Справа № 420/3571/24
13 листопада 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Аракелян М.М.
Розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-
02 лютого 2024 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надіслана засобами поштового зв'язку 30.01.2024 року) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області у якій позивач просить суд:
визнати протиправними дії та скасувати рішення Головного управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області № 15445000624 від 08.01.2024 про відмову ОСОБА_1 у переході з пенсії за віком згідно ЗУ “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію згідно з зазначеним Закону України “Про державну службу»;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області перевести ОСОБА_1 з 04.01.2024р. на пенсію за віком відповідно пункту 10 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889-VIII та статті 37 Закону України “Про державну служб)» від 16 грудня 1993 року №3723-ХП у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного в довідці від 04.01.2024 №1-16-01/3-24, зарахувавши до стажу державної служби період роботи в рибоохоронних органах з 02.12.1996 року по 20.11.2023 року.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями адміністративна справа розподілена на суддю Аракелян М.М.
Ухвалою суду від 07.02.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін згідно ст. 262 КАС України; витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області належним чином засвідчені копії матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 , що стосуються предмету та підстав позову.
В обґрунтування вимог позову зазначено, що 04 січня 2024 року позивач звернувся із заявою до Білгород-Дністровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області про перехід на пенсію державного службовця у зв'язку зі звільненням з посади, робота на якій дає право на призначення пенсії державного службовця. Вказана заява за принципом екстериторіальності передана для розгляду Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області. Однак рішенням № 15445000624 від 08.01.2024 ГУ ПФУ в Донецькій області відмовлено в переході з пенсії за віком згідно ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію згідно з зазначеним Закону України «Про державну службу» та перерахунку пенсії в зв'язку з наявністю стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців лише 2 роки 11 місяців 9 днів, та відсутністю 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, посилаючись на статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХП. З вищевказаним рішенням М 15445000624 від 08,01,2024 ГУ ПФУ в Донецькій області про відмову у переході з пенсії за віком згідно ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію згідно з зазначеним Закону України «Про державну службу» позивач не згоден.
Згідно письмової відповіді № 04-03/391-228 від 20.06.218 виданої Міжрегіональним управлінням Національного агентства 'України з питань державної служби в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях, АРК Крим та м. Севастополя ОСОБА_1 зараховано стаж державної служби за наступні періоди роботи: з 24 квітня 1977 року по 24 квітня 1979 року проходження військової служби в рядах Радянської армії; з 02 грудня 1996 року по 06 квітня 2005 року на посаді дільничного державного інспектора Нижньо-Дністровської інспекції рибоохорони; з 04 грудня 1996 року інспекція перетворена в Управління «Одесарибвод»; з 06 квітня 2005 року по 05 липня 2005 року на посаді районного державного інспектора «Одесарибвод»; з 25 жовтня 2005 року по 23 квітня 2007 року на посаді районного державного інспектора Маякського територіального відділу басейного управління Дунайсько-Дніпровського басейного управління охорони водних живих ресурсів дільниці Дністровської інспекції рибоохорони; з 12 червня 2007 року по 11 серпня 2008 року на посаді державного інспектора відділу оперативної роботи Західно-Чорноморського басейного управління; з 11 серпня 2008 року по 01 лютого 2009 року на посаді державного інспектора Одеського територіального відділу Головного Державного управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства в Одеській області «Одесадержрибоохорона»; з 01 лютого 2009 року по 01 квітня 2013 року на посаді державного інспектора з охорони морської екологічної зони Дністровського територіального відділу «Західно-Чорноморської держрибоохорони»; з 16 жовтня 2012 року «Західно-Чорноморська держрибоохорона» перетворена в юридичну особу «Західно-Чорноморська рибоохорона»; з 01 квітня 2013 року по 22 грудня 2016 року на посаді головного державного Інспектора Дністровського територіального відділу «Західно-Чорноморська рибоохорона»; з 23 грудня 2016 року по теперішній час на посаді головного інспектора відділу охорони водних біоресурсів «Рибоохоронний патруль» Управління державного агентства рибного господарства України в Одеській області.
