Справа № 420/6927/24
13 листопада 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_2 ), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону Державної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення в 2016, 2017, 2018 роках без урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 у розмірі 60 відсотків грошового забезпечення;
- зобов'язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену допомогу на оздоровлення у 2016, 2017, 2018 роках з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 у розмірі 60 відсотків грошового забезпечення;
- визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону Державної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 підйомної допомоги та підйомної допомоги для членів сім'ї в липні та серпні 2016 року без урахуванням для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 у розмірі 60 відсотків грошового забезпечення;
- зобов'язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену підйомну допомогу та підйомну допомогу для членів сім'ї у 2016 році з урахуванням для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 у розмірі 60 відсотків грошового забезпечення;
- зобов'язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої допомоги на оздоровлення у 2016, 2017, 2018 роках та підйомної допомоги за весь час затримки виплати - з 01.07.2016 року по день фактичної виплати.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він проходив військову службу за контрактом в ДПСУ. Відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 02.01.2024 №2-ОС був звільнений з військової служби та в подальшому відповідно наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону від 03.02.2024 року був виключений зі списків особового складу та знятий з усіх видів забезпечення.
Після звільнення, позивач звернувся до відповідача із вимогою виплатити недоплачену матеріальну допомогу на оздоровлення з 2016 по 2018 роки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 в розмірі 60 відсотків місячного грошового забезпечення з урахуванням виплачених сум.
Відповідно до листа відповідача від 23.02.2024 року позивачу було відмовлено в задоволенні заявлених вимог.
Ухвалою від 06.03.2024 року прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито провадження у справі. Ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
25.03.2024 року до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив наступне.
Підпунктом 3 пункту 5 Постанови № 1294 (яка діяла до 01.03.2018) надане право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, надавати військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Відповідно до пунктів 3.7.1 та 3.7.2 Інструкції № 425 (яка діяла до 01.03.2018) військовослужбовцям один раз на рік надається допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям за їх рапортом за місцем штатної служби на підставі наказу начальника (командира) органу Держприкордонслужби, а начальникові (командирові) - на підставі наказу вищого начальника (командира) із зазначенням у ньому розміру допомоги.
Відповідно до п.1 Інструкції № 848 (яка діяла до 30.09.2016) військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі та військовій службі за призовом осіб офіцерського складу (далі - військовослужбовці), що переїхали на нове місце військової служби в інший населений пункт у зв'язку з призначенням на військову посаду, зарахуванням до військового навчального закладу, строк навчання в якому становить не менше шести місяців, або у зв'язку з передислокацією органу (підрозділу) Державної прикордонної служби України (далі - орган (підрозділ) Держприкордонслужби), виплачується підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення
Відповідно до п.п. 5 п. 1 Постанови № 889 (яка набрала чинності з 1 січня 2016 року) установити щомісячну додаткову грошову винагороду військовослужбовцям Державної прикордонної служби (крім тих, що зазначені в підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби) - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.
Відповідно до п. 2 Постанови № 889 граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Службою зовнішньої розвідки за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.
Відповідно до п. 8 Інструкції № 73 винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат.
Отже, так як допомога для оздоровлення та підйомна допомога є одноразовими виплатами, то щомісячна додаткова грошова винагорода не була включена до складу грошового забезпечення при їх нарахуванні.
Виплати, які вимагає перерахувати позивач, є одноразовими. Тобто, у випадку встановлення порушенням строків таких виплат, компенсація втрати частини доходів не виплачується.
Крім того, відповідно до ст.4 Закону 2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Отже, вимоги позивача про виплату компенсація втрати частини доходів є передчасними.
Дослідивши в письмовому провадженні наявні в матеріалах справи докази, суд встановив такі обставини.
02.01.2024 року наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №2-ОС припинено (розірвано) контракт та звільнено з військової служби: за підпунктом «г» (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я) пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону у запас підполковника юстиції ОСОБА_1 (а.с. 10).
Згідно наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 03.02.2024 року позивача виключено із списків особового складу та всіх видів забезпечення (а.с. 11).
03.02.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою, у якій просив перерахувати грошову допомогу на оздоровлення за 2016, 2017, 2018 роки, включивши суму щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Питання забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справах осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій», за відповідний місяць до складу грошового забезпечення, з якого обчислюються грошова допомога на оздоровлення (а.с. 12).
На заяву позивача військова частина НОМЕР_2 листом від 23.02.2024 повідомила, що відповідно до п. 8 «Інструкції про розмір і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 02.02.2016 № 73 винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення (в т.ч. допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань). Правові підстави для виплати щомісячної додаткової грошової винагороди для перерахування допомоги на оздоровлення відсутні (а.с. 13).
