ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"19" листопада 2024 р. справа № 300/6908/24
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Чуприни О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними щодо відмови у підготовці і видачі довідки про вартість речового майна, не проведення виплати компенсації за неотримане речове майно та зобов'язання видати довідку про вартість речового майна, -
ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, заявник, ОСОБА_1 ), в інтересах якого діє адвокат Отрох Алла Володимирівна (надалі по тексту також - представник позивача, адвокат, ОСОБА_2 ), звернувся в суд з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (надалі по тексту також - відповідач, військова частина, ВЧ НОМЕР_1 ), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненадання ОСОБА_1 довідки про вартість речового майна, що належало до видачі та не проведення виплати компенсації за неотримане речове майно, належного до видачі станом на 01.01.2023;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 видати ОСОБА_1 довідку про вартість речового майна, що належало до видачі станом на 01.01.2023.
Дана позовна заява до суду надійшла через підсистему "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи із приміткою "Документ сформований в системі "Електронний суд" 10.09.2024" та підписана електронно-цифровим підписом представника ОСОБА_2 , яка діє на підставі ордера від 10.09.2024.
Підставою звернення із вказаним позовом є відмова Військової частини НОМЕР_1 у підготовці та видачі довідки про вартість речового майна та не проведення виплати компенсації за неотримане речове майно.
Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_1 04.03.2024 виключений зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 на підставі підпункту "б" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" за станом здоров'я на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку. Представник позивача адвокат Отрох А.В., 06.05.2024 звернулась до відповідача із адвокатським запитом, в якому просила надати інформацію про нараховані та виплачені ОСОБА_1 суми виплат у зв'язку із виключенням зі списків особового складу військової частини. У відповідь на адвокатський запит ВЧ НОМЕР_1 листом повідомила представнику позивача про запитувану інформацію. ОСОБА_2 , в інтересах ОСОБА_1 , звернулась 06.06.2024 до відповідача із заявою про видачу оновленої довідки про розмір речового майна та про нарахування грошової компенсації за неотримане речове майно. У свою чергу, ВЧ НОМЕР_1 листом повідомила про те, що компенсація за неотримане речове майно не надавалась. Грошового компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем проходження служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира військової частини. Повідомила, що ОСОБА_1 не подавав до Військової частини НОМЕР_1 заяви (рапорту) про виплату грошової компенсації за неотримане речове майно.
Позивач вважає бездіяльністю відповідача, що полягає в не наданні довідки про розмір речового майна та невиплаті компенсації за неотримане речове майно, протиправною. Вказує, що у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби. Як зазначає, в інтересах ОСОБА_1 , адвокатом Отрох А.В. направлялась заява про надання довідки про вартість речового майна, що належить до видачі із зазначенням всіх предметів речового майна з цінами предметів обмундирування, визначеними станом на рік звільнення заявника на 01.01.2023.
Також, у позовній заяві представником позивача заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду, в якому вказав на неможливість дізнатися про порушення свого права, оскільки позивач не одержував письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому при звільнені суми грошового забезпечення. Представник позивача вважає, що моментом, коли ОСОБА_1 стало відомо про порушене право на отримання всіх належних виплат при звільнені є дата ознайомлення із грошовим атестатом - 01.07.2024. Крім того, відповідь на заяву про отримання довідки про розмір речового майна отримана тільки 19.06.2024. З огляду на наведене, просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему від представника позивача адвоката Отрох А.В. надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи із приміткою "Документ сформований в системі "Електронний суд" 13.09.2024", реєстрацію якого з відповідними доказами проведено судом 13.09.2024 за вх.№26621/24 (а.с.25-29).
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.09.2024 визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовною заявою від 10.09.2024, з урахуванням доводів і мотивів, викладених у адміністративному позові щодо поновлення пропущеного строку звернення до суду, відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також - КАС України). Одночасно судом витребувано додаткові документи, необхідні для розгляду справи (а.с.30-31).
