01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6aa.court.gov.ua
Головуючий суддя у першій інстанції Горобцова Я.В.
Суддя-доповідач Епель О.В.
18 листопада 2024 року Справа № 320/10850/23
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Епель О.В.,
суддів: Карпушової О.В., Мєзєнцева Є.І.,
за участі секретаря Бродацької І.А.,
Позивача ОСОБА_1 ,
Представника Відповідача Щепанського А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2024 року у справі
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства внутрішніх справ України
про про поновлення на роботі
Історія справи.
1. ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства внутрішніх справ України (далі - Відповідач) в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ МВС від 20.03.2023 №405 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 з посади державної служби;
- поновити ОСОБА_1 на рівнозначній посаді державної служби в апараті Міністерства внутрішніх справ України;
- стягнути з Міністерства внутрішніх справ України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня звільнення до дня поновлення на роботі.
В обґрунтування своїх вимог Позивач зазначав, що Відповідачем було порушено норми Закону України «Про державну службу», оскільки одночасно з попередженням про звільнення через скорочення посади державної служби внаслідок зміни штатного розпису державного органу без скорочення чисельності, суб'єкт призначення або керівник державної служби не запропонував йому іншу рівнозначну посаду державної служби.
Так, Позивач стверджує, що під час вручення попередження про наступне вивільнення працівником кадрового підрозділу МВС йому було надано довільний, тобто не актуальний на час вручення, перелік вакансій у структурних підрозділах МВС. Зазначені у списку підрозділи МВС перебували в стані реорганізації, а вакантні посади в них підлягали наступному вивільненню.
Також Позивач зазначає, що МВС не було враховано його переважного права залишення на роботі у зв'язку з тривалим безперервним стажем роботи та статусу учасника бойових дій.
2. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2024 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 було попереджено про наступне вивільнення, а також ознайомлено із запропонованими наявними вакантними посадами державної служби категорії «В» в апараті МВС на день попередження, перелік яких було надано Позивачу в паперовій формі, під підпис. При цьому, було запропоновано всі можливі вакантні посади задля забезпечення права на залишення на роботі, а тому суд дійшов до висновку про відсутність у діях Відповідача порушень у цій частині.
Крім того суд зазначив, що у спірних правовідносинах пропонування державному службовцю вакантної посади державної служби є правом суб'єкта призначення або керівника державної служби, а не обов'язком.
Щодо непроведення МВС порівняльного аналізу продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишились на роботі й тих, які підлягають звільненню, суд зазначив, що відповідно до ч.6 ст.49-2 Кодексу законів про працю України у разі вивільнення працівників, зокрема у зв'язку зі скорочення чисельності або штату працівників, положення щодо враховування переважного права на залишення на роботі не застосовується.
3. Не погоджуючись з таким рішенням суду, Позивач подав апеляційну скаргу у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування вимог своєї апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що суд першої інстанції не навів достатніх аргументів щодо спростування твердження Позивача про порушення Відповідачем норм Закону України «Про державну службу» під час його звільнення.
Так, Апелянт наполягає на тому, що його дійсно було ознайомлено з переліком вакантних посад в МВС, водночас протягом місяця з моменту попередження ніхто з представників Відповідача не запропонував йому конкретну вакантну посаду.
При цьому, ОСОБА_1 зазначає про наявність у нього бажання працевлаштуватися про що свідчить його звернення до заступника міністра МВС, заступника керівника Департаменту персоналу МВС та звернення до державного секретаря МВС.
Також Апелянт зазначає, що суд першої інстанції безпідставно взяв до уваги пояснення свідка - заступника директора Департаменту персоналу МВС ОСОБА_2 , який не надав чіткої відповіді щодо візування керівником структурного підрозділу заяви про призначення на посаду. При цьому, Апелянт зазначає, що судом не були враховані його доводи про те, як на практиці відбувалася процедура реорганізації та перепризначення на вакантні посади раніше.
Окрім того, ОСОБА_1 стверджує, що Відповідач свідомо та упереджено готував його до звільнення.
З цих та інших підстав Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято за неповно встановлених обставин справи та з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи в частині.
4. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.03.2024, 25.09.2024 було відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційні скарги та призначено справу до судового розгляду.
5. Від Відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу у якому він просить таку скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, зазначаючи, що судом першої інстанції були встановлені обставини, які як у сукупності, так і окремо спростовують доводи, викладені у апеляційній скарзі, а тому рішення є законним та обґрунтованим.
