Справа № 120/19116/23
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Крапівницька Н. Л.
Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю.
19 листопада 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сторчака В. Ю.
суддів: Полотнянка Ю.П. Граб Л.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 29 травня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Тростянецької селищної ради, третя особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Тростянецький селищний голова ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення,
ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Тростянецької селищної ради, третя особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Тростянецький селищний голова ОСОБА_2 про визнання неповноважною 70 сесію Тростянецької селищної ради 8 скликання, проведену 30.11.2023 року та скасування рішення 70 сесії Тростянецької селищної ради 8 скликання «Про оплату праці Тростянецького селищного голови на 2024 рік» від 30.11.2023 року №842.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає неповноважною 70 сесію Тростянецької селищної ради 8 скликання, проведену 30.11.2023 року, оскільки не всі з присутніх на 70 сесії Тростянецької селищної ради 8 скликання депутатів, були депутатами місцевої ради та мали відповідний статус. Вказав, що на позачерговому з'їзді політичної партії «Українська стратегія Гройсмана» 24.04.2023 року прийнято рішення про відкликання депутатів Тростянецької селищної ради ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 за народною ініціативою, а тому, депутати не могли брати участь в роботі 70 сесії Тростянецької селищної ради та голосувати за питання порядку денного. На думку позивача, 70 сесія Тростянецької селищної ради 8 скликання, проведена 30.11.2023 року є неповноважною, а рішення № 842 прийнято сесією селищної ради, є неправомірним і підлягає скасуванню.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 29 травня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору.
Відповідач направив на адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу - без задоволення, оскільки вважає, що судом вірно встановлені обставини справи та надано їх належну правову оцінку.
За правилами п.3 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 2020 року є депутатом Вінницької обласної ради 8 скликання та колишнім депутатом Тростянецької селищної ради.
З матеріалів справи слідує, що розпорядженням Тростянецького селищного голови від 20.11.2023 року № 92-р скликано 70 сесію Тростянецької селищної ради 8 скликання на 30.11.2023 року о 10:00 годині в адміністративному приміщенні виконавчих органів селищної ради за адресою: смт Тростянець, вул. Соборна,37 в залі засідань.
Рішенням 70 сесії Тростянецької селищної ради 8 скликання «Про оплату праці Тростянецького селищного голови на 2024 рік» від 30.11.2023 року № 842 вирішено встановити та виплачувати у 2024 році Тростянецькому селищному голові посадовий оклад, надбавку за 7 ранг посадової особи місцевого самоврядування, надбавку за вислугу років у розмірі 20% до посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 року № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» (зі змінами); надбавку за високі досягнення у праці у розмірі 50 % посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг та надбавки за вислугу років; щомісячну премію за якісне та своєчасне виконання службових обов'язків, вирішення соціально-економічних проблем громади, враховуючи особистий вклад в загальні результати роботи, а також преміювання з нагоди професійних свят та ювілейних дат, здійснювати відповідно до Положення про преміювання та надання матеріальної допомоги, у розмірі 150% посадового окладу селищного голови та в межах коштів передбачених на преміювання у кошторисі селищної ради, та економії коштів на оплату праці - у межах фонду преміювання; допомогу на оздоровлення у розмірі середньомісячної заробітної плати при наданні щорічної основної відпустки.
Відповідно до протоколу 70 сесії проект рішення «Про оплату праці Тростянецького селищного голови на 2024 рік» ставився на голосування за основу та в цілому. За результатами голосування: «ЗА» - 15, «ПРОТИ» - 0 «УТРИМАВСЯ» - 3.
Позивач, з посилається на ч.2 ст.2 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», а саме, що депутат місцевої ради як представник інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу зобов'язаний виражати і захищати інтереси відповідної територіальної громади та її частини - виборців свого виборчого округу, виконувати їх доручення в межах своїх повноважень, наданих законом, брати активну участь у здійсненні місцевого самоврядування, а також з урахуванням того, що позивач проживає в Тростянецькій громаді, є платником місцевих податків і зборів просить визнати неповноважною 70 сесію Тростянецької селищної ради 8 скликання, проведену 30.11.2023 року та скасувати рішення 70 сесії Тростянецької селищної ради 8 скликання «Про оплату праці Тростянецького селищного голови на 2024 рік» від 30.11.2023 року № 842.
Позивач вказує про неповноважність 70 сесії Тростянецької селищної ради 8 скликання 30.11.2023 року у зв'язку з відкликанням депутатів Тростянецької селищної ради ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 за народною ініціативою.