Крім цього, в п.2,3 наказу №102-о від 05 листопада 2018 року «Про призначення ОСОБА_1 на посаду головного державного інспектора відділу рибоохоронного патруля №1 Чорноморського рибоохоронного патруля» зазначено наступне: - «взяти до відома, що за попереднім місцем роботи ОСОБА_1 присвоєно 9 ранг державного службовця»: -«встановити ОСОБА_1 надбавку за вислугу років на державній службі на рівні 50 відсотків посадового окладу (стаж державної служби на 06.11.2018р. складає 23 роки 05 місяців 25 днів)».
Відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 у ОСОБА_1 зазначено стаж державної служби за наступні періоди роботи: з 24 квітня 1977 року по 24 квітня 1979 року проходження військової служби в рядах Радянської армії; з 02 грудня 1996 року по 06 квітня 2005 року на посаді дільничного державного інспектора Нижньо - Дністровської інспекції рибоохорони; з 04 грудня 1996 року інспекція перетворена в Управління «Одессарыбвод»; з 06 квітня 2005 року по 05 липня 2005 року на посаді районного державного інспектора «Одессарыбвод»; з 25 жовтня 2005 року по 23 квітня 2007 року на посаді районного державного інспектора Маякського територіального відділу басейного управління Дунайсько- Дніпровського басейного управління охорони водних живих ресурсів дільниці Дністровської інспекції рибоохорони; з 12 червня 2007 року по 11 серпня 2008 року на посаді державного інспектора відділу оперативної роботи Західно-Чорноморського басейного управління; з 11 серпня 2008 року по 01 лютого 2009 року на посаді державного інспектора Одеського територіального відділу Головного Державного управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства в Одеській області «Одесадержрибоохорона»; з 01 лютого 2009 року по 01 квітня 2013 року на посаді державного інспектора з охорони морської екологічної зони Дністровського територіального відділу «Західно- Чорноморської держрибоохорони»; з 16 жовтня 2012 року «Західно-Чорноморська держрибоохорона» перетворена в юридичну особу «Західно-Чорноморська рибоохорона»; з 01 квітня 2013 року по 22 грудня 2016 року на посаді головного державного інспектора Дністровського територіального відділу «Західно-Чорноморська рибоохорона».
З 23 грудня 2016 року по 20 листопада 2023 рік на посаді головного інспектора відділу охорони водних біоресурсів «Рибоохоронний патруль» Управління державного агентства рибного господарства України в Одеській області.
Крім цього, згідно п.20 особової картки державного службовця ОСОБА_1 встановлено стаж державної служби (на дату призначення на посаду-05.11.2018р.) 23 роки 05 місяців 25 днів. Також стаж державного службовця підтверджено в довідці про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 04.01.2024 за №1-16-01/3-24. Між тим, згідно довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 04.01.2024 №1-16/5-25 станом на 20.11.2023р. у ОСОБА_1 стаж державної служби 28 років 6 місяців 10 днів. Таким чином, ОСОБА_1 досягнувши пенсійного віку 60 років та маючи загальний стаж роботи державної служби понад 28 років на дату звільнення, та понад 20 років станом на 01.05.2016, набув право на вибір пенсії, яка може йому виплачуватись: за віком відповідно до Закону №1058-ТУ; за віком як державному службовцю з особливим порядок її обчислення виходячи із заробітної плати за роботу на державній службі.
Зазначене свідчить на користь того, що відповідно до поданої заяви були наявні правові підстави для переведення ОСОБА_1 на пенсію державного службовця, а тому, оскаржене рішення відповідача суперечить положенням чинного законодавства, прийнято не на підставі та не у спосіб, що визначені законодавством України, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому вказане рішення є протиправним та підлягає скасуванню. Оскільки з заявою про призначення пенсії позивач звернувся 04.01.2024, то пенсія повинна бути призначена позивачу саме з цієї дати.
