19 листопада 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/5/24
Головуючий в 1 інстанції: Мельник О.М.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.,
суддів: Бойка А.В., Федусика А.Г.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 травня 2024 року у справі за позовною заявою Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанов про застосування адміністративно-господарського штрафу, -
В січні 2024 року позивач звернулась до суду з позовною заявою до відповідача, в якій, з урахуванням позовної заяви в новій редакції, просила визнати протиправними та скасувати постанови Державної служби України з безпеки на транспорті №ПШ018786 про застосування до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн;
№ ПШ 018787 про застосування до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржувані постанови є протиправними та підлягають скасуванню.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 травня 2024 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано постанови Державної служби України з безпеки на транспорті: № ПШ 018786 про застосування до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн.; № ПШ 018787 про застосування до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1073,60 грн.
Не погоджуючись з таким рішенням відповідач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Доводами апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції в порушення, вимог статті 9, статті 47 КАС України розглянув вказані позовні вимоги, які ФОП ОСОБА_1 у встановленому законом порядку не заявляла. Тобто, суд вийшов за межі позовних вимог.
Апелянт зазначає, що вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн, які використовується суб'єктами господарювання для внутрішніх перевезень вантажів в обов'язковому порядку повинні бути обладнані діючим та повіреним тахографом. А для водія такого автомобіля, крім оформлення документів, визначених статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", обов'язковою також є наявність реєстраційних листків режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарт. Відповідач наголошує, що транспортні засоби позивачки обладнані аналоговим тахографом, отже відповідно до вимог чинного законодавства України позивачка зобов'язана забезпечувати належну експлуатацію тахографу, а водії повинні мати при собі відповідні документи. Апелянт зазначає, що в жодному акті проведення перевірки, які складали працівники Укртрансбезпеки, водії транспортних засобів не заперечували виявленого порушення. Вказує, що під час проведення рейдової перевірки у Одеській області у водія ОСОБА_2 , не було на момент перевірки тахокарти за 18.10.2023, що було зафіксовано в Акті проведення перевірки № 017538, в якому є підпис водія ОСОБА_2
Відзиву на апеляційну скаргу позивачем до суду не надано.
Згідно з ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що посадовими особами Укртрансбезпеки 18.10.2023 р. проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт, про що складено акт № АР017416. В акті зафіксовано, що 18.10.2023 р. о 10 год. 25 хв. на автодорозі Н-33 проведено перевірку транспортного засобу DAF, номерний знак НОМЕР_1 , з причіпом марки SСНМІТZ, номерний знак НОМЕР_2 , водій - ОСОБА_3 . Транспортний засіб обладнано аналоговим тахографом. Під час перевірки виявлено порушення ЗУ “Про автомобільний транспорт» та вимог наказу МТЗУ № 385 від 24.06.2019 р., відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч.1 ст. 60 Закону України “Про автомобільний транспорт», а саме відсутній щоденний реєстраційний лист режимів праці та відпочинку водія ОСОБА_3 за 18.10.2023 р. (а.с. 22).
Водій транспортного засобу ОСОБА_3 з Актом перевірки був ознайомлений, про причини порушень не вказав, свій підпис в акті поставив.
28.11.2023 Відділом державного нагляду (контролю) у Миколаївській області Державної служби України з безпеки на транспорті прийнято постанову № ПШ018787 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000 грн. за вчинення правопорушення, відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 48 Закону України “Про автомобільний транспорт», а саме щоденного реєстраційного листка режиму праці та відпочинку за 18.10.2023 року водія ОСОБА_3 транспортного засобу Даф держ. номер НОМЕР_1 (акт № 017416) (а.с. 27).