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII) визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Частинами другою, третьою статті 9 Закону №2011-XII встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Частиною четвертою цієї ж статті передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Також, відповідно до Постанови №1294 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Порядок та умови виплати особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом та займають посади в Держприкордонслужбі, регіональних управліннях Держприкордонслужби, в загонах морської охорони, органах охорони державного кордону (прикордонних загонах, окремих контрольно-пропускних пунктах, авіаційних частинах), в розвідувальному органі Держприкордонслужби, навчальних закладах, науково-дослідних установах, підрозділах спеціального призначення та органах забезпечення Держприкордонслужби, щомісячної додаткової грошової винагороди визначено Інструкцією про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №73 від 02.02.2016 (далі Інструкція №73).
Пунктом 4 Наказу МВС №73 від 02.02.2016, яким затверджено вказану Інструкцію, визначено, що цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування та застосовується з 01.01.2016. Наказ втратив чинність на підставі Наказу Міністерства внутрішніх справ №789 від 25.09.2018 (застосовується з 01.03.2018).
Відповідно до підпункту 2 пункту 2 Інструкції №73 виплата винагороди здійснюється в таких розмірах й таким військовослужбовцям - військовослужбовцям (крім зазначених у підпункті 1 цього пункту) - до 60 відсотків місячного грошового забезпечення.
Судом встановлено, що щомісячна додаткова винагорода у 2016-2018 роках позивачу нараховувалася та виплачувалася.
Вказане також підтверджується і особистими картками грошового забезпечення позивача за 2016-2018 роки, копії яких наявні в матеріалах справи.
Позивачем не оспорюється факт нарахування щомісячної додаткової грошової винагороди.
Відповідно до особистих карток грошового забезпечення №4315 за 2016 - 2018 р.р. позивачу нараховувалася та виплачувалася щомісячна додаткова грошова винагорода (а.с. 14-16).
Отже, зазначена щомісячна додаткова грошова винагорода, виплачувалася позивачу щомісяця з дня запровадження до дня втрати чинності Інструкції №73, тобто мала постійний (систематичний) характер.
У матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач включав щомісячну додаткову грошову винагороду до складу грошового забезпечення, з якого обчислено грошову допомогу для оздоровлення позивача.
У даній справі суд враховує, що питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі №522/2738/17. Приймаючи постанову від 06.02.2019 у вказаній справі, Велика Палата Верховного Суду дійшла наступних висновків.
Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Тобто, до грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини, не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних або тих, що виплачуються раз на місяць.
Отже, у зв'язку з тим, що позивач додаткову грошову винагороду отримував щомісячно під час проходження служби і вона входила до складу грошового забезпечення, то, відповідно, вказана винагорода повинна включатися до розрахунку матеріальної допомоги для оздоровлення.
Подібні правові висновки наведені у постанові Верховного Суду від 05.12.2019 у справі №295/5200/18, від 14.04.2020 у справі №820/3719/18.
З огляду на те, що додаткова грошова винагорода відповідно до Інструкції №73 виплачувалася позивачу, тому позивач має право на нарахування та виплату грошової допомоги на оздоровлення у 2016, 2017, 2018 роках з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889.
Стосовно вимоги про нарахування та виплати позивачу недоплаченої підйомної допомоги та підйомної допомоги для членів сім'ї у 2016 році з урахуванням для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 у розмірі 60 відсотків грошового забезпечення, суд зазначає, що з вказаним питанням позивач до відповідача не звертався та відповідач не відмовляв позивачу у виплаті вказаної допомоги, тому ці вимоги є передчасними, а тому задоволенню не підлягають.
Стосовно позовних вимог про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої допомоги на оздоровлення у 2016, 2017, 2018 роках за весь час затримки виплати - з 01.07.2016 року по день фактичної виплати суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 3 Закону України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон № 2050-ІІІ) сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Згідно зі статтею 4 зазначеного Закону виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
З метою реалізації Закону № 2050-ІІІ Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 21.02.2001 № 159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок № 159), положення якого фактично відтворюють положення Закону № 2050-ІІІ, конкретизують підстави та механізм виплати компенсації.
Отже, суд доходить висновку, що умовами для виплати суми компенсації у справі, що розглядається, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. А виплата компенсації втрати частини доходів повинна здійснюватися у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості.
Суд зауважує, що наразі позивачу виплата спірної невиплаченої частини допомоги на оздоровлення у 2016, 2017, 2018 роках ще не здійснена, а тому його права на виплату компенсації згідно Закону № 2050-ІІІ, що має здійснюватися у тому ж місяці, в якому виплачується заборгованість, не є порушеними.
Право на звернення до суду з позовом щодо невиплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати виникає в момент виплати заборгованої частини доходів, якщо при цьому не нарахована та не виплачена сума вказаної компенсації.
Тому такі вимоги позивача також є передчасними та задоволенню не підлягають.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, 241-246, 262, 293 КАС України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_3 ) до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_2 ) (адреса: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону Державної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення в 2016, 2017, 2018 роках без урахування у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 у розмірі 60 відсотків грошового забезпечення.
Зобов'язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену допомогу на оздоровлення у 2016, 2017, 2018 роках з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 у розмірі 60 відсотків грошового забезпечення.
У решті позову - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.В. Андрухів