Справа № 128/2344/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Бондаренко О.І.
Суддя-доповідач - Капустинський М.М.
19 листопада 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Капустинського М.М.
суддів: Ватаманюка Р.В. Сапальової Т.В. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Довганюк В.В.,
представник відповідача: Котух М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Черкаській області на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 18 вересня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Черкаській області про притягнення до відповідальності (в порядку ст. 286 КАС),
у червні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Вінницького районного суду Вінницької області із позовом до Управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції України про скасування постанови серії ЕНА № 2268013 від 29.05.2024 про притягнення до відповідальності (в порядку ст. 286 КАС), мотивуючи власні вимоги тим, що він на законних підставах користується автомобілем «Nissan Rogue» д.н.з. НОМЕР_1 , оскільки має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, а його рідний батько - власник транспортного засобу - передав автомобіль у користування, передавши реєстраційний документ на цей транспортний засіб. Відтак, постановою інспектора 6 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Черкаській області сержанта поліції ОСОБА_2 серія НОМЕР_2 від 29.05.2024 року, позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. за ч. 1 ст. 122 КУпАП за те, що, 29.05.2024 року о 16:00 годині, керуючи транспортним засобом «Nissan Rogue» номерний знак НОМЕР_3 здійснив перевищення встановленого обмеження руху більше як на 20 км. за год, чим, на думку інспектора, порушив вимоги п. 12.4 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 та скоїв адміністративне правопорушення, за яке частиною 1 статті 122 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність.
Зазначає, що у постанові вказано, що швидкість автомобіля під керуванням ОСОБА_1 вимірювалась приладом TruCam. Контроль швидкості руху транспортних засобів здійснюється лише в місцях, які облаштовані відповідним знаком про здійснення відеофіксації (дорожній знак 5.70 ПДР), оскільки вимоги ч.2 ст.40 Закону №580-VIII, передбачають, що інформація щодо встановленої відеотехніки і сама відеотехніка фіксації правопорушень повинна бути розміщена на видному місці. Відповідно до Правил дорожнього руху знак 5.70 «Фото, відеофіксування порушень Правил дорожнього руху», інформує про можливість здійснення контролю за порушеннями Правил дорожнього руху за допомогою спеціальних технічних та (або) технічних засобів. Разом з тим, прилад TruCam при проведенні фіксації швидкості певного транспортного засобу не може триматися руками інспектора поліції, а повинен бути стаціонарно вмонтованим, що доводиться приписами ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», в якій зазначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення правил дорожнього руху. Отже, відповідно до наведеної норми працівники поліції можуть розміщувати автоматичну фото та відеотехніку по периметру доріг, зокрема стаціонарно встановлювати вимірювальний пристрій, оскільки термін «монтувати/ розміщувати» не можна ототожнювати із використанням в інший спосіб, зокрема тримати в руках.
Вказує, що контроль швидкості повинен відбуватися лише в місцях, які облаштовані відповідним знаком про здійснення відеофіксації (дорожній знак 5.70), оскільки вказане обумовлено ч.2 ст.40 Закону України "Про Національну поліцію", згідно з якою інформація про змонтовану/ розміщену автоматичну фототехніку і відео техніку, що здійснює фіксацію, повинна бути розміщена на видному місці.
Зауважує, що інспектором ОСОБА_2 до постанови про накладення на позивача адміністративного стягнення, не могло бути додано доказів того, що лазерний вимірювач швидкості TruCam в момент фіксації правопорушення був стаціонарно розміщений, а також того, що фіксація правопорушення здійснювалась в зоні дії дорожнього знаку 5.70, оскільки, даний прилад вимірювання неправомірно розміщувався в руках Інспектора ОСОБА_2 , він ним розмахував, бігав з ним між вимірюваннями, що абсолютно спотворило показники приладу. Крім того, позивач вказує, що дорожній знак 5.70 був відсутній взагалі, що є порушенням вказаних норм законодавства. Тобто, з матеріалів справи неможливо встановити об'єктивну сторону згаданого вище правопорушення, оскільки відсутні належні докази вчинення такого правопорушення.