Так, позивач посилається на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 27.07.2023 року в справі №120/11267/2, якою відмовлено в забезпеченні позову в частині зупинення дії рішення Політичної партії «Українська стратегія Гройсмана» від 24.04.2023 року, оформленого витягом з протоколу №1/2023 позачергового з'їзду Політичної партії «Українська стратегія Гройсмана» про відкликання депутатів Тростянецької селищної ради Гайсинського району Вінницької області VIII скликання ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 за народною ініціативою.
Судом встановлено, що дана ухвала залишена без змін постановою Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21.12.2023 року в справі №120/11267/23.
Разом з тим, Верховний Суд у вищевказаній ухвалі по справі №120/11267/23 вказав, що «проголошення постанов Тростянецької ТВК від 24.06.2023 року №16, 17, 18, 19, від 17.07.2023 року № 25 про обрання депутатами наступних за черговістю на сесії міської ради та постанов Тростянецької ТВК від 17.07.2023 № 22, 23, 24, 26 та 27 про реєстрацію вказаних депутатів та подальше оголошення їх на пленарному засіданні селищної ради матиме наслідком набуття ними повноважень депутатів цієї ради, що, в подальшому, в разі вирішення даної справи на користь позивача, унеможливить виконання рішення суду по даній справі».
Судом встановлено, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 21.12.2023 у справі №120/11267/23 за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 до Тростянецької селищної територіальної виборчої комісії Гайсинського району Вінницької області, Політичної партії "Українська стратегія Гройсмана", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів, ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , Тростянецька селищна рада про визнання протиправними та скасування рішення та постанов адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано постанову Тростянецької селищної територіальної виборчої комісії Гайсинського району Вінницької області від 24.06.2023 № 10 «Щодо постанови Тростянецької селищної територіальної виборчої комісії Гайсинського району Вінницької області «Про розгляд витягу з протоколу № 1/2023 позачергового З'їзду Політичної партії «Українська стратегія Гройсмана» про відкликання депутата Тростянецької селищної районної ради Гайсинського району Вінницької області VIII скликання ОСОБА_6 за народною ініціативою від 06 травня 2023 № 5».
Визнано протиправною та скасовано постанову Тростянецької селищної територіальної виборчої комісії Гайсинського району Вінницької області від 24.06.2023 № 11 «Щодо постанови Тростянецької селищної територіальної виборчої комісії Гайсинського району Вінницької області «Про розгляд витягу з протоколу № 1/2023 позачергового З'їзду Політичної партії «Українська стратегія Гройсмана» про відкликання депутата Тростянецької селищної районної ради Гайсинського району Вінницької області VIII скликання ОСОБА_4 за народною ініціативою» від 06 травня 2023 року №6».
Визнано протиправною та скасовано постанову Тростянецької селищної територіальної виборчої комісії Гайсинського району Вінницької області від 24.06.2023 № 12 «Щодо постанови Тростянецької селищної територіальної виборчої комісії Гайсинського району Вінницької області «Про розгляд витягу з протоколу № 1/2023 позачергового З'їзду Політичної партії «Українська стратегія Гройсмана» про відкликання депутата Тростянецької селищної районної ради Гайсинського району Вінницької області VIII скликання ОСОБА_3 за народною ініціативою» від 06 травня 2023 року №7».
Визнано протиправною та скасовано постанову Тростянецької селищної територіальної виборчої комісії Гайсинського району Вінницької області від 24.06.2023 № 13 «Щодо постанови Тростянецької селищної територіальної виборчої комісії Гайсинського району Вінницької області «Про розгляд витягу з протоколу № 1/2023 позачергового З'їзду Політичної партії «Українська стратегія Гройсмана» про відкликання депутата Тростянецької селищної районної ради Гайсинського району Вінницької області VIII скликання ОСОБА_7 за народною ініціативою» від 06 травня 2023 року № 8».
Визнано протиправною та скасовано постанову Тростянецької селищної територіальної виборчої комісії Гайсинського району Вінницької області від 24.06.2023 № 14 «Щодо постанови Тростянецької селищної територіальної виборчої комісії Гайсинського району Вінницької області «Про розгляд витягу з протоколу № 1/2023 позачергового З'їзду Політичної партії «Українська стратегія Гройсмана» про відкликання депутата Тростянецької селищної районної ради Гайсинського району Вінницької області VIII скликання ОСОБА_5 за народною ініціативою» від 06 травня 2023 року №9».