Також, судами встановлено, що посадовими особами Укртрансбезпеки 18.10.2023 р. проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт, про що складено акт № 017538. В акті зафіксовано, що 18.10.2023 р. о 10 год. 30 хв. на автодорозі Н-33 проведено перевірку транспортного засобу DAF, номерний знак НОМЕР_3 , з причіпом марки SСНМІТZ, номерний знак НОМЕР_4 , водій - ОСОБА_2 . Транспортний засіб обладнано аналоговим тахографом. Під час перевірки виявлено порушення ст. 48 ЗУ “Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч.1 ст. 60 Закону України “Про автомобільний транспорт», а саме відсутня тахокартка водія ОСОБА_2 за 18.10.2023 р. (а.с. 23).
Водій транспортного засобу з Актом перевірки був ознайомлений, про причини порушень не вказав, свій підпис в акті поставив.
28.11.2023р. за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на підставі акту №017538 Відділом державного нагляду (контролю) у Миколаївській області Державної служби України з безпеки на транспорті прийнято постанову № ПШ018786 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000 грн. за вчинення правопорушення, відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 48 Закону України “Про автомобільний транспорт», а саме тахокарти за 18.10.2023 року водія ОСОБА_2 транспортного засобу Даф держ. номер НОМЕР_3 (акт № 017538) (а.с. 19).
Вважаючи вказані постанови протиправними, позивач звернувся до адміністративного суду з даною позовною заявою.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач не довів правомірності оскаржуваних постанов, що є підставою для задоволення позову.
Колегія суддів частково погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.3 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05 квітня 2001 року №2344-III (далі Закон №2344-III) цей закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.
Відповідно до ч.12 ст.6 Закону №2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Відповідно до п.1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 103 (далі Положення №103) Державна служба України з безпеки на транспорті є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).
Згідно з пп. 1 п. 4 зазначеного Положення, основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.
Згідно з п. 8 Положення №103, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу.
Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) №1567 від 08.11.2006 року (далі Порядок - №1567) визначено процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Відповідно до п. 14 Порядку №1567, рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.
Пунктом 15 Порядку №1567 встановлено вичерпний перелік підстав під час проведення рейдової перевірки, серед яких зазначено наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання водієм режиму праці та відпочинку; виконання водієм інших вимог Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Оформлення результатів перевірки та застосування адміністративно-господарських штрафів, передбачені пунктами 20-30 цього Порядку.
Так, виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму. У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).
В п.п. 20-22 Порядку №1567 зазначено, що у разі відмови уповноваженої особи суб'єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб'єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадові особи, що провели перевірку, роблять про це запис.
Відповідно до п.п. 25, 26 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності).
Відповідно до п.п. 27 Порядку №1567 у разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.
Згідно частин 1 та 2 статті 48 Закону №2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Отже, до переліку документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів визначених ст.48 Закону №2344, віднесено також інші документи, що передбачені законодавством.
Згідно з положеннями ст.49 Закону №2344 водій транспортного засобу зобов'язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень, дотримуватися визначеного режиму праці та відпочинку.
Відповідно до абз.3 ч.1 ст. 60 Закону №2344 за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженою Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №385 від 24.06.2010 року (далі - Інструкція №385) встановлено Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів.
Відповідно до п.1.4 Інструкції №385 контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водії; тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.
Згідно з положеннями п.3.3 Інструкції №385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:
- забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;
- своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;
- має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;
- у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);
- у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.
Згідно з п. 3.5 Інструкції № 385 перевізники забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії; аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому.
Пунктом 3.6 Інструкції №385 передбачено, що Перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР ( 994_016 ) здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку: правильності роботи тахографа та відповідності його типу згідно із законодавством (обов'язковість установлення тахографа певного типу - аналоговий або цифровий, позначка затвердження типу згідно з ЄУТР) ( 994_016 ); наявності та цілісності таблички тахографа та його пломб, а також маркування таблички та пломб тахографа знаком ПСТ, внесеним до Переліку; дотримання вимог щодо періодичності проведення перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а також перевірки тахографа; дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом; наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа; строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.
Відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті статті 18 Закону України «Про автомобільний транспорт» та з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв колісних транспортних засобів Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України 07.06.2010 № 340, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 вересня 2010 року за № 811/18106 затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів.