19.02.2024 року відповідач подав суду копії матеріалів пенсійної справи позивача
22.02.2024 року ГУПФ України в Одеській області подало відзив на позов, у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог, та зокрема зазначає, що 04.01.2024 позивачем подано заяву про призначення/перерахунок пенсії. Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності заяву та надані документи направлені на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області. За наслідками розгляду заяви 08.01.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення № 154450000624 про відмову в переході з пенсії за віком згідно Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно Закону України “Про державну службу». Підстава відмови - відсутність 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців. Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058 (далі по тексту - Закон № 1058) з 01.03.2019. На дату первинного призначення загальний стаж позивача складав 44 роки 4 місяців 28 днів. Станом на 24.11.2023 стаж враховано 48 років 2 місяця 28 днів. Згідно записів трудової книжки, позивача 01.04.2013 призначено на посаду головного державного інспектора Дністровського територіального відділу.
Записом під “№ 30», 01.04.2013 позивачу присвоєно 13 ранг державного службовця. Записом під “№ 31», позивач прийняв Присягу державного службовця 01.04.2013. Таким чином, відповідно до наданих документів, позивач набув вперше статус державного службовця 01.04.2013. Станом на 01.05.2016 (набуття чинності Закону № 889-VIII), згідно даних індивідуальних відомостей про застраховану особу, стаж позивача на державній службі складає 2 роки 11 місяців 9 днів (відповідно до повної сплати страхових внесків). Стаж роботи позивача на державній службі є недостатнім для переходу на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу», оскільки відсутні 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців саме станом на 01.05.2016.
Вимога позивача щодо переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу» у розмірі 60 відсотків заробітку, зазначеного в довідці від 04.01.2024 № 1-16-01/3-24, є передчасною, оскільки відомості, наведені у довідці, не досліджувалися Пенсійним фондом у зв'язку з відсутністю права. Позивачем не вірно визначено суб'єкта владних повноважень, який зобов'язаний, на думку позивача, вчинити певні дії. Враховуючи вимоги Порядку № 22-1, органом, що розглядав заяву позивача та приймав рішення про відмову в перерахунку пенсії, визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області. За наслідками розгляду заяви, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області 08.01.2024 прийнято рішення про відмову в переведенні пенсії № 154450000624. Таким чином, оскільки саме Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області був визначений спеціально уповноваженим органом державної влади, що здійснював свої повноваження щодо визначення права, та яким чітко сформульовано підстави незарахування до страхового стажу певних періодів роботи, які зафіксовані в рішенні про відмову в перерахунку, то саме це управління повинно завершувати процедуру з розгляду питання щодо пенсії ст. 58 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Повноваження щодо призначення пенсії відноситься до компетенції Пенсійного фонду, суд не може підміняти цей орган або перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади. Завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення, а тому рішення суду про зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію є формою втручання у повноваження. Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати пільговий та страховий стаж позивача.
27.02.2024 року ГУПФ України в Донецькій області (через систему «Електронний суд») подало відзив на позов, у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог, та зазначає, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058. У січні 2024 року. ОСОБА_1 звернувся до уповноваженого органу Пенсійного фонду України із заявою про перерахунок пенсії № 76 від 04.01.2024, а саме про перехід на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889. Автоматичним розподілом справ в електронній підсистемі було визначено, що розгляд заяви позивача буде здійснювати відділ пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області. Відповідно до наданих документів ОСОБА_1 стаж на посадах, віднесених до категорій посад державної служби станом на 01.05.2016 складає 3 роки 1 місяць 1 день. Таким чином, підстави для переведення ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону 889 були відсутні.
Розглянувши наявні матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію за віком відповідно до ЗУ “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с.12).