Також, позивач вказує, що автомобіль зупинив інспектор - сержант поліції ОСОБА_3 , спілкування з ним, і спробу розгляду адміністративної справи здійснював саме він, відео з приладу показував інспектор Пшеничний А.В., однак в подальшому, після клопотання про відкладання розгляду справи, продовжив здійснювати розгляд інспектор Пшеничний А.В. А саме розглядав подане клопотання. В подальшому - вручав постанову інспектор Степанюк. Згідно Розділу ІІІ п. 9 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 № 1395, розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Позивач вказує, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відносно нього, здійснювало 2 інспектора, а постанову винесено від імені третього інспектора. Таким чином, сержант поліції Степанюк який виніс оскаржувану постанову, не розглядав справу про адміністративне правопорушення.
За даних обставин позивач просив скасувати постанову інспектора 6 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Черкаській області сержанта поліції Стапанюк А.П. серія EHA №2268013 від 29.05.2024 року, якою ОСОБА_1 , було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. за ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 18 вересня 2024 року позов задоволено.
Скасовано Постанову інспектора 6 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Черкаській області сержанта поліції Стапанюк Альони Петрівни серія EHA № 2268013 від 29.05.2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. за ч. 1 ст. 122 КУпАП..
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрито.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Зазначає, що доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП є відеозапис з лазерного вимірювача швидкості ТгuСаm LТІ 20/20 номер ТС000735. Щодо правомірності дій відповідача під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, то посилаючись на норми Закону України «Про дорожній рух», Закону України «Про Національну поліцію», Правила дорожнього руху, Кодексу України про адміністративні правопорушення, вважає, що інспектор під час розгляду справи відносно позивача та винесення постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності діяв у спосіб визначений Законом та в межах його компетенції. Оскаржувана постанова відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, вимоги якої не передбачають зазначення відомостей про розміщення дорожніх знаків. Разом із тим, позивач не надав жодного доказу, що вказані дорожні знаки відсутні на ділянці автомобільної дороги М-05 "Київ-Одеса" 211-й км..
Щодо твердження позивача, що йому не було надано можливості скористуватися правовою допомогою, то зазначає, що законом не визнана обов'язкова участь захисника у випадку розгляду справи про адміністративне правопорушення на місці його вчинення. При цьому, користування правовою допомогою є правом особи, а процес реалізації такого права не включає в себе задоволення чи відхилення такої заяви (клопотання) уповноваженим органом (посадовою особою). Позивач міг скористатися правовою допомогою, зокрема, за допомогою засобів телефонного зв'язку, викликати такого фахівця на місце розгляду справи тощо. Відповідачем було дотримано вимоги законодавства під час розгляду справи про адміністративне правопорушення та позивачу було роз'яснено його право та надана можливість користуватися ними на власний розсуд.
Щодо правомірності використання приладу TruCAM з руки (рук), то зазначає, що позивачем не надано жодного доказу неправомірного використання приладу. Окрім того, лазерний вимірювач швидкості TruCAM відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів. Окрім того, ст.40 Закону України «Про Національну поліцію» не обмежено спосіб розміщення відеоприладу, яким є вимірювач швидкості TruCAM. З детального аналізу інструкції з використання приладу TruCAM від виробника вбачається, що даний прилад конструктивно створений для роботи з руки. Коливання при вимірюванні не можуть привести до більшої похибки ніж передбачено виробником (свідоцтвом про повірку)У випадку недостатньої стійкості лазеру, прилад показує повідомлення про помилку, а не видає результат з хибними даними вимірювання. На підставі вищевикладеного, враховуючи, що позивачем на підтвердження викладених у позовній заяві обставин, не надано належних та допустимих доказів, а також, те, що відповідачем надано докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2024 року розгляд справи призначено у відкритому судовому засіданні.
Представник апелянта в особі ОСОБА_4 в судовому засідання підтримав доводи викладені у апеляційній скарзі та просив її задовольнити.
В судове засідання позивач - ОСОБА_1 не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Заслухавши представника відповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість судового рішення, повноту встановлення обставин справи, застосування норм матеріального і процесуального права, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Судом першої інстанції встановлено, що постановою інспектора 6 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Черкаській області сержанта поліції Степанюк Альони Петрівни серія EHA №2268013 від 29.05.2024 року, ОСОБА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. за ч.1 ст.122 КУпАП за те, що, як на думку відповідача, 29.05.2024 року о 16:00 годині, керуючи транспортним засобом Nissan Rogue номерний знак НОМЕР_3 здійснив перевищення встановленого обмеження руху більше як на 20 км. за год, чим, на думку інспектора, порушив вимоги п.12.4 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 та скоїв адміністративне правопорушення, за яке ч.1 ст.122 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність (а.с.15).
