Справа № 420/21509/24
13 листопада 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Іванова Е.А., розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Інституту Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Інституту Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія», в якому позивач просить:
- визнати протиправними дії командування Інституту Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» в відмові в виплаті матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань позивачу за 2024 рік;
- зобов'язання відповідача виплатити матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань позивачу за 2024 рік в розмірі місячного грошового забезпечення.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на його звернення відповідач листом від 29.06.2024 року №1056/460/1500 надав відмову у виплаті йому матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік. Як підставу для відмови відповідачем зазначено, що виплата здійснюється виключно у разі наявності інвалідності отриманої внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва) пов'язаної із захистом Батьківщини, посилаючись на окреме доручення Міністерства оборони України від 10.01.2024 року №183/уд.
При цьому позивач зазначає, що при розгляді справи про встановлення йому статусу особи з інвалідністю внаслідок війни Одеським окружним адміністративним судом рішенням від 11.07.2023 року по справі №420/11238/23, що формулювання - поранення (контузія, травма, каліцтво) - Так, пов'язане із захистом Батьківщини може бути визначено, як під час захисту Батьківщини так і при виконанні обов'язків військової служби під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.
Враховуючи вищевикладене позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
06.08.2024 року відповідачем надано до суду відзив на адміністративний позов, згідно якого зазначив, що з позовними вимогами не погоджується, оскільки позивачу для отримання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік в розмірі місячного грошового забезпечення необхідно надати командуванню Інституту документ, який підтверджує отримання ним ІІ групи інвалідності, яку він отримав внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини. Однак на підтвердження зазначених обставин позивач звернувся до командування Інституту з рапортом від 25.06.2024 та надав копію довідки до акту огляду медикосоціальною експертною комісією від 26.12.2023 № 879194 серія 12 ААГ, в якій зазначено, що позивач має ІІ групу інвалідності у зв'язку з отриманням травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби та копію посвідчення особи з інвалідністю ІІ групи ветерана війни - особи з інвалідністю внаслідок війни від 15.01.2024 серія НОМЕР_1 .
Також відповідачем зазначено, що рішення по справі № 420/11238/23 не може бути застосовано при розгляді цієї справи, оскільки при розгляді цієї справи судом не досліджувався підпункт “б» пункту 21.5. Положення № 402, в якому зазначено формулювання “Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби» та коли воно приймається.
Ухвалою суду від 15.07.2024 року відкрито провадження у справі та вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Дослідивши адміністративний позов, інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом під час розгляду справи встановлено наступне.
03.06.2015 року ОСОБА_1 видано посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_2 .
ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи, що підтверджується посвідченням № НОМЕР_3 яке видане 15.01.2024 року, а також довідкою до акту огляду медико-соціальної експертної комісії де зокрема зазначено травма, так, пов'язана з виконання обов'язків військової служби.
Також в матеріалах справи наявна довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 23.06.2015 року №341/1/251 в якій зазначені обставини травми,а саме те, що «під час виконання завдань Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей у базовому таборі «Сармат» м. Краматорськ впав зі сходів штабного кунгу при виконанні команди по сигналу «Погріб». В стані алкогольного та наркотичного сп'яніння не перебував».
25.06.2024 року позивачем подано до Начальника Інституту ВМС НУ «ОМА» рапорт згідно якого він просив виплатити йому матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік.
29.06.2024 року відповідачем надано відповідь на рапорт, де зазначено, що окремим дорученням Міністра оборони України від 10.01.2024 року №183/уд визначено умови за яких військовослужбовцям здійснюється виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік. Позивачем надано документи, що підтверджують наявність ІІ групи інвалідності, внаслідок травми пов'язаної з виконання обов'язків військової служби. Однак означеним дорученням передбачено виплату виключно у разі наявності інвалідності отриманої внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва) пов'язаного із захистом Батьківщини. Таким чином підстави для виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік відсутні.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд зазначає наступне.
Спеціальним законом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII від 20.12.1991 (далі - Закон № 2011-XII).
Відповідно до частин першої-другої статті 9 цього Закону держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 за № 260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі Порядок №260).
Пунктом 2 розділу І Порядку №260 визначено, що грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; винагорода за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду); премія. До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду)), а також додаткова винагорода та одноразова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.
Пунктом 3 розділу І Порядку №260 передбачено, що підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов'язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).
Отже, відповідний наказ про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу є підставою для нарахування основних та додаткових видів грошового забезпечення.
Згідно з пунктом 8 розділу І Порядку №260 грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців.
Грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий; одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України).
Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника) (далі - командир).
Грошове забезпечення, не виплачене своєчасно або виплачене в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього (пункт 14 розділу І Порядку №260).
Відповідно до пункту 1 розділу XXIV Порядку № 260 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Згідно з пунктом 7 розділу XXIV Порядку № 260 розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.
До місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Під час виплати зазначеної допомоги військовослужбовцям, які перебувають у розпорядженні, та тим, які на день підписання наказу про надання цієї допомоги звільнені від посад, усунені або відсторонені від виконання службових обов'язків, відсторонені від виконання повноважень на посаді, до місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються оклад за військовим званням, посадовий оклад, надбавка за вислугу років і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) з урахуванням зміни вислуги років і норм грошового забезпечення, які отримували військовослужбовці за останніми займаними посадами.