При цьому, Відповідач наполягає на тому, що Позивача персонально повідомлено про наступне вивільнення та ознайомлено з переліком вакантних посад в МВС.
Також Відповідач зазначив, що відповідно до Типової інструкції з діловодства в міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2018 №55, проекти наказів з кадрових питань (про прийняття на роботу, звільнення, надання відпустки, відрядження тощо) готує кадрова служба на підставі зокрема заяв працівників.
6. У судовому засіданні Апелянт наполягав на власній правовій позиції, яка була висловлена письмово у апеляційній скарзі. ОСОБА_1 також стверджував, що суд першої інстанції помилково врахував роз'яснення Національного агентства України з питань державної служби від 20.02.2020 №86 р/з «Щодо процедури вивільнення державних службовців у зв'язку з припиненням державної служби за ініціативою суб'єкта призначення (стаття 87 Закону України «Про державну службу»)», а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржуване рішення суду - скасуванню, а позовні вимоги - задоволенню в повному обсязі.
Представник Відповідача у судовому засіданні надав додаткові пояснення щодо процедури звільнення державного службовця у зв'язку з організаційно-штатними змінами. Просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
7. Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
8. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду - скасуванню частково з наступних підстав.
9. Обставини справи, установлені судом першої інстанції.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 наказом МВС №1021 о/с від 20.08.2018 був призначений заступником начальника відділу забезпечення роботи call - центру Управління моніторингу дотримання прав людини, як такий, що успішно пройшов за конкурсом. 21.08.2018 позивач прийняв присягу державного службовця. 23.11.2018 позивачу присвоєно 4 ранг державного службовця, відповідно до наказу МВС №1402 о/с від 23.11.2018.
Наказом МВС від 14.01.2019 №13 о/с Позивача було переведено на посаду начальника організаційно - аналітичного відділу Управління моніторингу дотримання прав людини. Наказом МВС №90 о/с від 07.02.2020 Позивача переведено на посаду начальника організаційно - аналітичного відділу Управління моніторингу дотримання прав людини, у зв'язку з організаційними змінами.
Наказом МВС №437 о/с від 05.08.2021, у зв'язку із організаційно - штатними змінами переведено на посаду начальника організаційно - аналітичного відділу, Позивача переведено на посаду начальника організаційно - аналітичного відділу Департаменту моніторингу дотримання прав людини.
Наказом МВС від 23.11.2021 №716 о/с Позивачу присвоєно 3 ранг державного службовця.
06.12.2021 державного службовця 3 рангу ОСОБА_1 , начальника організаційно - аналітичного відділу Департаменту моніторингу дотримання прав людини МВС, відповідно до ст. 49-2 КЗпП України та ст. 87 Закону України «Про державну службу» попереджено про наступне вивільнення з 06.01.2022, у зв'язку з організаційно - штатними змінами, згідно з наказом МВС від 06.12.2021 №911 «Про організаційно - штатні зміни в апараті МВС», яким скорочено його посаду.
Наказом МВС від 06.01.2022 №7 о/с, Позивача переведено на посаду головного спеціаліста відділу моніторингу та аналізу дотримання прав людини Департаменту моніторингу дотримання прав людини.
24.12.2021 Позивач звернувся із заявою до Державного секретаря Міністерства внутрішніх справ України із заявою, де у зв'язку з організаційно - штатними змінами в апараті МВС просив призначити його на посаду головного спеціаліста відділу моніторингу та аналізу дотримання прав людини Департаменту моніторингу дотримання прав людини МВС України.
Наказом МВС від 14.02.2023 №89 «Про організаційно - штатні зміни в апараті МВС» Департамент моніторингу дотримання прав людини реорганізовано та скорочено всі посади, з 15.02.2023.
15.02.2023 державного службовця 3 рангу ОСОБА_1 , головного спеціаліста відділу моніторингу та аналізу дотримання прав людини ДМДПЛ МВС, відповідно до ст.. 49-2 КЗпП України та ст. 87 Закону України «Про державну службу» попереджений про наступне вивільнення з 18.03.2023, у зв'язку з організаційно - штатними змінами згідно з наказом МВС від 14.02.2023 № 89 «Про організаційно - штатні зміни» в апараті МВС», що набирає чинності з 15.02.2023, яким скорочено посаду Позивача, а також ознайомлений із запропонованими наявними вакантними посадами державної служби в апараті МВС на день попередження, перелік яких додається. Попереджено, що у разі ненадання упродовж 30 календарних днів відповідної заяви про згоду щодо переведення на одну із запропонованих йому вважатиметься, що він відмовився від запропонованих посад.