Разом з тим, рішення у справі №120/11267/23, на момент розгляду цієї справи не набрало законної сили та переглядається судом апеляційної інстанції, а тому, висновки позивача що депутати Тростянецької селищної ради ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 втратили статус (повноваження) депутатів місцевої ради і не могли брати участь в роботі 70 сесії Тростянецької селищної ради та голосувати за питання порядку денного наразі є помилковими, а сама процедура незавершеною, адже лише після проголошення постанов Тростянецької ТВК від 17.07.2023 № 22, 23, 24, 26 та 27 буде кінцевим етапом в процедурі обрання наступним за черговістю депутата та безповоротного набуття такими особами статусу депутата.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про необгрунтованість позовних вимог та відсутність правових підстав для їх задоволення.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.
Правовий статус депутата сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради як представника інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу та рівноправного члена місцевої ради, гарантії депутатської діяльності та порядок відкликання депутата місцевої ради визначаються Законом України «Про статус депутатів місцевих рад» від 11 липня 2002 року №93-IV.
Так, систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України «Про місцеве самоврядування».
Використані у Законі терміни наведено у частині першій статті 1 Закону України «Про місцеве самоврядування»:
представницький орган місцевого самоврядування - виборний орган (рада), який складається з депутатів і відповідно до закону наділяється правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення;
загальний склад ради - кількісний склад депутатів ради, визначений радою відповідно до закону;
склад ради - кількість депутатів, обраних до відповідної ради, повноваження яких визнано і не припинено в установленому законом порядку;
правомочний склад ради - кількість депутатів, обраних до відповідної ради, повноваження яких визнано і не припинено в установленому законом порядку, яка становить не менш як дві третини від загального складу ради.
Відповідно до частин 1, 2 статті 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.
Перша сесія новообраної сільської, селищної, міської ради скликається відповідною територіальною виборчою комісією не пізніш як через два тижні після реєстрації новообраних депутатів ради в кількості, яка забезпечує повноважність складу ради відповідно до статті 45 цього Закону. Перше пленарне засідання першої сесії відкриває голова зазначеної територіальної виборчої комісії, який інформує раду про підсумки виборів депутатів, а також про підсумки виборів відповідно сільського, селищного, міського голови. З моменту визнання повноважень депутатів ради нового скликання та новообраного сільського, селищного, міського голови відповідно до статті 42 цього Закону головує на пленарних засіданнях ради першої сесії новообраний голова.
Згідно з частиною 12 статті 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сесія ради є повноважною, якщо в її пленарному засіданні бере участь більше половини депутатів від загального складу ради.
Частинами 1, 5 статті 12 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села (добровільного об'єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста.
На сільських, селищних, міських голів поширюються повноваження та гарантії депутатів рад, передбачені законом про статус депутатів рад, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частини 2 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні та конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, у Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові та службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, установлених Конституцією та законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їхнє порушення.
За змістом Рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року у справі №18-рп/2004, термін «порушене право», який вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». При цьому, з приводу останнього, то в тому ж рішенні Конституційного Суду України зазначено, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд має пересвідчитись у належності в особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Тобто, обов'язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушення саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема, наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.
Отже, під час розгляду справи адміністративної юрисдикції, позивач повинен зазначити, які саме його права або законні інтереси порушено рішенням та діями суб'єкта владних повноважень.
Аналогічний правовий висновок сформовано у постанові Верховного Суду від 19 травня 2022 року (справа №814/152/18).
У спірних правовідносинах, ОСОБА_1 , який є позивачем у справі, наполягає на тому, що з огляду на відсутність необхідної кількості депутатів сесія була неповноважною, в результаті чого, було прийнято рішення «Про оплату праці Тростянецького селищного голови на 2024 рік» від 30.11.2023 року №842. При цьому, позивачем не наведено жодних мотивів, яким чином порушено його право проведенням спірної сесії ради та прийнятим на ній рішень.
Більше того, як вірно вказав суд першої інстанції, на 70 сесії Тростянецької селищної ради 8 скликання, яка відбулась 30.11.2023 на порядок денний виносилось ряд інших питань, за наслідком розгляду яких були прийняті відповідні рішення, при цьому позивачем не оскаржуються, а лише оскаржується рішення «Про оплату праці Тростянецького селищного голови на 2024 рік» від 30.11.2023 року № 842.
Правовий статус депутата місцевої ради, як представника інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого органу та рівноправного члена місцевої ради, а також гарантії депутатської діяльності визначені та встановлені Конституцією України, Законом України від 21 травня 1997 року №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування» та Законом України від 11 липня 2002 року №93-IV «Про статус депутатів місцевих рад».
