Справа № 600/2651/23-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Григораш В.О.
Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П.
19 листопада 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Полотнянка Ю.П.
суддів: Драчук Т. О. Смілянця Е. С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 15.04.2024 позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 за №2669 від 16.02.2023 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2 відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням висновків суду, наведених у даному рішенні.
В задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Як встановлено судом першої інстанції, позивач звертався до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві із заявою про призначення/перерахунку пенсії за №2669 від 16.02.2023 (а.с.54-55).
Рішенням управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області від 23.02.2023 №262340019285 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії, оскільки заявниця не досягла пенсійного віку та відсутній необхідний пільговий стаж.
За результатами розгляду документів, доданих до заяви:
- за доданими документами до страхового стажу зараховано всі періоди.
- за доданими документами до пільгового стажу не зараховано період роботи згідно довідки №1.01.03/1305 від 20.12.2021 з 03.07.1989 по 14.06.1999, оскільки довідка не відповідає вимогам додатку №5 до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637.
Звернено увагу на те, що в наказі про підсумки атестації робочих місць за умовами праці №158 від 15.12.1994 відсутній перелік робочих місць, виробництв, професій та посад за пільговим пенсійним забезпеченням та в переліку робочих місць до підсумків атестації робочих місць за умовами праці №126 від 15.06.1999 не підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення огранувальнику алмазів (а.с. 62).
Листом відділу обслуговування громадян №3 (сервісного центру) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві повідомлено позивача про відмову у призначенні пенсії (а.с. 8-10).
За таких обставин позивач звернулась до суду з цим позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку про наявність у права призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.
Обираючи належний та ефективний спосіб захисту прав позивача, суд першої інстанції дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивача буде зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 за №2669 від 16.02.2023 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2, з урахуванням висновків суду, наведених у даному рішенні.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Порядок призначення пенсії, у тому числі на пільгових умовах, встановлений Законами України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 №2148-VIII, доповнено Закон №1058-ІV розділом XIV-1, який містить пункт 2 частини другої статті 114 такого змісту:
"На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців у чоловіків і не менше 24 років 6 місяців у жінок."
Відповідно до статті 12 Закону №1788-XII право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Натомість, згідно з пунктом "б" статті 13 Закону № 1788-XII (в редакції, чинній до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VІІІ (далі - Закон №213-VІІІ), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваних Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Законом №213-VІІІ, який набрав чинності з 01.04.2015, збільшено раніше передбачений пунктом "б" статті 13 Закону №1788-ХІІ загальний страховий (трудовий) стаж необхідний для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2.
Рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII.
Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:
"На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.".
Таким чином, Конституційним Судом України визнано неконституційними окремі положення Закону №1788-ХІІ, у зв'язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Водночас Конституційним Судом України встановлено, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом №213-VIII.
У зв'язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць жінкам після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом №1058-ІV - з іншого в частині страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2.
Перший із цих законів визначав вік для жінки 55 років при стажі роботи не менше 25 років, тоді як другий, з урахуванням дати досягнення 50- річного віку при стажі роботи не менше 20 років.
Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 у зразковій справі №360/3611/20 сформовано правовий висновок, згідно із яким оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України").
Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а (провадження №11-1207апп19), у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, в даному випадку підлягають застосуванню саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням висновків Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020, а не Закону №1058-ІV, на який посилається відповідача в оскаржуваному рішенні.
Наведене є правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 18.02.2022 справі №360/4639/20 з подібних правовідносин, яку суд враховує при вирішенні цього спору в силу вимог частини п'ятої статті 242 КАС України.
З огляду на викладене та беручи до уваги висновки Верховного Суду у справі №360/4639/20, в даних спірних відносинах підлягають застосуванню норми пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII, згідно з якими право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Таким чином, з урахуванням наведеного, відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області протиправно відмовив позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах з підстав не досягнення пенсійного віку, оскільки на момент звернення із заявою про призначення пенсії позивач досягла пенсійного віку.
Крім того, у листі від 28.02.2023 №2600-0206-8/34487 відповідачем зазначено про не зарахування періоду роботи позивача згідно довідки №1.01.03/1305 від 20.12.2021 з 03.07.1989 по 14.06.1999, оскільки довідка не відповідає вимогам додатку №5 до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637.
Так, відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пункт 3 Порядку №637 встановлює, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу органами Пенсійного фонду на місцях приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (надалі - Порядок), у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5).
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
З трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 судом встановлено, що позивач 03.07.1989 прийнята огранувальником алмазів третього розряду Київське виробниче об'єднання "Ізумруди" перейменовано у Київське державне підприємство "Ізумруд".
03.03.1999 у зв'язку із введенням в дію Державного класифікатора професій України професію вважати огранувальник алмазів у діаманти 3 розряду.
19.03.2001 звільнена за власним бажанням за ст. 38 Кодексу законів про працю України по догляду за дитиною до 14 років.
Згідно довідки Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Ізумруд" від 20.12.2021 №0.1.03/1305 вбачається, що ОСОБА_1 дійсно працювала на підприємстві огранувальником алмазів у діаманти без застосування робототехніки з 03.07.1989 (наказ №521-к від 26.06.1989) по 14.06.1999 (наказ 126 від 15.06.1999).
З довідки про заробітну плату для обчислення пенсії, виданій ОСОБА_1 . Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод "Ізумруд" від 20.12.2021 №1.01.0311307, вбачається нарахування та виплата їй суми заробітної плати з 1995 по 2000 роки. На всі виплати нараховано страхові внески (єдиний внесок).
Враховуючи, що позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження її трудового стажу, суд приходить до висновку, що у відповідача відсутні підстави для їх неврахування.
Отже, періоди роботи позивача з 03.07.1989 по 14.06.1999 мають бути зараховані до пільгового стажу роботи позивача, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Таким чином, суд першої інстанції вірно визнав безпідставними доводи відповідача про відсутність підстав для зарахування (підтвердження) періодів роботи позивача з 03.07.1989 по 14.06.1999 на посаді огранувальника алмазів, який дає їй право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність у права призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.
При цьому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що належним способом захисту прав позивача є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 за №2669 від 16.02.2023 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2, з урахуванням висновків суду, наведених у даному рішенні.
Отже, враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку і, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Щодо інших доводів скаржників, колегія суддів зазначає, що у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Апеляційний суд вважає, що Чернівецький окружний адміністративний суд не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Полотнянко Ю.П.
Судді Драчук Т. О. Смілянець Е. С.