До зазначеного попередження додано список вакантних посад по апарату МВС України станом на 15.02.2023, який містив в собі 120 вакантних посад у різних структурних підрозділах МВС, який Позивач отримав - 15.02.2023 під підпис.
Листом від 27.02.2023 №8367/22 Департаментом персоналу МВС України Управління моніторингу дотримання прав людини повідомлено, що станом на 27.02.2023 не надані пропозиції щодо призначення, в тому числі ОСОБА_1 , державного службовця 3 рангу, головного спеціаліста відділу моніторингу та аналізу дотримання прав людини. З метою забезпечення дотримання вимог законодавства щодо порядку вивільнення працівників, посади яких скорочено запропоновано до 03.03.2023 направити до Департаменту персоналу резюме, серед яких і ОСОБА_1 , за його згодою, які станом на дату листа перебувають на скорочених посадах та не визначилися з подальшим працевлаштуванням для можливого їх призначення на вакантні посади державної служби категорії «В» у структурних підрозділах апарату МВС. До 10.03.2023 необхідно надати пропозиції та підтверджуючі документи про проведені заходи для доповіді секретареві Міністерства.
Управлінням моніторингу дотримання прав людини від 03.03.2023 №9202 було опрацьовано лист Департаменту персоналу від 27.02.2023 №8367/22 про надання резюме працівників за їх згодою, які станом на 02.03.2023, у зв'язку з реорганізацією Департаменту моніторингу дотримання прав людини на підставі наказу МВС від 14.02.2023 №89 «Про організаційно - штатні зміни в апараті МВС» перебувають на скорочених посадах та не визначилися з подальшим працевлаштуванням.
За результатами розгляду листа, за згодою працівників надіслано листи - повідомлення та резюме, серед яких, зокрема ОСОБА_1 для вирішення питання щодо можливого призначення на вакантні посади державної служби в структурних підрозділах апарату МВС.
Директором департаменту персоналу МВС України було скеровано лист №9642/22 від 06.03.2023 керівникам структурних підрозділів Міністерства щодо розгляду питання про працевлаштування вивільнених працівників, посади яких скорочено та запропоновано розглянути резюме працівників Департаменту, що додаються, які станом на день направлення листа перебувають на скорочених посадах та не визначились з подальшим працевлаштуванням для можливого їх призначення на відповідні вакантні посади у відповідних підрозділах.
Департамент персоналу МВС України МВС України листом від 16.03.2023 №6603/22-2023 «Про інформування щодо змін в організації праці» до Первинної профспілкової організації апарату Міністерства внутрішніх справ України, відповідно до п. 2.1.4 Колективного договору між Міністерством внутрішніх справ України та первинною профспілковою організацією апарату Міністерства внутрішніх справ України на 2022-2024 роки, проінформовано, що наказом МВС від 14.02.2023 №89 «Про організаційно - штатні зміни в апараті МВС» реорганізовано Департамент моніторингу дотримання прав людини (ДМДПЛ) та скорочено всі посади, з 15.02.2023. У ДМДПЛ на посаді головного спеціаліста відділу моніторингу та аналізу дотримання прав людини, зокрема перебував ОСОБА_1 , державний службовець 3 рангу, який 15.02.2023 в установленому порядку був проінформований про скорочення посад та йому повідомлено про скорочення посад та їм повідомлено про наступне звільнення із 18.03.2023.
Зважаючи на викладене та відповідно до п. 2.1.5 зазначеного Колективного договору Департамент персоналу МВС України МВС України просив погодити звільнення, зокрема ОСОБА_1 , згідно з п. 4 ч. 1 ст. 83, п. 1 ч. 1 та ч. 4 ст. 87 Закону України «Про державну службу» через скорочення посади державної служби внаслідок зміни штатного розпису державного органу без скорочення чисельності.
