П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
19 листопада 2024 р. Категорія 114000000м. ОдесаСправа № 400/3151/23
Перша інстанція: суддя Мороз А. О.,
час і місце ухвалення: спрощене провадження,
м. Миколаїв
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Семенюка Г.В.,
суддів - Домусчі С.Д., Шляхтицького О.І.,
розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні П'ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 березня 2024 року по справі за позовом Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов'язаних з утриманням під час навчання в розмірі 237 923,77 грн., -
встановиВ:
Позивач, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов'язаних з утриманням під час навчання в розмірі 237 923,77 грн., мотивуючи його тим, що відповідач проходив навчання та військову службу у Харківському національному університеті Повітряних Сил імені Івана Кожедуба з 26.08.22 р. до 07.03.23 р. на посаді курсанта, із ним укладено контракт про проходження служби (навчання). Під час навчання у вищому навчальному закладі відповідач перебував на повному державному забезпеченні за рахунок коштів Державного бюджету України. Всього державою в особі Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба на утримання відповідача витрачено грошові кошти у розмірі 237 923,77 грн. В добровільному порядку відповідач витрати пов'язані з його утриманням у вищому військовому навчальному закладі не відшкодував, що стало підставою для звернення до суду із даним позовом.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 березня 2024 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Харківського національного університету Повітряних сил ім. Івана Кожедуба суму в розмірі 237 923,77 грн. (двісті тридцять сім тисяч дев'ятсот двадцять три гривні сімдесят сім копійок) на відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням під час навчання.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував, що оскільки навчання курсанта є військовою службою і не виключає виконання під час навчання завдань військової служби, грошове забезпечення військовослужбовця не відноситься до витрат, пов'язаних із утриманням курсанта у навчальному закладі, а є видатками у сфері соціального забезпечення військовослужбовця, виплаченими за період військової служби. Крім того, ОСОБА_1 , який відноситься до осіб із числа дітей, позбавлених батьківського піклування наділений правом на повне державне забезпечення в державних і комунальних навчальних закладах усіх рівнів, а також звільнений від плати за навчання в них.
Харківським національним університетом Повітряних Сил імені Івана Кожедуба було надано відзив на апеляційні скарги, в якому зазначено, що доводи, викладені в апеляційних скаргах є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 березня 2024 року винесено законно та обґрунтовано, а тому підстави для його скасування відсутні. Крім того, позивач вказує, відповідач вперше вступив на навчання (а не продовжував навчання) до Військового коледжу сержантського складу Харківського національного університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба (дата підписання Контракту про навчання - 26.08.2022 р« додаток 1 до адміністративного позову Університету від 21.03.2023 р.) вже по досягненні 19 років, а тому, за даних обставин, згадані соціальні гарантії на нього поширюватися не можуть.
На підставі ст. 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав:
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходив навчання в Харківському національному університеті повітряних сил ім. Івана Кожедуба з 26.08.22 р. до 07.03.23 р.
26.08.22 року між Міністерством оборони України в особі начальника Харківського національного університету повітряних сил ім. Івана Кожедуба бригадного генерала ОСОБА_2 та курсантом (відповідачем) укладено контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних силах України курсантами вищого навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти.
Вказаним контрактом встановлено, що курсант (відповідач) добровільно бере на себе зобов'язання: проходити військову службу (навчання) у Харківському національному університеті Повітряних Сил протягом строку Контракту відповідно до вимог, визначених законодавством, що регулюють порядок проходження військової служби, та цим Контрактом; мати позитивні результати навчання, наполегливо оволодівати знаннями, необхідна для майбутньої військової служби на посаді офіцера; сумлінно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів, службові обов'язки, добре володіти довіреною військовою технікою (озброєнням), уміло керувати особовим складом; продовжувати подальше проходження військової служби на посадах осіб сержантського старшинського складу або офіцерського складу протягом не менше п'яти років після закінчення навчання; відшкодувати Міністерству оборони України витрати, пов'язані з утриманням у вищому військовому навчальному закладі, військовому навчальному підрозділі закладу вищої освіти в якому проходить військову службу (навчання), в разі дострокового розірвання Контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість чи відмови від подальшого проходження військової служби після закінчення вищого військового навчального закладу військового навчального підрозділу закладу вищої освіти у випадках, визначених частиною десятою статті 25 Закону України Про військовий обов'язок і військову службу.
Наказом начальника Харківського національного університету повітряних сил ім. Івана Кожедуба від 06.03.23 р. № 67 солдата ОСОБА_1 , курсанта 212ВК навчальної групи 1-го курсу (набору 2022 р.) відповідно до підпункту 3.3 Інструкції, затвердженої наказом Міністра оборони України від 24 грудня 1997 р. № 490, відраховано від подальшого навчання через небажання продовжувати навчання та відповідно до пункту 36 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України з 07.03.23 р. припинено чинність дії контракту про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу достроково, у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем. Стягнуто суму за період навчання в університеті відповідно Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 р. № 964 та пункту 10 статті 25 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Суму у розмірі 237 923,77 грн. внесено до книги обліку нестач університету. Видано атестати та з 07.03.23 р. виключено зі списків змінного складу університету та знято з усіх видів забезпечення.