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву. Так, на офіційну електронну адресу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від ВЧ НОМЕР_1 надійшов відзив від 30.09.2024 за №3357, реєстрацію якого з долученими доказами здійснено в суді 03.10.2024 за вх.№28450/24 (а.с.70-73). Водночас, коментований відзив на позовну заяву надійшов на адресу суду також поштовим зв'язком (а.с.74-79). Військова частина заперечує проти доводів ОСОБА_1 , викладених у позовній заяві, вважає їх необґрунтованими та безпідставними з огляду на наступне.
Представник ВЧ НОМЕР_1 зазначив про те, що абзацом 3 пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 за №1153/2008 (надалі по тексту також - Положення №1153/2008) визначено, що особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини. Як стверджує представник відповідача, ОСОБА_1 своїм правом на не виключення зі списків особового складу до проведення повного розрахунку не скористався. Жодних заперечень щодо проведених розрахунків від позивача до військової частини не надходило.
За аргументами представника ВЧ НОМЕР_1 , відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно" від 16.03.2016 за №178 (надалі по тексту також - Порядок №178), грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (надалі по тексту також - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації. Оскільки ОСОБА_1 з таким рапортом при звільненні не звертався, а тому компенсацію за неотримане речове майно такий не отримував.
Також ВЧ НОМЕР_1 вказує на пропущення строку звернення до суду із цим позовом і зазначає, що належним відповідачем у цій справі є Військова частина НОМЕР_2 на грошовому забезпеченні котрої знаходиться відповідач. З огляду на наведене, просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Військова частина НОМЕР_2 скерувала через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему заяву із приміткою "Документ сформований в системі "Електронний суд" 16.11.2024", реєстрацію якої із доданими документами проведено судом 18.11.2024 за вх.№32383/24 (а.с.85-89). Представник ВЧ НОМЕР_2 зазначив, що ОСОБА_1 у списках особового складу частини не рахувався та військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 не проходив. Виплата грошової компенсації за речове майно повинна здійснюватися на підставі наказу командира (начальника) військової частини, а в цьому випадку окремої Військової частини НОМЕР_1 .
Розглянувши матеріали адміністративної справи, вивчивши адміністративний позов, відзив на позов, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.
Відповідно до наказу командира НОМЕР_3 окремої гірсько-штурмової бригади (по особовому складу) від 22.10.2020 за №222-РС, старшого солдата ОСОБА_1 прийнято в добровільному порядку на військову службу за контрактом рядового складу терміном на 6 (шість) місяців, зараховано до складу Збройних Сил України (а.с.86).
Старший солдат ОСОБА_1 на підставі наказу від 04.03.2023 за №63 з 04.03.2023 виключений зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 за підпунктом "б" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" за станом здоров'я на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку. Вказана обставина засвідчується інформацією, котра міститься у листі Військової частини НОМЕР_2 від 04.06.2024 за №5/5378 (а.с.11-12), та не заперечується сторонами.
Також згідно наказу командира НОМЕР_3 окремої гірсько-штурмової бригади (по особовому складу) від 01.03.2023 за №36-РС, відповідно до пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" позивача звільнено у відставку за пунктом "б" за станом здоров'я на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку (зворотній бік а.с.86).
Адвокат Отрох Алла Володимирівна, в інтересах ОСОБА_1 , 06.05.2024 звернулась до Військової частини НОМЕР_1 через Міністерство оборони України із адвокатським запитом, в якому просила надати належним чином завірені копії документів (зокрема, довідку), які підтверджують нараховані та фактично виплачені ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суми у зв'язку з виключенням із списків особового складу частини на підставі витягу із наказу командира Військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) від 08.04.2019 №4, із обов'язковим зазначенням: найменування кожної з виплат; розміру нарахованої кожної з виплат у гривневому еквіваленті; розміру фактично виплаченої частки кожної з виплат у гривневому еквіваленті; дати проведення виплати. Даним запитом представник просила надати розрахунок вислуги років із зазначенням календарної та пільгової вислуги років, довідку про вартість неотриманого речового майна, інформацію чи нараховувалась та чи виплачувались позивачу такі виплати: одноразова грошова допомога при укладенні першого контракту, грошова компенсація за невикористані дні щорічної основної відпустки, в тому числі за минулі роки, грошова компенсація за невикористані дні щорічної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, одноразова грошова допомога при звільненні, компенсація за неотримане речове майно, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, одноразова грошова допомога на оздоровлення та надати належним чином завірені копії документів щодо причин та підстави невиплати останньому, усіх сум, належних військовослужбовцю при звільненні (а.с.16-17).