Наказом МВС від 20.03.2023 №405 о/с, припинено державну службу та Позивача звільнено згідно з п. 4 ч. 1 ст. 83, п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу» через скорочення посади державної служби внаслідок зміни штатного розпису державного органу без скорочення чисельності, з 20.03.2023. ОСОБА_1 , державного службовця 3 рангу, головного спеціаліста відділу моніторингу та аналізу дотримання прав людини Департаменту моніторингу дотримання прав людини, установивши щомісячну премію за березень 2023 в розмірі 10% від посадового окладу, виплативши відповідно до ст.. 24 Закону України « Про відпустки» компенсацію за невикористані 15 календарних днів щорічної додаткової оплачуваної відпустки за 32 роки стажу державної служби, 15 календарних днів щорічної додаткової оплачуваної відпустки за 33 роки стажу державної служби, 02 календарних дні щорічної основної оплачуваної відпустки за фактично відпрацьований час із 21.08.2022до 20.03.2023 у робочому періоді з 21.08.2022 до 20.08.2023 та відповідно до ч. 4 ст. 87 Закону України «Про державну службу» вихідну допомогу в розмірі двох середньомісячних заробітних плат. Копію наказу та трудової книжки отримано - 20.03.2023 під підпис.
В матеріалах справи міститься звернення ОСОБА_1 від 17.03.2023 №11650/37 до Державного секретаря МВС України, відповідно до якого останній повідомляє, що 15.02.2023 йому було вручено попередження про наступне вивільнення з 18.03.2023 та ознайомлення з наявними вакансіями. Зауважено, що від час вручення попередження працівником кадрового апарату йому було надано довільний, тобто не актуальний на час вручення, перелік вакансій у структурних підрозділах МВС, у зв'язку з тим, що зазначені вакантні посади також підпадали під наступне вивільнення. У своєму зверненні ОСОБА_1 наголосив на ст. 42 КЗпП України, де зокрема при скороченні чисельності та штату працівників, у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, перевага надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. Якщо декілька працівників мають однакову кваліфікацію та однаково добре виконують роботу, ст. 42 КЗпП України дає змогу визначити тих осіб, кому надати право залишитися в першу чергу, а саме: працівникам з тривалим безперервним стажем роботи, учасникам бойових дій. Позивач зауважив, що має 29 років стажу в правоохоронних органах та 4 з половиною роки перебуває на державній службі. Був нагороджений нагрудним знаком «Кращий працівник МВС України», приймав участь в антитерористичній операції у 2014-2015 роках та має посвідчення учасника бойових дій від 19.03.2015 №031696, нагороджений державною нагородою - відзнака Президента України «За участь в антитерористичній операції», серія АТ №011209. Повідомив, що під час реорганізації МВС були порушені його права і станом на 17.03.2023 позивачу не запропоновано будь - яку рівнозначну посаду.
Департамент персоналу МВС України від 03.04.2023 №7471/22-2023 у відповідь на звернення ОСОБА_1 від 17.03.2023 повідомив, що відповідно до ст. 49-2 КЗпП України та ст.. 87 Закону України «Про державну службу» 15.02.2023 одночасно з попередженням про наступне звільнення, останнього було персонально ознайомлено з наявними вакансіями, які у формі списку вакантних посад державної служби категорії «В» апарату МВС, що є додатком до попередження, позивачу були надані під особистий підпис, тим самим дотримано процедуру попередження при звільненні через скорочення штатів працівників
Повторне надання списку вакантних посад Законом України «Про державну службу» не передбачено. Повідомлено, що в ході перевірки відомостей, викладених у зверненнях позивача, установлено, що упродовж 30 календарних днівз моменту ознайомлення з попередженням про наступне вивільнення, тобто з 15.02.2023 до дня звільнення - 20.03.2023 ОСОБА_1 не було подано жодної заяви про переведення на будь - яку вакантну посаду в апараті МВС. Ураховуючи відсутність заяви про призначення на одну із запропонованих позивачу вакантних посад, за минуванням 30 календарних днів від дати попередження, було видано наказ Міністерства внутрішніх справ України від 20.03.2023 №405 о/с про припинення позивачем державної служби та звільнення згідно з п. 4 ч. 1 ст. 83, п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу» через скорочення посади державної служби внаслідок зміни штатного розпису державного органу без скорочення чисельності, з 20.03.2023. Повідомлено, що за результатами перевірки відомостей, викладених у зверненні, випадків порушень прав ОСОБА_1 . Під час здійснення процедури попередження та звільнення з боку працівників МВС не встановлено.
Департаментом документообігу та контролю МВС України листом від 08.05.2023 №21177/90 «Про надання інформації» повідомлено Департамент юридичного забезпечення, що в період з 13.02.2023 по 20.03.2023 в системі електронного документообігу апарату Міністерства зареєстровано два звернення ОСОБА_1 стосовно призначення його на вакантні посади в Міністерстві внутрішніх справ, а саме вхідні №№ Г-5226 та 11650/37 від 17.02.2023. Розгляд звернень здійснювався в Департаменті персоналу. Про результати розгляду автора поінформовано листом вих. №7471/22-2023 від 03.04.2023.