04 січня 2024 року позивач звернувся до Білгород-Дністровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про перехід з пенсії за віком відповідно до ЗУ “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком, відповідно до ЗУ “Про державну службу» (а.с. 10), яка передана на розгляд ГУПФ Украхни в Донецькій області за принципом екстериторіальності.
08 січня 2024 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області, прийнято рішення № 154450000624 про відмову в переведенні на пенсію за віком відповідно до ЗУ “Про державну службу» (а.с. 11).
У рішенні зазначено наступне. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся із заявою № 76 від 04.01.2024 про переведення з пенсії за віком згідно ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (надалі Закон №1058) на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889- VIII (надалі - Закон № 889). Згідно з пунктами 10 і 12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 р. № 889-VIII, який набрав чинності 01.05.2016 року, право на призначення пенсій відповідно до ст. 37 Закон України "Про державну службу" від 16.12.1993 р. № 3723-ЧІІ мають особи, які на день набрання чинності Законом України від 10.12.2015 р. № 889 "Про державну службу": 1) мають не менше як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України; 2) на день набрання чинності Законом № 889 VII займають посади державної служби та мають не менше як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України. Аналізом наданих документів встановлено, що ОСОБА_1 на 01.05.2016 року має 2 роки 11 місяців 9 днів стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723 та актами Кабінету Міністрів України. Прийнято рішення відмовити ОСОБА_1 в переході а пенсії за віком згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" в зв'язку відсутністю 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців.
Згідно розрахунку стажу пенсії за віком позивача (а.с.12) станом на 01.03.2019 року стаж держслужбовця за ст.25 Закону України №3723 становить 03 роки 01 місяць 01 день.
З цим рішенням позивач не погодився та звернувся до суду з позовом.
Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно ст. 5 ЗУ “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до ст. 45 ЗУ “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
01.05.2016 року набув чинності Закон України від 10.12.2015 № 889-VIII "Про державну службу" (далі - Закон № 889-VIII), підпунктом 1 пункту 2 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" якого визнано таким, що втратив чинність, Закон України "Про державну службу" крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Частиною першою статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-XII "Про державну службу" (далі - Закон № 3723-XII) визначено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до ст. 24 ЗУ “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно ст. 26 ЗУ “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.
Відповідно до ст. 28 ЗУ “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, пенсії або аналогічної виплати, встановленої в інших державах, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі встановлюється з урахуванням зазначених сум.
Таким чином, з вищевикладеного слідує, що необхідною умовою для наявності у державних службовців, які на день набрання чинності Законом № 889-VIII займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, та осіб, які на день набрання чинності Законом № 889-VIII мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, права на пенсію відповідно до згаданої статті є досягнення такими особами певного віку та наявність страхового стажу, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону № 1058-IV.
Тобто, до 01.05.2016 (дати набрання чинності Законом №889-VIII) право на пенсію державного службовця мали особи, які: а) досягли певного віку та мають передбачений законодавством страховий стаж; б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Відповідно до ст. 90 Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII "Про державну службу" пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Пунктом 10 розділу ХІ Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII "Про державну службу" визначено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статі 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Пунктом 12 розділу ХІ Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII "Про державну службу" визначено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Таким чином, розділом XI Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 стажу державної служби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, стаття 37 Закону №3723-ХІІ передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.
Отже, обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону № 3723-ХІІ і пунктами 10, 12 розділу Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 03.07.2018 року по справі № 569/350/17, від 03.07.2018 року по справі № 586/965/16-а, від 10.07.2018 року по справі № 591/6970/16-а.
Відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 у ОСОБА_1 зазначено стаж державної служби за наступні періоди роботи: з 24 квітня 1977 року по 24 квітня 1979 року проходження військової служби в рядах Радянської армії; з 02 грудня 1996 року по 06 квітня 2005 року на посаді дільничного державного інспектора Нижньо-Дністровської інспекції рибоохорони; з 04 грудня 1996 року інспекція перетворена в Управління «Одесарибвод»; з 06 квітня 2005 року по 05 липня 2005 року на посаді районного державного інспектора «Одесарибвод»; з 25 жовтня 2005 року по 23 квітня 2007 року на посаді районного державного інспектора Маякського територіального відділу басейного управління Дунайсько-Дніпровського басейного управління охорони водних живих ресурсів дільниці Дністровської інспекції рибоохорони; з 12 червня 2007 року по 11 серпня 2008 року на посаді державного інспектора відділу оперативної роботи Західно-Чорноморського басейного управління; з 11 серпня 2008 року по 01 лютого 2009 року на посаді державного інспектора Одеського територіального відділу Головного Державного управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства в Одеській області «Одесадержрибоохорона»; з 01 лютого 2009 року по 01 квітня 2013 року на посаді державного інспектора з охорони морської екологічної зони Дністровського територіального відділу «Західно-Чорноморської держрибоохорони»; з 16 жовтня 2012 року «Західно-Чорноморська держрибоохорона» перетворена в юридичну особу «Західно-Чорноморська рибоохорона»; з 01 квітня 2013 року по 22 грудня 2016 року на посаді головного державного інспектора Дністровського територіального відділу «Західно-Чорноморська рибоохорона»; з 23 грудня 2016 року по 20 листопада 2023 рік на посаді головного інспектора відділу охорони водних біоресурсів «Рибоохоронний патруль» Управління державного агентства рибного господарства України в Одеській області (а.с.13-22).
Згідно п.20 особової картки державного службовця ОСОБА_1 у ОСОБА_1 встановлено стаж державної служби (на дату призначення на посаду-05.11.2018р.) 23 роки 05 місяців 25 днів (а.с.26-34).
Також стаж державного службовця ОСОБА_1 підтверджено в довідці про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 04.01.2024 за №1-16-01/3-24 (а.с.35-38).
Згідно довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 04.01.2024 №1-16/5-25 станом на 20.11.2023р. у ОСОБА_1 стаж державної служби 28 років 6 місяців 10 днів(а.с.39).
Згідно письмової відповіді №04-03/391-228 від 20.06.218 виданої Міжрегіональним управлінням Національного агентства 'України з питань державної служби в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях, АРК Крим та м. Севастополя ОСОБА_1 зараховано стаж державної служби за наступні періоди роботи: з 24 квітня 1977 року по 24 квітня 1979 року проходження військової служби в рядах Радянської армії; з 02 грудня 1996 року по 06 квітня 2005 року на посаді дільничного державного інспектора Нижньо-Дністровської інспекції рибоохорони; з 04 грудня 1996 року інспекція перетворена в Управління «Одесарибвод»; 06 квітня 2005 року по 05 липня 2005 року на посаді районного державного інспектора «Одесарибвод»; з 25 жовтня 2005 року по 23 квітня 2007 року на посаді районного державного інспектора Маякського територіального відділу басейного управління Дунайсько- Дніпровського басейного управління охорони водних живих ресурсів дільниці Дністровської інспекції рибоохорони; з 12 червня 2007 року по 11 серпня 2008 року на посаді державного інспектора відділу оперативної роботи Західно-Чорноморського басейного управління; з 11 серпня 2008 року по 01 лютого 2009 року на посаді державного інспектора Одеського територіального відділу Головного Державного управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства в Одеській області «Одесадержрибоохорона»; 01 лютого 2009 року по 01 квітня 2013 року на посаді державного інспектора з охорони морської екологічної зони Дністровського територіального відділу «Західно- Чорноморської держрибоохорони»; з 16 жовтня 2012 року «Західно-Чорноморська держрибоохорона» перетворена в юридичну особу «Західно-Чорноморська рибоохона»; з 01 квітня 2013 року по 22 грудня 2016 року на посаді головного державного Інспектора Дністровського територіального відділу «Західно-Чорноморська рибоохона»; з 23 грудня 2016 року по теперішній час на посаді головного інспектора відділу охорони водних біоресурсів «Рибоохоронний патруль» Управління державного агентства рибного господарства України в Одеській області (а.с.24).