За результатами розгляду коментованого вище адвокатського запиту, Військова частина НОМЕР_2 листом від 04.06.2024 за №5/3748 повідомила представника позивача про те, що на дату звільнення з Військової частини НОМЕР_1 із старшим солдатом ОСОБА_1 фінансові нарахування проведено в повному розмірі на загальну суму 126 920,79 гривень. Коментованим листом також повідомлено про те, що ОСОБА_1 не звертався з рапортом до командування ВЧ НОМЕР_1 про виплату компенсації за неотримане речове майно (а.с.12).
В подальшому, адвокат Отрох А.В. в інтересах ОСОБА_1 , через Міністерство оборони України звернулась до Військової частини НОМЕР_1 із заявою від 06.06.2024, у якій просила надати оновлену довідку про вартість речового майна, що належить до видачі із зазначенням всіх предметів речового майна за цінами предметів обмундирування, визначеними станом на рік звільнення заявника 01.01.2023 та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за належне, але не отримане речове майно протягом проходження військової служби в повному обсязі без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписанні наказу про виключення зі списків особового складу за цінами предметів обмундирування, визначеними станом на перше число року звільнення - 01.01.2023 (а.с.19-20).
У відповідь на заяву адвоката Отрох А.В., подану в інтересах позивача, від 06.06.2024, Військова частина НОМЕР_1 листом від 19.06.2024 за №2324, з покликанням на приписи Порядку за №178, повідомила про те, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини. Старший солдат ОСОБА_1 заяви (рапорту) на виплату грошової компенсації за неотримане речове майно не подавав (а.с.18).
Також ВЧ НОМЕР_1 , у відповідь на звернення гарячої лінії Міністерства оборони України №БА-17327686 від 28.05.2024, листом від 01.07.2024 за №2424 надіслала на адресу позивача грошовий атестат №5/4219 від 27.06.2024 (а.с.21).
Вважаючи протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненадання ОСОБА_1 довідки про вартість речового майна, що належало до видачі та не проведення виплати компенсації за неотримане речове майно, належного до видачі станом на 01.01.2023, позивач звернувся із цим адміністративним позовом до суду, з метою захисту свого порушеного права.
Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступних підстав та мотивів.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.
Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 за №2232-XII (надалі по тексту також - Закон №2232-ХІІ).
Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності (частина 1 статті 2 Закону №2232-ХІІ).
Згідно з частиною третьою статті 24 Закону №2232-XII закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України..
Власник або уповноважений ним орган відповідно до частини 1 статті 47 КЗпП України зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Пункт 242 розділу XII "Звільнення з військової служби" Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 за №1153/2008 (надалі по тексту також - Положення №1153/2008, Указ №1153/2008) визначає таке:
- після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання;
- особи, звільнені з військової служби, зобов'язані у п'ятиденний строк прибути до районних (міських) військових комісаріатів для взяття на військовий облік. [. . . ];
- особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-ХІІ від 20.12.1991 (надалі по тексту також - Закон №2011-ХІІ), який встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Згідно з частиною першою статті 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 91 Закону № 2011-XII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
На виконання вищевказаної статті Кабінет Міністрів України постановою від 16.03.2016 за №178 затвердив Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (надалі по тексту також - Порядок №178).
За змістом пункту 2 Порядку №178 виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Дія цього Порядку не поширюється на військовослужбовців строкової військової служби, курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети, кафедри, відділення військової підготовки.
Пунктом 3 Порядку №178 передбачено, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби, загибелі (смерті) військовослужбовця.
Відповідно до пунктів 4, 5 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації, а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації. Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.