За клопотанням Позивача до матеріалів справи було долучено належним чином засвідчену копію результатів виконання завдань держаним службовцем, який займає посаду державної служби категорії «Б» або «В» за 2022 рік ОСОБА_1 . За результатами виконання завдань головний спеціаліст відділу моніторингу та аналізу дотримання прав людини Департаменту моніторингу дотримання прав людини ОСОБА_1 отримав середній бал 2,5. В обґрунтування оцінки зазначено, що завдання виконано, результат якого повною мірою можна використати в роботі, але із залученням до виконання завдань інших осіб (під час виконання роботи державний службовець потребував допомоги в аналізі нормативно - правових актів, коригуванні проектів документів до контролю з боку керівника), де міститься відмітка про ознайомлення державного службовця ОСОБА_1 від 21.10.2022, зазначено з оцінюванням не згоден.
Крім того, Позивачем було надано копії заяв про переведення ОСОБА_1 від 03.01.2019, про прийняття на державну службу від 16.08.2018, про призначення на посаду від 06.08.2021, 24.12.2021, результатів оцінювання виконання завдань державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії «Б» або «В» за 2020 рік, 2022 рік, 2019 рік.
10. Нормативно-правове обґрунтування.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України), Законом України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889-VІIІ (далі Закон №889-VIІІ).
Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною шостою статті 43 Конституції України гарантовано громадянам захист від незаконного звільнення.
Закон України «Про державну службу» визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.
Цей Закон регулює відносини, що виникають у зв'язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.
Відповідно до частини другої та третьої статті 5 Закону №889-VIІІ відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом, а дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
Підстави для припинення державної служби встановлено статтею 83 Закону №889-VIІІ, а пунктом 4 частини першої цієї статті визначено, що державна служба припиняється за ініціативою суб'єкта призначення.
Підставами для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є: скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу ( пункт 1 частини першої статті 87 Закону №889-VIІІ).
За змістом частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII суб'єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб'єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю.
За приписами частини п'ятої статті 22 Закону № 889-VІІІ у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, за рішенням суб'єкта призначення може здійснюватися без обов'язкового проведення конкурсу.
Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначає Кодекс законів про працю України.
Статтею 40 КЗпП України визначено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у визначених випадках, зокрема, реорганізації підприємства, установи, організації (пункт 1).
Частиною п'ятою статті 40 КЗпП України визначено, що особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус.
Частиною шостою статті 49-2 КЗпП України визначено, що вивільнення працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону України "Про державну службу", здійснюється у порядку, визначеному цією статтею, з урахуванням таких особливостей:
про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 30 календарних днів;
у разі вивільнення працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу не застосовуються положення частини другої статті 40 цього Кодексу та положення частини другої цієї статті;
не пізніше ніж за 30 календарних днів до запланованих звільнень первинним профспілковим організаціям надається інформація щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також проводяться консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом'якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.
Згідно з частиною другою статті 49-2 КЗпП України при вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.
Відповідно до частини другої статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 42 КЗпП України при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається, зокрема, працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; учасникам бойових дій.
Частина перша статті 235 КЗпП України визначає, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Висновки суду апеляційної інстанції.
11.Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що Закон № 889-VIII є спеціальним законодавчим актом, яким регламентовано порядок прийняття на державну службу, її проходження та звільнення з неї (припинення державної служби).
12. Разом з тим, до трудових правовідносин між працівником і роботодавцем, які виникають, зокрема при застосуванні підстави для звільнення, визначеної пунктом 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII, що не врегульовані зазначеним спеціальним Законом, підлягають застосуванню загальні норм КЗпП України.
13. При цьому, КЗпП України та Законом № 889-VIII чітко визначено гарантії права на працю для працівників, які проходять саме державну службу та підлягають вивільненню в порядку вказаного спеціального Закону до яких належать, зокрема й щодо дотримання якої виник цей спір, а саме: пропонування працівнику, посада якого підлягає скороченню, іншої вакантної посади.
14. Як вбачається з матеріалів справи та не оспорюється ані Позивачем, ані Відповідачем у справі, ОСОБА_1 було у встановлений спосіб та строки попереджено про наступне вивільнення та ознайомлено із запропонованими вакантними посадами відповідної категорії державної служби в апараті МВС /т.1 а.с. 84-88/.