Відповідно до пункту 1.5 розділу I Положення №340, у цьому Положенні терміни вживаються в такому значенні, зокрема:
автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи/та вантажів транспортними засобами (далі - Перевізник);
тахограф - обладнання, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їх водіїв.
Пункти 5.1, 5.2 розділу V Положення №340 встановлюють, що тривалість щоденного (міжзмінного) відпочинку водія протягом будь-якого двадцятичотиригодинного періоду, рахуючи від початку робочого дня (зміни), має бути не менше 11 послідовних годин.
Якщо протягом робочої зміни ТЗ керують два водії, кожний водій повинен мати щоденний відпочинок тривалістю не менше 9 послідовних годин.
Згідно вимог пункту 6.1 розділу VI Положення №340, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.
Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.
За умовами пункту 6.3 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку від 07.06.2010 № 340, водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3).
Щодо відсутності на момент проведення перевірки у водія ОСОБА_2 тахокарти за 18.10.2023р., колегія суддів зазначає.
Позивач наголошує, що тахокарта, надана водієм не містила записів здійснених саме тагографом, оскільки він вийшов з ладу в той період.
В матеріалах справи наявна копія тахокарти на зворотньому боці якої водій ОСОБА_2 здійснив напис від руку режиму роботи та відпочинку 17-18 жовтня 2023 року при несправному тахографі (а.с. 98-99).
Колегія суддів наголошує, що відповідно до положень п.3.3 Інструкції №385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв).
Апелянтом не надано доказів, що на момент проведення перевірки водієм ОСОБА_2 не надавалась зазначена тахокарта з записами від руки щодо режиму роботи та відпочинку за 18.10.2023 року на зворотному боці тахокарти.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що до ФОП ОСОБА_1 безпідставно застосовано адміністрато-господарський штраф у сумі 17000 грн. відповідно до абз. 3 ч.1 ст. 60 ЗУ “Про автомобільний транспорт» відповідно до постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № ПШ 018786 від 28 листопада 2023 року, у зв'язку з чим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувана постанова № ПШ018786 від 28.11.2023р. є протиправною та підлягає скасуванню.
Щодо відсутності на момент проведення перевірки у водія ОСОБА_3 щоденного реєстраційного листа режимів праці та відпочинку за 18.10.2023р. у зв'язку з чим постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ 018787 від 28 листопада 2023 р. на ФОП ОСОБА_1 накладено адміністративно-господарський штраф у сумі 17000 грн. відповідно до абз. 3 ч.1 ст. 60 ЗУ “Про автомобільний транспорт», колегія суддів зазначає.
Вважаючи зазначену постанову протиправною позивач у позовній заяві вказує, що такого документу як щоденний реєстраційний листок режиму праці та відпочинку водія не передбачено діючим законодавством України взагалі. Відповідно і вимагати його, а тим більш притягувати за його відсутність позивача є протиправним. Зазначає, що Наказом №385 від 24.06.2010 р. не вимагається від водія мати при собі такий документ як щоденний реєстраційний листок режиму праці та відпочинку водія під час використання аналогового тахографа.
Суд першої інстанції погодився з доводами позивача, про те, що законом не вимагається від водія мати при собі такий документ як щоденний реєстраційний листок режиму праці та відпочинку водія під час використання тахографа.
За такого, суд дійшов висновку, що оспорювана Постанова № ПШ018787 від 28.11.2023р. відповідача також є протиправною та підлягає скасуванню.
Такі висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає помилковими, з огляду на наступне.
Статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи на підставі яких виконуються вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Отже, до переліку документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів визначених ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" віднесено також інші документи, що передбачені законодавством.
Статтею 49 Закону України "Про автомобільний транспорт" водій транспортного засобу зобов'язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.
Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України 24.06.2010 N 385, затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті (далі за текстом - Інструкція N 385).
Згідно з п. 1.1 Інструкції N 385, цю Інструкцію розроблено відповідно до вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - ЄУТР), Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року N 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, а також Законів України "Про автомобільний транспорт", “Про дорожній рух" .
Відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року N 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, статті 18 Закону України "Про автомобільний транспорт" та з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв колісних транспортних засобів наказом Міністерства транспорту та зв'язку України 07.06.2010 N 340, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 вересня 2010 р. за N 811/18106 затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів.
Згідно з п. 6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.
Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.
Приписами статті 53 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що водії транспортних засобів, що належать резидентам або нерезидентам України, зобов'язані допускати до перевірки тахографів посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, надавати їм реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарти, а також, у разі якщо у транспортному засобі використовуються цифрові тахографи, роздруковувати на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водіїв.
Тобто, тахокарти - це реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв.
З аналізу наведених положень законодавства слідує, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, зобов'язаний:
- використовувати, своєчасно встановлювати, змінювати і заповнювати тахокарти та забезпечувати їх належне зберігання;
- мати при собі заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР;
- зберігати записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.
Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
На підставі матеріалів справи встановлено, що транспортний засіб марки DAF, номерний знак НОМЕР_1 , з причіпом марки SСНМІТZ, номерний знак НОМЕР_2 був обладнаний аналоговим тахографом.
Під час перевірки у водія ОСОБА_3 був відсутній щоденний реєстраційний лист режимів праці та відпочинку, який відповідно до ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", п. 6.1 Положення №340 та п. 3.3. Інструкції №385 повинен знаходитись у водія.
Аналіз вищенаведеного дає підстави для висновку, що за відсутності документів, зокрема, в даному випадку, належним чином заповнених щоденних реєстраційних листів обліку робочого часу - тахокарт, на підставі яких водієм виконуються вантажні перевезення, до осіб, які здійснюють перевезення вантажів транспортними засобами, застосовуються адміністративно-господарські штрафи.
Непред'явлення вказаних вище документів під час проведення перевірки свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком для застосування санкцій, визначених ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Враховуючи те, що водій не надав під час проведення перевірки належним чином заповнені щоденні реєстраційні листи обліку робочого часу (режимів праці та відпочинку) - тахокарти, відповідачем правомірно було складено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000 грн. відповідно до постанови № ПШ 018787 від 28 листопада 2023 року.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про визнання протиправною та скасування вищезазначеної постанови, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню.
При розгляді даної справи колегією суддів враховані правові висновки, які викладені у постанові Верховного Суду від 01 лютого 2024 року у справі № 600/3906/22-а.
Що стосується доводів апелянта про те, що суд першої інстанції розглянув позовні вимоги, які ФОП ОСОБА_1 у встановленому законом порядку не заявляла, колегія суддів зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 січня 2024 року позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 було залишено без руху і на виконання ухвали суду позивач надала позовну заяву в новій редакції 07.01.2024 р.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду про відкриття провадження в адміністративній справі від 15 січня 2924 року відкрито провадження в адміністративній справі і встановлено відповідачу строк для надання відзиву.
Інших уточнюючих позовних заяв матеріали справи не містять, а апелянтом не зазначено конкретно, в якій саме частині суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог і задовольнив вимоги, які не заявлялись позивачем.
За таких обставин, вказані доводи апелянта є безпідставними та відхиляються колегією суддів.
Враховуючи наведені положення діючого законодавства, обставини справи та докази, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення допустив порушення норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст. ст. 271, 272, 286, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті - задовольнити частково.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 травня 2024 року скасувати в частині задоволення позовних вимог щодо визнання протиправною та скасування постанови Державної служби України з безпеки на транспорті № ПШ 018787 про застосування до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн.
В цій частині ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 - задовольнити частково.
У задоволенні позовної вимоги щодо визнання протиправною та скасування постанови Державної служби України з безпеки на транспорті № ПШ 018787 про застосування до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн. - відмовити.
В іншій частині рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 травня 2024 року - залишити без змін.
Відповідно до ст. 329 КАС України постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуюча суддя: О.А. Шевчук
Суддя: А.В. Бойко
Суддя: А.Г. Федусик