звернулась до суду у власних інтересах та інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 , оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що позивачі є єдиними членами сім'ї загиблого. На дату прийняття оскаржуваного рішення про виплату одноразової грошової допомоги та на час оскарження рішення суду відповідач не володіє інформацією про те, що двоє повнолітніх синів загиблого ОСОБА_3 були членами його сім'ї та його утриманцями. Отже, відповідач не мав правових підстав резервувати половину спірної допомоги для інших осіб.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційного скарги, пояснень відповідача та третьої особи, перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.
Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 23.09.2022 ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що 23.09.2022 складено відповідний актовий запис №312.
Згідно витягу з протоколу засідання 16 Регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця Протокол №389 від 03.03.2023 поранення (ІНФОРМАЦІЯ_3) старшого лейтенанта ОСОБА_3 , 1972 року народження, «Крововтрата. Наскрізне кульове вогнепальне поранення голови», яке згідно військово-облікових документів, витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 03.10.2022 №222, сповіщення про смерть (загибель) від 20.09.2022 №920 військової частини НОМЕР_2 , лікарського свідоцтва про смерть №12-17/459-ОКЛ/22 від 21.09.2022 Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи та свідоцтва про смерть серії серії НОМЕР_1 , виданого 23.09.2022 Перечиським відділом державної РАЦС в Ужгородському районі Закарпатської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), послужило причиною смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 , - ПОРАНЕННЯ. ПРИЧИНА СМЕРТІ, ТАК, ПОВ'ЯЗАНІ ІЗ ЗАХИСТОМ БАТЬКІВЩИНИ.
Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 від 14.05.2013 ОСОБА_3 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб 14 травня 2013 року, про що 14.05.2013 складено відповідний актовий запис №11.
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 30.10.2013 ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що 30.10.2013 складено відповідний актовий запис №89 (батько ОСОБА_3 ; мати ОСОБА_1 ).
Як вбачається з витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №34/168 від 22.02.2023, розглянувши подані документи, комісія дійшла висновку про призначення одноразової грошової допомоги:
«21. Дружині та сину загиблого ІНФОРМАЦІЯ_3 у період дії воєнного стану старшого лейтенанта ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ), що підтверджено свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 23.09.2022 та листом Кадрового центру Збройних Сил України від 22.12.2022 № 321/КЦ/17912 - в розмірі 2/4 частини 15000000 грн, в сумі 7500000 грн 00 коп. у рівних частках кожному».
Листом ІНФОРМАЦІЯ_8 №220/13/8303 від 07.12.2023 повідомлено, що ІНФОРМАЦІЯ_5 на підставі інформації з Державного реєстру актів цивільною стану встановив, що у загиблого ОСОБА_3 є ще два повнолітні сини 1993 р.н. та 1998 р.н., які також можуть мати право на отримання одноразової грошової допомоги.
Вважаючи рішення про призначення одноразової грошової допомоги загиблому в частині визначення розміру допомоги протиправним, позивач звернулась до суду за захистом свого порушеного права та порушеного права неповнолітнього сина на отримання одноразової допомоги у належному розмірі.
Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Згідно із частинами першою, другою статті 16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов'язаних з проходженням військової служби.
Статтею 16-1 Закону №2011-XII передбачено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста.
Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Статтею 16-1 Закону №2011-XII передбачено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім'ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).
Відповідно до частини третьої статті 16-2 Закону №2011-XII розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно з частинами першою, восьмою, дев'ятою статті 16-3 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників. У разі відмови якоїсь з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, або якщо одна із зазначених осіб у строк, встановлений пунктом 8 цієї статті, не реалізувала своє право на призначення та отримання такої допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги. Особам, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її виплата здійснюється незалежно від реалізації права на призначення та отримання такої допомоги будь-якою з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону.
Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні», №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнято постанову №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Пунктом 2 Постанови №168 установлено, що сім'ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15000000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону №2011-XII, крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору (абзац 1 пункту 2).
Абзацами 2-4 пункту 2 Постанови №168 передбачено, що особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.
У разі відмови однієї або кількох осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, від її отримання або якщо зазначені особи протягом трьох років з дня виникнення у них такого права його не реалізували, їх частки розподіляються між іншими особами, які мають право на одноразову грошову допомогу. Особам, які мають право на одноразову грошову допомогу, виплата їх частки здійснюється незалежно від реалізації такого права іншими особами.