Завдання, організація та порядок речового забезпечення військовослужбовців, які проходять військову службу в органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях Збройних Сил України (надалі по тексту також - військові частини), курсантів, військовозобов'язаних, призваних на навчальні та спеціальні збори, резервістів, мобілізованих, студентів цивільних навчальних закладів, які направляються на навчальні збори (далі - військовослужбовці) визначаються Інструкцією про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженою наказом Міністерства оборони України № 232 від 29.04.2016, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 26.05.2016 за № 767/28897 (надалі по тексту також - Інструкція № 232).
Пунктом 4 розділу III Інструкції №232 регламентовано, зокрема, що військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна.
Військовослужбовці військової служби за контрактом забезпечуються речовим майном за встановленими нормами, починаючи з дня призначення їх на посаду наказом командира військової частини (пункт 7 розділу III Інструкції №232).
Згідно з пунктом 29 розділу ІI Інструкції №232 єдиною категорією військовослужбовців, яким речове майно видане у особисте користування видається у власність, є військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом.
Відповідно до наказу командира НОМЕР_3 окремої гірсько-штурмової бригади (по особовому складу) від 22.10.2020 за №222-РС, старшого солдата ОСОБА_1 прийнято в добровільному порядку на військову службу за контрактом рядового складу терміном на 6 (шість) місяців, зараховано до складу Збройних Сил України (а.с.86).
З огляду на вказане правове регулювання, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 , як військовослужбовець, котрий проходив службу за контрактом, має право на видачу довідки вартість речового майна та у останнього виникло право на отримання грошової компенсації за речове майно, яке не було отримане під час проходження служби відповідно до приписів Інструкції №232 та норм Порядку №178.
Так, представник позивача адвокат Отрох А.В. в інтересах ОСОБА_1 , через Міністерство оборони України звернулась до Військової частини НОМЕР_1 із заявою від 06.06.2024, у якій просила надати оновлену довідку про вартість речового майна, що належить до видачі із зазначенням всіх предметів речового майна за цінами предметів обмундирування, визначеними станом на рік звільнення заявника 01.01.2023. Цією ж заявою представник позивача просила виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за належне, але не отримане речове майно протягом проходження військової служби в повному обсязі без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу за цінами предметів обмундирування, визначеними станом на перше число року звільнення - 01.01.2023 (а.с.19-20).
За доводами представника Військової частини НОМЕР_1 , викладеними у листі від 19.06.2024 за №2324, складеному у відповідь на заяву ОСОБА_2 , старший солдат ОСОБА_1 заяви (рапорту) на виплату грошової компенсації за неотримане речове майно не подавав. Досліджуючи вказані аргументи відповідача суд керується наступними мотивами.
Як вже неодноразового зазначалось судом, відповідно до пункту 4 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації, а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.
З буквального аналізу змісту пункту 4 Порядку №178 слідує, що вказана норма визначає два альтернативні способи звернення військовослужбовців для виплати грошової компенсації за неотримане речове майно, зокрема, за заявою, як звернення громадянина із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством його прав та інтересів або рапортом, як особливої, передбаченої спеціальним законодавством форми доповіді військовослужбовця при його зверненні до вищої посадової особи в різних випадках службової діяльності.
Відповідно до пункту 2.1.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 31.01.2024 за №40 (надалі по тексту також - Інструкція №40), рапорт (заява) - це письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, поліпшення житлових умов, переведення, звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру.
Старший солдат ОСОБА_1 на підставі наказу від 04.03.2023 за №63 з 04.03.2023 виключений зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та згідно наказу командира НОМЕР_3 окремої гірсько-штурмової бригади (по особовому складу) від 01.03.2023 за №36-РС позивача як військовослужбовця звільнено у відставку.
Таким чином, починаючи з березня 2023 року відносини з проходження військової служби ОСОБА_1 припинились, а тому належним способом звернення позивача до ВЧ НОМЕР_1 за одержанням грошової компенсації за неотримане речове майно є саме заява, вказане відповідає приписам пункту 4 Порядку №178.