Отже, Відповідач є таким, що дотримався процедури належного персонального попередження Апелянта та надав перелік усіх вакантних посад, наявних у апараті МВС за категорією «В» станом на 15.02.2023.
15. При цьому, апеляційний суд відзначає, що законодавством про працю не передбачена форма та спосіб повідомлення працівника про скорочення чисельності або штату працівників.
16. Про вказане свідчить також долучена у судовому засіданні відповідь Міністерства юстиції України на запит ОСОБА_1 , згідно з якою нормативно-правові акти з порушеного питання на державну реєстрацію не подавалися.
17. Тобто, роботодавець самостійно визначає спосіб та форму повідомлення про вивільнення працівника та про наявні вакантні посади на підприємстві.
18. З огляду на вищезазначене, колегія суддів дійшла до висновку, що ОСОБА_1 був ознайомлений про вакантні посади, проте не подав заяву на переведення/ призначення на жодну із запропонованих йому посад.
19. При цьому, апеляційний суд акцентує увагу на тому, що метою персонального попередження про наступне вивільнення не пізніше ніж за 30 днів є надання працівникові можливості завчасно визначитися із майбутнім працевлаштуванням.
20. Доводи Апелянта про те, що запропоновані вакантні посади були неактуальними, оскільки в наступному підлягали скороченню, апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки вони не спростовують правильність висновків суду першої інстанції в цій частині.
21. Переглядаючи рішення суду першої інстанції у цій частині, колегія суддів також враховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року, викладені у справі № 800/538/17 про те, що «за положеннями частини першої статті 40, частин першої та третьої статті 49-2 КЗпП України вбачається, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов'язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Тобто, роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, які відповідають зазначеним вимогам, що існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. З огляду на викладене, оскільки обов'язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади».
22. Доводи Апелянта, висловлені у судовому засіданні, щодо помилковості врахування судом першої інстанції роз'яснення Національного агентства України з питань державної служби, колегія суддів приймає до уваги, однак зазначає, що вказане не призвело до помилкових висновків суду у межах спірних правовідносин.
23.Аналізуючи доводи сторін в частині неврахування переважного права ОСОБА_1 на залишення на роботі, колегія суддів зазначає наступне.
Так, приписи частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII покладають обов'язок на суб'єкта призначення/керівника державної служби враховувати переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю.
24. Водночас, варто зауважити, що КЗпП України, як і Закон № 889-VIII не регламентує як саме (за якою процедурою, на основі яких документів) має визначатися рівень кваліфікації і продуктивності праці.
25. Колегія суддів зазначає, що переважне право на залишення на роботі враховується при проведенні вивільнення в межах однорідних професій і посад з метою недопущення невмотивованого надання переваги одному державному службовцю над іншим, посади яких скорочуються, та включає обов'язок перевести більш кваліфікованого працівника, за його заявою чи згодою на іншу посаду.
26. Разом з тим, як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, заяву про переведення/призначення на іншу вакантну посаду Апелянт не подавав, а тому вважається таким, що відмовився від переведення та був звільнений у зв'язку зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни штатного розпису державного органу без скорочення чисельності.
27. Посилання Апелянта на порядок здійснення Відповідачем процедури реорганізації та перепризначення на вакантні посади у попередні періоди, та доводи щодо обґрунтованості/необґрунтованості результатів виконання завдань державним службовцем, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки вказані обставини не належать до предмету розгляду безпосередньо цієї справи.
28. Враховуючи, що вимоги Позивача щодо його поновлення на посаді та стягнення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від вимоги про визнання протиправними та скасування наказу про звільнення підстави для задоволення якої відсутні, вказані вимоги задоволенню також не підлягають.
29. Перевіряючи всі доводи обох сторін, апеляційний суд також приймає до уваги правову позицію ЄСПЛ, викладену в рішенні від 21.01.1999 р. по справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", відповідно до якої "…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…".
30. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності достатніх та необхідних правових підстав для задоволення позову в цій справі.
31. Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
32. Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2024 року - без змін.
33. Розподіл судових витрат.
Судом апеляційної інстанції не здійснено зміни або скасування рішення суду, а тому, відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Повний текст судового рішення виготовлено 20 листопада 2024 року.
Головуючий суддя О.В. Епель
Судді: О.В. Карпушова
Є.І. Мєзєнцев