Якщо після призначення та виплати одноразової грошової допомоги у повному розмірі, зазначеному в абзаці першому цього пункту, за її отриманням звертаються інші особи, які мають на неї право, питання щодо перерозподілу суми такої допомоги вирішується за взаємною згодою осіб або в судовому порядку.
На виконання вимог Закону №2011-XII постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.
Згідно з пунктом 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.
Відповідно до пункту 5 Порядку №975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім'ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста.
Якщо одна із зазначених осіб відмовляється від отримання одноразової грошової допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на її отримання.
Заява про відмову від отримання одноразової грошової допомоги повинна бути нотаріально посвідчена в установленому законодавством порядку.
Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
У розумінні 3 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Також у рішенні Конституційного Суду України від 03.06.199 №5-рп/99, Суд зазначав, що обов'язковою умовою для визнання осіб членами сім'ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення з суб'єктом права на пільги щодо оплати житлово-комунальних послуг спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Отже законодавство не визначає вичерпного переліку членів сім'ї, а передбачає критерії, за наявності яких особи складають сім'ю, такими критеріями є спільне проживання, спільний побут і взаємні права й обов'язки.
Ба більше, можуть мати місце обставини, які підтверджуватимуть наявність підстав для призначення та виплати йому невиплаченої суми грошової допомоги. У будь-якому випадку, наявність чи відсутність відповідних підстав з'ясовуватиме саме комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум.
Суд апеляційної інстанції, здійснивши перевірку рішення суб'єкта владних повноважень щодо відповідності визначеним ч.2 ст.2 КАС України критеріям, вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.ч.1-3 ст.90 КАС України).
Судом встановлено обставини призначення позивачам одноразової грошової допомоги в розмірі 2/4 частини 15000000 грн, а саме в сумі 7500000 грн 00 коп. у рівних частках кожному.
Листом ІНФОРМАЦІЯ_8 №220/13/8303 від 07.12.2023 позивача повідомлено, що ІНФОРМАЦІЯ_5 на підставі інформації з Державного реєстру актів цивільною стану встановив, що у загиблого ОСОБА_3 є ще два повнолітні сини 1993 р.н. та 1998 р.н. (даний факт також зазначений позивачем 1 у заяві від 18.11.2022 про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю ОСОБА_3 ), які також можуть мати право на отримання одноразової грошової допомоги.
Слід зазначити, що відповідно до абзацу 4 пункту 2 Постанови №168, якщо після призначення та виплати одноразової грошової допомоги у повному розмірі, зазначеному в абзаці першому цього пункту, за її отриманням звертаються інші особи, які мають на це право, питання щодо перерозподілу суми такої допомоги вирішується за взаємною згодою осіб або в судовому порядку.
Судом враховано, що з 31.01.2023 набрав чинності Порядок і умови призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану, затверджені наказом Міністерства оборони України №45 від 25.01.2023, (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.01.2023 за №176/39232).
Вказаний Порядок визначає завдання органів військового управління, військових частин, установ, військових навчальних закладів щодо оформлення документів для призначення та виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», алгоритм її призначення та виплати, перелік необхідних документів (пункт 1.1 Порядку і умов).
Відповідно до п. 4.3. Порядку №45 Обласний (Київський міський) ТЦКСП перевіряє отримані документи, визначає осіб, які документально підтвердили своє право на одержання ОГД, а також осіб, які звернулися (можуть звернутися) за її одержанням, але не надали (надали не всі) документи.
Оскільки на даний час два повнолітні сини 1993 р.н. та 1998 р.н. загиблого не звернулися про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю батька та документально не підтвердили своє право на отримання частки одноразової грошової допомоги, залишок допомоги залишається нерозподіленим.
Отже, спірним у цій справі є правомірність часткової (2/4 розміру, визначеного законом) виплати одноразової грошової допомоги дружині та неповнолітньому сину загиблого (померлого) військовослужбовця.
Відповідач як на підставу зменшення позивачу та її сину розміру одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця покликається на наявність ще двох повнолітніх синів загиблого, що є підставою для резервування половини одноразової грошової допомоги.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що за своєю природою одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті) військовослужбовця має компенсаторний характер, яка спрямована матеріально підтримати, наскільки це можливо, членів сім'ї (батьків, дітей, дружину) та утриманців загиблого військовослужбовця після втрати близької людини (годувальника), а тому виключення із кола осіб, які мають право на отримання допомоги, повнолітніх дітей без встановлення обставин, зокрема щодо перебування таких на утриманні у загиблого, з підстав дати їх народження не відповідає змісту і меті закону.