Начальником Харківського національного університету повітряних сил ім. Івана Кожедуба затверджено розрахунок № 342 від 07.03.23 р. коштів на відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням курсанта ОСОБА_1 у розмірі 237 923,77 грн., яка складається із: грошового забезпечення 216 345,04 грн.; витрат на продовольче забезпечення 12 674,64 грн.; на речове забезпечення 2 766,72 грн.; на медичне забезпечення 254,03 грн., по оплаті комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв 5 883,34 грн.
Відповідно до відмітки проставленої відповідачем у зазначеному розрахунку, із вказаним розрахунком відповідач ознайомився 07.03.23 р.
У зв'язку з тим, що відповідач у добровільному порядку заборгованість у повному обсязі не відшкодував, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції зазначив, що враховуючи відсутність добровільної сплати відповідачем коштів у рахунок відшкодування, заявлений розмір витрат підлягає стягненню з відповідача в судовому порядку у відповідності до вимог ст. 25 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу», в зв'язку із чим суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду погоджується з означеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суспільні відносини з приводу проходження громадянами України військової служби, у тому числі і під час навчання у вищих військових навчальних закладах, врегульовані Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон №2232-XII).
Відповідно до положень частини 6 статті 2 Закону №2232-XII до видів військової служби належить, зокрема, військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів).
Згідно з пунктом 3 частини 1, частини 3 статті 24 Закону №2232-XII початком проходження військової служби вважається день призначення на посаду курсанта вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу-для громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов'язаних.
Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Статтею 25 Закону №2232-XII визначено, що підготовка громадян України для проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу проводиться у вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів. У них здійснюється навчання курсантів, слухачів, студентів, ад'юнктів і докторантів (частина перша).
Згідно з частиною п'ятою статті 25 Закону № 2232, з громадянами України - курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти укладається контракт про проходження військової служби (навчання) на строки, передбачені абзацом четвертим частини другої статті 23 цього Закону.
Частиною десятою статті 25 Закону № 2232 установлено, що курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану - за його наявності) та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення закладу вищої освіти, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п'яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти відповідно до підпунктів "д", "е", "є", "з", "и" пункту 1 та підпунктів "д", "е", "є", "ж", "з" пункту 2 частини п'ятої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці заклади освіти, витрати, пов'язані з їх утриманням у закладі вищої освіти, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України.
У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.
Механізм відшкодування курсантами в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищому навчальному закладі визначає Порядок відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 року № 964 (далі - Порядок № 964).
Відповідно до пунктів 3, 6, 7 Порядку № 964 відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов'язаних, зокрема, з грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням, оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв.
Витрати відшкодовуються у розмірі різниці сум витрат з утримання курсантів і витрат з утримання військовослужбовців строкової служби за відповідною військово-обліковою спеціальністю: курсантами, які навчалися менше встановлених законодавством строків строкової військової служби, - за весь період навчання.
У разі відмови курсанта або особи офіцерського складу добровільно відшкодувати витрати стягнення їх сум здійснюється у судовому порядку.
Згідно з пунктом 8 вказаного Порядку сума відшкодованих витрат зараховується до спеціального фонду державного бюджету і використовується відповідно до кошторису Міноборони, МВС, Адміністрації Держприкордонслужби, Управління державної охорони, СБУ, Служби зовнішньої розвідки та Держспецтрансслужби.
З аналізу вищевикладених положень можна зробити висновок, що курсанти, в разі дострокового розірвання контракту, зокрема через систематичне невиконання вимог контракту, зобов'язані відшкодувати Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці заклади освіти, витрати, пов'язані з їх утриманням у закладі освіти.
З матеріалів справи вбачається, що контракт із відповідачем достроково розірвано через систематичне невиконання умов контракту, у зв'язку із чим у відповідності до ч. 10 ст. 25 Закону № 2232-XI та умов укладеного контракту відповідач має обов'язок із відшкодування витрат, пов'язаних з його утриманням у закладі освіти.
Порядок розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах затверджений наказом Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Служби безпеки України від 16.07.07 р. № 419/831/240/605/537/219/534 (далі Порядок), згідно з пунктом 2.1 якого відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищому навчальному закладі, а саме витрат, окрім іншого, на грошове забезпечення, продовольче забезпечення, медичне забезпечення та оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв.