Окремо слід відзначити, що приписи Порядку №178 та Інструкції №232 не містять імперативних норм, котрі б забороняли (обмежували) право звертатись із заявою для видачі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, та за одержанням грошової компенсації за неотримане речове майно через інститут представництва, зокрема, через адвоката.
Закон України від 05.07.2012 за №5076-IV "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (надалі по тексту також - Закон №5076-IV) визначає правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні.
Статтею 20 Закону №5076-IV регламентовано права адвоката, зокрема, регламентовано право адвоката складати заяви, скарги, клопотання, інші правові документи та подавати їх у встановленому законом порядку.
Як зазначалось судом вище по тексту судового рішення, представник позивача адвокат Отрох А.В. в інтересах ОСОБА_1 , через Міністерство оборони України звернулась до Військової частини НОМЕР_1 із заявою від 06.06.2024, у якій просила надати оновлену довідку про вартість речового майна, що належить до видачі із зазначенням всіх предметів речового майна за цінами предметів обмундирування, визначеними станом на рік звільнення заявника 01.01.2023, та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за належне, але не отримане речове майно протягом проходження військової служби в повному обсязі без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписанні наказу про виключення зі списків особового складу за цінами предметів обмундирування, визначеними станом на перше число року звільнення - 01.01.2023 (а.с.19-20).
У відповідь на заяву адвоката Отрох А.В., подану в інтересах позивача, від 06.06.2024, Військова частина НОМЕР_1 листом від 19.06.2024 за №2324, з покликанням на приписи Порядку №178, повідомила про те, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини. Старший солдат ОСОБА_1 заяви (рапорту) на виплату грошової компенсації за неотримане речове майно не подавав (а.с.18).
Відповідно статті 117 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, пропозиція, заява чи скарга вважаються вирішеними, якщо розглянуто всі порушені в них питання, вжито необхідних заходів або надано вичерпні відповіді.
Пунктом 6 розділу ІІІ ''Розгляд звернень громадян'' Інструкції №735 також передбачено те, що звернення вважається вирішеним, якщо розглянуто всі поставлені в ньому питання, прийнято обґрунтоване рішення та вжито потрібних заходів щодо його виконання і заявника повідомлено про результати розгляду звернення і прийняте рішення.
Отже, розглянутою вважається заява, по якій прийнято рішення та це рішення чи відповідь доведена до особи належним чином. Відповідь на заяву має містити рішення з посиланням на акти законодавства та роз'ясненням порядку оскарження.
Дослідивши зміст листа ВЧ НОМЕР_1 від 19.06.2024 за №2324, суд дійшов висновку про те, що такий не може вважатись рішенням про виплату грошової компенсації за неотримане речове майно, оскільки така компенсація виплачується на підставі наказу командира (начальника) військової частини. Матеріали справи не містять наказу командира Військової частини НОМЕР_1 про виплату ОСОБА_1 грошової компенсації, доказів протилежного сторони суду не надали.
Також коментований лист не містить в собі вмотивованих аргументів та підстав про відмову у видачі довідки про розмір речового майна та виплати грошової компенсації за неотримане речове майно, а тому не може вважатись відмовою у задоволенні заяви позивача.
Такий містить довідково-інформаційний характер із зазначенням причини невиплати компенсації - у зв'язку із неподанням ОСОБА_1 рапорту.
З огляду на вказане, суд не може вважати лист ВЧ НОМЕР_1 від 19.06.2024 за №2324, рішенням по суті звернення, а заяву адвоката Отрох А.В., подану в інтересах позивача, від 06.06.2024, такою, що належним чином розглянута.
Матеріали справи не містять доказів прийняття будь-яких інших рішень, окрім зазначеного вище листа, за поданою заявою, або доказів повідомлення позивача про причини неможливості розгляду заяви у встановлений законодавством термін, таких відомостей ані позивачем, ані відповідачем до суду не надано.
Не заслуговують на увагу доводи відповідача про відсутність повноважень адвоката Отрох А.В. на представництво інтересів ОСОБА_1 в Івано-Франківському окружному адміністративному суді, з огляду на наступне.