Відповідна нерозподілена частка допомоги може бути призначена після надання зазначеними особами документів, які, відповідно до Сімейного кодексу України підтверджують, що повнолітній сини були членами сім'ї загиблого ОСОБА_3 , які, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», підтверджують їх перебування на утриманні ОСОБА_3 , чи закінчення строку на звернення для отримання частки допомоги (3 роки з дня загибелі військовослужбовця).
Судом першої інстанції слушно вказано на те, що станом на момент розгляду даної справи Комісією Міноборони відсутній факт відмови ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги та строк на звернення для отримання частки допомоги не закінчився.
З урахуванням викладеного суд першої інстанції правильно виснував, що питання призначення та виплати позивачам 2/4 одноразової грошової допомоги у разі загибелі Петросяна Армена вирішуватиметься відповідачем у разі відмови осіб, які мають право на звернення для отримання частки допомоги впродовж 3 років з дня загибелі військовослужбовця, у призначенні та виплаті такої допомоги, чи прийняття рішення Комісією про відмову синам загиблого у призначенні та виплаті такої допомоги, чи закінчення трирічного строку для звернення із заявою про виплату такої допомоги, а відтак позов заявлено передчасно.
На дату розгляду спірних правовідносин не встановлено обставин, що позивач та її неповнолітній син є єдиними членами сім'ї загиблого, відтак у оскаржуваному рішенні у формі протоколу комісії Міністерства оборони України з розгляду питань пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги від 22.02.2023 № 34/168 в частині призначення одноразової грошової допомоги позивачу та її неповнолітньому сину ОСОБА_2 в розмірі 2/4 частини від 15 000 000 грн в сумі 7 500 000 грн суд апеляційної інстанції не вбачає ознак невідповідності критеріям правомірності, визначеним ч.2 ст. 2 КАС України, що має наслідком відмову у задоволенні позову.
Судом апеляційної інстанції здійснено розгляд справи без участі сторін, відмовивши у задоволенні клопотання представника скаржників про відкладення розгляду справи ухвалою від 06 листопада 2024 року, постановленою без виходу до нарадчої кімнати. Судом не встановлено поважних підстав для відкладення розгляду справи, зважаючи на те, що ухвалою судді Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 року задоволено заяву адвоката Цебрика Л.В. про його участь у судовому засіданні у даній справі в суді апеляційної інстанції в режимі відеоконфкеренції поза межами приміщення суду та представником не надано належних доказів неможливості участі у судовому засіданні, призначеному на 06 листопада 2024 року о 14:30, в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів.
Тобто, судом підтверджено можливість розгляду справи без заслуховування пояснень сторін чи витребування додаткових доказів.
Судом апеляційної інстанції враховано, що Європейський суд з прав людини визнав явно необґрунтованим і тому неприйнятним звернення у справі «Varela Assalino contre le Portugal» (пункт 28, № 64336/01) щодо гарантій публічного судового розгляду. У цій справі заявник просив розглянути його справу в судовому засіданні, однак характер спору не вимагав проведення публічного розгляду. Європейський суд вказав на те, що відмову у проведенні публічного розгляду не можна вважати необґрунтованою, оскільки під час провадження у справі не виникло ніяких питань, які не можна було вирішити шляхом дослідження письмових доказів.
У випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку Європейського суду, є доцільнішим, ніж усні слухання; розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім.
Слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами і перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає, що всі ключові питання були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Доводами апеляційної скарги не спростовуються висновки, викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.
Приймаючи постанову у даній справі за наслідком апеляційного перегляду рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 липня 2024 року у справі №260/758/24, суд апеляційної інстанції керується ст. 322 КАС України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи зазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом першої інстанції були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає
Судові витрати розподілу не підлягають з огляду результат вирішення апеляційної скарги, характер спірних правовідносин та виходячи з вимог ст.139 КАС України.
Керуючись статтями 139, 242, 308, 309, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану у свої інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 через представника - адвоката Цебрика Любомира Васильовича, залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 липня 2024 року у справі №260/758/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя І. В. Глушко
судді О. І. Довга
І. І. Запотічний
Повне судове рішення оформлене суддею-доповідачем 18.11.24 згідно з ч.3 ст.321 Кодексу адміністративного судочинства України.