Відповідно до пункту 2.1.1 Порядку витратами на грошове забезпечення є отримане курсантом щомісячне грошове забезпечення за весь період навчання, яке визначається з посадового окладу та додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу та надбавки), передбачених чинним законодавством для цієї категорії військовослужбовців. Фактичні дані беруться з розрахункових відомостей та інших передбачених документів, що підтверджують виплату щомісячного грошового забезпечення курсанту.
Згідно з пунктом 2.1.2 Порядку витратами на продовольче забезпечення є витрати, пов'язані із забезпеченням курсанта продовольством згідно з нормами харчування, які провадяться на підставі довідки-розрахунку, складеної начальником продовольчої служби.
Відповідно до пункту 2.1.3 Порядку, витратами на речове забезпечення є витрати, пов'язані із забезпеченням курсанта речовим майном згідно з нормами забезпечення та лазне-пральними послугами які провадяться на підставі довідки-розрахунку, складеної начальником речової служби, вартість фактично отриманого речового майна та лазне-прального забезпечення.
У силу вимог пункту 2.1.4 Порядку витратами на медичне забезпечення є витрати, пов'язані з наданням медичної допомоги, у тому числі стоматологічної, безпосередньо у ВНЗ, та вартість лікування у військових госпіталях.
У відповідності до пункту 2.1.6 Порядку до спожитих курсантом ВНЗ комунальних послуг та енергоносіїв належать тепло, гаряча та холодна вода, водовідведення та електроенергія.
Начальником Харківського національного університету повітряних сил ім. Івана Кожедуба затверджено розрахунок коштів на відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням курсанта ОСОБА_1 у розмірі 237 923,77 грн.
Відповідно до відмітки проставленої відповідачем у зазначеному розрахунку, із вказаним розрахунком відповідач ознайомився 07.03.23 р. та зобов'язався відшкодувати не пізніше п'ятнадцяти днів з дати видання наказу про його відрахування.
Розрахована позивачем сума витрат на утримання відповідача у навчальному закладі в розмірі 237 923,77 грн. узгоджується з приписами Порядку № 964 та Порядком розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах.
Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на те, що оскільки навчання курсанта є військовою службою і не виключає виконання під час навчання завдань військової служби, грошове забезпечення військовослужбовця не відноситься до витрат, пов'язаних із утриманням курсанта у навчальному закладі, а є видатками у сфері соціального забезпечення військовослужбовця, виплаченими за період військової служби з огляду на наступне.
Верховний Суд в постанові від 06 квітня 2023 р. у справі №400/4280/20 вказав, що у разі дострокового розірвання контракту, через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану - за його наявності) чи відмови від подальшого проходження військової служби на посадах офіцерського складу після закінчення цього закладу, курсант зобов'язаний відшкодувати витрати, пов'язані з його утриманням у вищому навчальному закладі. Грошове забезпечення військовослужбовця також входить до складу витрат, пов'язаних з його утриманням у вищому навчальному закладі. У разі дострокового розірвання контракту з курсантом, вищий навчальний заклад здійснює розрахунок фактичних витрат за видами забезпечення, про що складає відповідні довідки-розрахунки, а також зазначає суму відшкодування у наказі про звільнення курсанта. Обов'язковою умовою для стягнення з курсанта витрат, пов'язаних з утриманням у навчальному закладі, є його ознайомлення з розрахунком витрат, складеним навчальним закладом, та не відшкодування даних витрат в добровільному порядку.
Також, не приймаються до уваги доводи апелянта, що ОСОБА_1 , який відноситься до осіб із числа дітей, позбавлених батьківського піклування наділений правом на повне державне забезпечення в державних і комунальних навчальних закладах усіх рівнів, а також звільнений від плати за навчання в них, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» № 2342-ІV право на повне державне забезпечення в навчальних закладах мають діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, віком до вісімнадцяти років та особи з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, при продовженні навчання до 23 років або до закінчення відповідних навчальних закладів.
З матеріалів справи вбачається, що 26.08.22 року між Міністерством оборони України в особі начальника Харківського національного університету повітряних сил ім. Івана Кожедуба бригадного генерала ОСОБА_2 та курсантом (відповідачем) укладено контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних силах України курсантами вищого навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти. Отже, оскільки на час вступу до навчального закладу (а не продовження навчання) відповідачу вже виповнилося 19 років, тому на останнього не розповсюджуються пільги передбачені ч. 3 ст. 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» № 2342-ІV.
Отже, суд першої інстанції вірно зазначив, що враховуючи відсутність добровільної сплати відповідачем коштів у рахунок відшкодування, заявлений розмір витрат підлягає стягненню з відповідача в судовому порядку у відповідності до вимог ст. 25 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу».
Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , - залишити без задоволення.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 березня 2024 року по справі № 400/3151/23, - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач Г.В. Семенюк
Судді С.Д. Домусчі О.І. Шляхтицький