Пунктом 9 розділу XXIV Порядку № 260 передбачено, що виплата матеріальної допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника), а командиру (начальнику) - наказу вищого командира (начальника) за підпорядкованістю із зазначенням у ньому розміру допомоги.
Отже, розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України; підставою для її виплати є рапорт військовослужбовця та наказ командира (начальника).
Так, пунктом 6 Окремого доручення Міністра оборони України від 16.01.2024 №183/уд визначено, що матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань виплачувати військовослужбовцям в розмірі місячного грошового забезпечення, виключно за наявності таких підстав:
- смерть військовослужбовця, його дружини (чоловіка), дітей та батьків військовослужбовця;
- поранення (контузії, травми, каліцтва) військовослужбовця, пов'язаного із захистом Батьківщини, отриманого при виконанні завдань під час воєнного стану;
- у разі наявності у військовослужбовця інвалідності, отриманої внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язаного із захистом Батьківщини;
- порушення стану здоров'я військовослужбовця, перебування його на лікуванні, реабілітації, що підтверджено відповідними медичними документами (виписний епікриз, довідка про захворювання, постанова військово-лікарської комісії), а саме:
- онкологічне захворювання (хірургічне лікування, променева та (або) хіміотерапія); захворювання на туберкульоз, ВІЛ/СНІД, вірусний гепатит В, С;
- безперервне перебування на лікуванні, реабілітації або у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою, які пов'язані із захистом Батьківщини (більше 30 днів поспіль), внаслідок травм, захворювань нервової, серцево-судинної систем, опорно-рухового апарату та інших захворювань органів і систем з тяжким перебігом або наслідками, що потребують проведення багатоетапного хірургічного лікування, протезування втраченої кінцівки (кінцівок), ендопротезування, трансплантації органів, індивідуального догляду, протирецидивного лікування з довготривалим застосуванням дорогих лікарських засобів;
- сім'ям військовослужбовців, які захоплені в полон (крім військовослужбовців, які здалися в полон добровільно) чи заручниками, а також інтернованим в нейтральних державах або визнані безвісно відсутніми.
Отже, окремим дорученням Міністра оборони України від 16.01.2024 №183/уд передбачена виплата у 2024 році допомоги для вирішення соціально-побутових питань, зокрема у разі наявності у військовослужбовця інвалідності, отриманої внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язаного із захистом Батьківщини.
Так, судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача із рапортом щодо надання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у зв'язку із наявністю інвалідності, пов'язаної із захистом Батьківщини.
Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією Серії 12 ААГ №879194 від 23.12.2023 ОСОБА_1 встановлено другу групу інвалідності на строк до 23.12.2025, захворювання, ТАК, пов'язана з виконанням обов'язків військової служби.
Докази щодо встановлення ОСОБА_1 інвалідності внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язаного із захистом Батьківщини позивачем не надавалося ані до рапорту про виплату спірної допомоги, ані до адміністративного позову.
Положенням про військово-лікарську експертизу, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402 (п.21.5) зазначено:
Постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях:
а) «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини» - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції (операції об'єднаних сил), забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією проти України».
б) «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини в період громадянської та Другої світової воєн» - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане під час захисту Батьківщини або виконання обов'язків військової служби у складі діючої армії і флоту у роки громадянської війни, Другої світової війни, участі у бойових діях з розмінування боєприпасів часів Другої світової війни.
Судом досліджено документи надані позивачем, зокрема довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 23.06.2015 року №341/1/251 де вбачається, що травма отримана за певних обставин. Однак суд вказує на те, що позивачем надано довідку МСЕК від 26.12.2023 року №879194 в якій вказується ТАК, пов'язана з виконанням обов'язків військової служби, тобто відноситься до п.21.5 пп. б) Положення від 14.08.2008 № 402.
Доказів щодо внесення певних виправлень чи оскарження довідки МСЕК від 26.12.2023 року №879194, позивачем до суду не надано.
Таким чином при розгляді цієї справи, з огляду на подані документи, позивачем не доведено існування в нього підстав для виплати йому матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у 2024 році, що визначені у пункті 6 Окремого доручення Міністра оборони України від 16.01.2024 № 183/уд.
Крім того суд зазначає про те, що з наданих документів позивачем, а саме довідки від 23.06.2015 року №341/1/251 неможливо встановити, що саме з підстав означеної в такій довідці травми ОСОБА_1 встановлено інвалідність за довідкою МСЕК від 26.12.2023 року №879194.
Отже, через відсутність підстав для виплати позивачеві матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у 2024 році, у відповідача були відсутні правові підстави для виплати такої допомоги ОСОБА_1 у 2024 році, а тому вимоги не підлягають задоволенню.
У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Відповідно до ст.9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1 ст.72 та ч.1 ст.73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Під час перевірки правомірності оскаржуваних рішень суд керується критеріями закріпленими у ст.2 КАС України, які повною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
З огляду на вищенаведене, суд вважає що адміністративний позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 241-246 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Інституту Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ІПН НОМЕР_4 ).
Відповідач - Інститут Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» (65029, м. одеса, вул. Дідріхсона, 8, код ЄДРПОУ 26614030).
Суддя Іванов Е.А.
.