19 листопада 2024 рокуЛьвівСправа № 260/4797/24 пров. № А/857/22519/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Глушка І.В.
суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 липня 2024 року про відмову у відкритті провадження, постановлену суддею Плехановою З.Б. у м. Ужгороді Закарпатської області у справі № 260/4797/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити дії,-
25 липня 2024 року позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з вимогами про визнання протиправними дій та бездіяльності щодо ненадання об'єктивного звіту про виконання рішення суду №260/7743/21, зобов'язати надати звіт про виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду №260/7743/21, зазначивши відповідачем у справі Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 липня 2024 року у відкритті провадження у справі відмовлено.
Не погоджуючись з вищевказаною ухвалою суду, позивач оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, наведених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване судове рішення, а справу - направити до суду першої інстанції для продовження її розгляду.
Відповідач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що в силу вимог ч.4 ст.304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
За положеннями частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням, відбувається шляхом пред'явлення позову у формі позовної заяви до суду першої інстанції.
Згідно із ч.1 ст.171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч.2 цієї статті, суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за Кодексом адміністративного судочинства України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Суд першої інстанції зазначив, що фактичною підставою для звернення до суду із даними вимогами слугувало те, що позивач не згідний з виконанням рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2022 року у справі №260/7743/21 та оскаржує звіт пенсійного органу про виконання такого рішення.
Так, рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2022 року у справі №260/7743/21 визнано протиправними дії Головного Управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо зменшення ОСОБА_1 відсоткового значення розміру пенсії з 83% до 80% сум грошового забезпечення, починаючи з 01 квітня 2019 року. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити з 01 квітня 2019 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 відповідно до статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служб, та деяких інших осіб", на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 83% сум грошового забезпечення, з врахуванням рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 травня 2020 року у справі № 260/918/20 та рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2021 року у справі №260/517/21, з урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2023 року зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області у місячний строк з дати отримання цієї ухвали подати до Закарпатського окружного адміністративного суду звіт про повне виконання рішення суду від 28 квітня 2022 року у справі № 260/7743/21.
На виконання вказаної ухвали, пенсійний орган подав до суду звіт про виконання судового рішення від 21 вересня 2023 року.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду 18 жовтня 2023 року у справі 260/7743/21 прийнято поданий Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області звіт про виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2022 року у справі № 260/7743/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Окрім того, вказаною ухвалою суду в задоволені клопотання ОСОБА_1 про встановлення нового строку для подання звіту про виконання рішення суду та накладення штрафу на керівника суб'єкта владних повноважень за наслідками розгляду звіту про виконання судового рішення відмовлено.
Незгода з прийняттям судом звіту про виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2022 року у справі № 260/7743/21 зумовила звернення ОСОБА_1 до суду з означеним позовом про скасування такого звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2024 року у справі № 260/9709/23 у задоволенні вказаного позову було відмовлено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.06.2024 року №260/9709/23 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Скасувано рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2024 року у справі № 260/9709/23 та провадження за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування звіту, зобов'язання вчинити певні дії закрито.
В подальшому позивач звернувся до суду з даними позовними вимогами.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів суду апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Частинами другою та четвертою статті 372 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом.
Згідно з частиною першою статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі №686/23317/13-а на підставі аналізу положень Закону № 1404-VIII дійшла висновку, що не можна зобов'язати суб'єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом № 1404-VIII.
Згідно з положеннями частин першої та другої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини першої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якого ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду. Ці норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів позивача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України. З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції поділяє висновки суду першої інстанції, що невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
При перегляді оскаржуваної ухвали про відмову у відкритті провадження у справі судом апеляційної інстанції враховано правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 820/4261/18 та від 09.07.2019 у справі №826/17587/18.
Суд першої інстанції правильно визначив характер спірних правовідносин та норми процесуального права, які підлягають застосування, а тому суд апеляційної інстанції поділяє висновки суду першої інстанції про застосування правових наслідків, передбачених ч.1 ст.170 КАС України.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає, що такі були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Доводами апеляційної скарги не спростовуються висновки, викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.
Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.
Відповідно до п.1 ч.1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу розглянуто судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) в межах строку, встановленого статтею 309 КАС України.
Керуючись статтями 242, 308, 309, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 липня 2024 року про відмову у відкритті провадження, постановлену у справі № 260/4797/24, - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя І. В. Глушко
судді О. І. Довга
І. І. Запотічний