Крім цього, в п.2,3 наказу №102-о від 05 листопада 2018 року «Про призначення ОСОБА_1 на посаду головного державного інспектора відділу рибоохоронного патруля №1 Чорноморського рибоохоронного патруля» зазначено наступне: - «взяти до відома, що за попереднім місцем роботи ОСОБА_1 присвоєно 9 ранг державного службовця»: - «встановити ОСОБА_1 надбавку за вислугу років на державній службі на рівні 50 відсотків посадового окладу(стаж державної служби на 06.11.2018р. складає 23 роки 05 місяців 25 днів)» (а.с.23).
Згідно п. 8 розділу ХІ Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII "Про державну службу" стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Тобто, стаж державної служби за періоди роботи до 01.05.2016 року обчислюється відповідно до законодавства, що діяло раніше, та на тих умовах і в порядку, що були ними передбачені.
При цьому, стаж державної служби до набрання чинності Законом №889-VIII обчислювався відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283 (далі - Порядок № 283), та додатку до нього (діяли до 01.05.2016 року).
Згідно п. 5 постанови від 03.05.1994 № 283 обчислений відповідно до цього Порядку стаж державної служби застосовується для встановлення державним службовцям надбавки за вислугу років, надання додаткових оплачуваних відпусток та призначення пенсії.
Відповідно до п. 1 Порядку обчислення стажу державної служби № 283, цим Порядком визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби.
Згідно п. 2 Порядку № 283 до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у статті 25 Закону України "Про державну службу", а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців; на посадах керівних працівників і спеціалістів державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР згідно з додатком.
Відповідно до п. 4 Порядку № 283 документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи. Скарги, пов'язані з визначенням стажу роботи державних службовців, розглядаються згідно з чинним законодавством.
При цьому, додатком до Порядку № 283 визначено перелік державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР, період роботи в яких на посадах керівних працівників і спеціалістів зараховується до стажу державної служби.
Згідно з Додатком до Порядку №283, до переліку державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР, період роботи в яких на посадах керівних працівників і спеціалістів зараховується до стажу державної служби, віднесено, зокрема: Рада Міністрів УРСР, Міністерства і відомства СРСР, міністерства і відомства республік СРСР (включаючи головні управління, управління, що відповідно до затвердженої Урядом структури входили до центрального апарату цих міністерств і відомств).
Наказом начальника Головного управління по охороні і відтворенню рибних запасів і регулюванню риболовства при Державному комітеті Ради Міністрів СРСР по рибному господарству від 06.05.1962 №54/П створено Головне Чорноморське управління з охорони та відтворення рибних запасів і регулюванню риболовства, у складі якого створено, зокрема Західно-Чорноморське басейне управління охорони і відтворення рибних запасів і регулювання рибальства.
Однак, під час розгляду заяви ОСОБА_1 від 04 січня 2024 року про перехід з пенсії за віком відповідно до ЗУ “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком, відповідно до ЗУ “Про державну службу», Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області не враховано, що законодавством, чинним на момент проходження позивачем служби за спірний період, встановлено право зарахування до стажу державної служби, як на керівних посадах, так і посадах спеціалістів періоду роботи в Раді Міністрів УРСР, Міністерствах і відомствах СРСР, міністерствах і відомствах республік СРСР (включаючи головні управління, управління, що входили до центрального апарату цих міністерств і відомств).
Згідно ст. 62 ЗУ “Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Тобто, відповідач, суб'єкт владних повноважень, повинен був встановити стаж державного службовця ОСОБА_1 на підставі трудової книжки, яка була в наявності у пенсійного органу.
Будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності підстав для зарахування періодів роботи починаючи з 24.04.1977 року до стажу державного службовця на підставі записів трудової книжки, відповідачем суду не надано, оскаржуване рішення таких підстав не визначає.
З таких підстав, суд дійшов висновку, що відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області у здійсненні ОСОБА_1 переходу на пенсію за віком згідно ЗУ “Про державну службу» є протиправною, а тому рішення від 08 січня 2024 року № 154450000624 підлягає скасуванню як необгрунтоване.
Позивач також просить суд зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області перевести ОСОБА_1 з 04.01.2024р. на пенсію за віком відповідно пункту 10 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889-VIII та статті 37 Закону України “Про державну служб)» від 16 грудня 1993 року №3723-ХП у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного в довідці від 04.01.2024 №1-16-01/3-24, зарахувавши до стажу державної служби період роботи в рибоохоронних органах з 02.12.1996 року по 20.11.2023 року.
Відповідно до п. 1 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 р. № 622, пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно п. 4, 5, 6 Порядку № 622 пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. При цьому: посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби (або прирівняною до неї у разі відсутності у державному органі відповідних посад державної служби); розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв починаючи з 1 травня 2016 року. Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат на 60. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні; у разі коли в осіб, зазначених в пункті 2 цього Порядку, станом на дату звернення немає 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією починаючи з 1 травня 2016 р., середньомісячна сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за наявні місяці роботи починаючи з 1 травня 2016 р. на кількість таких місяців. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні. При цьому для державних службовців, які звернулися за призначенням пенсії у травні 2016 р., а також для осіб, які не працювали починаючи з 1 травня 2016 р. на посадах державної служби, сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається з розрахунку таких виплат за травень 2016 р. як за повний місяць; матеріальна допомога та виплати, які нараховуються за період, що перевищує календарний місяць, враховуються в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. За бажанням осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і які на момент виходу на пенсію не перебувають на державній службі, розмір зазначених в абзацах третьому - п'ятому цього пункту виплат визначається в середніх розмірах відносно визначених законодавством таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, але не раніше травня 2016 р., за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі.
Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЗУ “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи. Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Згідно п. 4.1. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1, заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію. Заяви про перерахунок пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.
Відповідно до п. 4.3 Порядку рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви. Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.
Згідно ч. 5 ст. 45 ЗУ “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Таким чином, з аналізу вищевикладеного вбачається, що прийняттю рішення про призначення пенсії передує процедура перевірки пенсійним органом заяви про призначення пенсії та документів поданих до неї.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для відмови у здійсненні ОСОБА_1 переходу на пенсію за віком згідно ЗУ “Про державну службу» слугувало те, що у позивача відсутні 10 років стажу на посадах, віднесених до посад державних службовців.
Отже, дотримання позивачем під час звернення із заявою про перехід на інший вид пенсії, інших вимог Закону та Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1, положень Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 р. № 622, пенсійним органом не перевірялось.
Згідно ч. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Так, стаття 1 Першого протоколу до Конвенції визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які, на її думку, є необхідними для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів. Отже, вищевказана норма гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і в оцінці дотримання “справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за яких майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.
Відповідно до вимог ст.14 Конвенції, користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь - якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.
Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних (рішення від 9 жовтня 1979 року в справі Ейрі (пункт 24), рішення від 30 травня 2013 року в справі “Наталія Михайленко проти України (пункт 32). У розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції “майном» визнаються активи, включаючи права вимоги, стосовно яких заявник може стверджувати, що він має принаймні “законне сподівання» на отримання можливості ефективно здійснити майнове право (рішення ЄСПЛ у справі “Стретч проти Сполученого Королівства» (пункт 32)), а також право на певні суми соціальних виплат , у тому числі, у разі їх невиплаті є втручанням у право на мирне володіння майном (п.34. рішення ЄСПЛ по справі “Суханов та Ільченко проти України» (заяви № 68385/10 та 71378/10), рішення набуло статусу остаточного від 26 вересня 2014 року. “Законне сподівання» на отримання “активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має “законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (див. рішення у справі “Копецький проти Словаччини» (Kopecky v. Slovakia) [ВП], заява № 44912/98, п. 52, ЄСПЛ 2004-IX). Проте не можна стверджувати про наявність законного сподівання, якщо існує спір щодо правильного тлумачення та застосування національного законодавства і вимоги заявника згодом відхиляються національними судами (див. вищенаведене рішення у справі “Копецький проти Словаччини» (Кореску v. Slovakia), п. 50; “Anheuser-Busch Inc. проти Португалії» (Anheuser-Busch Inc. v. Portugal) [ВП], заява № 73049/01, п. 65, ЄСПЛ 2007-І).
Відповідно до статті 1 Першого протоколу будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету “в інтересах суспільства». Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено “справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі “Колишній Король Греції та інші проти Греції» (Former King of Greece and Others v. Greece) [ВП], заява № 25701/94, пп. 79 та 82, ЄСПЛ 2000-XII).
Тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду (див. рішення у справі “Скордіно проти Італії» (Scordino v. Italy) (№ 1) [ВП], № 36813/97, пункти 190 та 191, ECHR 2006-V та п.52 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі “Щокін проти України» (заяви №№ 23759/03 та 37943/06), від 14 жовтня 2010року, яке набуло статусу остаточного 14 січня 2011 року ).
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
В справі “East/West Alliance Limited» проти України» (№ 19336/04) Суд вказує, що дія статті 13 вимагає надання національного засобу юридичного захисту у спосіб, який забезпечує вирішення по суті поданої за Конвенцією “небезпідставної скарги» та відповідне відшкодування, хоча договірним державам надається певна свобода дій щодо вибору способу, в який вони виконуватимуть свої конвенційні зобов'язання за цим положенням. Межі обов'язків за статтею 13 різняться залежно від характеру скарги заявника відповідно до Конвенції. Незважаючи на це, засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці (Kudla v. Polandа № 30210/96).
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини першої статті 245 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Частиною 4 ст. 245 КАС України встановлено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Зі змісту вказаних правових норм вбачається, що відповідач, наділений дискреційними повноваженнями, тобто повноваженнями з певним ступенем свободи органу при прийнятті рішення, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення. А суди не мають право втручатися в дискреційні функції органів владних повноважень.
Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 154450000624 від 08.01.2024 року; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.01.2024 року про перехід на пенсію згідно ЗУ “Про державну службу», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Суд вважає, що вимога визнати дії ГУПФ України в Одеській області не підлягає задоволенню, оскільки достатнім та належним захисту права є скасування рішення.
Позивачем сплачено судовий збір за подання даного позову у сумі 1211,20грн., ці витрати суд покладає на ГУПФ України в Донецькій області згідно ч.1 ст.139 КАС України, оскільки спір в суді виник внаслідок неправомірного рішення саме цього відповідача.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 255, 294-297 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області , Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 154450000624 від 08.01.2024 року про відмову ОСОБА_1 у переході з пенсії за віком згідно ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію згідно з зазначеним Закону України «Про державну службу».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.01.2024 року про перехід на пенсію згідно ЗУ «Про державну службу», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211(одна тисяча двісті одинадцять)грн. 20 коп.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст.ст.293,295 КАС України, до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 : адреса; АДРЕСА_1 ).
Відповідач - Головне Управління Пенсійного фонду України в Одеській області (ЄДРПОУ 20987385: адреса; вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012).
Відповідач - Головне Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ 13486010: адреса; площа Соборна, 3 м.Слов'янськ, Донецька область, 84122; тимчасова адреса для листування: вул. Надії Алексєєнко, 106, м. Дніпро, 49008).
Суддя М.М. Аракелян