Так, до матеріалів адміністративної справи №300/6908/24 долучено ордер на надання правничої допомоги адвокатом Отрох А.В. ОСОБА_3 у Лубенському міськрайонному суді Полтавської області від 05.09.2024 серії АМ №1098705 (а.с.5), однак до відкриття провадження у цій справі, представником позивача долучено ордер на надання правничої допомоги ОСОБА_1 у Івано-Франківському окружному адміністративному суді від 10.09.2024 серії АМ №1099405 (зворотній бік а.с.26). При вирішенні питання про відкриття провадження у цій адміністративній справі, судом взято до уваги саме ордер на надання правничої допомоги від 10.09.2024 серії АМ №1099405 та ухвалою від 16.09.2024 відкрито провадження.
Також є безпідставними аргументи представника відповідача щодо визначення належним відповідачем у справі Військову частину НОМЕР_2 , оскільки ВЧ НОМЕР_1 знаходиться на фінансовому забезпеченні у такій, виходячи з такого.
Відповідно до пунктів 4 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації, а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.
Місцем військової служби ОСОБА_1 є саме Військова частина НОМЕР_1 , вказане не заперечується сторонами та додатково підтверджується заявою від 16.11.2024 Військової частини НОМЕР_2 , у якій йдеться про те, що позивач у списках особового складу останньої не рахувався та військову службу у ВЧ НОМЕР_2 не проходив.
Перебування відповідача на фінансовому забезпеченні у Військовій частині НОМЕР_2 жодним чином не впливає на зміст спірних правовідносин, адже виплата грошової компенсації здійснюється на підставі наказу командира військової частини, за місцем військової служби, а в спірному випадку - саме Військової частини НОМЕР_1 .
Викладене також свідчить про допущення ВЧ НОМЕР_1 протиправної бездіяльності щодо розгляду заяви позивача, яка порушує його законні права та інтереси.
Кодекс адміністративного судочинства України пунктом 4 частини 3 статті 2 до основних принципів (засад) адміністративного судочинства відносить принцип змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі.
Частинами 3, 4 статті 9 Кодексу також встановлено, що кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В свою чергу, суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).
Так, слід керуватися висновками Верховного Суду, викладені у постанові від 20.04.2021 у справі №817/1269/17 (адміністративне провадження № К/9901/3382/21), за змістом яких принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи; в адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує, в першу чергу тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставини справи, щоб суд ухвалив справедливе та об'єктивне рішення; принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору, а також з'ясовує, якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (частини 1, 2 статті 77 КАС України).
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд за правилами статті 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За змістом абзацу 2 частини 4 статті 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В контексті вищенаведеного, суд доходить висновку, за змістом якого необхідно визнати протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 06.06.2024 про надання довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, та виплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно по суті.
Як наслідок, слід зобов'язати ВЧ НОМЕР_1 повторно розглянути заяву позивача від 06.06.2024 про надання довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, та виплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Інші доводів учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.
Підсумовуючи все вищевикладене, суд доходить висновку про те, що заявлений позов підлягає до часткового задоволення.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає, що ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи.
З огляду на не понесення позивачем судових витрат по сплаті судового збору, за відсутності доказів оплати сторонами інших судових витрат у справі, керуючись частиною 5 статті 139 КАС України, суд дійшов висновку про відсутність правових підстави для розподілу судових витрат у справі.
На підставі статті 1291 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду по суті заяви ОСОБА_1 від 06.06.2024 про надання довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, та виплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, передбаченої Порядком виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 за №178.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.06.2024 про надання довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, та виплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, передбаченої Порядком виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 за №178, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ), АДРЕСА_1 ;
представник позивача - ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_6 , ордер на надання правничої допомоги серії АМ №1098705 від 05.09.2024), АДРЕСА_2 ;
відповідач - Військова частина НОМЕР_1 (ідентифікаційний код юридичної особи, код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ), АДРЕСА_3 .
Суддя Чуприна О.В.