Справа № 240/11673/24
Головуючий у 1-й інстанції: Семенюк Микола Миколайович
Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.
20 листопада 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Смілянця Е. С.
суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 05 липня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
в червні 2024 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся в суд із позовом, в якому оскаржував бездіяльність військової частини НОМЕР_1 (відповідача) щодо не нарахування в належному розмірі та невиплати грошового забезпечення за період служби у військовій частині НОМЕР_1 з 25.02.2022 по 16.01.2024 (дата звільнення зі служби у запас) та невиплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 16.01.2024 по 09.02.2024.
Житомирський окружний адміністративний суд ухвалою від 05.07.2024 позовну заяву повернув позивачеві. Судове рішення мотивоване тим, що позивачем у заяві про поновлення порушеного строку звернення до суду не вказуються обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежали від його волевиявлення, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду, не надано доказів на підтвердження таких обставин.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить ухвалу скасувати та справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Аргументами скарги зазначає, що ч. 2 ст. 123 КАС України вимагає дотримання одночасно двох умов: не подання особою заяви про поновлення строку або визнання неповажними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду та не подання особою такої заяви в зазначений строк чи відсутність інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними. При цьому, частиною 1 ст. 123 КАС України чітко визначено обов'язок суду залишити позов без руху у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними.
Тобто, зазначені правові норми зобов'язують суд запропонувати позивачу, в даному випадку вказати інші підстави пропуску строку звернення до суду перед вирішенням питання про повернення позову з підстав такого пропуску. Таким чином, суд першої інстанції дійшовши висновку про пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду, повинен був залишити позов без руху та вжити всіх заходів щодо надання можливості позивачу подати до суду клопотання про його поновлення із зазначенням інших підстав такого пропуску. Проте, таких дій судом першої інстанції, вчинено не було, чим порушено вимоги ч. 1 ст. 123 КАС України, що призвело до передчасних висновків про повернення позову.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Виходячи з приписів ст.ст. 311, 263 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до положень ч.1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Однак нормами КАС України не встановлений строк звернення до суду що стягнення з роботодавця на користь робітника всіх належних сум при його звільненні. Такі строки врегульовуються нормами ч. 2 ст. 233 КЗпП України.
Частиною 2 статті 233 КЗпП України визначено, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Таким чином строк звернення до суду ОСОБА_1 складає три місяці з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
В свою чергу, суд першої інстанції вважав, що строк звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав починається з дати його звільнення (16.01.2024 року), що на думку суду апеляційної інстанції є помилковим.
Поряд з цим, колегія суддів наголошує, що матеріали справи не містять відомостей про виплату всіх сум, що належать позивачеві при звільненні, та в вказує на передчасність висновків суду першої інстанції щодо початку відліку тримісячного строку звернення до суду з дня звільнення з військової служби.
Отже, судом першої інстанції необхідно встановити коли ОСОБА_1 отримав письмові відомості про нараховані та виплачені йому при звільненні відповідні кошти та за наслідками прийняти відповідне рішення щодо подальшого розгляду справи.
З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неправильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, а тому наявні підстави для його скасування.
Згідно зі ст. 320 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції у випадку неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідності висновків суду обставинам справи; неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 05 липня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії скасувати.
Справу направити до Житомирського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Смілянець Е. С.
Судді Драчук Т. О. Полотнянко Ю.П.