Вважаючи неправомірною винесену постанову серії EHA № 2268013 від 29.05.2024 року позивач звернувся з даним позовом до суду.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вказані правовідносини регулюються нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кодексом адміністративного судочинства, Законом України «Про Національну поліцію», Законом України «Про дорожній рух», Правилами дорожнього руху України.
Відповідно до пункту 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Згідно з положеннями ст.1 Закону України «Про дорожній рух» цей закон регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов'язки і відповідальність суб'єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об'єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання.
Стаття 14 Закону зобов'язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють ПДР, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року.
Згідно з п.1.1 ПДР визначено, що ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
У відповідності до п.1.3 ПДР учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Згідно з п.1.9 ПДР встановлено, що особи, які порушують ці правила, несуть відповідальність згідно з законодавством.
Відповідно до п.12.4 ПДР у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Згідно з ч.1 ст.122 КУпАП передбачена відповідальність, у тому числі, за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину.
Відповідно до ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Положеннями статті 280 КУпАП закріплено обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з ч.1 ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст.77 КАС України, у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Швидкість руху транспортного засобу вимірювалась лазерним вимірювачем швидкості руху «TruCam LTI 20/20» №TC 000735.
Відомості про вказаний вимірювальний засіб, яким зафіксовано правопорушення, внесені до оскаржуваної постанови.
З досліджених доказів, наданих сторонами, вбачається, що лазерний вимірювач швидкості TruCam LTІ 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів.
Статтею 40 ЗУ «Про Національну поліцію» встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб та забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Згідно вимог ст.251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є, з поміж іншого, також показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. КУпАП визначено форму й передбачено основні вимоги щодо змісту як протоколу про адміністративне правопорушення, так і рішення, що постановляється в конкретній адміністративній справі, а також визначається компетенція осіб, які мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Правова позиція щодо покладення обов'язку доказування саме на відповідача в подібних правовідносинах, викладена в постановах Верховного Суду від 23 жовтня 2018 року по справі №743/1128/17, від 15 листопада 2018 року по справі №524/5536/17, від 23 жовтня 2019 року по справі №357/10134/17.
Колегія суддів також враховує, що постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Зазначена позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26 квітня 2018 року у справі №338/1/17.
Апеляційний суд звертає увагу, що згідно Розділу ІІІ п.9 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 №1395, розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.
Так, з диску відеозапису, можна прийти до висновку про порушення відповідачем процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, оскільки оскаржувана постанова прийнята неповноважною особою.
Згідно з ч.1 ст.279 КУпАП розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу. При цьому положення чинного КУпАП не передбачають можливість розгляду справи про адміністративне правопорушення декількома поліцейськими як колегіальним органом.
Відтак, оскільки розгляд справи відносно позивача здійснювався інспектор Пшеничним А.В., саме останній зобов'язаний був та уповноважений був на розгляд та вирішення заявлених позивачем клопотань та винесення постанови.
Відповідно до ч.1 ст.268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Згідно з ч.1 ст.276 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
Положеннями частин 2, 4 статті 258 КУпАП встановлено, що у разі вчинення адміністративний правопорушень, розгляд, яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, протокол не складається. У випадках, передбачених ч.ч.1,2 цієї статті, уповноваженими органами на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст.283 КУпАП.
Отже, у визначених законодавством випадках допускається скорочене провадження у справах про адміністративні правопорушення, яке передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення. Застосування процедури скороченого провадження у випадках, визначених законом, не призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених в КУпАП.
В постанові від 26.05.2020 у справі №640/16220/16-а Верховний Суд зазначив, що ненадання водію можливості реалізувати право на отримання правової допомоги є порушенням права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, що є підставою для скасування постанови про накладання адміністративного стягнення. Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 21.11.2019 у справі №522/22180/16-а, від 18.02.2020 у справі №524/9827/16-а.
Згідно з положеннями частини 1 і 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
У відповідності до положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, з огляду на встановлені обставини справи та зазначені вище положення законодавства колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про скасування оскаржуваної постанови та закриттю справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Зазначеним вимогам закону рішення Вінницького районного суду Вінницької області 18 вересня 2024 року відповідає.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване судове рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не встановлено.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Черкаській області залишити без задоволення, а рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 18 вересня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Постанова суду складена в повному обсязі 19 листопада 2024 року.
Головуючий Капустинський М.М.
Судді Ватаманюк Р.В. Сапальова Т.В.