З аналізу положень вказаних законів випливає, що депутат місцевої ради має право реалізувати свої права щодо внесення пропозицій для розгляду їх радою та її органами, пропозицій і зауважень до порядку денного засідань ради та її органів, порядку розгляду обговорюваних питань та їх суті, на розгляд ради та її органів пропозицій з питань, пов'язаних з його депутатською діяльністю. Саме у такий спосіб депутат місцевої ради реалізує своє право на участь у діяльності ради та у прийнятті радою відповідних рішень.
Водночас депутат місцевої ради законодавчо не наділений правом здійснювати представництво інтересів територіальної громади в судах. Нормами чинного законодавства для депутата встановлений особливий спосіб впливу як на прийняття рішень органом місцевого самоврядування, так і на життя мешканців відповідної адміністративно-територіальної одиниці.
Саме відповідні ради, а не окремі депутати, згідно із статтею 10 Закону № 280/97-ВР, є тими представницькими органами місцевого самоврядування, які представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їхнього імені та в їхніх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, Законом №280/97-ВР та іншими законами, а отже, й наділені в силу закону на звернення до суду з метою захисту порушених прав територіальної громади.
У разі подання позову депутатом за для захисту інтересів територіальної громади (або її окремих представників) у суді може бути реалізоване шляхом представництва. Водночас депутат місцевої ради не уповноважений представляти в судах інтереси такої ради або інтереси утворених нею комісій, або інтереси виборців інакше, ніж поза відносинами представництва.
Аналогічну правову позицію було висловлено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі №803/413/18, від 13 березня 2019 року у справі №917/1188/12, від 20 березня 2019 року у справі №817/2297/14 та постанові Верховного Суду від 26 березня 2020 року №305/536/17, від 10 червня 2021 року у справі №305/536/17, від 19 жовтня 2023 року у справі №640/5291/22.
Разом з тим, як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідно до відомостей розміщених на сайті Тростянецької селищної ради, до її складу входить 25 депутатів, серед яких ОСОБА_1 відсутній, а тому посилання позивача на ч.2 ст.2 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» суд оцінює критично.
Крім того, позивачем не було обґрунтовано своє порушене право спірним рішенням та відповідним складом депутатів, які приймали участь у 70 сесії Тростянецької селищної ради 8 скликання, яка відбулася 30.11.2023 року, як жителя та платника податків Тростянецької громади.
Колегія суддів погоджується з доводами відповідача, що оскаржуване рішення «Про оплату праці Тростянецького селищного голови на 2024 рік» від 30.11.2023 року № 842 є індивідуальним актом щодо оплати праці посадової особи місцевого самоврядування - Тростянецького селищного голови.
Відповідно до пункту 19 частини першої статті 4 КАС України індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку падання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Так, право на оскарження індивідуального акту суб'єкта владних повноважень надано особі, щодо якої цей акт прийнятий або прав, свобод та інтересів якої він безпосередньо стосується. Це кореспондується з тим, що захисту адміністративним судом підлягає фактично порушене право особи у публічно-правових відносинах із суб'єктом владних повноважень при здійсненні ним визначених чинним законодавством владних управлінських функцій, а не відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 року у справі №925/1265/16 (провадження № 12-158гс18) зроблено висновок, що для застосування того чи іншого способу захисту потрібно встановити, які саме права (правомірні інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Відсутність порушеного права чи неправомірність або неефективність вибраного позивачем способу захисту прав, які суд за результатами вирішення спору вважатиме порушеними, невизнаними або оспорюваними, є підставою для ухвалення судом рішення про відмову в позові.
З'ясування матеріально-правової заінтересованості позивача передує розгляду питання щодо правомірності рішень, котрі оскаржуються. Відсутність матеріально-правової заінтересованості позивача є підставою для відмови у задоволенні позову незалежно від правомірності чи неправомірності оскаржених рішень.
Вказана правова позиція сформована у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі №522/3665/17.
Таким чином, враховуючи всі наведені обставини, в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги позивача висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Поряд з цим, колегія суддів зазначає, що згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Зазначеним вимогам закону рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 29 травня 2024 року відповідає.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Апеляційний суд вважає, що Вінницький окружний адміністративний суд не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін.
Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п. 2 ч.5 ст. 328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 29 травня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Сторчак В. Ю.
Судді Полотнянко Ю.П. Граб Л.С.